12 жовтня 2017 р.м. ОдесаСправа № 815/2118/17
Категорія: 8.3 Головуючий в 1 інстанції: Свида Л. І.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Димерлія О.О.
- Бойка А.В.
За участю: секретаря - Недашковської Я.О.
представника апелянта - Копиці С.М. (довіреність від 22.02.2017 року)
представника позивача - Кудрявцевої Т.В. (довіреність від 23.12.2016 року)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 липня 2017 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Олімпекс Купе Інтернейшнл» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 19.01.2017 року №0000031401, №0000041401.
В обґрунтування позову зазначено, що висновки відповідача про порушення позивачем правил податкового законодавства не відповідають дійсності. Податковий кредит за перевіряємий період сформований на законних підставах, у межах провадження господарської діяльності та на підставі належним чином оформлених первинних та бухгалтерських документах. Зазначені обставини свідчать про те, що збільшення грошового зобов'язання та зменшення бюджетного відшкодування по податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій згідно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є необґрунтованим, відбулось не у відповідності до чинного законодавства, у зв'язку із чим вказані рішення контролюючого органу підлягають скасуванню.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 3 липня 2017 року адміністративний позов задоволено. Суд визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Одеській області від 19.01.2017 року №0000031401, №0000041401.
В апеляційній скарзі Головне управління ДФС в Одеській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судове рішення та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, у період з 12.12.2016 року по 23.12.2016 року ДПІ у Суворовському районі м. Одеси ГУ ДФС в Одеській області проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» з питань взаємовідносин з постачальниками та покупцями за період жовтень 2016 року, за результатами якої складений акт перевірки №3514/15-54-14-02/20005502 від 30.12.2016 року (Том І, а.с. 9-26).
Зазначеною перевіркою встановлено порушення ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» п.п. 16.1.12 п. 16.1 ст. 16, п. 44.1, 44.3 ст. 44, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження р. 181.1 «Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету» у загальній сумі 706 335 грн. за жовтень 2016 року та завищення р. 21 «Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду» у сумі 2 126 093 грн. за жовтень 2016 року.
На підставі виявлених порушень ГУ ДФС в Одеській області винесено податкове повідомлення-рішення від 19.01.2017 року №0000041401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 706 335 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 353 168 грн., від 19.01.2017 року №0000031401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2 126 093 грн. (Том І, а.с. 27-28).
Як вбачається з акту перевірки, підставою для висновків контролюючого органу про неправомірне включення позивачем до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціям з придбання транспортно-експедиційних послуг, придбання сільськогосподарської продукції стало не надання товарно-транспортних накладних, сертифікатів якості зернових, документів складського обліку, документів щодо походження товару та наявність податкової інформації щодо не встановлення придбання контрагентом позивача кукурудзи, що ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД», ТОВ «НЕОНАБУДГРУП», ТОВ «ЛАДЕМ», ТОВ «СТРОЙБЮРО», а також не зазначення в податкових накладних виду цивільно-правового договору.
Не погоджуючись із висновками контролюючого органу, посилаючись на їх необґрунтованість і безпідставність збільшення грошового зобов'язання та зменшення від'ємного значення по податку на додану вартість, позивач звернувся до суду із цим позовом, в якому ставиться питання про скасування рішень суб'єкта владних повноважень.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем правил оподаткування податком на додану вартість спростовуються наданими позивачем доказами в справі, у зв'язку із чим вбачав всі підстави для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
Колегія суддів висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову вважає правильними, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Відповідно до п.п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно із п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Аналізуючи зазначені норми податкового законодавства, колегія суддів приходить до висновку, що право на віднесення сум податку на додану вартість, сплачених при придбанні товару, наданні послуг, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання в разі фактичного придбання товару, надання послуг, що підтверджується первинними документами, та використання в господарській діяльності вказаних товару, послуг.
При цьому, відповідно до ст. 1, ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-XIV від 16 липня 1999 року (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складаються під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення та повинні мати назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, податковий кредит з податку на додану вартість має бути підтверджений фактично здійсненими господарськими операціями, належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність цих операцій, які є підставою для формування податкового обліку платника.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, між ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» 01.05.2015 року укладений договір поставки №01/05-1, за яким ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» зобов'язується передати у власність, а ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» прийняти й оплатити товар на умовах, що передбачені цим договором (Том І, а.с. 66-67).
Відповідно до п. 1.2, 2.3, 4.1 Договору кількість, асортимент, ціна товару терміни передачі і оплати, місце постачання, умови поставки визначаються додатками до договору, якість товару повинна відповідати встановленим нормам і стандартам.
Додатком до договору поставки №01/05-1 від 01.05.2015 року, підписаним сторонами договору 11 жовтня 2016 року встановлено, що позивач купує у ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» кукурудзу в кількості 865 тон на суму 3 328 805,45 грн., ПДВ - 665 761,09 грн., всього з ПДВ - 3 994 566,54 грн. на умовах поставки EXW - Одеський морський торгівельний порт, зерновий термінал ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (Том І, а.с. 68).
