Справа: № 810/2108/16 Головуючий у 1-й інстанції: Лиска І.Г. Суддя-доповідач: Троян Н.М.
05 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Троян Н.М.,
суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,
за участю секретаря - Рейтаровської О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства фірми «Каменяр» до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області №0008181501 від 06 червня 2016 року.
Відповідач, не погоджуючись із зазначеною постановою, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати постанову та прийняти нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство фірма «Каменяр» засобами електронного зв'язку надало (помісячно) уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період з липня 2011 року по травень 2014 року, що підтверджується отриманими квитанціями № 2, а саме: за липень 2011 року (вх.№ 9039130778 від 10.07.2014), за серпень 2011 року (вх. № 9039169652 від 10.07.2014), за вересень 2011 року (вх.№ 9039192612 від 10.07.2014), за жовтень 2011 року (вх.№ 9039207817 від 10.07.2014 ), за листопад 2011 року (вх. № 9039237371 від 10.07.2014), за грудень 2011 року (вх. № 9039259746 від 10.07.2014), за січень 2012 року (вх. № 9039734953 від 10.07.2014), за лютий 2012 року (вх.№ 9039734953 від 14.07.2014), за березень 2012 року (вх.№ 9039745766 від 14.07.2014), за квітень 2012 року (вх.№ 9039758912 від 14.07.2014), за травень 2012 року (вх.№ 9039777048 від 14.07.2014), за червень 2012 року (вх.№ 9039801106 від 14.07.2014), за липень 2012 року (вх.№ 9039818710 від 14.07.2014), за серпень 2012 року (вх.№ 9039828169 від 14.07.2014), за вересень 2012 року (вх.№ 9039852707 від 14.07.2014), за жовтень 2012 року (вх.№ 9039901314 від 14.07.2014), за листопад 2012 року (вх.№9039916131 від 14.07.2014), за грудень 2012 року (вх.№ 9039927952 від 14.07.2014), за січень 2013 року (вх.№ 9039930375 від 14.07.2014), за лютий 2013 року (вх.№ 9039969410 від 14.07.2014), за березень 2013 року (вх. №9039989798 від 14.07.2014), за квітень 2013 року (вх.№ 9040002259 від 14.07.2014), за травень 2013 року (вх.№9040022751 від 14.07.2014), за червень 2013 року (вх.№ 9040094010 від 15.07.2014), за липень 2013 року (вх.№ 9040101196 від 15.07.2014), за серпень 2013 року (вх.№ 9040108996 від 15.07.2014), за вересень 2013 року (вх.№ 9040129808 від 15.07.2014), за жовтень 2013 року (вх. № 9040137518 від 15.07.2014), за листопад 2013 року (вх.№ 9040163504 від 15.07.2014), за грудень 2013 року (вх.№ 9040171401 від 15.07.2014), за січень 2014 року (вх.№ 9040183320 від 15.07.2014), за лютий 2014 року (вх.№ 9040190389 від 15.07.2014), за березень 2014 року (вх.№9040210738 від 15.07.2014), за квітень 2014 року (вх.№ 9040233432 від 15.07.2014), за травень 2014 року (вх.№ 9040261462 від 15.07.2014).
Листами від 14.07.2014 № 7545/10/15-2, від 16.07.2014 № 7639/10/15-2 та від 16.07.2014 року № 7684/10/15-2 ДПІ у Києво-Святошинському районі надало уточнюючим розрахункам податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок статус «неподаткової звітності» посилаючись на те, що вони не відповідають вимогам Порядку заповнення і подання податкової звітності з ПДВ, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 13.11.2013 № 678, не зазначивши яким саме вимогам не відповідають, а також відсутня пропозиція про надання нової належним чином оформленої звітності.
На підставі викладеного, ППФ «Каменяр» звернулося до відповідача з листом за № 31 від 16.07.2014 з проханням визнати уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість як податкову звітність, або обґрунтувати причину надання даній звітності статусу «неподаткової звітності», але відповіді не отримало.
У подальшому, 04.06.2014 відповідачем надіслано Приватному підприємству фірмі «Каменяр» податкову вимогу № 2159-25 від 30.05.2014 на суму 182 536 грн 76 коп. з податку на додану вартість, в якій зазначено, що станом на 29.05.2014 сума податкового боргу вказаного платника податків за узгодженими грошовими зобов'язаннями становить 182 536 грн 76 коп.
Крім того, 10.06.2014 відповідач надіслав позивачу рішення № 125 від 04.06.2014 про опис майна у податкову заставу та лист від 04.06.2014 № 5812/10/10-13-25-00-20 про надання до ДПІ переліку майна ППФ «Каменяр».
Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі №810/5129/14, адміністративний позов Приватного підприємства фірми «Каменяр» задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів Київської області щодо ненадання статусу податкової звітності уточнюючим розрахункам податкових зобов'язань з податку на додану вартість приватного підприємства фірми «Каменяр», у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період з липня 2011 року по травень 2014 року. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів Київської області № 2159-25 від 30.05.2014 на суму 182536 грн 76 коп. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів Київської області про опис майна у податкову заставу № 125 від 04.06.2014. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а.с. 9-13).
