Справа: № 826/4925/17 Головуючий у 1-й інстанції: Смолій І.В. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.
Іменем України
03 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Мацедонської В.Е.,
суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,
при секретарі Горяіновій Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 липня 2017 року у справі за адміністративним позовом приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у м.Києві про визнання протиправним та скасування рішення,-
Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 липня 2017 року адміністративний позов приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправним та скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 03 квітня 2017 року №Ф-270 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03 квітня 2017 року №0002711306.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що єдиний внесок за 2013-2014 роки нараховувався та сплачувався позивачем до бюджету не в повному обсязі, а за 2015 рік єдиний соціальний внесок позивачем не нараховувався та звітність не подавалась.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, що підтверджується свідоцтвом про право на зайняття нотаріальною діяльністю №8657 від 28 листопада 2011 року та реєстраційним посвідченням про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності НОМЕР_2 від 21 січня 2013 року.
В період з 27 лютого 2017 року по 13 березня 2017 року на підставі плану-графіка проведення документальних перевірок самозайнятих осіб на І квартал 2017 року та відповідно до ст.ст.20, 77, 82 ПК України, п.2 ч.1 ст.13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», відповідно до наказу ГУ ДФС у м.Києві «Про проведення документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_2.» №1148 від 16 лютого 2017 року посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року, якою встановлено порушення позивачем, зокрема:
- абз.1 п.2 ч.1 ст.7, п.11 ст.8, п.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого визначено суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування у загальному розмірі 174018,60 грн., в тому числі за 2013 рік в сумі - 56915,25 грн., 2014 рік в сумі - 44978,66 грн. та за 2015 рік в сумі - 72124,69 грн.;
- п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» в частині неподання звітності щодо єдиного соціального внеску за 2015 рік.
Виявлені порушення зафіксовані в акті перевірки №18/26-15-13-06-14-НОМЕР_1 від 20 березня 2017 року, на підставі якого 03 квітня 2017 року ГУ ДФС у м.Києві винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-270, відповідно до якої позивач має сплатити недоїмку в сумі 174018,70 грн. та прийнято рішення №0002711306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 32554,81 грн.
Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що при визначенні бази для нарахування єдиного соціального внеску шляхом ділення річного чистого доходу на кількість календарних місяців, протягом яких він отриманий, контролюючим органом були порушені вимоги пп.2 п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», а саме чистий оподатковуваний дохід, неправомірно завищений та не відповідає поданим податковим декларації про майновий стан і доходи приватного нотаріуса за 2013-2014 роки, а страхові внески за звітний 2015 рік позивачем сплачено у встановлений законодавством строк, у зв'язку з чим наявні підстави для визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03 квітня 2017 року №Ф-270 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03 квітня 2017 року №0002711306.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Спірні відносини, що склались між сторонами регулюються Конституцією України, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.
В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Пунктом 2 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Статтею 2 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом (ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Відповідно до ч.3 ст.6 вказаного Закону обов'язки, передбачені частиною 2 цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 ч.1 ст.4 цього Закону.
Згідно з п.5 ч.1 ст.4 вищезазначеного Закону (в редакції, що діє з 01 січня 2015 року) платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Також п.5 ч.1 ст.4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, що була чинною до 01 січня 2015 року) до платників єдиного внеску віднесені особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.
Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, що була чинною до 01 січня 2015 року) встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
З 01 січня 2015 року зазначена норма викладена в редакції, згідно якої єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
В силу вимог ч.11 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, що була чинною до 01 січня 2015 року) єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
Частиною 3 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, яка у відповідності до п.4 ч.1 ст.1 вищезазначеного Закону визначена, як максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.
Обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок (ч.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
Згідно ч.8 ст.9 зазначеного Закону платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Таким чином, з аналізу вищенаведеного вбачається, що приватні нотаріуси зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та звітним періодом для них є календарний рік.
Згідно п.3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року №454 (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 01 травня року, наступного за звітним періодом. Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до цього Порядку.
Пунктом 4.12 вказаного Порядку визначено, що особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів звіт згідно з таблицею 3 додатка 5 до цього Порядку.
Порядок формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року №22-2, що діяв до 08 січня 2014 року, містить аналогічні положення.
З огляду на вищезазначені норми, сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року до 01 травня року, наступного за звітним періодом, та єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності за результатами календарного року, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, але в межах розміру мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).
