Справа: № 810/4126/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панченко Н.Д. Суддя-доповідач: Желтобрюх І.Л.
Іменем України
04 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючої-судді: Желтобрюх І.Л.,
суддів: Бєлової Л.В.,
Парінова А.Б.,
при секретарі: Вітковській К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до головного інспектора будівельного нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Бондаренка Оксани Леонідівни про визнання протиправним та скасування рішення, -
ОСОБА_3 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до головного інспектора будівельного нагляду Державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Бондаренко Оксани Леонідівни та просив визнати протиправним та скасувати рішення від 09.11.2016 №335 «Про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації».
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року позов задоволено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням Державна архітектурно-будівельна інспекція України подала апеляційну скаргу, в якій просила постанову суду першої інстанції скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені ним в оскаржуваній постанові, не відповідають обставинам справи.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, вивчивши матеріали справи, дослідивши й проаналізувавши доводи апеляційної скарги і докази на їх підтвердження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 09 листопада 2016 року головним інспектором будівельного нагляду Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області було проведено позапланову перевірку дотримання ОСОБА_3 вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил на об'єкті будівництва «Будівництво житлового будинку на земельній ділянці за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці», за результатами якої складено Акт перевірки від 09.11.2016.
В ході перевірки контролюючим органом встановлено, що ОСОБА_3 є власником земельної ділянки, розташованої за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, кадастровий номер НОМЕР_1 з цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд».
Також з'ясовано, що ОСОБА_3 отримано містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки, видані відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Вишгородської РДА від 15.10.2015 №01-22/25 для будівництва індивідуального житлового будинку.
Разом з цим, виїздом на місце встановлено, що за вказаною адресою ОСОБА_3 виконані роботи з будівництва шестиквартирного житлового будинку.
Оскільки вказані земельні ділянки не відводились для будівництва багатоквартирного будинку, контролюючий орган в Акті перевірки дійшов висновку про здійснення будівельних робіт з відхиленням від затвердженої містобудівної документації на місцевому рівні.
В Акті перевірки також зазначено, що позивач під час перевірки не надав вихідні дані для проектування (технічні умови); дані інженерних вишукувань; проектної документації стадії «проект» в обсязі, передбаченому додатком Д до ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво»; наказу про затвердження проектної документації; акту приймання-передачі проектної документації.
На підставі Акта перевірки головним інспектором будівельного нагляду Бондаренком О.Л. було прийняте рішення від 09.11.2016 №335 про скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт від 24.11.2015 №КС082153282228 та реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 30.12.2015 №КС142153642901.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів наявності у даному випадку наявність підстав, з якими чинне законодавство пов'язує можливість скасування декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Відповідно до статті 9 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 №687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".
Правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" № 3038-VI від 17.02.2011 (далі - Закон № 3038-VI).
Пунктом 2 частини 1 статті 34 Закону № 3038-VI передбачено, що виконувати будівельні роботи щодо об'єктів будівництва, що належать до I-III категорій складності замовник має право після реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт.
Відповідно до частини 1 статті 36 Закону №3038-VI право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням або зареєстрованою декларацією про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об'єктах, що належать до I-III категорій складності, підключення об'єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт.
Згідно частини 2 цієї ж статті, реєстрацію декларації про початок виконання будівельних робіт проводить орган державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом п'яти робочих днів з дня надходження декларації.
Виконувати будівельні роботи, підключати об'єкт будівництва до інженерних мереж та споруд без реєстрації зазначеної декларації забороняється.
Виключні підстави для скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт визначено у статті 39-1 Закону №3038-VI.
Частиною 2 статті 39-1 Закону №3038-VI передбачено, що у разі виявлення інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема, якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, реєстрація такого повідомлення або декларації підлягає скасуванню інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування повідомлення або декларації замовник письмово повідомляється протягом трьох робочих днів з дня скасування.
Таким чином, виключними підставами скасування декларації про початок виконання будівельних робіт/готовність об'єкта до експлуатації є: здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; здійснення будівництва без документа, який дає право виконувати будівельні роботи; здійснення будівництва за відсутності проекту будівництва чи будівельного паспорту.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонам, земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1, розташована за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Нові Петрівці, має цільова призначення «для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка)».