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2015 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 травня 2015 року касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління ДФС у Київській області - відхилено, а ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2015 у справі № 810/5129/14 - залишено без змін.
Таким чином, постанова Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі №810/5129/14 набрала законної сили 23.02.2015.
У подальшому, 14 січня 2016 року позивач звернувся до відповідача з листом від 13.01.2016 №8 в якому просив виконати постанову Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 за №810/5129/14 та перерахувати картку підприємства з урахуванням проведених уточнюючих розрахунків по декларації з ПДВ за період з липня 2011 року по травень 2014 року (а.с. 58).
При цьому, 10.06.2016 позивач отримав від відповідача податкове повідомлення- рішення від 06.06.2016 № 0008181501 про нарахування штрафу в розмірі 20 % на суму 20 333 грн 40 коп. за затримку сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 101 667 грн (а.с. 6).
11 жовтня 2016 року позивач звернувся до відповідача з листом вих.№30 в якому просив вручити або надіслати позивачу Акт про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 06.06.2016 № 000058/10-13-15-01 /13735594, на підставі якого прийнято податкове повідомлення - рішення від 06.06.2016 № 0008181501 (а.с. 59).
Листом від 19.09.2016 №3487/10/10-13-12-01 «Про надання інформації», надіслано позивачу Акт про результати камеральної перевірки даних задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість від 06.06.2016 № 000058/10-13-15-01/13735594 (а.с. 60).
Згідно вказаного Акту перевірки що 06.06.2016 позивачем порушено граничні терміни сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України (а.с. 61-62).
Вважаючи порушенням своїх прав з боку податкового органу та з метою їх відновлення суб'єкт господарської діяльності звернувся за захистом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки податкова вимога ДПІ у Києво-Святошинському районі від 30.05.2014 на суму 182 536 грн 76 коп. скасована постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 № 810/5129/14, яка набрала законної сили, тому податкове повідомлення-рішення від 06.06.2016 № 0008181501 на суму 20 333 грн 40 коп. також підлягає скасуванню.
На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є вірною з огляду на наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, яким визначено вичерпний перелік податків і зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Приписами пп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1. ст. 14 ПК України, податковим боргом є сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
У відповідності до пп. 54.3.3. п. 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
За правилами п.57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 57.3. ст. 57 Податкового кодексу України передбачено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
Згідно п.57.4 статті 57 ПК України пеня та штрафні санкції, нараховані на суму грошового зобов'язання (її частку), скасовану за результатами адміністративного чи судового оскарження, також підлягають скасуванню, а якщо такі пеня та санкції були сплачені, вони підлягають зарахуванню в рахунок погашення податкового боргу, грошових зобов'язань або поверненню в порядку, встановленому статтею 43 цього Кодексу.
Згідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України - рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України - з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Відповідно до п.59.1 ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Пунктом 59.3 ст. 59 ПК України передбачено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Згідно з підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 ПК України після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
За правилами норм пунктів 129.4 та 129.5 статті 129 Податкового кодексу України пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120% річної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Як свідчать матеріали справи та встановлено вище, постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2014 року у справі №810/5129/14, адміністративний позов Приватного підприємства фірми «Каменяр» задоволено частково. Визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів Київської області щодо ненадання статусу податкової звітності уточнюючим розрахункам податкових зобов'язань з податку на додану вартість приватного підприємства фірми «Каменяр», у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за період з липня 2011 року по травень 2014 року. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів Київської області № 2159-25 від 30.05.2014 на суму 182536 грн 76 коп. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів Київської області про опис майна у податкову заставу № 125 від 04.06.2014. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено (а.с. 9-13).
З вказаної постанови вбачається, що позивачем не було порушено граничні терміни сплати податку на додану вартість, а був використаний податковий кредит на законних підставах.
За правилами частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Оскільки податкова вимога ДПІ у Києво-Святошинському районі від 30.05.2014 на суму 182 536 грн 76 коп. скасована постановою Київського окружного адміністративного суду від 15.10.2014 № 810/5129/14, тому податкове повідомлення-рішення від 06.06.2016 № 0008181501 на суму 20 333 грн 40 коп. за порушення позивачем граничних термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов'язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених п. 57.1 ст. 57 Податкового Кодексу України, підлягає скасуванню.
З урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що рішення суду першої інстанцій є законним та обгрунтованим, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин; в ньому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду щодо встановлених обставин і правові наслідки є правильними.
Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.
Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права, при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 21 листопада 2016 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.
Головуючий суддя: Н.М. Троян
Судді: Н.П. Бужак,
В.А. Твердохліб
Головуючий суддя Троян Н.М.
Судді: Бужак Н.П.
Твердохліб В.А.