(49083, м. Дніпро, пр. Слобожанський, 29)
"11" жовтня 2017 р. справа № 200/11066/17
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Панченко О.М. (доповідач),
суддів: Іванова С.М., Чередниченка В.Є.,
при секретарі судового засідання Яковенко О.М.,
за участю:
представника позивача ОСОБА_1,
представника відповідачів Максименко С.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Комунального підприємства "Земград" Дніпровської міської ради
на ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2017 року про забезпечення позову у справі №200/11066/17
за позовом депутата Дніпровської міської ради VII скликання ОСОБА_3
до Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради,
треті особи - Комунальне підприємство "Земград" Дніпровської міської ради, Комунальне підприємство "Благоустрій міста" Дніпровської міської ради, Управління реклами Дніпровської міської ради,
про визнання протиправними та скасування рішень, -
встановив:
5 липня 2017 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської міської ради від 14.07.2004 № 27/18 "Про Концепцію розміщення та розвитку зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську";
- визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради від 16.02.2004 р. № 325 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Дніпропетровську" із внесеними до нього змінами та змінами, внесеними до похідних від нього рішень, а саме: рішення виконавчого комітету міської ради від 13.12.2005 р. № 5297 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ряди від 16.02.2004 р. № 325 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Дніпропетровську" та затвердження Положення про проведення робіт, пов'язаних з розташуванням рекламних засобів на міській території", рішенням виконавчого комітету міської ради від 14.08.2008 р. № 2453 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 13.12.2005 р. № 5297 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від
16.02.2004 р. № 325 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Дніпропетровську" та затвердження Положення про проведення робіт, пов'язаних з розташуванням рекламних засобів на міській території", рішення виконавчого комітету міської ради від 31.08.2011 р. № 1148 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 16.02.2004 р. № 325 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську", рішення виконавчого комітету міської ради від 12.07.2016 р. №263 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 31.08.2011 р. № 1148 щодо порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську", рішення виконавчого комітету міської ради від 16.05.2017р. № 339 "Про внесення змін до Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі", рішення виконавчого комітету міської ради від 25.05.2017 р. № 361 "Про внесення змін до Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпропетровську".
06.07.2017 р. позивач подав до суду першої інстанції клопотання про забезпечення позову, в якому просив:
- зупинити дію рішення Дніпропетровської міської ради від 14.07.2004 № 27/18 "Про Концепцію розміщення та розвитку зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську";
- зупинити дію рішення виконавчого комітету Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради від 16.02.2004 № 325 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Дніпропетровську" із внесеними до нього змінами та змінами, внесеними до похідних від нього рішень, а саме: рішення виконавчого комітету міської ради від 13.12.2005 № 5297 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 16.02.2004 № 325 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Дніпропетровську" та затвердження Положення про проведення робіт, пов'язаних з розташуванням рекламних засобів на міській території", рішення виконавчого комітету міської ради від 14.08.2008 № 2453 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 13.12.05 № 5297 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 16.02.2004 № 325 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Дніпропетровську" та затвердження Положення про проведення робіт, пов'язаних з розташуванням рекламних засобів на міській території", рішення виконавчого комітету міської ради від 31.08.2011 № 1148 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 16.02.2004 № 325 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську", рішення виконавчого комітету міської ради від 12.07.2016 № 263 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 31.08.2011 № 1148 щодо порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську", рішення виконавчого комітету міської ради від 16.05.2017 № 339 "Про внесення змін до Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі", рішення виконавчого комітету міської ради від 25.05.2017 № 361 "Про внесення змін до Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпропетровську";
- заборонити Дніпровській міській раді та Виконавчому комітету Дніпровської міської ради до розгляду справи по суті приймати аналогічні (подібні) рішення;
- заборонити виконавчим органам Дніпровської міської ради розробляти аналогічні проекти рішень та вносити їх на розгляд Виконавчому комітету Дніпровської міської ради чи на розгляд сесії Дніпровської міської ради;
- заборонити відповідачам та третім особам до розгляду справи по суті розробляти та готувати будь-які проекти рішень Дніпровської міської ради та Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, направлені на демонтаж рекламних засобів, встановлених у відповідності до чинних дозволів на розміщення зовнішньої реклами;
