11 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 500/1819/17
Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Присакар О.Я.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі: судді доповідача - головуючого - Шляхтицького О.І.,
суддів: Домусчі С.Д., Романішина В.Л.,
секретар - Ханділян Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одеса апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування рішення Озерненської сільської ради Ізмаїльського району, поновлення на роботі, стягнення витрат та моральної шкоди,-
У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати протиправним та скасувати рішення Озерненської сільської ради Ізмаїльського району №184/VII від 30.12.2016 року «Про дострокове припинення повноважень сільського голови ОСОБА_1.», поновити ОСОБА_1 на посаді голови Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області, стягнути з Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а саме з 30.12.2016 року до моменту його поновлення на роботі, стягнення з Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області на його користь витрат на правову допомогу в розмірі 5000 грн., та моральної шкоди в розмірі 2500 грн.
Ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2017 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду відмовлено.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області в частині визнання протиправним та скасування рішення Озерненської сільської ради Ізмаїльського району №184/VII від 30.12.2016 року «Про дострокове припинення повноважень сільського голови ОСОБА_1.», поновлення ОСОБА_1 на посаді голови Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області залишено без розгляду.
Продовжено розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Озерненської сільської ради Ізмаїльського району Одеської області в частині стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто з 30.12.2016 року до моменту його поновлення на роботі та моральної шкоди в розмірі 2500 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив його скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує увагу на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуємого судового рішення: місячний строк звернення до суду мав би відраховуватись з моменту вручення копії рішення сесії сільради або трудової книжки.
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Оцінюючи відповідність оскаржуваної ухвали про залишення адміністративного позову без розгляду вимогам статті 100 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Реалізація права на судовий захист невід'ємно пов'язана зі строками, в межах яких позивач може звернутися до суду за захистом свого права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співрозмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (Ashingdane v. the United Kingdom).
Основним нормативним актом, який установлює строк звернення до суду і містить положення щодо часових меж, упродовж яких особа має право звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права або інтересу, є КАС України.
Згідно частини 3 статті 99 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Наведена норма закону є спеціальною нормою у розв'язанні спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби порівняно з нормою, яка міститься в частині другій статті 99 КАС України та встановлює шестимісячний строк звернення до суду.
За змістом частини 1 статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
В ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Озерненської сільської ради Ізмаїльського району із заявою від 20.12.2016 року про складання обов'язків сільського голови з 20.12.2016 року.
30.12.2016 року було прийняте рішення Озерненської сільської ради Ізмаїльського району №184/VII «Про розгляд заяви Озерненського сільського голови ОСОБА_1, яким була задоволена заява ОСОБА_1 про складання ним повноважень Озерненського сільського голови.
Вищезазначеним рішенням обов'язки тимчасово виконуючого Озерненського сільського голови були покладені на секретаря Озерненської сільської ради ОСОБА_2.
Також встановлено, що запис в трудову книжку ОСОБА_1 від 30.12.2017 року про звільнення за власним бажанням за статтею 38 КЗпП України був внесений секретарем Озерненської сільської ОСОБА_2
Рішенням Озерненської сільської ради № 186/VII від 12.01.2017 року секретарем Озерненської сільської ради з 13.01.2017 року було обрано ОСОБА_3
В судовому засіданні суду першої інстанції від 16.06.2017 року ОСОБА_3 пояснив, що з 13.01.2017 року трудової книжки ОСОБА_1 вже не було в Озерненській сільській раді, акт приймання передачі не складався.
В судовому засіданні суду першої інстанції від 21.08.2017 року ОСОБА_1 пояснив, що у лютому 2017 року намагався пройти до свого робочого місця, однак група осіб не пустила його, вигукуючи при цьому, що він звільнений з посади.
Згідно довідки амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Озерне від 30.12.2016 року, ОСОБА_1 звертався 30.12.2016 року до амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Озерне за медичною допомогою, з відповіді ВП «Ізмаїльська станція екстреної (швидкої) медичної допомоги» від 03.05.2017 р. № 124 вбачається, що 01.01.2017 року бригада екстреної медичної допомоги викликалась за місцем проживання ОСОБА_1
Водночас, позивачем не було надано належних та допустимих доказів його хвороби з 02.01.2017 року, тобто позивачем не доведено, що з 02.01.2017 року він хворів і не міг з'являтися на роботу до Озерненської сільської ради, крім цього з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що в лютому 2017 року група осіб не пускала його на робоче місце, пояснюючи це звільненням позивача з посади сільського голови.
З розрахунково платіжних відомостей за січень, лютий, березень 2017 року вбачається, що ОСОБА_1 за січень, лютий, березень 2017 року заробітна платня не нараховувалась та не виплачувалась, при цьому позивач, який вважав себе сільським головою, не звертався до відповідача з приводу не виплати йому заробітної плати.
Отже? з огляду на те, що рішення Озерненської сільської ради Ізмаїльського району №184/VII від 30.12.2016 року приймалось саме за заявою ОСОБА_1, про наявність даного рішення він повинен був дізнатися у січні 2017 року.
З вказаним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 19.04.2017 року, тобто з пропуском місячного строку у справі щодо звільнення з публічної служби, доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду позивачем не було надано.
