Справа № 802/1308/16-а
Головуючий у 1-й інстанції: Мультян М.Б.
Суддя-доповідач: Загороднюк А.Г.
13 жовтня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Загороднюка А.Г.
суддів: Полотнянка Ю.П. Драчук Т. О.
за участю:
секретаря судового засідання: Ременяк С.Я.,
представника позивача: ОСОБА_1.,
представника відповідача: Тимошевської Ю.Й.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування всіх обставин справи що призвело до неправильного її вирішення.
Представник позивача в судовому засіданні підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим просила залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 195 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як встановлено з матеріалів справи, розпорядженням Немирівської районної державної адміністрації Вінницької області № 191 від 13 квітня 2012 року надано дозвіл громадянину ОСОБА_4 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення в користування на умовах оренди орієнтовною площею 0,42 га під господарськими будівлями і дворами на території Ковалівської сільської ради для обслуговування господарської будівлі. Строк дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимог щодо її відведення становить один рік і може бути подовжено одноразово на такий самий строк. Вказане рішення позивачем не реалізовувалось.
Наказом Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області № 2-5805/20-15-СГ від 12 листопада 2015 року затверджено розроблений проект землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки гр. ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області. Надано у власність позивачу земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності (землі запасу), розташовану на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області площею 1,3167 га із кадастровим номером НОМЕР_1 - для ведення особистого селянського господарства.
27 січня 2016 року за ОСОБА_4 зареєстровано право власності на земельну ділянку площею 1,3167 га із кадастровим номером НОМЕР_1, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
07 квітня 2016 року Немирівською ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення № 34-17, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: земельний податок з фізичних осіб в розмірі 4151 грн. 49 коп. Об'єкт оподаткування - земельна ділянка площею 0,42 га на території Ковалівської сільської ради Немирівського району Вінницької області, яка перебуває у користуванні ОСОБА_4
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно видно, що за позивачем на праві власності також зареєстровані нежитлові будівлі площею 609,6 кв.м. та площею 138,6 кв.м.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні адміністративного позову виходив з того, що підстави для скасування податкового повідомлення-рішення № 34-17 від 07 квітня 2016 року винесеного Немирівською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Вінницькій області відсутні.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю, зокрема, земельного податку здійснюється відповідно до положень Податкового кодексу України, яким визначено порядок оподаткування земельних ділянок і перелік пільг по земельному податку.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Відповідно до підпункту 14.1.72. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу України, земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Згідно з пунктом 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку (плати за землю) є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), та землекористувачі.
Статтею 270 ПК України встановлено, що об'єктами оподаткування земельним податком є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.
При цьому, положеннями пункту 271.1 статті 271 ПК України визначено, що базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Пунктом 286.1 ст. 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку.
Пунктом 287.8 статті 287 Податкового кодексу України визначено, що власник нежилого приміщення (його частини) у багатоквартирному жилому будинку сплачує до бюджету податок за площі під такими приміщеннями (їх частинами) з урахуванням пропорційної частки прибудинкової території з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Згідно з пунктом 286.6 статті 286 Податкового кодексу України на земельну ділянку, на якій розташована будівля, що перебуває у спільній власності кількох юридичних або фізичних осіб, податок нараховується з урахуванням прибудинкової території кожному з таких осіб:
1) у рівних частинах - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але не поділена в натурі, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
2) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній частковій власності;
3) пропорційно належній частці кожної особи - якщо будівля перебуває у спільній сумісній власності і поділена в натурі.
Відповідно до абзацу 1 пункту 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться органами державної податкової служби, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що для цілей оподаткування земельним податком особа повинна мати статус землевласника/землекористувача, набутого в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Згідно з частинами 1, 2 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.
Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.
Згідно з статями 125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Аналогічні правила переходу права власності на земельну ділянку до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, регламентовані у статті 377 Цивільного кодексу України.
При цьому, відповідно до статті 378 Цивільного кодексу України право власності особи на земельну ділянку може бути припинене за рішенням суду у випадках, встановлених законом.
За результатами аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що фізична особа-власник нежилого приміщення (його частини) є платником земельного податку з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.
Матеріали справи свідчать, що за позивачем на праві власності зареєстровані нежитлові будівлі площею 609,6 кв.м. та площею 138,6 кв.м.
Право власності на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, АДРЕСА_2, зареєстроване за позивачем з 10 лютого 2012 року.
Отже, в силу положень пункту 287.6 статті 287 Податкового кодексу України позивач повинен сплачувати земельний податок за земельну ділянку, на якій розташовані відповідні об'єкти нерухомості.
У судовому засіданні представниками відповідача не надано доказів використання позивачем земельної ділянки площею 0,42 га та, як зазначалось вище, рішення про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки площею 0,42 га позивачем не реалізовувалось.
У той же час, представник позивача не заперечувала необхідність сплати земельного податку за землю, яка знаходиться під будівлями, що належать позивачу на праві власності.
Таким чином, контролюючим органом не вірно обраховано суму земельного податку з фізичних осіб.
Методикою розрахунку грошової оцінки окремої земельної ділянки для нарахування земельного податку фізичним особам визначено наступне: Цзд = Б * Кі * Км2 * КмЗ ср. * Кф * РL, де Цзд - грошова оцінка окремої земельної ділянки; Б - базова вартість 1 кв.м. земель м. Харкова; Ki - коефіцієнт індексації, що застосовується кожний рік в порядку, встановленому законодавством України; Км2 - зональний коефіцієнт; КмЗ ср. - середній коефіцієнт сумісного впливу локальних факторів для кожної економіко-планувальної зони; Кф - коефіцієнт, що характеризує функціональне використання земельної ділянки; PL - площа земельної ділянки.
Нормативно грошова оцінка земельних ділянок комерційного використання Ковалівської сільської ради на 2008 рік становить 64, 87 грн. за 1 кв. м., коефіцієнти індексації: 2008 рік - 1,152; 2009 рік - 1,059; 2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249.
Проведений колегією суддів розрахунок свідчить, що розмір податкового зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб становить 739 грн. 56 коп. = 64,87*10000*1,152*1,059*1,0*1,0*1,0*1,0*1,249*1%*0,07482.
Отже, при проведенні розрахунків земельного податку позивачу податковий орган не вірно визначив розмір земельного податку, що призвело до завищення суми податку, яка визначена в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.
Таким чином, колегія суддів вважає, що при вирішенні спору суд першої інстанції врахував не всі його обставини, тому висновки суду по суті справи не в повній мірі відповідають встановленим у ній обставинам, що призвело до неправильного її вирішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу про скасування оскаржуваного рішення слід задовольнити частково з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову.
Згідно з статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, та невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2017 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Немирівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області №34-17 від 07 квітня 2016 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 3411, 93 грн.
В решті позовних вимог відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі 17 жовтня 2017 року.
Головуючий Загороднюк А.Г.
Судді Полотнянко Ю.П. Драчук Т. О.