Головуючий у 1 інстанції - Голубова Л.Б.
Суддя-доповідач - Міронова Г.М.
11 жовтня 2017 року справа №805/2278/17-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Арабей Т.Г., Геращенка І.В., секретаря судового засідання Святодух О.Б., за участю представника позивача Цимбалюка В.Г., представника відповідача Колеснікової О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 р. у справі № 805/2278/17-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродорстрой-5" до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 30 травня 2017 року № 0000891400,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродорстрой-5" 20.06.2017 року звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративною позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000891400 від 30.05.2017 року на суму 324902, 50 грн. та вирішити питання судових витрат (а.с. т. 1 а.с. 4-5).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 року задоволено позовн і вимоги.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2017 року № 0000891400.
Вирішено питання судових витрат (т. 3 а.с. 73-76).
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволені позовних вимог.
В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що в порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Агродорстрой -5» сформувало податковий кредит за жовтень - грудень 2015 року на суму 259922 грн. по податкових накладних, складених контрагентом ТОВ «Тііда Груп» по операціях, які не є операціями постачання товарів (робіт, послуг) та реальність здійснення яких не підтверджується по ланцюгу задекларованих контрагентами показників операцій постачання товарів, а також позивачем не надано належним чином оформлених первинних документів.
З урахуванням наведеного зроблено висновок про відсутність документального підтвердження їх придбання, відповідності технічним умовам, транспортування і використання у власній господарській діяльності, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість в розмірі 259922 грн., у тому числі по періодах: жовтень 2015 року у сумі 150642 грн.. грудень 2015 року - 109 280 грн., на підставі акту перевірки № 131/05-99-14-04/30947505 від 12.05.2017 року.
Зазначає, що слідчим відділом Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 42016051390000004 від 12.01.2016 року за кримінальним правопорушенням, передбаченим ч. 1 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України, за перевіркою факту про те, що службові особи ТОВ «Агродорстрой-5» протягом 2015-2016 років здійснили привласнення бюджетних коштів при виконанні робіт з капітального ремонту автодоріг у м. Дружківка Донецької області.
З Єдиного реєстру судових рішень України вбачається, що ТОВ «Тііда Груп» є фігурантом кримінальних справ (кримінальне провадження № 32016060000000001, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України).
Також, службовим листом ОУ Кіровоградської ОДПІ від 22.01.2015 року № 81/11-23-07-06 повідомлено, що ТОВ «Тііда Груп» за податковою адресою не знаходиться; ДПІ у м. Дружківці Головного управління ДФС у Донецькій області отримано податкову інформацію щодо ТОВ «Тііда Груп», яка свідчить про маніпулювання товариством звітністю шляхом зміни номенклатури товару та відображення в реалізації товарів, придбання яких відсутнє або не підтверджується по ланцюгу від постачальника, а також відсутні працюючі робітники, основні засоби, товариство не має умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності достатньої кількості кваліфікованого персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, власного чи орендованого майна, не підтверджується реальність здійснення задекларованих операцій постачання вищезазначених товарів та інше.
Крім того, в позовній заяві платника податку не було наведено посилання на наявність і надання в суд разом із позовною заявою будь-яких документів, що не були надані у ході проведення перевірки і зазначені в акті перевірки, як такі, що не були надані на письмові запити контролюючого органу.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги і наполягав на її задоволенні.
В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, наданих заперечень, здійснюючи апеляційний перегляд у межах апеляційної скарги відповідно до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, встановила наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агродорстрой-5» є юридичною особою, зареєстровано та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з кодом 30947505 з 14 червня 2000 року, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Одним із видів діяльності позивача за КВЕД є 42.11. Будівництво доріг і автострад (т. 1 а.с. 6).
Позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Дружківці з 16 січня 2014 року, про що зазначено у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та акті документальної позапланової перевірки; є платником податку на додану вартість з 18 липня 2000 року (т. 1 а.с. 22).
Фахівцями Головного управління ДФС у Донецькій області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агродорстрой-5» з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Тііда Груп» за жовтень-грудень 2015 року, про що складено акт від 12 травня 2017 року № 131/05-99-14-04/30947505 (т. 1 а.с. 21-43).