Видатковою накладною №14526 від 11 жовтня 2016 року підтверджується отримання позивачем від ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» товару: кукурудзи в кількості 865 т. на суму 3 328 805,45 грн., ПДВ - 665 761,09 грн., всього з ПДВ - 3 994 566,54 грн. (Том І, а.с. 70), оплата за поставлений товар здійснена позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями (Том І, а.с. 72-82), ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» виписана позивачу податкова накладна №20 від 11 жовтня 2016 року, яка зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних (Том І, а.с. 69).
Здійснення позивачем аналізу поставленого товару у власній лабораторії підтверджується карткою аналізу кукурудзи (Том І, а.с. 71).
За умовами договору поставки №01/05-1 від 01.05.2015 року з врахуванням додаткової угоди від 11 жовтня 2016 року умови поставки передбачаються перевезення продавцем товару на склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», а тому позивачем під час перевірки не надавалися податковому органу товарно-транспортні накладні на перевезення товару, оскільки перевезення товару позивачем не здійснювалося, однак позивачем до суду надані отримані від ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» товарно-транспортні накладні, які підтверджують перевезення товару контрагентом позивача на зерновий термінал позивача, розташований в ОМТП (Том ІІ, а.с. 131-141).
В підтвердження наявності у позивача в Одеському морському торгівельному порту комплексу будівель і споруд надане свідоцтво про право власності на нерухоме майно - універсальний перевантажувальний комплекс на причалах №3, 4 за адресою: м. Одеса, Митна площа 1/12 (Том І, а.с. 83-84).
Судом першої інстанції вірно враховано те, що позивач має в порту свій зерновий склад на якому і зберігалася придбана у ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» кукурудза в кількості 900 тон, що також підтверджується товарно-транспортними накладними на перевезення придбаного ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» товару, в яких пунктом розвантаження зазначено ОМТП, ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (Том ІІ, а.с. 87-90, 131-141).
Суд першої інстанції вірно зроблено висновок про те, що вказаними первинними документами підтверджується здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД», їх виконання, використання у власній господарській діяльності.
Враховуючи, що ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД» виписана позивачу податкова накладна, яка належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних, первинні документи підтверджують здійснення господарської операції між позивачем та його контрагентом, у позивача є всі підстави для формування за цією накладною податкового кредиту з податку на додану вартість.
Також, між позивачем та ТОВ «НЕОНАБУДГРУП» укладений договір транспортних послуг №1-12-17 від 01.09.2016 року, за яким ТОВ «НЕОНАБУДГРУП» зобов'язується за дорученням ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» та за його рахунок організувати та надати транспортно-експедиторські послуги, тобто, послуги з перевезення вантажу (Том І, а.с. 85-87).
Відповідно до п. 1.3, 2.1, 3.3 зазначеного Договору підтвердженням факту надання послуг є акт приймання-передачі наданих послуг, який підписується двома сторонами договору, експедитор приймає до перевезення вантажі на підставі заявок, оплата послуг здійснюється після підписання акту виконаних робіт.
Виконання умов вказаного договору, позивач підтвердив Актами приймання-передачі наданих послуг за договором №1-12-17 від 01.09.2016 року, які підписані 5 жовтня 2016 року (Том І, а.с. 88-94), а також податковими накладними, виписаними позивачу ТОВ «НЕОНАБУДГРУП» 5 жовтня 2016 року, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість (Том І, а.с. 95-101).
За даними товарно-транспортних накладних та реєстрів товарно-транспортних накладних ТОВ «НЕОНАБУДГРУП» здійснювало перевезення вантажів на підставі заявок при придбанні позивачем кукурудзи у таких підприємств як: ПП «НЕОФОРМ», ТОВ «ЛАБТЕСТ», ТОВ «НЕВАЛАЙН» (Том І, а.с. 179-182, 187-190, 195-207, Том ІІ, аркуші справи 58-67, 69-73, 82-83, 86), з якими позивачем укладені відповідні договори на поставку кукурудзи та за видатковими накладними від цих підприємств позивачем отриманий зазначений товар (Том ІІ, а.с. 2-36).
Крім того, ТОВ «НЕОНАБУДГРУП» здійснювало перевезення вантажів при придбанні позивачем кукурудзи у таких підприємств як: ТОВ «СЕГІНОР», ТОВ «РОГЕНОР», ТОВ «КЕПІТАЛ АЛЬЯНС ГРУП», про що свідчать реєстри товарно-транспортних накладних (Том ІІ, а.с. 128-130), відповідні договори укладені позивачем з цими підприємствами на придбання кукурудзи та видаткові накладні щодо отримання товару позивачем (Том ІІ, а.с. 110-112, 115-118, 121-125).
