11 жовтня 2017 року м.Житомир справа № 806/2465/17
категорія 8.3.11
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Черноліхова С.В.,
секретар судового засідання Матвєєва В.К.,
за участю: позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача Рубіс В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.06.2017 року за №55932-13, №55933-13, №55931-13. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідно до податкових повідомлень-рішень позивачу визначена сума податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості. Вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення суперечать вимогам законодавства України, а тому підлягають скасуванню з наступних підстав. На виконання вимог Податкового кодексу України було прийняте рішення сесії Овруцької міської ради від 27.01.2016 р. №100 про застосування визначених цим рішенням ставок оподаткування, що виникли у 2016 року, проте оприлюднене воно значно пізніше визначеного законодавством строку, у зв'язку з чим є незаконним. На підставі вказаного рішення та ст. 266 Податкового кодексу України відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення - рішення, які також є необґрунтованими і з тих підстав, що згідно пп.266.2.2 (є) ст.266 Податкового кодексу України не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств. При цьому, зазначена норма кодексу звільняє від оподаткування не тільки будівлі, що перебувають у власності промислових підприємств, а й аналогічні будівлі, що перебувають у власності будь - яких суб'єктів господарювання, в тому числі і у власності фізичних осіб -підприємців.
У судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача заперечила стосовно задоволення позовних вимог. Зазначила, що Овруцькою міською радою Житомирської області прийнято рішення "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2016 рік по м. Овруч" №100 від 27.01.2016, згідно якого встановлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів нежитлової нерухомості. Крім того зазначила, що п. "є" п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України не може бути застосований у даному випадку до позивача, оскільки дане обмеження стосовно об'єктів оподаткування стосується юридичних осіб, а не фізичних осіб - підприємців. На підставі викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Встановлено, що відповідно до відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 володіє на праві приватної власності:
- нежитловим приміщенням складу, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 280,8 кв.м., згідно договору купівлі - продажу від 02.09.2008 (а.с.20);
- нежитловим приміщенням, комплексом будівель та споруд по обробці деревини загальною площею 508.17 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та складається зі складових частин об'єкта нерухомого майна адмінприміщення (А), приміщення сушки (Б), приміщення сушки (В), теплогенератора (Г), цех (Д) ( а.с.21-22);
- 1/20 частиною нежитлового приміщення - комплексу нежитлових будівель та споруд загальною площею 361,6 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 (а.с.23).
Головним управління ДФС у Житомирській області (далі - ГУ ДФС в Житомирській області) винесено податкові повідомлення-рішення від 22.06.2017, відповідно до яких ОСОБА_1 визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки: №55932-13 за 2016 рік у сумі 2902,07 грн., № 55933-13 за 2016 рік у сумі 5251,94 грн., №55931 - 13 за 2016 рік у сумі 186,86 грн. (а.с. 9-11).
Однак, позивач не погодився з відповідними рішеннями контролюючого органу, у зв'язку з чим оскаржив їх до суду.
Надаючи правову оцінку оспорюваним рішенням та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року N 71-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (далі - Закон N 71-VIII), яким було введено новий податок - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. А у "Прикінцевих положеннях" Закону N 71-VIII міститься пряма норма щодо введення цього Закону у дію з 01 січня 2015 року
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 ПКУ).
Нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами є офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів (п. 12.5 ст. 12 ПК України).
Згідно з положеннями частини 5 статті 59 та частини 1 статті 73 Закону України від 21.05.97 N 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення та є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Тобто, нові ставки та пільги, встановлені на 2016 рік рішеннями місцевих рад в межах наданих їм повноважень, застосовуються при обчисленні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з моменту їх оприлюднення.
Згідно із ст. 12 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" регуляторні акти, прийняті місцевими органами виконавчої влади, а також їх посадовими особами, офіційно оприлюднюються в друкованих засобах масової інформації не пізніш, як у 10-денний строк після їх державної реєстрації або прийняття та підписання, якщо ці акти не підлягають державній реєстрації.
Встановлено, що 27.01.2016 Овруцькою міською радою Житомирської області на п'ятій сесії сьомого скликання прийнято рішення №100 "Про встановлення місцевих податків та зборів на 2016 рік по м. Овручу", згідно якого встановлено ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб у розмірі 0,75 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного ( податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування (а.с.24-25).
Однак, вказане рішення Овруцької міської ради N 100 від 27 січня 2016 року не було оприлюднене в установленому законом порядку, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 91, 92).