Таким чином, жоден із зазначених нормативних актів не вимагає від самозайнятої особи - приватного нотаріуса проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Єдиною вимогою виступає відповідність даним річної податкової декларації.
Пунктами 4, 5 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) встановлено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок; мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.
З наявної в матеріалах справи копії звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2013 рік вбачається, що позивачем розраховано єдиний внесок за період лютий-листопад 2013 року у розмірі 398,01 грн. щомісячно (добуток мінімального розміру заробітної плати 1147,00 грн. на розмір внеску 34,7%) та за грудень 2013 року у розмірі - 7184,98 грн. (добуток сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 20706,00 грн. на розмір внеску 34,7%).
Згідно копії звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік вбачається, що позивачем розраховано єдиний внесок за період січень-листопад 2014 року у розмірі 422,65 грн. щомісячно (добуток мінімального розміру заробітної плати 1218,00 грн. на розмір внеску 34,7%) та за грудень 2014 року у розмірі - 7184,98 грн. (добуток сімнадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 20706,00 грн. на розмір внеску 34,7%).
Як вбачається з матеріалів справи, сума доходу, на який нараховується єдиний внесок, за даними самозайнятої особи, визначена шляхом подання податкової декларації про майновий стан і доходи, відповідно до якої сума чистого оподатковуваного доходу, який є базою для нарахування єдиного внеску (пп.2 п.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»), за 2013 рік становить 1453109,50 грн. (податкова декларація від 28 квітня 2014 року №1400040117), за 2014 рік - 908182,99 грн. (податкова декларація від 29 квітня 2015 року №1500044739), 2015 рік - 581614,92 грн. (податкова декларація від 28 квітня 2016 року №1600037712, уточнююча від 26 липня 2016 року №1600053511).
Визначені позивачем суми чистого оподаткованого доходу за 2013-2014 роки в повній мірі відповідають сумам, визначеним контролюючим органом, та під час проведення перевірки податковим органом встановлено завищення витрат за 2015 рік на суму 49391,00 грн.
У своїй апеляційній скарзі відповідач посилається на порушення позивачем п.4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Пунктом 4 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Колегія суддів зазначає, що нарахування та сплата позивачем єдиного внеску за календарний рік проводиться до 1 травня наступного року, а тому подання звітності та сплата єдиного внеску за 2015 рік має бути здійснена позивачем до 01 травня 2016 року.
З наказу ГУ ДФС у м.Києві від 16 лютого 2017 року №1148 «Про проведення документальної планової виїзної перевірки самозайнятої особи ОСОБА_2.» та акту перевірки №18/26-15-13-06-14-НОМЕР_1 від 20 березня 2017 року вбачається, що перевірка позивача була проведена за період з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2015 року. Таким чином, період перевірки не охоплював граничний термін подачі позивачем звітності та сплати єдиного внеску за 2015 рік.
В той же час, в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення від 22 квітня 2016 року №155 на суму 87163,60 грн., відповідно до якого платником є приватний нотаріус ОСОБА_2 та призначення платежу « 101; НОМЕР_1; ЄСВ за 2015 рік від незалежної професійної діяльності, Без ПДВ». Сплачена позивачем сума є більшою, ніж визначена ГУ ДФС у м.Києві в акті перевірки №18/26-15-13-06-14-НОМЕР_1 від 20 березня 2017 року.
Таким чином, позивачем вірно розраховано суму та сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2013-2015 роки, а тому підстави для донарахування суми єдиного внеску та застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом ДФС або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску - відсутні, у зв'язку з чим вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03 квітня 2017 року №Ф-270 та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 03 квітня 2017 року №0002711306 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем всупереч ч.2 ст.71 КАС України в ході розгляду справи не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих спірних рішень, в той час, як позивачем доведено наявність обставин, що обґрунтовують заявлені вимоги, податковим органом не враховано механізм формування приватними нотаріусами звітності з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та відсутність порушення позивачем законодавства про єдиний внесок і, як наслідок, відсутність правових підстав для нарахування штрафних санкцій.
На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, постанова Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 липня 2017 року прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її зміни або скасування.
Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у м.Києві - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 04 липня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Повний текст ухвали виготовлено 09 жовтня 2017 року.
Головуючий суддя В.Е.Мацедонська
Судді І.О.Лічевецький
В.П.Мельничук
Головуючий суддя Мацедонська В.Е.
Судді: Лічевецький І.О.
Мельничук В.П.