Справа: № 810/731/17 Головуючий у 1-й інстанції: Виноградова О.І. Суддя-доповідач: Коротких А. Ю.
Іменем України
09 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Ганечко О.М.,
Літвіної Н.М.,
при секретарі Козуб А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року позов задоволено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Вишгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Київській області подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що судом першої інстанції були неповно з'ясовані всі обставини, що мали суттєве значення для вирішення справи та допущені порушення норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Податковим органом було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства позивачем за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року, за результатами якої 19 серпня 2016 року було складено акт перевірки № 1345/13-03/НОМЕР_1 (далі - акт перевірки) (а.с. 17-44).
В акті перевірки податковим органом зазначено, що позивачем порушено:
- п. 6 ст. 128 ГК України, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого у період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2015 року облік доходів і витрат вівся неналежним чином;
- п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено чистий (оподатковуваний) дохід в сумі 1 578 645 грн 72 коп., та з якого не сплачено до бюджету податок на доходи фізичних осіб у сумі 244 584 грн 17 коп.;
- пп.1.2 п. 2 ст. 6, п. 2 ч. 1ст. 7, п. 11 ст. 8, абз. 3 п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI), в результаті чого позивачем занижено єдиний соціальний внесок у сумі 120 721 грн 41 коп.;
- п. 177.2 ст. 177 та п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідні положення Податкового кодексу України, в результаті чого занижено чистий оподатковуваний дохід в сумі 351 230 грн 42 коп., внаслідок чого занижено військовий збір у сумі 5268 грн 46 коп. (а.с. 44).
На підставі висновків акта перевірки податковим органом було винесено: 1) податкове повідомлення-рішення № 0002761303 від 14 вересня 2016 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 315 904 грн 02 коп., з яких: за основним платежем - 244 584 грн 17 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 70 509 грн 85 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0002761303) (а.с. 47); 2) податкове повідомлення-рішення № 0002751303 від 14 вересня 2016 року, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 6585 грн 58 коп., з яких за податком зобов'язанням - 5268 грн 46 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1317 грн 12 коп. (далі - податкове повідомлення-рішення № 0002751303) (а.с. 49); 3) рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску № 0002711303 від 14 вересня 2016 року, яким нараховано штрафні санкції у сумі 8968 грн 38 коп. (далі - рішення № 0002711303) (а.с. 52).
Крім того, 14 вересня 2016 року відповідачем було виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0002721303 на суму 120 721 грн 41 коп. (далі - вимога № Ф-0002721303) (а.с. 51).
Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
Згідно з вимогами п. 177.5 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу податкову декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені цим Кодексом для річного звітного податкового періоду, в якій також зазначаються авансові платежі з податку на доходи.
Відповідно до вимог п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.
Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Для реєстрації Книги обліку доходів і витрат фізичні особи - підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку примірник Книги у разі обрання способу ведення Книги у паперовому вигляді.
Фізичні особи - підприємці застосовують реєстратори розрахункових операцій відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Як вбачається з пп.1.2 п. 2 ст. 6 Закону 2464-VI платник єдиного внеску зобов'язаний:
1) своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
2) вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством.
Згідно з вимогами п. 2 ч. 1 ст. 7 названого Закону, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Відповідно до вимог п. 11 ст. 8 Закону № 2464-VI, у редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин, Єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Як вбачається з абз. 3 п. 8 ст. 9 названого Закону, платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та членів сімей таких осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 0002761303, колегія суддів зазначає наступне.
При перевірці правильності визначення витрат, відображених у річних деклараціях про доходи, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходу та документально підтверджених, відповідачем встановлено розбіжності на суму 536 255 грн 42 коп., в тому числі: за 2014 року - 267 015 грн 00 коп., за 2015 року - 269 240 грн 42 коп. За даними перевірки розбіжності виникли у зв'язку з безпідставним, на думку відповідача, включенням позивачем до складу валових витрат комунальних послуг за договорами оренди від 1 січня 2013 року № 118 та від 10 грудня 2014 року № 126, укладених між позивачем та КТВП "Вишневий", у зв'язку з тим, що такі послуги не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами (а.с. 27-29).
