11 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 488/629/14-а
Категорія: 10.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Селіщева Л.І.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: головуючої судді - Шевчук О.А.,
суддів: Зуєвої Л.Є., Федусика А.Г.,
при секретарі Жигайлової О.Е.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2017 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
В лютому 2014 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, в якому просив визнати протиправною бездіяльність комісії з призначення пенсій та допомог при управлінні Пенсійного фонду України у Корабельному районі м. Миколаєва, в частині порушення права позивача на призначення вперше та одержання страхової пенсії відповідно до подання та особистої заяви від 11.01.2014 року; зобов'язати відповідача вчинити певні дії для поновлення передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" права позивача на призначення та виплату, вперше після досягнення пенсійного віку - 60 років, страхової пенсії, замість пільгової державної пенсії, призначеної у віці 50 років на підставі іншого Закону № 796-ХІІ; зобов'язати відповідача призначити вперше з 01.01.2014 року пенсію за віком за рахунок коштів Пенсійного фонду України у віці 62 роки 1 місяць відповідно до особистої заяви від 11.01.2014 року та доданих до неї документів про страховий стаж 45 повних років та заробіток, з якого сплачені страхові внески за період з 01.01.1998 року по 31.12.2013 року (при розрахунку заробітку для обчислення пенсії виключити не вигідні періоди у автоматичному режимі); зобов'язати відповідача виплачувати позивачу з 01.01.2014 року щомісячно пенсію у обчисленому відповідно до ст.ст. 26, 27, 29, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмірі з підвищенням (при страховому стажі 45 повних років) на 25% середньомісячного заробітку для обчислення пенсії, визначеного ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Позовні вимоги обгрунтовано тим, що позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи 2 категорії та отримував пільгову державну пенсію, призначену у віці 50 років. Після досягнення 60 років з 19.11.2011 року у позивача, як застрахованого і працюючого, який має страховий стаж більше 15 років, виникло право призначення пенсії за віком за рахунок коштів Пенсійного фонду України. 11.01.2014 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з пакетом документів, щодо призначення пенсії застрахованому працівнику у віці 62 роки 1 міс. при наявному страховому стажі 45 повних років. Проте, до теперішнь часу звернення позивача не розглянуто, у зв'язку із чим він звернувся суду із вказаним позовом.
Постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач надав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким поновити порушені відповідачем та порушені Корабельним районним судом м. Миколаєва конституційні та матеріальні права.
Особи, що беруть участь у справі, про дату, час і місце судового розгляду були сповіщені належним чином відповідно до ст. 34-39 КАС України, в судове засідання не з'явились, враховуючи що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи та відноситься до ІІ категорії, що підтверджується копією посвідчення.
Пенсію за віком на пільгових умовах позивачу призначено з 02.06.2003 у відповідності з нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закону України «Про пенсійне забезпечення» яким, до набрання чинності Закону України «Пре загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», були врегульован питання пенсійного забезпечення громадян.
Позивач є працюючим пенсіонером.
Після досягнення 60 років, 11.01.2014 р. ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії вперше після досягнення пенсійного віку 60 років на підставі ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надав пакет документів (а.с. 8).
24.01.2014 року позивач повторно звернувся до Пенсійного фонду, проте станом на 05 лютого 2014 року (час звернення із адміністративним позовом ) жодної відповіді не отримав.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доводи позивача про неправомірну бездіяльність комісії з призначення пенсій та допомог відповідача в частині порушення прав позивача на призначення вперше та одержання страхової пенсії відповідно до подання та особистої заяви від 11.01.2014 року не знайшли свого підтвердження у ході судового розгляду справи. Тому позовні вимоги ОСОБА_1 суд знайшов необгрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на ммент виникнення спірних правовідносин)для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв. { Абзац перший частини першої
статті 40 в редакції Закону N 3668-VI (3668-17) від 08.07.2011 р.
У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.
За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за інвалідом І групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 8, 13 і 14 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців. { Абзац третій частини першої статті 40 в редакції Закону N 107-VI ( 107-17 ) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду N 10-рп/2008 ( v010p710-08 ) від 22.05.2008; в редакції Закону N 3668-VI ( 3668-17 ) від 08.07.2011; із змінами, внесеними згідно із Законом N 231-VII ( 231-18 ) від 14.05.2013 р.
Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.
Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в
системі персоніфікованого обліку.
Відповідно до ч.3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Якщо особа після призначення пенсії за віком на пільгових умовах продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії за віком на пільгових умовах на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.
ОСОБА_1 у 2014 році звернувся із заявою про призначення йому пенсії по віку, тобто призначення пенсії на підставі інших норм закону, ніж призначена у нього попередня пенсія на пільгових умовах.
З 02 червня 2003 року позивач отримував пенсію, яка йому призначена як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих в наслідок Чорнобильської катастрофи», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а пенсія за віком за якою він у січні 2014 року звернувся до відповідача, призначається відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».
Також після призначення позивачу 02 червня 2003 року пенсії, він продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Згідно ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особа, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 досяг встановленого законом віку та має достатній трудовий стаж, а тому він має право на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Враховуючи наведені положення діючого законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні постанови припустився порушень норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням по справі нової постанови про часткове задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Корабельного районного суду м. Миколаєва від 11 липня 2017 року -скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області щодо призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області призначити та перерахувати ОСОБА_1 з 01 січня 2014 року пенсію за віком згідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області застосувати з 01.01.2014 року при призначенні та перерахунку ОСОБА_1 пенсії за віком, показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в Україні , з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії згідно до ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням раніше нарахованої пенсії, та виплачувати пенсію в подальшому згідно проведеного перерахунку.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів. Особи, які брали участь у справі, однак не були присутні у судовому засіданні апеляційної інстанції, мають право подати касаційну скаргу протягом 20 днів з дня отримання копії постанови.
Головуюча суддя: О.А. Шевчук
Суддя: Л.Є. Зуєва
Суддя: А.Г. Федусик