Справа: № 810/832/17 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є.
Суддя-доповідач: Ісаєнко Ю.А.
Іменем України
02 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Ісаєнко Ю.А.,
суддів: Губської Л.В., Федотова І.В.,
за участю секретаря: Левченка А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2017 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №6263-17 від 18.06.2015.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову, та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Апелянт до судового засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції просив залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, сторони, які з'явились, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як видно з матеріалів справи та згідно інформації територіального сервісного центу 3242 та даних ІС "Податковий блок", ОСОБА_2 є власницею легкового автомобіля марки LEXUS GX 460, 2010 р.в., державний номер НОМЕР_1, з об'ємом двигуна 4608 куб.см., який зареєстрований за нею 31.05.2015.
18.06.2015 Білоцерківською ОДПІ на підставі п.п.267.6.2 п.267.6 ст.267 ПК України було прийнято податкове повідомлення рішення в №6263-17, яким визначено до сплати суму податкового зобов'язання за платежем транспортний податок з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась з даним адміністративним позовом до суду.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що транспортний податок, як обов'язковий місцевий податок, підлягає сплаті, виходячи з норм ст.267 ПК України, починаючи з 01 січня 2015 року, безвідносно до прийняття місцевою радою рішення щодо цього податку в порядку, встановленому підпунктом 12.3.4 пункту 12.3.4 ст. 12 ПК України, з чим не може погодитись суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
Законом України від 28.12.2014 року №71-VІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», який набрав чинності 01 січня 2015 року, статтю 267 ПК України викладено у новій редакції, якою запроваджено транспортний податок.
Згідно пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України є об'єктами оподаткування
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см (підпункт 267.2.1).
Базою оподаткування відповідно до підпункту 267.3.1 є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункту 267.4).
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (підпункт 267.5.1).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року) (положення пункту 267.6).
Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (підпункт 267.7.1).
Транспортний податок фізичними особами сплачується протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (абзац а) підпункту 267.8.1.).
Отже, з 01 січня 2015 року, у фізичних осіб, що мають власні зареєстровані у встановленому порядку легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см, виникає обов'язок зі сплати транспортного податку з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль.
Колегія суддів вважає, що визначення позивачу податкового зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб суперечить принципу стабільності.
Так, відповідно до підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України одним із принципів податкового законодавства України є принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Згідно пункту 8.3 статті 8 зазначеного Кодексу до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
У відповідності до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належить податок на майно (розділ ХІІ Кодексу), до якого входить транспортний податок (статті 267).
Статтею 12 ПК України передбачені повноваження Верховної Ради України, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, сільських, селищних та міських рад щодо податків та зборів.
Згідно положень названої статті встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1).
При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору (підпункт 12.3.2).
Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4).
Згідно пункту 12.5 офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.
Отже, системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року; при цьому опублікування рішення органу місцевого самоврядування про встановлення транспортного податку, як місцевого податку, пізніше 15 липня року, є підставою для застосування відповідних норм оподаткування не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Як було зазначено, Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» ухвалений 28 грудня 2014 року, тобто після 15 липня 2014 року, а транспортний податок установлено в місті Біла Церква 22 січня 2015 року
Положенням про транспортний податок, затвердженим рішенням Білоцерківської міської ради Київської області від 22.01.2015 року №1395-70-VI «Про встановлення місцевих податків та зборів у м. Біла Церква», у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що застосування контролюючим органом положень ПК України, з урахуванням внесених Законом змін з метою оподаткування транспортним податком, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2016 року.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_2, та не визнав протиправним оскаржуване податкове повідомлення - рішення.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, всупереч вказаних положень не довів обґрунтованість підстав для відмови в задоволенні позову. А відтак, суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення є неправомірним, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
Підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, відповідно до пункту 1 та 4 статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при ухваленні постанови неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права, в зв'язку з чим постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до ч.1 ст.87 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Отже, за наслідками розгляду справи по суті, суд виносить постанову в якій, серед іншого вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
Враховуючи те, що позивачем при поданні позовної заяви та апеляційної скарги було сплачено 1344,00 грн. (640,00+704,00 грн. відповідно), відтак вказані витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.
Керуючись ст.ст. 160, 186, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Київського окружного адміністративного суду від 24.05.2017 скасувати, та ухвалити нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області №6263-17 від 18.06.2015.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1344,00 (одна тисяча триста сорок чотири) грн.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
(Постанову у повному обсязі складено 09.10.2017 року)
Головуючий суддя: Ю.А. Ісаєнко
Суддя: Л.В. Губська
Суддя: І.В. Федотов
Головуючий суддя Ісаєнко Ю.А.
Судді: Губська Л.В.
Федотов І.В.