Справа: № 823/525/17 Головуючий у 1-й інстанції: Русаков Г.С. Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
09 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ісаєнко Ю.А.,
суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Левченка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області на постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08.09.2017 у справі за адміністративним позовом Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про визнання незаконними дій та скасування постанови про стягнення коштів на витрати виконавчого провадження,
Канівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Черкаської області звернулася до суду з адміністративним позовом про:
визнання діій головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області щодо винесення постанови про стягнення коштів на витрати виконавчого провадження №52946691 в сумі 67,36 грн. незаконними;
скасування постанови відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Черкаській області про стягнення коштів на витрати виконавчого провадження від 15.02.2017 ВП № 52946691.
Постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08.09.2017 в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.
Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи. У зв'язку з цим, відповідно до частини першої статті 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як видно з матеріалів справи, 21.11.2016 року головним державним виконавцем Вакуленко С.М. було відкрите виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа №2-а/697/128/16 Канівського міськрайонного суду Черкаської області.
21.02.2017 виконавче провадження закінчено на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», що підтверджується відповідною постановою державного виконавця.
15.02.2017 відповідачем винесено постанову про стягнення з Канівського об'єднаного УПФУ Черкаської області витрат виконавчого провадження в розмірі 67,36 грн., які складаються з: папір 6 листів вартістю 0,90 грн., канцелярські товари 1 шт. - 0,74 грн., поштові витрати (рекомендований лист без повідомлення) 1 шт. - 6,18 грн., тонер для принтерів 10 - 1,00 грн., заправка для картриджа 10 - 1,20 грн., обслуговування комп'ютерної техніки 1 - 6,34 грн., внесення по користуванню ЄДРВП 1 - 51,00 грн., а всього 67,36 грн.
Положеннями статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Частинами 5, 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Приписами ч. 9 ст. 27 зазначеного Закону передбачено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до положень ст. 42 Закону №1404-VIII, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, повязані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Розмір та видивитрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. На стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Згідно наказу Міністерства юстиції України №2830/5 від 29.09.2016 «Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження», до видів витрат виконавчого провадження відносяться: 1) виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари; 2) пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового звязку; 9) послуги за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
У відповідності до наказу Міністерства юстиції України №3917/5 від 29.12.2016 «Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями», з 5 січня 2017 року плата за користування системою становить 51 грн. за кожне відкрите виконавче провадження. При цьому, у разі якщо стягувач у виконавчому провадженні звільнений від сплати авансового внеску відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження», оплата послуг за користування системою здійснюється за рахунок витрат виконавчого провадження, стягнутих з боржника за цим виконавчим провадженням.
Згідно ж з затвердженими 24.02.2016 року начальником ГТУЮ у Черкаській області розмірами витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, вартість 1 аркушу паперу становить 0,15 грн., канцелярські товари 1 шт. - 0,74 грн., рекомендований лист без повідомлення 6,00 грн., тонер для принтерів - 0,10 грн., заправка катриджа - 0,12 грн., обслуговування комп'ютерної техніки - 6,34 грн., витрати по користуванню ЄДРВП - 51,00 грн.
Колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, який вказав, що з наданих відповідачем належних та допустимих доказів, відповідач дійсно поніс витрати під час примусового виконавчого провадження, які правомірно у відповідності до положень ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження», при прийнятті рішення про закінчення виконавчого провадження, були стягнуті державним виконавцем Вакуленко С.М. з боржника Канівського об'єднаного УПФ України Черкаської області, у видах та по тарифах встановлених Міністерством юстиції України.
Колегія суддів критично оцінює доводи апелянта щодо відсутності витрат виконавчого провадження, з огляду на те, що положеннями ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий збір не стягується тільки у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п.9 ч.1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а згідно до положень ст. 42 Закону України «Про виконавче провадження» витрати на проведення виконавчих дій незалежно від того стягуються з боржника на підставі постанови виконавця.
Враховуючи те, що виконавче провадження №52946691 закінчено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України № 1404-VIII, у зв'язку із повним фактичним виконанням судового рішення, а тому, державним виконавцем правомірно винесено постанову про стягнення витрат виконавчого провадження.
Стосовно інших доводів апелянта, які стосуються підсудності даного спору, то колегія суддів вказує, що такі посилання жодним чином не доводять протиправності постанови про стягнення коштів на витрати виконавчого провадження від 15.02.2017 ВП № 52946691, та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови суду.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. Апелянт всупереч вказаних вимог не надав до суду належні докази правомірності своїх вимог, та належним чином не обґрунтував їх.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно відмови в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до частини першої статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, з повним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстави для скасування або зміни постанови суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 186, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України,
Апеляційну скаргу Канівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Черкаської області залишити без задоволення, а постанову Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 08.09.2017 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Ухвалу у повному обсязі складено 17.10.2017 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: Л.В. Губська
Суддя: І.В. Федотов
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Федотов І.В.
Губська Л.В.