За відомостями товарно-транспортних накладних та реєстрів товарно-транспортних накладних можливо встановити перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача, транспортні засоби, якими здійснювалося перевезення, пункти навантаження, розвантаження, найменування та кількість товару, дати його відправки та розвантаження, тощо.
Також, між позивачем та ТОВ «ЛАДЕМ» 01.09.2016 року укладений договір транспортно-експедиційних послуг №168, за яким ТОВ «ЛАДЕМ» бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» протягом строку дії договору виконувати послуги, пов'язані з організацією перевезень і транспортно-експедиційного обслуговування вантажів замовника (Том І, а.с. 102-105).
Відповідно до п. 1.2, 1.4, 3.2 зазначеного Договору на підтвердження наданих експедитором замовнику послуг за договором сторони складають акти виконаних робіт (послуг), послуги за цим договором надаються на підставі заявок, оплата здійснюється шляхом переказу грошової суми на поточний рахунок експедитора після підписання Акту виконаних робіт (послуг).
Виконання умов вказаного договору позивач підтвердив Актами надання послуг за договором №168 від 01.09.2016 року, які підписані в жовтні 2016 року (Том І, а.с. 106-116), а також податковими накладними, виписаними позивачу ТОВ «ЛАДЕМ» в жовтні 2016 року, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість (Том І, а.с. 117-130).
За даними товарно-транспортних накладних та реєстрів товарно-транспортних накладних ТОВ «ЛАДЕМ» здійснювало перевезення вантажів на підставі заявок при придбанні позивачем кукурудзи у таких підприємств як: ПП «НІФРІТ», ТОВ «АВАЛОН ПРОФІ» (Том І, а.с. 191-194, 208-217, 74-80, 84-85), з якими позивачем укладені відповідні договори на поставку кукурудзи та за видатковими накладними від цих підприємств позивачем отриманий зазначений товар (Том І, а.с. 240-250, Том ІІ, а.с. 1).
За відомостями товарно-транспортних накладних та реєстрів товарно-транспортних накладних можливо встановити перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача, транспортні засоби, якими здійснювалося перевезення, пункти навантаження, розвантаження, найменування та кількість товару, дати його відправки та розвантаження, тощо.
Також, між позивачем та ТОВ «СТРОЙБЮРО» 01.09.2016 року укладений договір транспортно-експедиторських послуг №344-П, за яким ТОВ «СТРОЙБЮРО» зобов'язується за плату та рахунок ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» організувати виконання послуг з організації та забезпечення перевезень вантажів, забезпечення відправки та отримання вантажів (Том І, а.с. 131-132).
Відповідно до п. 2.6 зазначеного Договору експедитор по закінченню надання послуг направляє замовнику акт прийму-передачі наданих послуг.
Виконання умов вказаного договору позивач підтвердив Актами приймання-передачі наданих послуг за договором №344-П від 01.09.2016 року, які підписані в жовтні 2016 року та підтверджують надання позивачу послуг з перевезення вантажів (Том І, а.с. 133-143), а також податковими накладні, виписані позивачу ТОВ «СТРОЙБЮРО» в жовтні 2016 року, які стали підставою для формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість (Том І, а.с. 144-154).
За даними товарно-транспортних накладних та реєстрів товарно-транспортних накладних ТОВ «СТРОЙБЮРО» здійснювало перевезення вантажів на підставі заявок при придбанні позивачем кукурудзи у таких підприємств як: ТОВ «АГРОТЕХМЕНЕДЖМЕНТ», ТОВ «ЖУЛИЗОН», ТОВ «ГАЗПРОМ-ГРУП» (Том І, а.с. 183-186, Том ІІ, а.с. 37-57, 68, 81, 126-127), з якими позивачем укладені відповідні договори на поставку кукурудзи та за видатковими накладними від цих підприємств позивачем отриманий зазначений товар (Том ІІ, а.с. 104-109, 113-114, 119-120).
За даними товарно-транспортних накладних та реєстрів товарно-транспортних накладних можливо встановити перевізника, вантажовідправника, вантажоодержувача, транспортні засоби, якими здійснювалося перевезення, пункти навантаження, розвантаження, найменування та кількість товару, дати його відправки та розвантаження, тощо.
В матеріалах справи містяться карти аналізу зерна, відповідно до яких в лабораторії позивача здійснювалася перевірка якості придбаної позивачем кукурудзи (Том ІІ, а.с. 91-96).
Також, на підтвердження фактичного здійснення поставок позивачу кукурудзи транспортними засобами, зазначеними в товарно-транспортних накладних позивачем надані дані єдиної інформаційної системи Одеської філії ДП «Адміністрація морських портів України» щодо перетину автомобілями КПП адміністрації Одеського морського порту протягом вересня 2016 року, які підтверджують зазначені обставини (Том ІІ, а.с. 142-146).
