04 жовтня 2017 р. Справа № 804/5875/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Голобутовського Р.З.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -
13.09.2017 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ф» № 44518-13 від 19.07.2016 року.
В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставність та необґрунтованість винесеного податкового повідомлення-рішення №44518-13 від 19.07.2016 року про нарахування позивачу транспортного податку в сумі 25000 грн., оскільки винесено відповідачем без врахування вимог ст. 267 Податкового кодексу України. Вважає, що транспортний податок не повинен нараховуватись, оскільки ринкова вартість транспортного засобу є меншою ніж визначена в п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України, отже відсутній об'єкт оподаткування, а тому на позивача не може бути покладено обов'язок сплачувати транспортний податок.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином; про причини неявки до суду не повідомлено.
Частиною 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
За викладених обставин, враховуючи, що в судове засідання прибули не всі особи, що беруть участь у розгляді справи, та за відсутності потреби у виклику свідків та проведенні судових експертиз, у відповідності до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто без участі сторін в порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини справи.
У власності ОСОБА_2 перебуває легковий автомобіль Porshe Cayenne, 2014 року випуску, об'ємом двигуна 2967 куб. см.
19.07.2016 року Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області винесено податкове повідомлення-рішення № 44518-13, яким ОСОБА_2 визначено суму податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» на суму 25000 грн. за 2016 рік.
Вирішуючи спір суд зазначає, що 1 січня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28 грудня 2014 року №71-VIII (далі - Закон №71-VIII), яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України, введено в Україні новий місцевий податок на майно - транспортний податок.
З 01.01.2016 року набрали чинності зміни до Податкового кодексу України в частині елементів оподаткування транспортним податком відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 року №909-VIII.
Згідно нової редакції, підпунктом 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України визначений новий об'єкт оподаткування.
Отже, з 01.01.2016 року об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року, яка згідно із Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» складала 1378 грн., дорівнюють 1 033 500,00 грн.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 вказаної статті Кодексу.
Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.
Податок сплачується за місцем реєстрації об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України.
Транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Згідно зі статтею 3 Бюджетного кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
Так, відповідно до пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Водночас, відповідно пункту 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Відповідно до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).
При цьому, згідно з пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.
Відповідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
У свою чергу, принцип стабільності закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.
Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Судом встановлено, що Новомосковською міською радою 20.05.2016 року було прийнято рішення № 75 «Про затвердження Положення «Про транспортний податок по м. Новомосковську», яким було установлено на території міста серед інших податків, також транспортний податок.
Відтак, введений названим рішенням на території Новомосковською міської ради транспортний податок, у відповідності до загальних положень чинного податкового та бюджетного законодавства, може бути застосований контролюючим органом відносно оподаткування транспортних засобів не раніше наступного бюджетного періоду, тобто, не раніше 2017 року.
Надаючи оцінку наявності об'єкта оподаткування з огляду на середньоринкову вартість автомобіля та об'єм циліндрів двигуна, суд виходить із того, що відповідно до підпункту 267.1.1 пункту 267.1 статті 267 Податкового кодексу України платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 Податкового кодексу України є об'єктами оподаткування.
Об'єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п'яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об'єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.
Згідно Розрахунку вартості транспортного засобу від 12.09.2017 об 18:33 марка автомобіля - Porshe, модель - Cayenne, 3,0 дизель, 2014 року випуску середньоринкова вартість складає 988491,38 грн. (офіційний веб-сайт Мінекономіки), яка є меншою 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2016 року, тобто, менше 1 033 500 грн.
Крім того, судом встановлено, що податковим органом при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не було зроблено відповідний розрахунок для визначення вартості автомобіля позивача, вказаний розрахунок не було долучено до матеріалів справи, таким чином, у суду відсутні підстави для беззаперечного висновку, що приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення контролюючий орган правомірно відніс вказаний легковий автомобіль до об'єкту оподаткування, оскільки прийняв його за відсутності розрахунку середньоринкової вартості автомобіля, який є обов'язковим для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
З огляду на сукупність викладених обставин, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення відповідача № 44518-13 від 19.07.2016 року, яким позивачу нараховано податкові зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» на суму 25000 грн., не можна визнати таким, що відповідає положенням Податкового кодексу України, що є підставою для його скасування.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не доведено правомірності та обґрунтованості оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, визначених ч. 2 ст. 19 Конституції України, ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи зі змісту заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 640,00 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.847256704.1 від 13.09.2017 року.
Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу адміністративного позову до суду в сумі 640,00 грн. підлягає стягненню з Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 11, 14, 70, 71, 86, 94, 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 44518-13 від 19.07.2016 року про нарахування ОСОБА_2 податкового зобов'язання за платежем «транспортний податок з фізичних осіб» на суму 25000 грн. за 2016 рік.
Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 640,00 грн.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, зазначені в ст. 186 КАС України та набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Суддя Р.З. Голобутовський