12 жовтня 2017 року Справа № 803/1262/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Валюха В.М.,
розглянувши в місті Луцьку в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 12664-17 від 11.06.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.06.2015 Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 12664-17, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25000,00 грн.
Проте, не зважаючи на сплату цього податку, позивач не погоджується із вказаним податковим повідомленням-рішенням, зокрема, з тих підстав, що всупереч вимогам підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України (далі - ПК України) місцева рада до 15.07.2014 не прийняла та офіційно не оприлюднила рішення про встановлення транспортного податку. Крім того, при вирішенні цього спору необхідно виходити із таких принципів податкового законодавства України, як стабільність та презумпція правомірності рішень платника податків, які були порушені відповідачем.
Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької ОДПІ від 11.06.2015 № 12664-17.
В поданих до суду письмових запереченнях проти позову від 11.10.2017 (а. с. 15-16) представник відповідача Березна Т.О. адміністративний позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з тих підстав, що Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким встановлено транспортний податок з фізичних осіб у 2015 році, у встановленому порядку не визнаний неконституційним, рішення Луцької міської ради № 69/5 від 28.01.2015 року прийняте на виконання пункту 4 Прикінцевих положень вказаного Закону, принцип стабільності у спірних правовідносинах не порушено, відтак, належний позивачу транспортний засіб є об'єктом оподаткування у 2015 році відповідно до вимог статті 267 ПК України, у зв'язку з чим оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням позивачу правомірно визначено суму податкового зобов'язання з транспортного податку.
До судового засідання, призначеного на 16:30 12.10.2017, представники сторін подали до суду письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а. с. 24, 29).
Відтак, з урахуванням вимог частини першої статті 41, частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судовий розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без фіксування адміністративного процесу технічними засобами.
Дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником транспортного засобу марки PORCHE CAYENNE, 2013 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується листом Територіального сервісного центру 0741 Регіонального сервісного центру МВС у Волинській області від 12.10.2017 № 31/3/1-65ад та реєстраційною карткою ТЗ (а. с. 22-23).
11.06.2015 Луцька ОДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 12664-17 за формою «Ф», яким позивачу визначено податкове зобов'язання з транспортного податку з фізичних осіб за 2015 рік в розмірі 25000,00 грн. (а. с. 28), та яке відправлено засобами поштового зв'язку 08.07.2017 та вручено платнику 20.07.2015, сплата транспортного податку була проведена 17.08.2015 в сумі 25000,00 грн., що підтверджується листом Головного управління ДФС у Волинській області від 20.09.2017 № 1589/ФОП/03-20-13-03-11 (а. с. 8).
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України від 02.12.2010 № 2755-VI (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Відповідно до частин першої, другої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку суду, відповідач не довів правомірність оскаржуваного в даній адміністративній справі податкового повідомлення-рішення, з огляду на таке.
З 01.01.2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 року № 71-VIII, згідно з яким, зокрема, статтю 267 ПК України викладено в іншій редакції.
Згідно із підпунктом 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 ПК України (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об'єктами оподаткування.
Підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.
Відповідно до підпункту 267.3.1 пункту 267.3, пункту 267.4 статті 267 ПК України базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті. Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Як передбачено підпунктом 267.5.1 пункту 267.5 статті 267 цього ж Кодексу, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
За приписами підпунктів 267.6.1, 267.6.2 пункту 267.6 статті 267 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку. Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).
Крім того, згідно із підпунктом 1.1 пункту 1 Положення про транспортний податок у м. Луцьку, затвердженого рішенням Луцької міської ради від 28.01.2015 № 69/5 «Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку», платниками транспортного податку у м. Луцьку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в м. Луцьку згідно із чинним законодавством легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення є об'єктами оподаткування.
Відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 вказаного Положення об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об'єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см., а пунктом 4 цього ж Положення визначено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення (а. с. 19).
При вирішенні питання щодо того, чи є належний позивачу автомобіль об'єктом оподаткування транспортним податком саме у 2015 році, суд виходить із наступних положень нормативно-правових актів.
Підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України передбачено, що до місцевих податків належить податок на майно, а згідно із пунктом 10.2 статті 10 цього ж Кодексу місцеві ради обов'язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).
