Справа: № 810/3894/16 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.
Іменем України
04 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кобаля М.І.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.
при секретарі: Хмарській К.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, Кабінету Міністрів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Міністерство фінансів України про визнання незаконним та скасування рішення, визнання незаконною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» (далі по тексту - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області, Кабінету Міністрів України (далі по тексту - Відповідачі) у якому просило:
- визнати незаконним та скасувати рішення (лист) ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області від 15.04.2016 вих. № 3105/10/10-13-11-02-10;
- визнати незаконною бездіяльність Кабінету Міністрів України з 01.03.2016, яка полягає у неприйнятті правового акту Кабінету Міністрів України про скасування наказу Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 958 та у незабезпеченні перегляду та приведенні Міністерством фінансів України свого наказу № 958 від 22.09.2014 у відповідність із Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»;
- зобов'язати Державну податкову інспекцію у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області прийняти подані ТОВ «Аніка» копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за податковий період календарний місяць березень 2016 року, з включенням відомостей з них до облікових даних щодо цього товариства у інформаційних базах даних Державної фіскальної служби України;
- зобов'язати Кабінет Міністрів України прийняти нормативно-правовий акт, необхідний для реалізації Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та забезпечити перегляд та приведення Міністерством фінансів України свого наказу від 22.09.2014 № 958 у відповідність з цим Законом.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року зазначену позовну заяву в частині позовних вимог про визнання незаконною бездіяльності Кабінету Міністрів України з 01.03.2016, яка полягає у неприйнятті правового акту Кабінету Міністрів України про скасування наказу Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 958 та у незабезпеченні перегляду та приведенні Міністерством фінансів України свого наказу № 958 від 22.09.2014 у відповідність із Законом України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи»; зобов'язання Кабінет Міністрів України прийняти нормативно-правовий акт, необхідний для реалізації Закону України від 28.12.2014 № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та забезпечити перегляд та приведення Міністерством фінансів України свого наказу від 22.09.2014 № 958 у відповідність з цим Законом - залишено без розгляду.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю (за текстом апеляційної скарги).
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Заслухавши представників сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.
Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ТОВ «Аніка» є юридичною особою та зареєстровано в якості платника податку на додану вартість.
15.04.2016 року ТОВ «Аніка» подало до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області (далі по тексту - ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області) лист № 98/04-16 (вх.№ 5595 від 15.04.2016), до якого долучило електронний носій інформації (USB флеш-накопичувач) з записаною на ньому копією записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за березень 2016 року (Т.1 а.с.50).
За результатом розгляду вказаного листа, контролюючим органом надано відповідь викладену у листі від 15.04.2016 № 3105/10/10-13-11-02-10 (Т.1 а.с.51).
Як зазначено податковим органом у вказаному листі, у зв'язку зі змінами, внесеними до Податкового кодексу України Законом України від 28.12.201 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», починаючи з січня 2015 року платники податку не зобов'язані подавати до контролюючого органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних.
Не погоджуючись зі змістом вказаного листа (рішення) та вважаючи його таким, що не відповідає вимогам чинного податкового законодавства і порушує права та інтереси ТОВ «Аніка», останнє звернулось до суду з адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що порушення будь-яких прав позивача у зв'язку з прийняттям рішення про відмову в прийнятті копій записів у реєстрах виданих та отриманих видаткових накладних поданих ТОВ «Аніка» не встановлено. Жодних доказів, які б свідчили про конкретні порушення відповідачем прав, свобод та/або інтересів підприємства, позивач не надав.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Законодавчим актом, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів є Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України) (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 201.15 ст. 201 ПК України (в редакції чинній до 01.01.2015) встановлено, що платник податку зобов'язаний вести реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді та щомісячно подавати до контролюючого органу копії записів у них.
Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015, було внесено зміни до положень ПК України, у тому числі і до п. 201.15 ст. 201 ПК України.
Так, починаючи з 01.01.2015 п. 201.15 ст. 201 ПК України зведені результати обліку операцій з постачання та придбання товарів/послуг, які підлягають оподаткуванню, а також які не є об'єктами оподаткування та звільнені від оподаткування згідно з розділом V Кодексу, відображаються платником податку в податкових деклараціях, форма яких встановлюється у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу.
