Справа № 675/1207/17
Головуючий у 1-й інстанції: Король О.В.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
12 жовтня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу інспектора батальйону УПП у м. Хмельницькому ДПП рядового поліції Коваля Вадима Дмитровича на постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до інспектора батальйону УПП у м. Хмельницькому ДПП рядового поліції Коваля Вадима Дмитровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
В червні 2017 року позивач - ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до інспектора батальйону УПП у м. Хмельницькому ДПП рядового поліції Коваля Вадима Дмитровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Постановою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 серпня 2017 року позов задоволено частково.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, повноважних представників в судове засідання не направили.
За таких обставин, а також враховуючи, що судом участь сторін в судовому засіданні не визнавалась обов'язковою, колегія суддів прийшла до висновку щодо можливості апеляційного розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України.
Згідно з ч. 6 ст. 12, ч. 1 ст. 41 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, надавши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, а постанову суду першої інстанції - скасувати, зважаючи на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, постановою серії ПСЗ № 045569 позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу 425 грн., у зв'язку з тим, що він керував автомобілем HONDA ACCORD з державним номерним знаком НОМЕР_1 без поліса обов'язкового страхування.
Позивач, вважаючи вказану постанову незаконною, звернувся з позовом до суду для її скасування.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено правомірності винесення постанови про накладення адміністративного стягнення на позивача у вигляді штрафу.
Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху (далі - ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306.
За приписами ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Положеннями п. 2.1 Правил дорожнього руху встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі, зокрема: а) посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії; б) реєстраційний документ на транспортний засіб (для транспортних засобів Збройних Сил, Національної гвардії, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, Держспецзв'язку, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - технічний талон); ґ) поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Водії, які відповідно до законодавства звільняються від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на території України, повинні мати при собі відповідні підтвердні документи (посвідчення).
Відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ст. 222 КУпАП справи про порушення правил дорожнього руху розглядаються органами Національної поліції, до переліку яких, зокрема, відносяться правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Нормами ч.ч. 2, 4 ст. 258 КУпАП встановлено, що протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі. У випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
За приписами ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП посадова особа оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Розглядаючи доводи апелянта стосовно правомірності винесення оскаржуваної постанови про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції враховує наступне.
Зі змісту оскаржуваної постанови слідує, що ОСОБА_3 керуючи транспортним засобом марки HONDA ACCORD д.н.з. НОМЕР_1 у м. Хмельницькому по вул. Івана Франка в районі будинку 28 не мав при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив вимоги п. 2.1."ґ" ПДР України.
Факт відсутності у позивача на момент складання оскаржуваної постанови полісу (сертифіката) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності також підтверджується витягом з Централізованої бази Моторного (транспортне) страхового бюро України, що міститься в матеріалах справи (а.с. 30).
Суд апеляційної інстанції також приймає до уваги доводи апелянта стосовно неможливості надати відеозапис, на якому зафіксовано правопорушення, оскільки на момент розгляду справи в суді першої інстанції вказаний відеозапис по строкам давності вже був відсутній у відповідача.
Крім того, судова колегія критично ставиться до позиції суду першої інстанції, що відсутність відеозапису або протоколу про адміністративне правопорушення не дає можливості встановити дотримання відповідачем процедури розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановленої КУпАП та Інструкцією № 1395, що передує винесенню постанови у справі про адміністративне правопорушення та зауважує, що складання протоколу в даному випадку не передбачено нормами ст. 258 КУпАП, а неможливість надати відеозапис належним чином обґрунтовано відповідачем.
Також суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції, що відповідачем не підтверджено належним чином роз'яснення особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності положень ст.ст. 307, 308 КУпАП, прав, передбачених ст. 268 КУпАП, а також права, порядку і строків оскарження постанови згідно зі ст.ст. 287-289 КУпАП, оскільки відмова від підписання позивачем оскаржуваної постанови зафіксована відповідно до вимог чинного законодавства.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, в ході апеляційного розгляду справи, судова колегія приходить до висновку, що апелянтом надано достатньо належних доказів, в розумінні ст.ст. 69, 70 КАС України, щодо вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 126 КУпАП, у зв'язку із чим оскаржувана постанова у справі про адміністративне правопорушення прийнята правомірно.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта, що судом першої інстанції винесено судове рішення за неповного з'ясування усіх обставин, що мають значення для вирішення справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову є безпідставними.
На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що висновки суду першої інстанції не відповідають дійсним обставинам справи, у зв'язку із чим, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Відповідно до п. 1, 4 ч. 1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
З огляду на зазначене, суд апеляційної інстанції відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції вирішив скасувати її та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, з підстав неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, а також порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу інспектора батальйону УПП у м. Хмельницькому ДПП рядового поліції Коваля Вадима Дмитровича задовольнити повністю.
Постанову Ізяславського районного суду Хмельницької області від 21 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до інспектора батальйону УПП у м. Хмельницькому ДПП рядового поліції Коваля Вадима Дмитровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення скасувати.
Прийняти нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до інспектора батальйону УПП у м. Хмельницькому ДПП рядового поліції Коваля Вадима Дмитровича про скасування постанови про адміністративне правопорушення відмовити.
Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Постанова суду складена в повному обсязі протягом трьох днів з дня закінчення розгляду справи.
Головуючий Біла Л.М.
Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.