Податкове законодавство України ґрунтується на принципах, визначених в ст. 4 ПК України, зокрема на принципі стабільності. Відповідно до пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року
При цьому суд враховує вимоги пп. 12.3.4 п. 12.3 ст. 12 ПК України, яким передбачено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Оскільки Закон України від 28.12.2014 N 71-VIII набрав чинності 01.01.2015 року, а рішення Овруцької міської ради N 100 було прийнято 27 січня 2016 року тобто пізніше як за шість місяців до початку бюджетного періоду 2016 календарного року, нарахування ГУ ДФС у Житомирській області податку на нерухоме майно встановленого цим рішенням міської ради на підставі норм ПК України можливе не раніше наступного бюджетного періоду, тобто з 2017 календарного року. Такий висновок відповідає принципу стабільності, встановленому пп. 4.1.9 п. 4.1 ст. 4 ПК України.
Таким чином, виходячи з наведених вище норм податкового законодавства, податок нерухоме майно не може бути визнаний обов'язковим до сплати в 2016 році, оскільки Овруцька міська рада не прийняла та офіційно не оприлюднила до 15 липня минулого 2015 рішення про встановлення таких податків і зборів.
З огляду на викладене, застосування відповідачем положень Закону з метою оподаткування податком за нерухоме майно, може мати місце не раніше наступного бюджетного періоду, тобто не раніше 2017 року.
Щодо доводів позивача стосовно наявності підстав для застосування пп. 266.2.2. (є) ст.266 Податкового кодексу України, суд зазначає наступне.
У судовому засіданні позивача пояснив, що йому на підставі договорів купівлі-продажу на праві приватної власності належать об'єкти нерухомого майна, а саме:
- нежитловим приміщенням складу, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, загальною площею 280,8 кв.м., згідно договору купівлі - продажу від 02.09.2008 (а.с.20);
- нежитловим приміщенням, комплексом будівель та споруд по обробці деревини загальною площею 508.17 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та складається зі складових частин об'єкта нерухомого майна адмінприміщення (А), приміщення сушки (Б), приміщення сушки (В), теплогенератора (Г), цех (Д) ( а.с.21-22);
- 1/20 частиною нежитлового приміщення - комплексу нежитлових будівель та споруд загальною площею 361,6 кв.м., що розташоване за адресою АДРЕСА_1 (а.с.23).
З 01.01.2015 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 N 71-VIII. Згідно з даним нормативно-правовим актом запроваджено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зокрема, в силу положень підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Відповідно до підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Водночас абзацом "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначено, що не є об'єктом оподаткування будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств.
З огляду на відсутність у Податковому кодексі України конкретизованого переліку нерухомого майна, що відноситься до будівель промисловості, та визначення поняття "промислове підприємство" податковий орган дійшов висновку про те, що у власності ОСОБА_1 є об'єкти нежитлової нерухомості, які підлягають оподаткуванню податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Натомість у спірних відносинах варто врахувати, що право власності позивача на об'єкт нерухомого майна: нежитлові будівлі та споруди, розташовані за адресою: АДРЕСА_1, зареєстровано у встановленому законом порядку. Наявність у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вказівки на те, що об'єкти нерухомого майна є комплексом будівель та споруд вказує на належність такої нерухомості за семантичною ознакою до промислової, адже відповідні будівлі класифіковано у категорії нежитлового фонду.
Крім того, відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань /а. с. 16-19/, позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та видами його діяльності за КВЕД-16.10 є лісопильне та стругальне виробництво, виробництво інших дерев'яних будівельних конструкцій і столярних виробів та ін.
А тому можливо стверджувати, що діяльність позивача відноситься до діяльності промислових підприємств, оскільки вона спрямована на виробництво товарів і послуг.
За таких обставин, будівлі, як виробничі, так і адміністративні й допоміжні, що входять до складу комплексу та використовуються для цілей забезпечення діяльності позивача необхідно відносити до будівель промисловості в розумінні п.п "є" п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, що дає підстави для висновку, що придбані позивачем нежилі приміщення підпадають під визначення "будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські приміщення промислових підприємств".
Таким чином, належний позивачу комплекс нежитлових будівель та споруд з усіма нежитловими приміщеннями, як будівлі промисловості не є об'єктом оподаткування в силу імперативних приписів закону (п. п. "є" п. 266.2.2. ст. 266 ПК України) і податок на нерухоме майно них не повинен нараховуватись.
Крім того, стосовно посилань представника відповідача про виключність застосування норми п. п. "є" п. 266.2.2. ст. 266 ПК України до юридичних осіб, а не до фізичних осіб - підприємців, то суд зазначає, що в розрізі основоположного принципу єдиного підходу до встановлення податків і зборів, передбаченого пп.4.1.11 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, і принципу нейтральності оподаткування, встановленого у пп. 4.1.8 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України вказана норма не містить жодних виключень, обмежень чи застережень щодо включення будівель промисловості, що належать на праві приватної власності фізичним особам - підприємцям, до об'єктів, які не оподатковуються в силу закону.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене, відповідачем не доведена правомірність винесення податкових повідомлень рішень, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 86, 94, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 22.06.2017 року за № 55932-13, № 55933-13, №55931-13.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області 1920 грн. сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Суддя С.В. Черноліхов
Повний текст постанови виготовлено: 17 жовтня 2017 р.