Справа: № 826/25192/15 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Федотов І.В.
Іменем України
03 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого - судді Федотова І.В.,
суддів: Ісаєнко Ю.А. та Оксененка О.М.
за участю секретаря Часник А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду, апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Українського державного виробничого підприємства "Ізотоп" до державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Українське державне виробниче підприємство «Ізотоп» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.08.2015 №0020341503.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року адміністративний позов було задоволено.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції, у зв'язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права та прийняти нову, якою у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з'явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку податкової звітності розрахунку частини прибутку (доходу) українського державного виробничого підприємства «Ізотоп» за IV квартал 2014 року, за результатами чого складено акт від 30.07.2015 №535/26-50-15-03-24.
Згідно вказаного акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення позивачем термінів подання податкової звітності в частині розрахунку прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету державними унітарними підприємствами, а саме: в порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, платником несвоєчасно подано розрахунок частини прибутку (доходу) за IV квартал 2014 року; граничний строк подання 09.02.2015, дата фактичного подання 27.02.2015.
На підставі вказаного, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 12.08.2015 №0020341503, яким за вказане порушення на українське державне виробниче підприємство «Ізотоп» накладено штраф у розмірі 170,00 грн.
Рішеннями головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 13.10.2015 №15569/10/26-15-10-06 та Державної фіскальної служби України від 05.11.2015 №23588/6/99-99-10-01-02-25 оскаржуване податкове повідомлення-рішення залишене без змін.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 12.08.2015 №0020341503 протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджуються і колегія суддів.
Згідно п.75.1, пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, контролюючим органом встановлено порушення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, згідно якого податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя).
Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, українське державне виробниче підприємство «Ізотоп» звітує по розрахунку частини прибутку (доходу) щорічно, зокрема, і податкова декларація з податок на прибуток підприємства, подана 26.02.2015, стосується періоду 2014 рік в цілому, а не 4 півріччя або півроку.
Згідно пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, згідно якого податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.
Українське державне виробниче підприємство «Ізотоп» є державним унітарним підприємством; його засновником від імені держави виступає Державне агентство України з управління державними корпоративними правами та майном, згідно наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Згідно ч. 1, пп. «в» п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про управління об'єктами державної власності», Кабінет Міністрів України є суб'єктом управління, що визначає об'єкти управління державної власності, стосовно яких виконує функції з управління, а також об'єкти управління державної власності, повноваження з управління якими передаються іншим суб'єктам управління, визначеним цим Законом.
Здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України, зокрема, визначає порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями.
Відповідно до п. 3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та об'єднаннями, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 №138 (у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин), частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.
Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств.
Згідно п. 137.4 ст. 137 Податкового кодексу України, податковим (звітним) періодом є календарний рік з урахуванням положень, визначених пунктом 57.1 статті 57 цього Кодексу. Податковий (звітний) рік для платників податків починається з першого календарного дня податкового (звітного) року і закінчується останнім календарним днем податкового (звітного) року.
Таким чином, колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції, що термін подання податкової звітності зі сплати податку на прибуток підприємств становить календарний рік, і до позивача застосовуються положення саме пп. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а не положення пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, на які міститься посилання в акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні.
Таким чином, висновок контролюючого органу про те, що платником несвоєчасно подано розрахунок частини прибутку (доходу) за IV квартал 2014 року з граничним строком подання останньої 09.02.2015 та датою фактичного подання 27.02.2015, не може бути визнаний обґрунтованим, оскільки граничний термін подання такої податкової звітності позивача за 2014 рік настав 01.03.2015, тоді як позивачем податкову звітність подано 27.02.2015.
З врахуванням викладеного, є вірним висновок суду першої інстанції, що у контролюючого органу відсутні підстави для застосування штрафу, згідно п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, приписами якого визначено, що неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
З огляду на вищевикладене позовні вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстави вважати, що судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, та процесуального права.
Отже, судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи і судове рішення ухвалено у відповідності до норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Голосіївському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 червня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя:
Судді:
Повний текст ухвали виготовлено 09.10.2017 року.
Головуючий суддя Федотов І.В.
Судді: Оксененко О.М.
Ісаєнко Ю.А.