З аналізу вказаних норм податкового законодавства вбачається, що починаючи з 01.01.2015 ПК України не передбачено обов'язку платників податків подавати контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період.
Разом з цим, згідно з п. 1 Розділу І Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 958 від 22.09.2014 (далі - Порядок № 958) реєстр є формою для запису (реєстрації) виданих та отриманих податкових накладних.
Пунктом 2 Розділу І Порядку № 958 встановлено, що реєстр ведеться особами, зареєстрованими як платники податку на додану вартість.
Приписами пункту 3 Розділу І Порядку № 958 передбачено, що реєстр ведеться в електронному вигляді у затвердженому форматі та за власним бажанням платника у паперовому вигляді.
Платники податку щомісяця в строки, передбачені для подання податкової звітності (календарний місяць), у тому числі ті платники податку, для яких встановлено звітний податковий період - квартал, подають контролюючому органу копії записів у Реєстрах за такий період в електронному вигляді. Копії записів у Реєстрах подаються за допомогою телекомунікаційних мереж загального користування з використанням надійних засобів електронного цифрового підпису (за умови отримання їх у визначеному законодавством України порядку) у затвердженому форматі.
З огляду на зазначене, вказаним Порядком № 958 дійсно передбачено обов'язок платників податків подавати до податкового органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих видаткових накладних.
Так, змінами, внесеними до ПК України Законом України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо податкової реформи», впроваджено систему електронного адміністрування ПДВ, яка забезпечує автоматичний облік в розрізі платників суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних/розрахунках корегування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 201.1 ст.201 ПК України), та одночасно скасовано норму Податкового кодексу щодо подання до податкового органу копій реєстрів виданих та отриманих податкових накладних (п. 201.15 ст.201 ПК України).
Тобто, положеннями ПК України, які були чинними на час виникнення спірних правовідносин, не передбачено обов'язку платників податків подавати контролюючому органу разом з податковою звітністю копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період.
При цьому, відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону Кабінет Міністрів України було зобов'язано протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.
Отже, вказані обставини, свідчать про те, що норми Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 958 від 22.09.2014 повинні бути узгоджені з нормами ПК України.
Крім того, вказана конкуренція норм може бути вирішена за загальнотеоретичними правилами розгляду колізій, а саме: ієрархічні колізії при суперечності правових норм підлягають подоланню шляхом застосування колізійного принципу lex superior derogat inferiori (лат. «вищий за силою закон відміняє закон, нижчий за силою»). Колізійний принцип lex superior ґрунтується на закономірностях побудови ієрархічної системи законодавства та принципі законності, який у тому числі передбачає, що норми акта нижчестоящого органу не повинні суперечити нормам акта вищестоящого органу, а отже, у випадку колізії саме норма акта вищестоящого органу і повинна бути застосована. Таким чином, колізійний принцип lex superior варто розглядати як конкретизацію принципу законності в правозастосовній сфері.
Крім того, в наказі Міністерства фінансів України № 958 від 22.09.2014 вказано, що він прийнятий відповідно до п. 201.15 ст. 201 розділу V ПК України, редакція якого станом на 22.09.2014 передбачала обов'язок платника податків подавати контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за звітний період в електронному вигляді.
Зміна редакції ПК України та звільнення внаслідок цього платників податків від обов'язку подавати контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних нівелює такий обов'язок, визначений у підзаконному правовому акті, а саме - Порядку № 958.
Аналогічна правова позиція визначена також приписам п. 5.2 ст. 5 ПК України, яким передбачено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.
Крім того, згідно з п.п. 1.1 п.1 ст. 1 ПК України саме вказаний нормативно-правовий акт регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Отже, наведене свідчить про те, що права та обов'язки як податкових органів, так і платників податків встановлюються виключно на рівні Податкового кодексу України.