- заборонити відповідачам, третім особам, іншим виконавчим органами Дніпровської міської ради та Комунальним підприємствам Дніпропетровської міської ради, до розгляду справи по суті здійснювати дії, скеровані на демонтаж рекламних засобів, встановлених у відповідності до чинних дозволів на розміщення зовнішньої реклами, із залученням для цього підприємств, установ, організації незалежно від форм власності.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2017 року задоволено клопотання позивача про забезпечення позову, а саме до вирішення спору по суті:
- зупинено дію рішення Дніпропетровської міської ради від 14.07.2004 № 27/18 "Про Концепцію розміщення та розвитку зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську";
- зупинено дію рішення виконавчого комітету Дніпровської (Дніпропетровської) міської ради від 16.02.2004 № 325 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Дніпропетровську" із внесеними до нього змінами та змінами, внесеними до похідних від нього рішень, а саме: рішення виконавчого комітету міської ради від 13.12.2005 № 5297 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 16.02.2004 № 325 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Дніпропетровську" та затвердження Положення про проведення робіт, пов'язаних з розташуванням рекламних засобів на міській території", рішення виконавчого комітету міської ради від 14.08.2008 № 2453 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 13.12.2005 № 5297 "Про внесення змін до рішення виконкому міської ради від 16.02.2004 № 325 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами у місті Дніпропетровську" та затвердження Положення про проведення робіт, пов'язаних з розташуванням рекламних засобів на міській території", рішення виконавчого комітету міської ради від 31.08.2011 № 1148 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 16.02.2004 № 325 "Про порядок розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську", рішення виконавчого комітету міської ради від 12.07.2016 № 263 "Про внесення змін до рішення виконавчого комітету міської ради від 31.08.2011 № 1148 щодо порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпропетровську", рішення виконавчого комітету міської ради від 16.05.2017 № 339 "Про внесення змін до Порядку розміщення зовнішньої реклами в місті Дніпрі", рішення виконавчого комітету міської ради від 25.05.2017 № 361 "Про внесення змін до Положення про порядок демонтажу та зберігання рекламних засобів в місті Дніпропетровську";
- заборонено Дніпровській міській раді та Виконавчому комітету Дніпровської міської ради до розгляду справи по суті приймати аналогічні (подібні) рішення;
- заборонено виконавчим органам Дніпровської міської ради до розгляду справи по суті розробляти аналогічні проекти рішень та вносити їх на розгляд Виконавчому комітету Дніпровської міської ради чи на розгляд сесії Дніпровської міської ради;
- заборонено відповідачам та третім особам до розгляду справи по суті розробляти та готувати будь-які проекти рішень Дніпровської міської ради та Виконавчого комітету Дніпровської міської ради направлені на демонтаж рекламних засобів, встановлених у відповідності до чинних дозволів на розміщення зовнішньої реклами;
- заборонено відповідачам, третім особам, іншим виконавчим органами Дніпровської міської ради та Комунальним підприємствам Дніпропетровської міської ради, до розгляду справи по суті здійснювати дії, скеровані на демонтаж рекламних засобів, встановлених у відповідності до чинних дозволів на розміщення зовнішньої реклами, із залученням для цього підприємств, установ, організації незалежно від форм власності.
Ухвала мотивована тим, що в заяві про забезпечення адміністративного позову позивачем наведено відповідні обставини, які підтверджують існування ризику спричинення розповсюджувачам зовнішньої реклами міста Дніпра збитків до ухвалення рішення в справі, а також те, що для відновлення їх прав, свобод та інтересів необхідно буде докласти значних зусиль та матеріальних витрат.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Виконавчий комітет Дніпровської міської ради та Комунальне підприємство "Земград" Дніпровської міської ради оскаржили її в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі Виконавчий комітет Дніпровської міської ради посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Заявник, зокрема, зазначив, що наведення судом в ухвалі про забезпечення позову мотивів, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або причин того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, а також зазначення ознак, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень є обов'язком суду.
В ухвалі від 07.07.2017р. зазначається, що позивачем досліджено нормативні акти Дніпровської міської ради та її виконкому, та встановлено, що деякі акти прийнято міською радою та її виконкомом з грубим порушенням чинного законодавства. Отже, на час постановлення ухвали судом не встановлено очевидність протиправності оскаржуваних рішень відповідачів, не зазначено в ухвалі жодної ознаки, яка б свідчила про очевидність протиправності рішень міської ради та виконавчого комітету, що є порушенням статті 117 КАС України.
Викладені в заяві доводи позивача потребують дослідження та підтвердження в судовому процесі під час розгляду справи по суті.
Всупереч положенням Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2008 року № 2, судом в оскаржуваній ухвалі належним чином не обґрунтовано існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або наявність підстав на підтвердження того, що захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Необхідність застосування заходів забезпечення позову суд обґрунтовує висновком про безпідставність наділення структурного підрозділу виконкому повноваженнями, не передбаченими чинним законодавством; неправомочністю виконавчого комітету приймати рішення про затвердження схем розташування рекламних засобів; невідповідністю пунктів Порядку розміщення зовнішньої реклами нормам чинного законодавства.
