Справа № 824/263/17-а
Головуючий у 1-й інстанції: Лелюк О.П.
Суддя-доповідач: Гонтарук В. М.
10 жовтня 2017 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Білої Л.М. Граб Л.С. ,
секретар судового засідання: Аніщенко А.О.,
за участю:
позивача: ОСОБА_2
представника позивача: ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Кам'янець-Подільської об'єднаної державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення,
В травні 2017 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Кам'янець-Подільської об'єднаної державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення- рішення.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким вищевказаний адміністративний позов задовольнити повністю.
Мотивами апеляційної скарги особа, яка її подала, зазначає порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Позивач та його представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити її повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про час, день та місце розгляду справи повідомлено завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та його представника, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Частиною 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 17 липня 2010 року укладено договори купівлі-продажу майнових паїв з власниками майнових паїв колективного сільськогосподарського підприємства «Комунар»: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_33, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30
На підставі вказаних договорів позивач став власником майнового паю колективного сільськогосподарського підприємства «Комунар» на території Китайгородської сільської ради, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області.
За змістом відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно на підставі рішення виконавчого комітету Китайгородської сільської ради ОСОБА_2 видано свідоцтво про право власності серії НОМЕР_1 від 14 серпня 2012 року на нерухоме майно, тип майна - комплекс, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
25 червня 2016 року Кам'янець-Подільською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Хмельницькій області, згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 та підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №154945-13, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за 2015 рік в розмірі 41642,2 грн. за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, ОСОБА_2 звернувся до суду за захистом своїх порушених прав.
Постановою Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У відповідності до пунктів 8.1 та 8.3 статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
В силу статті 10 ПК України до місцевих податків, зокрема, належить податок на майно. Місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Підпунктами 12.3.1-12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України встановлено, що сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом.
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
У разі якщо сільська, селищна, міська рада або рада об'єднаних територіальних громад, що створена згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року № 71-VIII внесено зміни до ПК України, які набрали чинності з 01 січня 2015 року, зокрема, статті 265, 266 ПК України викладено в нових редакціях.
У відповідності до підпункту 265.1.1 пункту 265.1 статті 265 ПК України до складу податку на майно входить податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
В силу підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
За змістом підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної або міської ради в залежності від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування.
Підпунктом 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 ПК України встановлено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Відповідно до п.п. 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України визначено порядок обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, що здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Пунктом 33 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України встановлено, що на 2015 рік ставки податку для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначені пунктом 266.5.1 пункту 265.5 статті 265 цього Кодексу, не можуть перевищувати 1 відсоток мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр для об'єктів нежитлової нерухомості.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішенням Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області 25 сесії VІ скликання від 28 січня 2015 року № 3 затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Положення).
Відповідно до пункту 4.2 Положення база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється органом державної податкової служби на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Згідно пункту 6.3 Положення ставки податку на об'єкти нежитлової нерухомості на території Китайгородської сільської ради встановлюються в таких розмірах: а) 2 відсотка - для готельних, офісних, торговельних будівель;б) 0,2 відсотка - для гаражів; в) 0,1 відсотка - для промислових будівель та складів, господарських (присадибних) будівель (сараї, хліви, гаражі, літні кухні, майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції тощо); г) 0,05 відсотка - для релігійних організацій; ґ) 2 відсотка - для інших будівель (не передбачених підпунктами «а»-«г» цього пункту»).
Враховуючи вимоги пункту 33 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, установити, що на 2015 рік для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, визначених підпунктами «а» та «ґ» цього пункту, застосовується ставка у розмірі 1 відсотка мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр об'єкта нежитлової нерухомості.
Таким чином, рішенням Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району № 3 від 28 січня 2015 року затверджені база оподаткування об'єктів нерухомості та ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується у 2016 році.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у відповідача обґрунтованих підстав для прийняття відносно ОСОБА_2, як власника об'єкту нежитлової нерухомості, рішення про сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 ПК України поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 1.1 статті 1 ПК України податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Частиною третьою статті 27 Бюджетного кодексу України встановлено, що Закони України або їх окремі положення, які впливають на показники бюджету (зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету) і приймаються: не пізніше 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку планового бюджетного періоду; після 15 липня року, що передує плановому, вводяться в дію не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
Колегія суддів звертає увагу, що статтею 27 Бюджетного кодексу України встановлено застереження щодо введення в дію Законів України, які впливають на показники бюджету, а саме: зменшують надходження бюджету та/або збільшують витрати бюджету, проте Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" N 71-VIII від 28.12.2014 запроваджено зміни, які впливають на збільшення бюджетних надходжень.