Згідно висновків акту перевірки вказано на порушення позивачем: відображення в обліку підприємства в період з 01.10.2015 року по 31.12.2015 року операцій придбання товарів від контрагента ТОВ «Тііда Груп», які підпадають під визначення пп. 14.1.36, 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1, ст. 185 Податкового кодексу України та п. 198.1, 198.2, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит з ПДВ за жовтень-грудень 2015 року в розмірі 259922,00 гривень, у тому числі: за жовтень 2015 року в сумі 150642,00 гривень, за листопад 2015 року в сумі 25400,00 гривень, за грудень 2015 року в сумі 83880,00 гривень, що призвело до заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету усього в сумі 259922,00 гривень, у тому числі: за жовтень 2015 року в сумі 150642,00 гривень, за грудень 2015 року в сумі 109280,00 гривень (т. 1 а.с. 42).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, наявні в матеріалах справи, є належними доказами підтвердження реальності правочину укладеного між позивачем та його контрагентом, на підставі чого дійшов висновку щодо наявності права у позивача на формування податкового кредиту на підставі наявних у нього первинних документів. Відповідачем належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, не надано.
Колегія суддів з зазначеним висновком суду першої інстанції погоджується з наступних підстав.
Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначену згідно з розділом V цього Кодексу.
За приписами підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Згідно п. 186.1 статті 186 Податкового кодексу України, місцем постачання товарів є: а) фактичне місцезнаходження товарів на момент їх постачання (крім випадків, передбачених у підпунктах "б" і "в" цього пункту); б) місце, де товари перебувають на час початку їх перевезення або пересилання, у разі якщо товари перевозяться або пересилаються продавцем, покупцем чи третьою особою; в) місце, де провадиться складання, монтаж чи встановлення, у разі якщо товари складаються, монтуються або встановлюються (з випробуванням чи без нього) продавцем або від його імені.
За унормуванням підпункту "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг. дата отримання платником податку товарів/послуг.
Датою віднесення сум до податкового кредиту замовника з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Згідно пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної.
В пункті 201.1 статті 201 Податкового кодексу України зазначено, що платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу).
За правилом пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Згідно з п.п. 44.1-44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV)
Відповідно до статті 1 цього Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-ХIV господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.
За змістом частин першої та другої статті 9 Закону № 996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.
Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків
Відповідачем перевірка щодо господарської діяльності позивача проведена за період з 01.10.2015 по 31.12.2015.
З акту перевірки вбачається, що отримано податкову інформацію стосовно контрагента позивача ТОВ «Тііда Груп». З податкової інформації вбачається, що у вказаного контрагента відсутні працюючі робітники, основні засоби, він не має умов для досягнення результатів підприємницької діяльності, не є виробником чи імпортером ТМЦ та такий контрагент не може виступати як продавець товарів, законним власником яких не був на дату складання податкових накладних; ТОВ «Тііда Груп» не знаходиться за податковою адресою.
Крім того, в акті перевірки зазначено, що відповідно до Єдиного реєстру судових рішень України ТОВ «Тііда Груп» є фігурантом кримінальних справ стосовно кримінального провадження № 32016060000000001 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, зареєстрованому у Єдиному реєстрі досудових розслідувань 05 січня 2016 року.
Вказано, що податковий кредит позивача не підтверджено податковими накладними ТОВ «Тііда Груп» фактично через відсутність об'єкта оподаткування з ПДВ за жовтень-грудень 2015 року, оскільки постачальник не мав можливостей для виконання спірного договору. Тобто, реальність вчинення господарських операцій ТОВ «Тііда Груп» відсутня.
Щодо господарської діяльності позивача з ТОВ "Тііда Груп» колегія суддів зазначає наступне.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агродорстрой-5» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тііда Груп» (постачальник) було укладено договір поставки від 01 жовтня 2015 року № 3. Предмет договору - постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар відповідно до умов договору та додаткових угод.
Поставка товару проводиться окремими партіями зі складу постачальника автотранспортом покупця. Найменування, обсяги, асортимент і умови поставки оформляються в Специфікації, що є невід'ємною частиною договору.
