Головуючий у 1 інстанції - Саржевська І. В.
Суддя-доповідач - Василенко Л.А.
17 жовтня 2017 року справа № 236/1801/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого Василенко Л.А., суддів: Гайдара А.В., Васильєвої І.А.,
розглянув в письмовому провадженні апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області на постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 липня 2017 року у справі № 236/1801/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області (далі - УПФУ в м.Красний Лиман), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати пенсії з березня 2017 року;
- визнати протиправним та скасувати рішення про призупинення (припинення) виплати пенсії;
- зобов'язати поновити виплату пенсії негайно після проголошення судового рішення та утриматись від подальшого призупинення її виплати (а.с. 2-8).
Постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 липня 2017 року позов ОСОБА_2 до УПФУ в м.Красний Лиман задоволений: визнано неправомірними дії УПФУ в м.Красний Лиман щодо невиплати пенсії ОСОБА_2 з 01.04.2017; зобов'язано УПФУ в м.Красний Лиман поновити нарахування та виплату призначеної пенсії ОСОБА_2 шляхом перерахування коштів на його поточний рахунок, відкритий в АТ «Ощадбанк», та сплатити заборгованість за період, починаючи з квітня 2017 року; звернуто постанову до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць (а.с. 39-44).
Відповідач не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції через порушення норм матеріального права та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 48-52).
Відповідно до приписів п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто в письмовому провадженні.
Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідно до довідки від 24.11.2014 №1442006087 ОСОБА_2 взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції з м.Сніжне до смт. Ярова Краснолиманського району Донецької області (а.с. 12).
Позивач перебуває на обліку УПФУ в м.Красний Лиман.
З квітня 2017 року виплата пенсії позивачеві була припинена на підставі списків Державної прикордонної служби України (а.с. 35).
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачеві з квітня 2017 року на підставі списків Державної прикордонної служби України.
Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 №1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).
Згідно статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону №1058, згідно з якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем не приймалося рішення про припинення нарахування та виплати пенсії позивачеві з 01.03.2016 року.
Пенсійний орган посилається на списки Державної прикордонної служби України.
Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст.49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-VI (далі - Закон №1058).
Згідно з ч.1 ст.49 Закону №1058 виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
Тобто, ч.1 ст. 49 Закону №1058, визначено перелік підстав, за наявності яких, виплату пенсії може бути припинено.
Враховуючи наведені норми, колегія суддів дійшла висновку про порушення відповідачем вимог ч.1 ст. 49 Закону №1058, оскільки з квітня 2017 року позивачеві припинено виплату пенсії без прийняття відповідного рішення і за відсутності законодавчо встановлених підстав, а списки Державної прикордонної служби України, не є таким рішенням у розумінні ч. 1 ст. 49 Закону №1058.
Позивач просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії з березня 2017 року.
Матеріалами справи встановлено припинення нарахування пенсії позивачеві з травня 2017 року та припинення виплати пенсії з квітня 2017 року на підставі списків прикордонної служби України (а. с. 35, 68).
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про визнання протиправними дій відповідача з невиплати пенсії позивачеві з квітня 2017 року з мотивів, наведених вище судом апеляційної інстанції.
Водночас, суд першої інстанції під час розгляду справи вирішив не всі позовні вимоги, заявлені ОСОБА_2, а саме: про визнання протиправним та скасування рішення про призупинення (припинення) виплати пенсії та про зобов'язання відповідача утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії позивачеві.
Зазначені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки пенсійним органом не приймалося рішення про призупинення (припинення) виплати пенсії позивачеві. Визнання дій відповідача протиправними щодо припинення нарахування та виплати пенсії і зобов'язання відновити нарахування та виплату пенсії є достатнім способом захисту для відновлення порушеного права на отримання пенсії.
Також не підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання відповідача утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії позивачеві, оскільки такі дії відповідачем можуть бути вчинені в майбутньому.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Положення вказаної статті стосуються порушених прав, тому неможливо зобов'язати відповідача на майбутнє вчиняти певні дії, оскільки відсутні факти порушення прав позивача у майбутньому.
Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача поновити виплату пенсії негайно після проголошення судового рішення колегія суддів погоджує рішення суду першої інстанції щодо звернення постанови суду до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць відповідно до п.1.ч.1 ст.256 КАС України.
З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку про те що, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для поновлення нарахування та виплати пенсії позивачеві, проте, в зв'язку з вирішенням не всіх позовних вимог постанова суду першої інстанції підлягає зміні.
Керуючись ст. 195 ч.1, ст. 197 ч.1 п.2, ст. 198 ч.1 п.2, ст. 201 ч.1 п.2, ст. 205 ч.2, ст. 207, ст. 212, ст. 254 ч.5, п.1 ч.1 ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області задовольнити частково.
Постанову Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 липня 2017 року у справі № 236/1801/17 за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в м. Красний Лиман Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії змінити.
Абзац перший резолютивної частини постанови Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 липня 2017 року у справі № 236/1801/17 після слова «задовольнити» доповнити словом «частково».
Доповнити резолютивну частину постанови Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 липня 2017 року у справі № 236/1801/17 абзацом четвертим наступного змісту: « В задоволенні решти позовних вимог відмовити», в зв'язку з чим абзац четвертий резолютивної частини постанови Краснолиманського міського суду Донецької області від 19 липня 2017 року у справі № 236/1801/17 вважати п'ятим; п'ятий - шостим; шостий - сьомим.
В іншій частині постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання законної сили.
Головуючий Л.А.Василенко
Судді А.В. Гайдар
І.А.Васильєва