Водночас, слід зазначити, що судом можуть вбачатися підстави для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала заяву. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Апелянтом при цьому не спростовані висновки суду першої інстанції щодо відсутності будь-яких обставин та доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Крім того за змістом статті 99 КАС України законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені ст. 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що суд має можливість самостійно, на свій розсуд, застосувати наслідки пропуску строку звернення до суду.
Разом з цим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Інститут строку звернення до суду в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною поведінкою.
Європейський суд з прав людини у справі «Ilhan v. Turkey» зазначив , що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи. Окрім цього, у справі «Bellet v. France» Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Вирішуючи спірне питання колегія суддів звертає увагу на статус позивача, який займав посаду сільського голови.
Так, ефективне функціонування системи органів місцевого самоврядування неможливе без належної діяльності всіх її органів та посадових осіб.
Згідно з частинами першою, другою статті 12 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" сільський, селищний, міський голова є головною посадовою особою територіальної громади відповідно села (добровільного об'єднання в одну територіальну громаду жителів кількох сіл), селища, міста.
Отже, провідну роль серед таких органів і посадових осіб відіграє сільський голова, який є вищою посадовою особою в системі органів місцевого самоврядування і якому притаманний особливий конституційно-правовий статус.
У структурі такого статусу голови серед іншого (функцій, повноважень, гарантій діяльності, відповідальності тощо) є принципи, на основі яких сільський голова провадить свою діяльність та здійснює керівництво виконавчим комітетом з метою забезпечення принципу безперервності влади.
Позивач не надав жодного належного доказу про неможливість бути обізнаним із спірним рішення, з огляду на те , що він зобов'язаний був, як сільський голова, здійснювати безпосередній контроль за безперервною діяльністю сільської ради, а саме : контроль за бюджетними надходженням, виплата заробітної плати, забезпечення соціальної допомоги тощо.
Отже, вирішуючи спірне питання, суд виходить із того, що позивач, займаючи таку високу посаду - сільський голова, був пов'язаний обов'язком зважувати все, що стосувалося виконання його професійних завдань та правових наслідків написання заяви про звільнення з адміністративної посади та прийняття сільською радою відповідних рішень.
Суд апеляційної інстанції, оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню права на звернення до суду, на які апелянт посилається як на поважні, виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів і з того, чи мав апелянт за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду, - зазначає, що наведені обставини нічим не обґрунтовані, суду не надано жодних належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
З позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що жодних належних та допустимих доказів щодо причин пропуску строку вчасного звернення до адміністративного суду з вказаним адміністративним позовом, які б унеможливлювали і не залежали б від волі позивача своєчасно звернутись за судовим захистом, позивач не вказує і не надає, та відповідно судом не встановлено обставин, що свідчать про наявність об'єктивних перешкод для подання позову у встановлений законодавством строк, а отже відсутні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними.
Відповідно до вимог статті 100 КАС України, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Таким чином, враховуючи те, що позивачем пропущений встановлений законом строк звернення до суду з даними позовними вимогами та будь-яких обґрунтувань обставин та доказів, на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом позивачем не наведено та не надано, що унеможливлює визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, колегія суддів приходить до висновку про відсутність поважних причин для поновлення строку звернення до суду з даним позовом та правильність висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вимог статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України.
Колегія суддів звертає увагу на Практику Європейського суду з прав людини, яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, відповідно до якої право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс та інш. Проти Великобританії» рішення від 22.10.1996 р., «Девеер проти Бельгії» рішення від 27.02.1980 р.).
Водночас стосовно позовних вимог про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу, тобто з 30.12.2016 року до моменту його поновлення на роботі та моральної шкоди в розмірі 2500 грн., колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо продовження розгляду справи, у зв'язку з тим, що ці вимоги не обмежуються місячним строком звернення до суду.
Доводи апелянта, що місячний строк звернення до суду мав би відраховуватись з моменту вручення копії рішення сесії сільради або трудової книжки з відповідним посиланням на положення Пленуму Вищого адміністративного суд України від 06 березня 2008 року № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» колегія суддів відхиляє , оскільки необхідність субсидіарного застосування приписів статті 233 Кодексу законів про працю України було обумовлено не вирішенням цього питання в КАС України.
Натомість Законом України від 07.07.2010 року № 2453-VI "Про судоустрій і статус суддів" частину третю статті 99 КАС України доповнено реченням такого змісту: "Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк".
Посилання представника апелянта, що у лютому 2017 року позивач намагався пройти до свого робочого місця, однак група осіб не пустила його, вигукуючи при цьому, що він звільнений з посади також нічим не підтверджується.
Відхиляє колегія суддів і доводи апелянта щодо отримання ним трудової книжки простим поштовим відправленням лише 23.03.2017 року (а.с. 93), оскільки відповідачем надані належні докази (довідка - а.с.197; копія журналу вихідної кореспонденції Озерненської сільської ради - а.с. 188-190; оригінал типового конверта з відповідною печаткою Озерненської сільскої ради -а.с.191), які спростовують наведе вище твердження ОСОБА_1.
Інші доводи апеляційної скарги ґрунтуються на суб'єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів, а також на невірному тлумаченні норм матеріального права. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень процесуального права при вирішенні спірного питання не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 21 серпня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України
Дата складення у повному обсязі і підписання рішення суду - 17 жовтня 2017 року
Головуючий: О.І. Шляхтицький
Суддя: С.Д. Домусчі
Суддя: В.Л. Романішин