Натомість, ПК України не містить положень, які б надавали можливість в межах інших нормативно-правових актів встановлювати додаткові права та обов'язки для платників податків, які не передбачені в цьому Кодексі.
Таким чином, будь-яким іншим нормативно-правовим актом у сфері податкового законодавства, в даному випадку - Порядком № 958, не можуть встановлюватись додаткові права та обов'язки для платників податків.
Аналіз наведених правових положень та вищезазначених обставин справи дає підстави колегії суддів апеляційної інстанції для висновку, що починаючи з 01.01.2015, платники податків не зобов'язані подавати контролюючому органу копії записів в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, оскільки такий обов'язок не передбачений чинним податковим законодавством.
Разом з цим, нормами ПК України не встановлено обов'язку податкових органів приймати у платників податків копії записів в реєстрах виданих та отриманих податкових накладних, що відповідно, свідчить про відсутність механізму подачі-прийому вказаних документів.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б обґрунтовували позицію щодо наявності у ТОВ «Аніка» обов'язку подавати контролюючому органу копії записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за відповідний звітний період.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції прийшла до висновку, що ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області було правомірно відмовлено ТОВ «Аніка» у прийнятті копій записів у реєстрах виданих та отриманих податкових накладних за березень 2016 року, а тому позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасування рішення (листа) відповідача від 15.04.2016 вих. № 3105/10/10-13-11-02-10 є безпідставними та необґрунтованими, а тому задоволенню не підлягають.
Крім того, твердження апелянта про те, що оскаржуваним рішенням (листом) відповідач надав позивачу податкову консультацію спростовуються наступним.
Підпунктом 14.1.172 п. 14.1 ст. 14 ПК України, податкова консультація - це допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.
Відповідно до п. 52.1 ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
Згідно із п. 52.3 ст. 52 ПК України за вибором платника податків консультація надається в усній, письмовій або електронній формі. Консультація, надана в письмовій або електронній формі, обов'язково повинна містити опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, вказаних у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
Отже, податкові консультації надаються контролюючими органами за окремим зверненням платника податків, яке містить вимогу про надання роз'яснень з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства.
При цьому контролюючі органи районного рівня податкові консультації з вказаних питань надають виключно в усній формі.
Так, позивач зазначає, що не звертався до відповідача за податковою консультацією.
З огляду на зазначене, надана відповідачем відповідь за наслідками прийняття та обробки листа позивача від 15.04.2016 № 98/04-16 (вх. № 5595/10) не є податковою консультацією у розумінні чинного податкового законодавства.
Щодо решти позовних вимог колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що вони є похідними від вимоги позивача про визнання незаконним та скасування рішення (листа) податкового органу від 15.04.2016 вих. № 3105/10/10-13-11-02-10, а тому задоволенню не підлягають.
Правовими положеннями ст. 55 Конституції України, передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом.
Конституційний Суд України в рішенні у справі за конституційним зверненням громадян ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України (справа за зверненнями жителів міста Жовті Води) від 25 грудня 1997 р. зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Аналогічна правова позиція закріплена і в Кодексі адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
За приписами ч. 1 ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Отже, за змістом вказаних норм порушення права чи законного інтересу або спір щодо них повинні існувати на момент звернення до суду. Якщо в результаті розгляду справи виявиться, що порушення відсутнє, суд відмовляє в позові.
Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого та законного висновку, що в даному випадку порушення будь-яких прав позивача у зв'язку з прийняттям рішення про відмову в прийнятті копій записів у реєстрах виданих та отриманих видаткових накладних за березень 2016 року, поданих ТОВ «Аніка» не встановлено, адже в матеріалах справи не міститься, а апелянтом не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про конкретні порушення відповідачем прав, свобод та/або інтересів останнього.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даному випадку ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність своїх дій та надано обґрунтовані доводи наданої відповіді, яка викладена у листі від 15.04.2016 № 3105/10/10-13-11-02-10 відповідно до норм чинного законодавства.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 червня 2017 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя М.І. Кобаль
судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова
Головуючий суддя Кобаль М.І.
Судді: Епель О.В.
Карпушова О.В.