Крім того, позивач надав докази використання придбаного товару у своїй господарській діяльності, тобто, подальшої реалізації придбаного товару - кукурудзи за договорами таким контрагентам як: ТОВ «УКРІНВЕСТ-ТРЕЙДИНГ», ТОВ «КОМО УКРАЇНА», ТОВ «ВОГ ТРЕЙДИНГ», які отримали товар за видатковими накладними та здійснили оплату придбаного товару (Том І, а.с. 155-170, 218-223).
Аналізуючи надані позивачем первинні документи по операціям позивача з ТОВ «НЕОНАБУДГРУП», ТОВ «ЛАДЕМ», ТОВ «СТРОЙБЮРО», ТОВ «МЕТАЛЗЮКРАЙН КОРП ЛТД», суд першої інстанції дійшов вірного висновку про можливість з цих документів встановити зміст господарських операцій, їх вид, обсяги, виконання та використання цих операцій у господарській діяльності підприємства.
Суд першої інстанції правильно надав оцінку необґрунтованим доводам відповідача про те, що відсутність товарно-транспортних накладних під час проведення перевірки та висновок у зв'язку із цим про не підтвердження податкового кредиту з податку на додану вартість, суд вірно вважав безпідставним, оскільки відсутність товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення позивача податкового кредиту та висновку про не реальність господарських операцій, підставою для формування кредиту є податкові накладні, які позивачу виписані контрагентами та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Крім того, під час розгляду справи позивачем надані до суду товарно-транспортні накладні, які підтверджують зміст господарських операцій між позивачем та його контрагентами.
Твердження відповідача про сумніви у реальності господарських операцій з підстав відсутності сертифікатів якості товару та його походження, суд першої інстанції також вірно вважав не обґрунтованими, оскільки зазначені документи не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, які підтверджують здійснення господарських операцій, наявність сертифікатів якості зерна на даний час не є обов'язковою та з матеріалів справи вбачається здійснення позивачем під час придбання кукурудзи її перевірки на предмет якості в лабораторії.
Не знайшли свого підтвердження і доводи відповідача щодо відсутності у позивача документів складського обліку кукурудзи та сумніви у реальності господарських операцій з цих підстав, оскільки як вірно встановив суд першої інстанції, позивач по спірним господарським операціям здійснював придбання кукурудзи для подальшої реалізації, а не здійснював зберігання цього товару на підставі угод про зберігання зерна та в будь-якому випадку відсутність цих документів не свідчить про не реальність господарських операцій.
Посилання відповідача в акті перевірки на неналежне оформлення позивачем податкових накладних в частині не зазначення в них виду цивільно-правового договору, є не обґрунтованим з тих підстав, що вимога зазначення цих даних в податковій накладній виключена з Податкового кодексу України (ст. 201) ще в 2015 році та форма податкової накладної, затверджена наказом Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 року, не містить графи та поля «вид цивільно-правового договору».
На момент складання первинних документів, податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані як платники податку на додану вартість, відомості про припинення реєстрації як юридичних осіб та відсутність за місцезнаходженням у встановленому законом порядку не вносились.
Суд першої інстанції вірно надав оцінку чинному податковому законодавству, яке не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, дотримання правил оподаткування, ведення бухгалтерського обліку, від його господарських та виробничих можливостей. Питання віднесення певних сум податку на додану вартість до податкового кредиту поширюється виключно на окремо взятого платника та не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб, дотримання ними правил податкового законодавства.
При цьому, податковим органом при вирішенні справи у суді першої інстанції так і під час апеляційного розгляду не наведено обґрунтованих доводів тому та не підтверджено належними доказами того, що правочини позивачем вчинено з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
На думку колегії суддів, зазначені обставини беззаперечно свідчать, що збільшення позивачу грошового зобов'язання по податку на додану вартість відбулось з формальних підстав, без проведення аналізу господарських операцій на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника.
Враховуючи викладене, оскільки операції позивача з його контрагентами підтверджуються первинними та розрахунковими документами, висновки акту перевірки про порушення позивачем правил оподаткування, формування податкового кредиту не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції із дослідженням первинних документів надано належну оцінку необґрунтованим доводам податкового органу про не підтвердження операцій з контрагентами та вірно зроблено висновок про безпідставність нарахування позивачу грошових зобов'язань та зменшення від'ємного значення по податку на додану вартість із застосуванням штрафних санкцій згідно оскаржуваних рішень, що є безумовною підставою для їх скасування.
Постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству та доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують.
Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б призвести до зміни чи скасування рішення суду та задоволення апеляційної скарги не встановлено.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області - залишити без задоволення.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 3 липня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Повний текст ухвали складено та підписано 17.10.2017 року.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: О.О. Димерлій
А.В. Бойко