Між позивачем (наймач) та КТВП "Вишневий" (наймодавець) було укладено 2 договори найму приміщення: від 1 січня 2013 року № 118 (а.с. 54-57); від 10 грудня 2014 року № 126 (а.с. 58-61).
Як вбачається з п. 1.1 названих договорів, наймодавець зобов'язувався передати наймачеві, а наймач зобов'язувався прийняти у строкове платне користування приміщення, визначене у договорах, а також зобов'язувався сплачувати наймодавцеві плату за користуванням приміщенням.
Згідно з п. 3.2 договорів №№ 118, 126 витрати, пов'язані з оплатою комунальних послуг (опалення, водопостачання і водовідведення, газопостачання, вивезення твердих побутових відходів та ін.) і послуг електрозв'язку, в орендну плату не включаються і розраховуються наймодавцем окремо, відповідно до щомісячних калькуляційних витрат.
Відповідно до вимог п. 3.3 названих договорів оплата здійснювалася щомісячно, згідно виставлених рахунків та актів виконаних робіт.
На підтвердження реальності виконання названих договорів, позивачем надано суду першої інстанції копії: калькуляцій (а.с. 62-85); рахунків-фактури (а.с. 86-108); актів здачі-прийняття виконаних робіт (а.с. 109-132); банківської виписки (а.с. 170-194).
Наведене свідчить, що позивачем до валових витрат у перевіряємому періоді було включено витрати на комунальні послуги, використані в орендованому приміщенні на підставі калькуляцій орендодавця, у яких наведено розрахунок вартості спожитих орендарем комунальних послуг на підставі договорів найму приміщення №№ 118, 126.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що такі витрати були включені позивачем правомірно, а отже, податкове повідомлення-рішення № 0002761303 відповідачем винесено протиправно та підлягає скасуванню.
Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 0002751303, колегія суддів зазначає наступне.
Суд першої інстанції дійшов вірного про те, що відповідач дійшов помилкового висновку щодо порушення позивачем п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України в частині заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу в сумі 1 042 390 грн., а отже, податкове повідомлення-рішення № 0002751303 відповідачем винесено протиправно та підлягає скасуванню.
Щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 0002721303, колегія суддів зазначає наступне.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність включення витрат на комунальні послуги у сумі 536 255 грн 42 коп. до складу валових витрат та правомірність невключення до складу чистого оподатковуваного доходу внесених позивачем на розрахунковий рахунок власних готівкових коштів на загальну суму 921 790 грн ., в тому числі: у 2014 року - 839 800 грн., у 2015 року - 81 990 грн., та від ОСОБА_4 - 120 600 грн. за призначенням платежу "Внесення власних готівкових коштів", рішення № 0002721303 винесено відповідачем протиправно, а отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо оскарження вимоги № 0002721303, колегія суддів зазначає наступне.
Оскаржувана вимога винесена у зв'язку з несплатою позивачем, на думку відповідача, єдиного соціального внеску у сумі 120 721 грн 44 коп. з чистого оподатковуваного доходу в сумі 1 578 645 грн 42 коп.
Відповідно до пп. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
З позовом про оскарження вказаних повідомлень-рішень позивач звернувся до суду 17 лютого 2017 року, що підтверджується відбитком штемпелю канцелярії суду, оскаржувана вимога винесена 14 вересня 2016 року, отже, станом на час винесення оскаржуваної податкової вимоги визначена ними сума податкового зобов'язання була неузгодженою та не могла вважатись податковим боргом в розумінні Податкового кодексу України.
Враховуючи, що судом визнано протиправним та скасовано рішення № 0002711303, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржувана вимога винесена протиправно та підлягає скасуванню.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції обґрунтованими.
Судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, у відповідності до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Вишгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному ст. 254 КАС України, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Ганечко О.М.
Літвіна Н.М.
Повний текст виготовлено 10 жовтня 2017 року.
Головуючий суддя Коротких А. Ю.
Судді: Літвіна Н. М.
Ганечко О.М.