Стосовно висновків відповідача про будівництво позивачем об'єкта будівництва на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 19 ЗК України землі за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:
а) землі сільськогосподарського призначення;
б) землі житлової та громадської забудови;
в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;
г) землі оздоровчого призначення;
ґ) землі рекреаційного призначення;
д) землі історико-культурного призначення;
е) землі лісогосподарського призначення;
є) землі водного фонду;
ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.
Згідно наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548 «Про затвердження Класифікації видів цільового призначення земель» до земель житлової та громадської забудови відноситься:
- для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка
- для колективного житлового будівництва
- для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будівництва
- для іншої житлової забудови
Відповідно до п. 5 ст. 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.
Отже, позивачем було побудовано спірний будинок з дотриманням цільового призначення земельної ділянки.
Стосовно висновків відповідача щодо здійснення будівництва за відсутності технічної документації на об'єкт судом встановлено наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону № 3038-VI основними складовими вихідних даних є:
1) містобудівні умови та обмеження;
2) технічні умови;
3) завдання на проектування.
В ході судового розгляду справи було встановлено, що позивачу було надано містобудівні умови та обмежень забудови земельної ділянки від 15.10.2015 №01-22/25.
Також, 24.11.2015 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області було зареєстровано декларацію про початок виконання будівельних робіт №КС082153282228.
Отже, висновки контролюючого органу про здійснення позивачем будівництва за відсутності належним чином розробленої та затвердженої проектної документації є необґрунтованими.
Крім того, слід звернути увагу на те, що на момент проведення перевірки спірний об'єкт нерухомості, так само як і земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 не належали позивачу, що підтверджується відповідними Договорами купівлі-продажу (а.с. а.с. 117-122).
Тобто, до проведення перевірки, треті особи правомірно добросовісно користувалися вказаними приміщеннями.
В свою чергу, відповідач скасовуючи відповідні декларації фактично "заднім числом" визнав спірні нежитлові приміщення самочинним будівництвом з усіма визначеними законодавством наслідками, аж до знесення самочинного будівництва.
З даного приводу, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Принцип відповідальності органів виконавчої влади (посадових осіб) за доручену справу перед людиною і державою випливає зі змісту статей 3,17,19 Конституції України тощо.
Згідно зі ст. 3 Конституції держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження й забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до ч.1 ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (ч.ч.1, 3 ст.8 Конституції України).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував і на необхідності дотримання органами державної влади принципу правової визначеності.
Вказаний принцип передбачає, що органи державної влади повинні бути обмежені у своїх діях заздалегідь встановленими та оголошеними правилами, які дають можливість передбачити з великою точністю примусові заходи, що будуть застосовані представниками влади в тій чи іншій ситуації.
Принцип законних очікувань є наслідком принципу правової визначеності. Він спрямований на те, щоб у випадках, коли фізична особа переконана, що досягне певного результату, якщо буде діяти відповідно до норм правової системи, забезпечити захист цих очікувань.
Таким чином, суб'єкти владних повноважень не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є гарантією стабільності суспільних відносин між органами виконавчої влади і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп.
Дійсно, Держархбудінспекція України для виконання покладених на неї завдань формально має право в установленому порядку скасовувати рішення, прийняті її територіальними органами з порушенням норм законодавства.
Разом з тим, на переконання колегії суддів, реалізація такого права, хоч і не обмежена спеціальним законодавством у часі, однак, вже неможлива на даній стадії з урахуванням вищенаведених принципів державного управління та обставин справи.
Колегія суддів враховує також правову позицію, висловлену в рішенні Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», що згідно із Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
У вказаному рішенні Європейський суд дійшов висновку про те, що потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов'язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку, а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (п.38 рішення у справі «Тошкуце та інші проти Румунії» ).
В даному випадку скасування реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт та декларації про готовність об'єкта до експлуатації є невиправданим та непропорційним втручанням державного органу у права власників квартир новозбудованого будинку, який на момент набуття права власності на квартири, був прийнятий в експлуатацію.
Отже, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.
Допущення судом першої інстанції порушень норм матеріального та процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не виявлено, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови суду немає.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 16 травня 2017 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуюча:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 09 жовтня 2017 року.
Головуючий суддя Желтобрюх І.Л.
Судді: Бєлова Л.В.
Парінов А.Б.