Справа: № 810/1165/17 Головуючий у 1-й інстанції: Лапій С. М. Суддя-доповідач: Кузьменко В. В.
12 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Кузьменка В. В.,
суддів Василенка Я.М., Степанюка А. Г.,
за участю секретаря Видмеденко О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_2 до Броварської ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення, за апеляційною скаргою Броварської ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року, -
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування вимоги Броварської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 176214,92 грн. від 22.11.2016р. №0043691304 та рішення про застосування штрафних санкцій від 22.11.2016р. №0043701304.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 позов задоволено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
В судове засідання з'явилися представники сторін.
Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення першої інстанції, представник позивача просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 1, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що є необґрунтованим донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як похідного від безпідставно донарахованого податку з доходів.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, Броварською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового законодавства ФОП ОСОБА_2
За результатами перевірки складено акт від 17.05.2016 №117/1006-1304/2992809115.
Перевіркою встановлено порушення позивачем:
1) п.п. 49.18.5 п.49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме: не подано податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2014 рік;
2) п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме: неналежне ведення книги доходів та витрат та відсутня реєстрація в Броварській ОДПІ;
3) п. 2 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування №435 від 14.04.2015р., п. 7 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме: не подання Звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2015 рік;
4) п. 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме заниження суми загального оподаткованого доходу на 1779781,81 грн., в т.ч. за 2014 рік - 311 793,30 грн., та за 2015 рік - 1467988,51 грн., в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 336371,36 грн., у т.ч.: за 2014 рік - 50081,66 грн. та за 2015 рік - 286289,70 грн.;
5) п. 1 ст. 1, п. 4, 5 ст. 4, п. 2, 3 ст. 7, п. 11 ст. 8, ст. 9 Закону 25 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а саме податкові зобов'язання по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування занижені на суму 176214,92 грн., у тому числі за 2014 рік - 86219,78 грн., та за 2015 рік - 89995,14 грн.
На підставі акту перевірки відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 176214,92 грн. від 17.05.2016р. №0002121304.
Не погоджуючись з вимогою, 23.05.2016 подав первинну скаргу до ГУ ДФС у Київській області.
Рішенням ГУ ДФС у Київській області 17.06.2016 залишено вимогу без змін, а скаргу - без задоволення.
Рішенням ДФС України від 23.08.2016р. вимога відповідача від 17.05.2016 скасована.
Відповідачем 31.05.2016 прийнято рішення №0004491304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску по сплаті штрафних санкцій на суму 30932 грн.
У подальшому відповідачем прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 176214,92 грн. від 28.09.2016 №0036791304 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 28.09.2016 №0036811304.
Позивач, не погоджуючись з даними вимогою та рішенням, звернувся зі скаргою до ГУ ДФС у Київській області.
За результатами розгляду скарги рішенням ГУ ДФС у Київській обл. від 16.11.2016 оскаржувана вимога від 28.09.2016 та рішення від 28.09.2016 скасовані.
Після цього відповідач прийняв вимогу від 22.11.2016 №0043691304 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на суму 176214,92 грн. та рішення від 22.11.2016 №0043701304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 30932 грн.
Позивачем 13.12.2016 подано скаргу до ГУ ДФС у Київській області на вимогу від 22.11.2016 №0043691304 та на рішення від 22.11.2016 №0043701304.
Рішенням ГУ ДФС у Київській області від 11.01.2017 скаргу позивача залишено без розгляду.
Рішенням ДФС України від 01.03.3017 №2888/Б/99-99-11-02-02-25 скаргу позивача також залишено без розгляду.
Апелянт вказує, що позивачем безпідставно включено документально підтверджені витрати, які не відносяться до витрат операційної діяльності на суму 1779781,81 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Ст. 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.10 №2464-VI.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1, п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок, ЄСВ) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є зокрема, підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Як встановлено, контролюючим органом зроблено висновок, що позивачем було безпідставно включено документально підтверджені витрати, які, на думку перевіряючого, не відносяться до витрат операційної діяльності на суму 1779781,81 грн.
Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою, з посиланнями на первинні або інші документи, які зафіксовані в обліку та підтверджують наявність зазначених фактів.
Водночас, підпунктом 2.3.2.2 Порядку №395 передбачено, що у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно: чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень; зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.
Згідно акту перевірки від 17.05.2016, зміст встановлених у ході перевірки позивача порушень податкового законодавства зводиться лише до відображення даних платника податків, самостійно задекларованих ним у податкових деклараціях та даних, встановлених у ході перевірки, із зазначенням певних розбіжностей. Розрахунків виявлених розбіжностей податковим органом не наведено, як і не наведено посилання на певні господарські операції та відповідні первинно-бухгалтерські документи.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.12.2016 у справі №810/3661/16 визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 31.05.2016 №0004361304. Дана постанова суду набрала законної сили.
Згідно постанови, відповідачем порушено норми чинного законодавства при складанні акту перевірки, оскільки викладені в ньому факти не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського обліку, що є суб'єктивним припущенням перевіряючих та порушенням відповідачем встановленого законодавством порядку проведення перевірки, а викладені відповідачем висновки в акті позивача зроблено без дослідження належних документів.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в Акті відсутні порушення податкових зобов'язань зі сплати податку на доходи фізичних осіб, а тому є необґрунтованим донарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як похідного від безпідставно донарахованого податку з доходів.
Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.
Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 8 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку стосовно задоволення позовних вимог, через що постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 8, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, п. 2, 3, 4, 5, 6, 9 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про судове рішення в адміністративній справі» від 20.05.2013 № 7 колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Броварської ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року у справі за адміністративним позовом ФОП ОСОБА_2 до Броварської ОДПІ ГУ ДФС України у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги і рішення - залишити без задоволення.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.04.2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя: В. В. Кузьменко
Судді: Я. М. Василенко
А. Г. Степанюк
Повний текст ухвали виготовлено 17.10.2017 року
Головуючий суддя Кузьменко В. В.
Судді: Василенко Я.М.
Степанюк А.Г.