Пунктом 4.4 статті 4 цього ж Кодексу визначено, що установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Як передбачено підпунктами 12.1.1, 12.1.2, 12.1.4 пункту 12.1 статті 12 ПК України, Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає: перелік загальнодержавних податків та зборів; перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних та міських рад; положення, визначені в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів.
Повноваження міських рад щодо встановлення місцевих податків і зборів визначені статтею 12 ПК України.
Так, згідно із пунктом 12.3, підпунктом 12.3.2 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов'язково визначаються об'єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов'язкові елементи, визначенні статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.
Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено, що рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Згідно із підпунктом 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 вказаного Кодексу у разі якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов'язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.
Разом з тим, згідно із підпунктами 4.1.4, 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України податкове законодавство України ґрунтується на таких принципах: презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу; стабільність - зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Відповідно до підпунктів 7.1.1 - 7.1.8 пункту 7.1 статті 7 ПК України під час встановлення податку обов'язково визначаються такі елементи: платники податку; об'єкт оподаткування; база оподаткування; ставка податку; порядок обчислення податку; податковий період; строк та порядок сплати податку; строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку.
Системний аналіз вказаних нормативно-правових актів дає суду підстави дійти висновку про те, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII з 01.01.2015 в Україні до переліку місцевих податків і зборів було віднесено обов'язковий новий вид місцевого податку на майно, а саме транспортний податок.
При цьому, до повноважень Верховної Ради України належить визначення переліку місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад, та положень, визначених в пунктах 7.1, 7.2 статті 7 цього Кодексу щодо місцевих податків та зборів (тобто, щодо платників податку та об'єкту оподаткування), в той час як до повноважень сільських, селищних, міських рад належить прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Суд звертає увагу, що приймаючи рішення про встановлення місцевих податків та зборів (в т. ч. транспортного податку) міська рада в обов'язковому порядку повинна враховувати обмеження, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України (в частині офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду) та підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 (в частині дотримання принципу стабільності: зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки).
Разом з тим, приймаючи рішення від 28.01.2015 № 69/5 «Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку», Луцька міська рада не дотримала обмежень, передбачених підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 та підпунктом 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України (в частині офіційного оприлюднення рішення про встановлення місцевих податків та зборів до 15 липня року, що передує бюджетному періоду та в частині дотримання принципу стабільності), оскільки офіційно не оприлюднила відповідне рішення про встановлення транспортного податку у м. Луцьку до 15 липня року, що передує бюджетному періоду.
На думку суду, враховуючи правові наслідки порушення зазначених обмежень, які полягають у тому, що норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (підпункт 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України), застосування відповідачем положень статті 267 ПК України та рішення Луцької міської ради від 28.01.2015 № 69/5 «Про встановлення транспортного податку у м. Луцьку» з метою оподаткування належного позивачу транспортного засобу транспортним податком не може мати місце у 2015 році.
Крім того, згідно із пунктом 56.21 статті 56 ПК України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
На думку суду, чинні норми ПК України припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків контролюючих органів та платників податків в частині адміністрування та сплати транспортного податку в 2015 році, тому виходячи із положень пункту 56.21 статті 56 ПК України та закріпленого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України принципу презумпції правомірності рішень платника податків, при вирішенні цього спору рішення належить винести на користь платника податків.
Крім того, згідно із частиною другою статті 8 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Як передбачено статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-ІV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
При вирішенні цього спору необхідно застосувати рішення Європейського Суду з прав людини від 07.07.2011 у справі «Сєрков проти України» (заява № 39766/05), яким було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки державні органи обрали тлумачення національного законодавства, менш сприятливе для платників податку, що призвело до накладення на заявника зобов'язання зі сплати податку.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про неправомірність прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, відтак, з наведених вище підстав, виходячи з наданих суду статтею 162 КАС України повноважень, позовні вимоги про визнання його протиправним та скасування підлягають до задоволення.
Згідно із частиною першою статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно присудити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 640,00 грн., сплачений квитанцією № 26479826 від 28.09.2017 (а. с. 2), та який згідно із випискою був зарахований до спеціального фонду Державного бюджету України (а. с. 10).
Керуючись статтями 41, 94, 122, 160 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області форми «Ф» від 11 червня 2015 року № 12664-17.
Присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області судовий збір в розмірі 640 гривень 00 копійок (шістсот сорок гривень нуль копійок).
Постанова набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя В.М.Валюх