В ухвалі про забезпечення позову судом надана правова оцінка оскаржуваним нормативним актам відповідачів, зазначені обставини, на підтвердження позовних вимог позивача, які не було досліджено в судовому засіданні, оскільки розгляд справи не розпочато.
Судом фактично вирішено справу по суті заявлених позовних вимог під час задоволення клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.
В постанові від 20.01.2015р. Верховний Суд України зазначає, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якою зупинено дію нормативно-правового акта, не скасовує його чинність, не змінює обсягу прав та обов'язків сторін у спорі, а лише тимчасово забороняє застосування передбачених цим актом заходів до вирішення спору по суті.
Забороняючи Дніпровській міській раді та виконавчому комітету міської ради приймати аналогічні (подібні) рішення, виконавчим органам міської ради розробляти аналогічні проекти рішень та вносити їх на розгляд виконавчому комітету міської ради чи на розгляд міської ради судом порушено принцип співмірності вимог, зазначених в клопотанні позивача про забезпечення позову, заявленим позовним вимогам та обставинам справи.
До вирішення спору по суті заборонено відповідачам, третім особам, іншим виконавчим органам міської ради та комунальним підприємствам міської ради здійснювати дії по демонтажу рекламних засобів, встановлених у відповідності до чинних дозволів на розміщення зовнішньої реклами.
Зазначає, що за правилами ст.171 КАС України право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи - суб'єкти правовідносин, у яких буде застосовано цей акт, позивач повинен довести факт застосування до нього оскаржуваного нормативно - правового акта або те, що він є суб'єктом відповідних відносин, на які поширюється дія цього акта. Надання доказів на підтвердження своєї правової позиції, їх дослідження відбувається на стадії судового розгляду.
Просить скасувати ухвалу суду від 07.07.2017 р. та постановити нову - про відмову у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги Комунальне підприємство "Земград" Дніпровської міської ради посилається на те, що позивач, заявляючи клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, не довів наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, не зазначив обґрунтованих причин для їх застосування. Позовні вимоги заявлені з пропуском строку позовної давності.
Оскаржувана ухвала суду не має посилань на будь-які фактичні дані в обґрунтування заявлених позивачем вимог про забезпечення позову та ґрунтується лише на припущеннях позивача, не підтверджених жодним чином.
В оскаржуваній ухвалі судом першої інстанції не вказано, які саме права та інтереси позивача порушені; не зазначено, в чому існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або з яких причин захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Застосовані заходи забезпечення не відповідають змісту оскаржуваних рішень, а відтак немає зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, що є також підставою для скасування такого заходу забезпечення.
В діях відповідача також не вбачається і очевидної протиправності, вказаним позовом позивач намагається перешкодити нормальній роботі відповідача у сфері регулювання зовнішньої реклами.
Відповідно ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Таким чином, особа може звернутися за захистом своїх прав, свобод чи інтересів, які, на її думку, порушені існуючою дією, бездіяльністю чи рішенням, що свідчить про те, що суд не може забороняти відповідачу вчиняти дії лише у зв'язку із судженням позивача про можливе їх порушення відповідачем у майбутньому.
Просить скасувати ухвалу суду від 07.07.2017 р. та постановити нову - про відмову у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову.
В судовому засіданні представник позивача проти задоволення апеляційних скарг заперечував.
Представник відповідачів апеляційні скарги Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Комунального підприємство "Земград" Дніпровської міської ради підтримав та просив скасувати ухвалу суду першої інстанції, та постановити нову - про відмову позивачу у задоволенні клопотання про забезпечення позову.
Представники інших сторін, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги дотримання судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.117 КАС України суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо є очевидними ознаки протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Підставами для забезпечення позову є: 1) наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; 2) наявність неможливості захисту прав, свобод та інтересів позивача без вжиття таких заходів; 3) необхідність докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів позивача в разі невжиття таких заходів; 4) очевидність ознак протиправності рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Приймаючи рішення про забезпечення позову, суд оцінює наявність обставин, що зумовлюють винесення відповідної ухвали, за своїм внутрішнім переконанням з урахуванням доказів, що долучені до клопотання для його обґрунтування, керуючись законом.
Із аналізу ст.117 КАС України слідує, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, бути безпосередньо пов'язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
Відповідні підстави, згідно п.1 ст.118 КАС України, повинні бути зазначені та обґрунтовані у клопотанні особи щодо забезпечення позову.
Згідно п. 17 Постанови Пленуму ВАСУ від 06.03.2008 р. № 2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" судам необхідно враховувати, що згідно з ч.3 та ч.4 ст.117 КАС України забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: 1) зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; 2) заборони вчиняти певні дії.
Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що як позивач, так і суд мають обґрунтувати необхідність задоволення такого клопотання та довести, що незадоволення клопотання призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених ч. 1 ст. 117 КАС України. З цією метою обов'язковим є надання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення адміністративного позову.
В той же час, суд апеляційної інстанції зазначає, що заходи забезпечення адміністративного позову мають бути належними та відповідними заявленому адміністративному позову, стосуватись прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі, з приводу порушення яких заявлено адміністративний позов.
Також, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжитих заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу;
- наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення;
- імовірності виникнення ускладнень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.
В ухвалі Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2017 року суд дійшов висновку про задоволення клопотання позивача про забезпечення позову. Вказаний висновок суд першої інстанції обґрунтовує цитуванням положень ст.ст.117, 118 КАС України та зазначенням доводів позивача щодо того, що:
- оскаржені рішення суперечать нормам чинного законодавства;
- протягом грудня 2016 та січня 2017 представниками Дніпровської міської ради здійснено умисне знищення майна, яке було представлено у вигляді рекламних конструкцій, належних декільком розповсюджувачам зовнішньої реклами міста, свідченням чого є фото, долучені до клопотання;
- на теперішній час існує загроза демонтажу рекламних засобів працівниками Дніпровської міської ради, її виконавчого комітету та підпорядкованими їм комунальними підприємствами, а, отже, будуть прямо порушені законні права рекламорозповсюджувачів (можливе пошкодження рекламних засобів при демонтажі, витрати на демонтаж будуть покладені рекламорозповсюджувачами на відповідача, тобто на міський бюджет);
- без забезпечення позову відповідачами або іншим виконавчими органами Дніпровської міської ради підприємствам, установам незалежно від форми власності, їх службовими та посадовими особами, вчинено та в подальшому можуть вчинятися дії, направлені на демонтаж рекламних конструкцій (рекламних засобів), розташованих на території міста згідно виданих дозволів на розміщення зовнішньої реклами, виданих у відповідності до чинного законодавства, що, в свою чергу, може призвести до дійсно значних матеріальних втрат для рекламорозповсюджувачів міста.
Отже, фактично вказавши на підстави вжиття заходів забезпечення позову, які визначені ст.117 КАС України, суд першої інстанції не мотивував вказаний висновок будь-якими фактичними обставинами справи, не навів доказів існування тих фактів, якими позивач обґрунтував своє клопотання про забезпечення позову.
При цьому, колегія суддів зазначає, що посилання позивача, як на підставу для задоволення поданого клопотання, на те, що оскаржувані рішення суперечать вимогам чинного законодавства є неприпустимими до розгляду справи по суті на стадії вирішення питання про необхідність вжиття заходів забезпечення позову та не відповідають меті забезпечення позову.
Вжиті заходи забезпечення позову у спосіб, визначений у спірній ухвалі, фактично виходять за межі позову. Доводи позивача щодо необхідності докладання значних зусиль та витрат для відновлення прав, свобод та інтересів рекламорозповсюджувачів в разі невжиття зазначених заходів мають характер припущень.
Також колегія суддів погоджується з доводами заявників апеляційних скарг щодо того, що забороняючи Дніпровській міській раді та виконавчому комітету Дніпровської міської ради приймати аналогічні (подібні) рішення, виконавчим органам міської ради розробляти аналогічні проекти рішень та вносити їх на розгляд Виконавчому комітету Дніпровської міської ради чи на розгляд Дніпровської міської ради судом порушено принцип співмірності вимог та це є втручанням в діяльність суб'єкта владних повноважень. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Проте, ухвалою суду від 07.07.2017 року заборонено іншим виконавчим органам міської ради та комунальним підприємствам міської ради, які не учасниками провадження по справі, здійснювати дії по демонтажу рекламних засобів, встановлених у відповідності до чинних дозволів на розміщення зовнішньої реклами. Також, позивачем під час подання клопотання про забезпечення адміністративного позову належним чином не обґрунтовано існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, а також те, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання і є підставою для задоволення апеляційних скарг, скасування ухвали суду від 07 липня 2017 року та відмови позивачу у задоволенні заявленого клопотання.
Керуючись ст.ст.117, 118, 195, 196, 199, 202, 205 КАС України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційні скарги Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, Комунального підприємство "Земград" Дніпровської міської ради задовольнити.
Ухвалу Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 07 липня 2017 року про забезпечення позову у справі №200/11066/17 скасувати.
Відмовити у задоволенні заяви депутата Дніпровської міської ради VII скликання ОСОБА_3 про забезпечення позову у справі №200/11066/17.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: О.М. Панченко
Суддя: С.М. Іванов
Суддя: В.Є. Чередниченко