Справа: № 826/9099/17 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.
Іменем України
10 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Літвіної Н.М.
суддів Ганечко О.М.
Коротких А.Ю.
при секретарі Архіповій Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської Інесси Володимирівни до Міністерства юстиції України про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, -
Позивач звернулась до суду з позовом до Міністерства юстиції України про визнання протиправним та скасування наказу від 12 липня 2017 року № 2218/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень».
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року частково задоволено клопотання приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської І.В. про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі № 826/9099/17: зупинено дію наказу Міністерства юстиції України від 12 липня 2017 року № 2218/5 «Про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень» в частині пункту 3, яким тимчасово заблоковано доступ приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Тверської І.В. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно строком на 1 (один) рік; заявлене клопотання в іншій частині залишено без задоволення.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - Міністерство юстиції України, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Із вказаної норми вбачається, що законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності.
Способами забезпечення адміністративного позову є зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються та заборона вчиняти певні дії, а заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 3 ст. 117 КАС України, подання адміністративного позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, але суд у порядку забезпечення адміністративного позову може відповідною ухвалою зупинити дію рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються.
При розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв'язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.
Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржуваним наказом Міністерства юстиції України від 12 липня 2017 року № 2218/5 задоволено частково скаргу ПАТ «Компанія Росток», у результаті чого позивачу тимчасово заблоковано доступ до Державного реєстру прав строком на1 (один) рік.
В обґрунтування клопотання про забезпечення позову позивач посилалась на те, що наразі існує небезпека заподіянню шкоди її правам та законним інтересам до прийняття рішення по суті, адже нотаріальна діяльність є єдиним джерелом доходу позивача.
Згідно з ч. 4 ст. 3 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не може займатися підприємницькою, адвокатською діяльністю, бути засновником адвокатських об'єднань, перебувати на державній службі або службі в органах місцевого самоврядування, у штаті інших юридичних осіб, а також виконувати іншу оплачувану роботу, крім викладацької, наукової і творчої діяльності.
Нотаріуси як особи, які здійснюють незалежну професійну діяльність, належать до категорії самозайнятих осіб .
Згідно зі ст. 32 Закону України «Про нотаріат», приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.
Тобто, як вбачається з викладеного, шляхом видачі оскаржуваного наказу позивача фактично позбавлено можливості отримувати дохід від своєї професійної діяльності. При цьому, у позивача є зобов'язання перед державою у вигляді сплати податків не зважаючи на фактичне зупинення його діяльності.
Крім того, у заявленому клопотанні приватний нотаріус зазначила про те, що на підставі відповідних трудових договорів у неї працюють помічник та консультанти з юридичних питань, права на працю яких також порушено внаслідок фактичного зупинення діяльності приватного нотаріуса.
На думку позивача, Міністерством юстиції України необґрунтовано прийнято рішення про тимчасове блокування доступу приватного нотаріуса до Державного реєстру прав, адже факт порушення приватним нотаріусом норм законодавства відсутній.
Разом з тим, зважаючи на те, що правову оцінку оскаржуваному наказу судом буде надано у ході розгляду та вирішення публічно-правового спору по суті, а на цей час позивач позбавлена можливості реалізовувати своє право на працю, що гарантоване Конституцією України та іншими нормативно-правовими актами, остання переконана у тому, що необхідним є вжиття заходів забезпечення позову.
Проаналізувавши викладені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про обґрунтованість заявленого клопотання в частині зупинення дії пункту 3 оскаржуваного наказу, оскільки позивачем в судовому засіданні доведено ті обставини, які свідчать про існування небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі.
На переконання колегії суддів, вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб за результатами розгляду заявленого клопотання не є вирішенням публічно-правового спору по суті без фактичного його розгляду судом.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про часткове задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову є законним та обґрунтованим.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 160, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 серпня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя Літвіна Н.М.
Судді Ганечко О.М.
Коротких А.Ю.
Повний текст ухвали виготовлений 13 жовтня 2017 року.
Головуючий суддя Літвіна Н. М.
Судді: Коротких А. Ю.
Ганечко О.М.