Справа: № 760/7994/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кізюн Л.І.;
Суддя-доповідач: Костюк Л.О.
Іменем України
05 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Костюк Л.О.;
суддів: Бужак Н.П., Троян Н.М.;
за участю секретаря: Драч М.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 08 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
У травні 2017 року, ОСОБА_2 звернулась до Солом'янського районного суду м. Києва з позовом до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2007 рік, та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки (2014-2016), що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме 2017 року, з дати звернення до відповідача, тобто з 17.01.2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона має загальний трудовий стаж 48 років 5 місяців 12 днів. З 24.10.2001 року вона перебувала на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Солом'янському районі м. Києва (правонаступником якого є Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві) та отримувала пенсію як науковий співробітник згідно Закону України «Про науково та науково-технічну діяльність».
Позивач посилається на те, що 17.01.2017 року вона звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 17.01.2017 року їй було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 1447 грн. 56 коп. із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік.
Вказує, що 01.03.2017 року вона звернулася до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про надання роз'яснення відносно того чи застосовано при нарахуванні пенсії за віком показник середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, у разі не застосування показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - із вимогою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Проте, Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві листом від 06.03.2017 року за № 457/02/Б-390 повідомило позивача про те, що пенсія позивача призначена із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік, посилаючись, що при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього) виду пенсії, в даному випадку 2007 рік.
Позивач вважає такі дії відповідача безпідставними, протиправними та такими, що порушують її конституційні права на пенсійне забезпечення, а тому змушена звернутися з позовом до суду.
Постановою Солом'янського районного суду м. Києва від 08 червня 2017 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки (2014-2016), що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, а саме 2016 року, починаючи з 01.03.2017 року.
Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань з Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_2 640 грн. 00 коп. судового збору.
У решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, представником позивача подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову, якою позов задоволити повністю.
Відповідно ч.6 ст.12 КАС України, під час судового розгляду справи в судовому засіданні забезпечується повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, крім випадків неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження).
Особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, однак в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів відповідно ч.4 ст.196 КАС України визнала можливим проводити розгляд апеляційної скарги за відсутності сторін та їх представників.
Згідно ст.41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Ухвалами Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2017 року відкрито та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 10 серпня 2017 року об 12 год. 25 хв.
У відповідності до ч.ч. 4, 5 ст. 11 КАС України, суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.
Положеннями ч. 3 ст. 49 КАС України передбачено, що особи, які беруть участь у справі, мають право, зокрема: заявляти клопотання і відводи; давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення; подавати докази, брати участь у дослідженні доказів; висловлювати свою думку з питань, які виникають під час розгляду справи, задавати питання іншим особам, які беруть участь у справі, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам; подавати заперечення проти клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
З метою дотримання процесуальних строків розгляду справи та з метою забезпечення апеляційного розгляду справи необхідно провести певні дії, а розгляд даної справи може перевищувати межі строку, встановленого для розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 08 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про необхідність зупинення апеляційного провадження.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10 серпня 2017 року було зупинено апеляційне провадження у справі за розглядом вищевказаної апеляційної скарги до 05 жовтня 2017 року до 10 год. 00 хв.
Відповідно до частини 5 статті 156 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справі поновлюється за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або за ініціативою суду, якщо відпадуть обставини, які були підставою для зупинення провадження.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів протокольною ухвалою постановила, провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 08 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, поновити та призначити до розгляду у судовому засіданні на 05 жовтня 2017 року о 10 год. 00 хв.
Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Як встановлено судом першої інстанції, що позивач з 24.10.2001 року перебуває на обліку в Правобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та з 17.01.2017 року позивачу було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 1447 грн. 56 коп. із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік.
Як встановлено з матеріалів справи, 01.03.2017 року позивач звернулася до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про надання роз'яснення відносно того чи застосовано при нарахуванні пенсії за віком показник середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, у разі не застосування показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - із вимогою про перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Листом від 06.03.2017 року за № 457/02/Б-390, Правобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві повідомило позивача про те, що пенсія позивача призначена із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього) виду пенсії, в даному випадку 2007 рік .
Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне.
Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України обумовлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
У ч. 1ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996 р визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
За правилами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Частиною 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.
За правилами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Відповідно до абзаців першого і другого ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-ІV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
На підставі вище зазначеного, колегія суддів приходить до висновку, що ч.3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого адміністративного суду України від 02.04.2014 року у справі №К/800/45035/13 та від 16.04.2014 року у справі №К/800/1384/13.
Окрім цього аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії на інший призначеної саме за цим Законом, що в даному випадку відсутнє, так як мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону. Позивач отримувала пенсію відповідно до Закону «Про наукову та науково-технічну діяльність», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулась вперше.
Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено три види пенсійних виплат: пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства), пенсія у зв'язку з втратою годувальника. Будь-яких інших видів пенсії (в тому числі науковому співробітнику згідно ЗУ «Про наукову та науково-технічну діяльність») ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не передбачено.
Згідно ст. 10 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Отже, умови й порядок обчислення цих пенсій (як науковий співробітник згідно ЗУ «Про наукову та науково-технічну діяльність» та пенсія за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування») визначені різними законодавчими актами. Тобто, законодавець окремо виділив призначення пенсії на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про наукову та науково-технічну діяльність».
Таким чином пенсія як науковому співробітник згідно ЗУ «Про наукову та науково-технічну діяльність» та пенсія за віком відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є різними видами пенсії передбаченими різними законами.
Пенсія позивачу у 2001 році призначена саме відповідно до ЗУ «Про наукову та науково-технічну діяльність», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії. А за призначенням пенсії відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернулася вперше.
Оскільки пенсія згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» була призначена вперше, то для визначення розміру пенсії мають застосовуватися формули, які використовуються при призначенні пенсії вперше, а не ті формули та граничні розміри коштів, які використовуються при переході із одного виду пенсії на інший.
Таким чином при призначенні іншого виду пенсії за іншим законом у 2017 році має застосовуватися середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2014-2016 роки, як це передбачено статтею 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Окрім вище зазначеного колегія суддів звертає увагу на п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 327, установити, що пенсії, призначені (перераховані) до 2008 року із застосуванням показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2005-2006 роки відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей) та із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2003-2006 роки відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», перераховуються із застосуванням показників відповідно середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік та середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, у тому числі в сільському господарстві, за 2007 рік. Пенсії особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, призначені до 2007 року відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» без застосування показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, перераховуються у порядку, встановленому абзацом першим цього пункту, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік.
У своїй постанові від 09.06.2015 року, Верховний Суд України зазначає, що Верховний Суд України вже висловлював свою позицію щодо застосування частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV. Зокрема, у справі № 21-612а14, постанова в якій ухвалена 31 березня 2015 року, він дійшов висновку, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за Законом № 2262-XII, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон № 1058-ІV, у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом № 1058-ІV такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-ХІІ законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону № 1058-ІV та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів. Статтею 1 Закону № 2262-ХІІ встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років. Військовослужбовці, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, які стали інвалідами за умов, передбачених цим Законом, набувають право на пенсію по інвалідності. Згідно зі статтею 7 Закону № 2262-XIIвійськовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором; у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону № 2262-XII та Закону № 1058-IV, призначається одна пенсія за її вибором; при цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону № 2262-XII, і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону № 1058-ІV, яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. У частині першій статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів ПФУ в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника. За правилами частини другої статті 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами ПФУ. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії. Аналіз наведених норм свідчить про те, що частиною третьою статті 45 Закону № 1058-ІV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом № 1058-ІV.
З урахуванням викладеного, відповідач при відповідному зверненні позивача мав усунути порушення вимог чинного законодавства та здійснити перерахунок пенсії позивачу з дотриманням вимог ст.ст. 27, 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в тому числі застосувавши показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014-2016 роки, тобто за три роки, що передують року звернення позивача за призначенням пенсії за віком, що розраховується відповідно до «Порядку визначення показників середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» враховується для обчислення пенсії.
