Справа № 725/1959/17
Головуючий у 1-й інстанції: Іщенко І.В.
Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.
11 жовтня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Загороднюка А.Г.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
представника позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Мартинюка Р.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області на постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправною відмову у призначенні пенсії за вислугою років,
постановою Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 червня 2017 року адміністративний позов задоволено.
Не погодившись із прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про відмову в задоволені позову. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Представник позивача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, позивач з 27 вересня 1999 року проходив службу у Державній кримінально-виконавчій службі України безперервно до дня свого звільнення у запас, а саме до 27 грудня 2016 року, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.5-6).
Позивача звільнено з посади старшого інспектора з особливих доручень (з діяльності КВІ) відділу Державної пенітенціарної служби України в Чернівецькій області, а тому згідно з Переліком посад та порядку встановлення пільгового заліку вислуги років для призначення пенсій особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України № 669/5 від 10 квітня 2013 року, пільговий залік вислуги років для призначення йому пенсії зараховується на умовах один місяць служби за сорок днів.
Згідно з наказом відділу державної пенітенціарної служби України у Чернівецькій області № 155 о/с від 27 грудня 2016 року вислуга років позивача на день звільнення становить 25 років 04 місяці 27 днів (а.с.7).
15 лютого 2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області з заявою про призначення пенсії за вислугою років.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області №3239/10 від 20 лютого 2017 року позивачу відмовлено у призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з тим, що вислуга років ОСОБА_5 становить 19 років 07 місяців 27 днів, тобто менша за необхідну для набуття ним права на пенсію за вислугу років згідно з статтею 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (а.с.8).
Не погоджуючись з вказаною відмовою позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідками розгляду справи, суд першої інстанції дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.
Відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема, з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Згідно з частиною 2 статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Календарний рік - це рік, який особа фактично відпрацювала на займаній посаді.
Підпунктом "в" пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" встановлено, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, передбачених пунктами 2 і 3 статті 2 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", - згідно з переліками військових частин, підрозділів і установ, затверджуваними відповідно Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством транспорту та зв'язку, Центральним управлінням Служби безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Управлінням державної охорони.
Колегією суддів встановлено, що вислуга років ОСОБА_5 на день звільнення у календарному обчисленні становить 19 років, 07 місяців, 27 днів, у пільговому обчисленні - 25 років, 04 місяці, 27 днів.
Враховуючи викладене, період служби, зарахований позивачу на пільгових умовах відповідно до положень Порядку № 393, в розумінні частини 2 статті 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", не може бути зарахований до календарної вислуги років.
В даному випадку для призначення пенсії за вислугу років не підлягає застосуванню постанова Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей" від 17 липня 1992 року № 393, якою позивачу для призначення пенсії за вислугу років має зараховуватися пільговий стаж, оскільки, згідно з частиною 4 статті 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Таким чином, приписи пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 суперечать приписам пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Отже, застосуванню підлягає саме Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", оскільки, у відповідності до частини 4 статті 9 КАС України, він має вищу юридичну силу.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач відмовляючи у призначенні пенсії діяв в межах повноважень та відповідно до законів України.
Також колегія суддів звертає увагу на те, що законодавець розмежовує такі поняття як "вислуга років" та "календарна вислуга років".
При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії. В той же час, для отримання права на призначення пенсії обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом розмірі, а до цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні Законом не передбачено.
Враховуючи викладене, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивача підстав для призначення пенсії за вислугу років на підставі статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а також враховано не всі встановлені у справі обставини, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позову.
Згідно з статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області задовольнити повністю.
Постанову Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 червня 2017 року змінити.
Прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову повністю.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 13 жовтня 2017 року.
Головуючий Загороднюк А.Г.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.