Пп. 3.2 п. 3 та пп. 4.1 п. 4 Договору передбачено, що кількість, ціна, термін поставки товару визначається відповідною Специфікацією. Оплата за товар здійснюється протягом 5-ти банківських днів після приймання товару за якістю і кількістю в узгодженому сторонами пункті поставки товару, якщо додатковими угодами сторін не буде визначено інший порядок оплати. До договору поставки додані Специфікації (т. 1 а.с. 50-61, 245-250, т. 2 а.с. 1-4).
Про перевезення товарно-матеріальних цінностей свідчать товарно-транспортні накладні, подорожні листи (т. 1 а.с. 72-100). Частину товару вивезено власним транспортом, що знаходиться на балансі підприємства, про що свідчать наказ від 02.01.2015 року № 6, техпаспорти вантажівок та протоколи технічного стану транспорту (т. 2 а.с. 56-60).
Отримання товару позивачем від ТОВ «Тііда Груп» підтверджується накладними № № 9, 43, 69, 74, 129, 132, 123, 70, 113, 131, (т. 1 а.с. 11-20).
Оприбуткування на підприємстві позивача отриманих товарно-матеріальних цінностей здійснено на підставі оборотно-сальдових відомостей, остаточних калькуляцій та актів списання (т. 1 а.с. 101-193).
Подальше використання у власній господарській діяльності отриманих товарно-матеріальних цінностей підтверджується укладеними позивачем договорами на виконання робіт з поточного ремонту автодороги, актами приймання виконаних робіт, рахунками-фактурами, рахунками, відомостями ресурсів (т. 2 а.с. 105-251, т. 3 а.с. 1-58).
Згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» позивач за отримані товари розрахувався з постачальником (т. 2 а.с. 20). Крім того, про сплату отриманих позивачем товарно-матеріальний ціннстей свідчать рахунки, виписки обслуговуючого банку та платіжні доручення, засвідчені банком (т. 1 а.с. 62-71, т. 2 а.с. 21-35).
Позивачем на адресу замовників також виписувалися податкові накладні (т. 1 а.с. 214-234, т. 2 а.с. 5-19, 74-83).
На виконання договору ТОВ «Тііда Груп» було виписано податкові накладні у кількості 10 штук: № 132 від 31.10.2015 року, № 129 від 30.10.2015 року, № 74 від 22.1.2015 року, № 69 від 20.10.2015 року, № 43 від 12.10.2015 року, № 9 від 02.10.2015 року, № 123 від 23.11.2015 року, № 131 від 21.12.2015 року, № 113 від 18.12.2015 року, № 70 від 14.12.2015 року на загальну суму 1559534,40 грн, з яких ПДВ - 259922,40 грн. Всі податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, про що свідчать відповідні квитанції (т. 1 а.с. 194-213).
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що первинні документи, які надані позивачем та досліджені судом, відповідають вимогам наведених норм та сумніву щодо них не виникає, а отже підтверджують реальність господарських операцій Товариства з обмеженою відповідальністю "Агродорстрой-5" з Товариством з обмеженою відповідальністю «Тііда Груп», правильність відображення такої діяльності у податковому та бухгалтерському обліку, у тому числі правильність формування податкового кредиту.
Акт перевірки не містить доказів невідповідності наданих позивачем під час перевірки первинних документів бухгалтерського та податкового обліку приписам п. 2 ст. 3, ст. 4, п. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».
В апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що контрагент позивача не знаходиться за своєю податковою адресою, не здійснював і не міг здійснити операції з придбання товарів (робіт, послуг) від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців через відсутність наявності трудових ресурсів, місцезнаходження майна, тому, угоди вказаного підприємства є нікчемними та не дають підстав для формування сум витрат та сум податкового кредиту.
Проте чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту та складу валових витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.
Під час здійснення господарських операцій ТОВ «Тііда Груп» був зареєстрований як юридична особа та був платником податків, а тому мав право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів та їх виконання.
Доводи відповідача про ненадання до перевірки сертифікатів, паспортів якості продукції, документації, яка містить технічні характеристики придбаної продукції, само по собі не є свідченням безтоварності розглядуваних операцій, оскільки зазначені документи на товар не містять умов господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції, не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення переміщення активів у процесі виконання поставок.
Щодо доводів апелянта стосовно розбіжностей у товарно-транспортних накладних, то колегія суддів зауважує, що товарно-транспортна накладна - це документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, тобто не є підставою для нарахування податкового кредиту.