У зв'язку з чим, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи апелянта про те, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року, оскільки Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" N 71-VIII від 28.12.2014 запроваджено зміни, які не впливають на показники бюджету, а саме: не зменшують надходження бюджету та/або не збільшують витрати бюджету.
Дотримання вимог статті 4 ПК України, зокрема, принципів стабільності податкового законодавства та соціальної справедливості, покладається на законодавця. Будь-яких змін до Податкового кодексу України на момент винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення внесено не було, положення статті 266 Податкового кодексу України є чинними та неконституційними не визнавалися, а отже підлягають застосуванню.
Обов'язок сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки покладено на позивача після набрання чинності Законом України № 71-VІІІ від 28 грудня 2014 року та не поширено такий на період до набрання ним чинності, тобто до 01 січня 2015 року.
На думку суду, при вирішенні питання про співвідношення наведених вище норм в правовому регулюванні місцевих податків, які є обов'язковими згідно з ПК України, норма підпункту 12.3.5 пункту 12.3. статті 12 ПК України є спеціальною. У зв'язку з цим податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм статті 266 ПК України, починаючи з 1 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3.4 ст. 12 ПК України.
Доводи позивача про те, що спірний податок повинен нараховуватись з 2016 року не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки рішення органу місцевого самоврядування не може вплинути на підстави нарахування та обов'язок платниками сплачувати податки та збори, які передбачені положеннями ПК України.
Щодо посилань ОСОБА_2 на те, що нежитлова будівля (тваринницький комплекс), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, на підставі пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, оскільки призначена безпосередньо для використання ним, як сільськогосподарським товаровиробником, у сільськогосподарській діяльності, судова колегія зазначає наступне.
Згідно із пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності.
Отже, за змістом указаної норми від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, звільняються сільськогосподарські товаровиробники.
За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.
Як вбачається з довідки виконавчого комітету Китайгородської сільської ради Кам'янець-Подільського району Хмельницької області від 31 травня 2017 року №430, ОСОБА_2 має у приватній власності нежитлове приміщення загальною площею 3418,9 кв.м. в селі Китайгород, Кам'янець-Подільського району, Хмельницької області та не використовує його по сільськогосподарському призначенню.
У зв'язку з чим, колегія суддів прийшла до висновку, що оскільки позивач, як фізична особа не є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні норм ПК України, він не звільняється від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.
При цьому суд апеляційної інстанції погоджується з позицією суду першої інстанції, що твердження позивача про те, що він є сільськогосподарським товаровиробником з посиланням на положення статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» є безпідставності, з огляду на наступне.
Так, відповідно до статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» у цьому Законі нижченаведені терміни вживаються в такому значенні: виробники сільськогосподарської продукції - юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Отже, вказане визначення виробника сільськогосподарської продукції застосовується лише у Законі України «Про сільськогосподарський перепис».
При цьому варто зазначити, що згідно пункту 5.2. статті 5 ПК України у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Таким чином, в даних спірних правовідносинах з питань оподаткування застосуванню підлягає поняття «сільськогосподарський товаровиробник», що наведене у підпункті 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України.
На підставі вищевикладеного суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що відповідач діяв у межах та спосіб передбачений чинним законодавством, що у свою чергу свідчить про правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення форми «Ф» №154945-13, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки» у розмірі 41642,2грн.
Проаналізувавши доводи апелянта та наявні обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов до твердження, що вони є необґрунтованими та такими, що не відповідають положенням норм чинного законодавства.
Згідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд за ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Тому, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для задоволення вимог апеляційної скарги відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2017 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.
Ухвала суду складена в повному обсязі 17 жовтня 2017 року.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Біла Л.М. Граб Л.С.