12 жовтня 2017 р.м.ОдесаСправа № 489/3886/17
Категорія: 3.7.1 Головуючий в 1 інстанції: Кирильчук О.І.
Одеський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
доповідача, судді - Димерлія О.О.
суддів - Єщенка О.В., Бойка А.В.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у м.Миколаєві Білоконь Миколи Миколайовича про скасування постанови,-
У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом до Інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Білоконь М.М., в якому просив суд скасувати постанову серії АР№378371 від 13 липня 2017 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП України, та закрити провадження в адміністративній справі. Також позивач просив поновити строк на оскарження даної постанови та звернення до суду з цим позовом.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у м.Миколаєві Білоконь Миколи Миколайовича про скасування постанови залишено без розгляду на підставі ч.1 ст. 100 КАС України.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує наявністю поважних причин пропуску звернення до суду, оскільки позивач оскаржив спірну постанову до суду з дотриманням встановленого законом строку оскарження.
За приписами п.1 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги,апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Суд першої інстанції, приймаючи ухвалу про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1, дійшов висновку, що позивачем заявлено клопотання про поновлення строку на оскарження з тих підстав, що ухвалами Ленінського районного суду міста Миколаєва від 14 липня 2017 року та Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 липня 2017 року позов про скасування постанови серії АР№378371 від 13 липня 2017 року йому повернуто через непідсудність місцевому загальному суду та окружному адміністративному суду відповідно. Посилання позивача, як на підставу пропуску строку оскарження постанови, на повернення судами його позову не свідчать про істотні перешкоди для своєчасного звернення до суду, оскільки позивач був не позбавлений можливості оскаржити відповідні ухвали Ленінського районного суду міста Миколаєва та Миколаївського окружного адміністративного суду до суду апеляційної інстанції.
Апеляцйний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для залишення позову без розгляду з урахуванням наступного.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 3 ст.99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст.289 КУпАП скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Згідно ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Як убачається з матеріалів справи, 13 липня 2017 року Інспектором патрульної поліції Управління патрульної поліції у м.Миколаєві Білоконь Миколаєм Миколайовичем складено постанову серії АР№378371 у справі про адміністративне правопорушення, згідно якої за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу 425,00 грн. Примірник вказаної постанови отримано позивачем 13 липня 2017 року, про що міститься його особистий підпис.
Однак, ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва 14 липня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора 2 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції м. Миколаєва молодшого лейтенанта поліції Білоконь Миколи Миколайовича про визнання дій протиправними та скасування постанови повернуто позивачу з усіма доданими матеріалами з посиланням на ч. 3 ст. 21 КАС України, що оскарження позивачем дій інспектора патрульної поліції щодо визнання їх незаконними відноситься до предметної підсудності окружного адміністративного суду.
Також, відповідно до матеріалів справи, ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14.07.2017р. (а.с. 12) отримано позивачем 25.07.2017р., та 25.07.2017р. за допомогою поштового листа адміністративний позов про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення був направлений до Миколаївського окружного адміністративного суду м. Миколаєва.
Однак, 15.08.2017р. ОСОБА_1 отримав ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.07.2017р. про непідсудність його позову як окружному адміністративного суду. Також Миколаївський окружний адміністративний суд роз'яснив, що повернення позовної заяви, згідно з вимогами частини 6 статті 108 Кодексу адміністративного судочинства України, не позбавляє права позивача для повторного звернення до адміністративного суду (у даному випадку до відповідного місцевого загального суду, як адміністративного суду) в порядку, встановленому законом.
На підтвердження наведених обставин позивачем надано до суду копію ухвали Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.07.2017р. у справі №814/1529/17, якою позовну заяву повернуто позивачу для подачі до належного суду /а.с. 13/.
Таким чином, позивач звернувся за захистом своїх прав та інтересів у встановлений ст.99 КАС України, ст.289 КУпАП строк до Ленінського районного суду м. Миколаєва, що і спричинило пропуск строку на звернення до суду з відповідним позовом. При цьому, позов до Ленінського районного суду м. Миколаєва позивачем подано протягом десятиденного строку з часу прийняття ухвали Ленінського районного суду м.Миколаєва від 14 липня 2017 року.
Наведену підставу пропуску строку звернення до адміністративного суду апеляційний суд вважає поважною, а помилка позивача щодо обрання суду за підсудністю не може бути підставою для перешкоджання ОСОБА_1 в доступі до правосуддя, враховуючи, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ, що закріплено в ч.1 ст.2 КАС України.
Право громадянина на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.
Пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для залишення позову без розгляду, оскільки процесуальним законодавством передбачено можливість визнання судом причини пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.
Поважними причинами пропущення строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.
Крім того, відповідно до прецедентного права Європейського Суду право на доступ є одним з аспектів права на суд, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні з положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського Суду з прав людини у справі Перес де Рада Каванілес проти Іспанії).
Як випливає з рішення Європейського Суду з прав людини у справі Іліан проти Туреччини, правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.
У справі Белле проти Франції Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Враховуючи практику Європейського Суду з прав людини, спрямовану на ефективний доступ особи до суду для захисту її порушеного права, приймаючи до уваги обґрунтування пропущення позивачем строку звернення до суду за захистом своїх прав, колегія суддів приходить до висновку щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду та, в свою чергу, відсутності підстав для залишення без розгляду адміністративного позову ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у м.Миколаєві Білоконь М.М. про скасування постанови, а тому ухвала суду першої інстанції від 18 серпня 2017 року підлягає скасуванню.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2017 року та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 99, 100, 184, 185, 197, 199, 204, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 серпня 2017 року скасувати, а справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Інспектора патрульної поліції Управління патрульної поліції у м. Миколаєві Білоконь Миколи Миколайовича про скасування постанови направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач: О.О.Димерлій
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: А.В.Бойко