Крім того, з довідки, наданої позивачем податковому органу, вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродорстрой-5" є власником офісного, виробничого та складського приміщень, які знаходяться за адресою: смт. Олексієво-Дружківка Дружківської міської ради, вул. Октябрська.
Також не мають правового значення доводи податкового органу з приводу ненадання позивачем на письмовий запит контролюючого органу журналу реєстрації виданих довіреностей, письмових пояснень стосовно працівників позивача, їх посад, кваліфікації, оскільки зазначене не свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
Згідно зі ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Пунктом 18 Постанови Пленуму ВСУ № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» передбачено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Апелянтом не доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Також, укладений між позивачем та контрагентами договір на момент розгляду справи є чинним, оскільки в судовому порядку недійсним не визнавався.
Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2017 року зупинено розгляд справи № 805/2278/17-а та зобов'язано відповідача надати суду відомості стосовно руху кримінальних проваджень № 42016051390000004 від 12.01.2016 року та № 32016060000000001 та доказів вручення письмового повідомлення про підозру.
З копії листа Дружківського відділу поліції Краматорського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області від 10.10.2017 року № 5972/203/06-2017 вбачається, що під час досудового розслідування кримінального провадження № 42016051390000004 жодній особі про підозру не повідомлялось, обвинувальний акт не складався. 09.10.2017 року кримінальне провадження закрито в порядку п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України у зв'язку з відсутністю в діянні директора ТОВ «Анродорстрой-5» ОСОБА_4, начальника КП «Управління капітального будівництва» Дружківської міської ради ОСОБА_5 події rримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 191, ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 191 Кримінального кодексу України (т. 3 а.с. 140).
Зазначене підтверджується копією постанови заступника начальника СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області майора поліції Соколова В.В. про закриття кримінального провадження від 09.10.2017 року (т.3 а.с. 138-139).
СВ Дружківського ВП Краматорського ВП ГУНП в Донецькій області не здійснювало досудове розслідування кримінального провадження № 32016060000000001.
Таким чином, відповідачем суду не доведено наявність негативних судових рішень в порядку кримінального судочинства стосовно посадових осіб позивача і його контрагента.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Суд вважає, що порушення норм Податкового кодексу України в частині, що стосується оформлення господарських операцій контрагентом позивача породжує негативні наслідки саме для цього підприємства і не може впливати на право позивача формування податкового кредиту з податку на додану вартість.
Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини підтвердив у рішенні від 18.03.2010 у справі Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії. При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника податку на додану вартість, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.
Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.
Позиція про те, що невиконання контрагентом свого зобов'язання зі сплати ПДВ до бюджету тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи, висловлена Верховним Судом України в постанові від 31 січня 2011 року в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Вищевказані обставини та докази, які суд оцінює у їх сукупності відповідно до статті 86 КАС України, спростовують посилання відповідача щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що відповідач ґрунтує свої висновки на припущеннях. Жодного доказу, який би підтвердив висновок податкового органу щодо відсутності реального характеру у спірних господарських операціях відповідачем не надано.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що позивач мав всі правові підстави для формування податкового кредиту, з огляду на те, що надана позивачем документація у повній мірі відображає реальні наслідки, що наступили після укладення договору та має силу первинної документації в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», що свідчить про безпідставність висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ за жовтень-грудень 2015 року в розмірі 259922,00 гривень, у тому числі: за жовтень 2015 року в сумі 150642,00 гривень, за листопад 2015 року в сумі 25400,00 гривень, за грудень 2015 року в сумі 83880,00 гривень, за рахунок фактичного нездійснення господарських операцій з ТОВ «Тііда Груп».
Відповідно до положень статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем таких доказів суду не надано.
На підставі викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкове повідомлення-рішення від 30 травня 2017 року № 0000891400 є протиправним та підлягає скасуванню
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що постанова прийнята судом першої інстанції з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, тому апеляційна скарга відповідача залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 21 липня 2017 р. у справі № 805/2278/17-а - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст виготовлений 17 жовтня 2017 року.
Головуючий суддя: Г.М. Міронова
Судді: Т.Г. Арабей
І.В. Геращенко