Також, коленія суддів зазначає, що є безпідставними посилання відповідача на Постанову Кабінету Міністрів України №327 від 23.04.2012 року «Про підвищення рівня соціального захисту населення», а саме, що згідно п.1 пенсії особам із числа військовослужбовців строкової служби та членам їх сімей, призначені до 2007 року відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб без застосування показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, перераховуються у порядку, встановленому абзацом першим цього пункту, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік.
Так, із назви та за текстом вищевказаної Постанови Кабінету Міністрів України №327 від 23.04.2012 року «Про підвищення рівня соціального захисту населення», вона передбачала підстави для перерахунку раніше призначених пенсій, в тому числі особам із числа військовослужбовців, призначені до 2007 року відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб без застосування показників середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, тобто не встановлювало та не змінювало порядок призначення (перерахунку) пенсій, визначений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV.
Той факт, що відповідно до вищевказаної постанови відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2007 рік не звільняв відповідача від обов'язку при призначенні та розрахунку позивачу пенсії за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV в порядку, визначеному ст. 40 Закону, врахувати середню заробітну плату (доход) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, тобто за 2014-2016 роки.
Що відповідає вищенаведеній правовій позиції Верховного Суду України.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов до неправильного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог позивача.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, було сплачено судовий збір у розмірі - 640, 00 грн. = 0,4 х 1 600, 00 грн. (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).
Станом на 01.01.2017 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 1 600, 00 грн.
Відповідно до вище зазначеного судовий збір за подання позовної заяви, який підлягає повернення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, становить - 640, 00 грн. (квитанція №1400410047 від 04.05.2017 р.).
Окрім зазначеного вище, ОСОБА_2 сплачено судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, у розмірі - 704, 00 грн. (квитанція №.84378 від 20.07.2017 р.).
Так, ставка судового збору за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до апеляційної скарги на рішення суду, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами становити 110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (п.п. 2 п.3 ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» від 08.07.2011 р.)
За подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду - ОСОБА_2 сплачено судовий збір, який склав 704, 00 грн. = 640, 00 грн. х 1,1% (110 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги).
Відповідно до вище зазначеного судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на рішення суду, який підлягає повернення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, становить - 704, 00 грн. (№.84378 від 20.07.2017 р.).
Тобто, загальна сума сплаченого судового збору, яка підлягає поверненню ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві становить - 1 344, 00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 98 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою.
Згідно ч.ч. 1 ст. 94 КАС України передбачено, що якщо рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку щодо повернення судового збору, сплаченого при подачі адміністративного позову та апеляційної скарги на рішення суду, у розмірі 1 344, 00 грн. та стягненню означених коштів з Правобережного об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві за рахунок бюджетних асигнувань ОСОБА_2.
Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому постанова Солом'янського районного суду м. Києва від 08 червня 2017 року підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 10 ст. 183-2 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції є остаточною та оскарженню не підлягає, як така, що ухвалена за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції в справах, розгляд яких передбачено п. 4 ч. 1 статті 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2, 41, 156, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задоволити.
Постанову Солом'янського районного суду м. Києва від 08 червня 2017 року - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задоволити.
Визнати протиправними дії Правобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування ОСОБА_2 пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) за 2007 рік.
Зобов'язати Правобережного об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2 пенсії за віком, на умовах і в порядку передбачених Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують зверненню за призначенням пенсії, тобто за 2014-2016 роки, з дати звернення до Правобережного об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві, а саме з 17.01.2017 року.
Стягнути з Правобережного об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві (03680, м. Київ, вул. Антоновича, 70, код ЄДРПОУ 40375920) на користь ОСОБА_2 (03110, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань, судові витрати в загальній сумі 1 344, 00 грн., сплачені за квитанціями №1400410047 від 04.05.2017 р. та №.84378 від 20.07.2017 р.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
(Повний текст виготовлено - 10 жовтня 2017 року).
Головуючий суддя:
Судді:
Головуючий суддя Костюк Л.О.
Судді: Бужак Н.П.
Троян Н.М.