10 жовтня 2017 року Справа № 803/1164/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Дмитрука В. В.,
при секретарі судового засідання Гринчук Я.О.,
за участю представників позивача Мудрака Ю.І., Гнатюк М.М.,
представника відповідача Федорчук І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Галичини» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Галичини» (далі - ТзОВ «Агрокомплекс Галичини») звернулося з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2017 року №0048011205, від 22.08.2017 року №0048111205.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що нарахування контролюючим органом штрафних санкцій щодо несвоєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість є необґрунтованим та безпідставним, оскільки обов'язок сільгосппідприємства направити кошти на спецрахунок не є грошовим зобов'язанням в розумінні податкового законодавства України. Товариством було помилково перераховано суму коштів ПДВ на основний бюджетний рахунок, тому дані кошти своєчасно не було акумульовано на спеціальному рахунку. Суб'єкт господарювання важає, що такі дії не містять у собі складу податкового правопорушення, жодної шкоди бюджету не нанесено і відповідно позивач не повинен нести відповідальність у вигляді сплати штрафу.
Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві, та просили суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні та в поданих письмових запереченнях позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в їх задоволенні, мотивуючи тим, що ТзОВ «Агрокомплекс Галичини» як платник податку зобов'язаний протягом визначених строків самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у поданій податковій декларації.
Позивач не сплатив самостійно визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2015 рік в сумі 194 918,00 грн. на спеціальний рахунок товариства, чим порушив вимоги пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України. На підставі статті 126 Податкового кодексу України у зв'язку з несвоєчасною сплатою узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення, якими до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 22 257,20 грн.(20% від несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання з ПДВ) та 8 363, 20 грн. (10% від несвоєчасно сплаченого грошового зобов'язання з ПДВ).
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 10.08.2017 року ГУ ДФС у Волинській області проведено перевірку з питань дотримання термінів сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на додану вартість ТзОВ «Агрокомплекс Галичини» за травень, липень, серпень 2015 року, за результатами якої складено акт від 10.08.2017 року №8049/03-20-12-05/34244594.
Перевіркою встановлено, що позивачем порушено пункт 57.1 статті 57, пункт 203.2 статті 203 розділу V Податкового кодексу України, а саме: протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
За наслідками перевірки ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення від 22.08.2017 року №0048011205, яким за затримку на 22, 16, 15 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 83 632,00 грн. застосовано штраф у розмірі 10% в сумі 8 363,20 грн., від 22.08.2017 року №0048111205, яким за затримку на 37, 33, 41, 68, 69 календарних днів сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 111 286,00 грн. застосовано штраф у розмірі 20% в сумі 22 257, 20 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Згідно із підпунктами 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, а також сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пунктів 36.1-36.3 статті 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Відповідно до пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.
Як вбачається акта перевірки, контролюючий орган дійшов висновку, що позивачем порушено пункт 57.1 статті 57, пункт 203.2 статті 203 ПК України, оскільки несвоєчасно перераховано ПДВ на спеціальний рахунок підприємства, а відтак протягом граничних строків несвоєчасно сплачено узгоджену суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Пунктом 57.1 статті 57 ПК України встановлено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із пунктом 126.1 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Пунктом 209.2 статті 209 ПК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Зазначені суми податку на додану вартість акумулюються сільськогосподарськими підприємствами на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. Для перерахування суми податку із рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, не пізніше ніж за три робочі дні до закінчення граничного строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку на спеціальний рахунок платника в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 року №11 затверджено Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (далі - Порядок), який визначає механізм акумулювання сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, що не підлягають сплаті до бюджету і нараховуються сільськогосподарськими підприємствами - суб'єктами спеціального режиму оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства і рибальства (далі - сільськогосподарські підприємства) на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг).
Так, відповідно до пункту 2 Порядку (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) сільськогосподарське підприємство у разі обрання спеціального режиму оподаткування відкриває протягом одного звітного (податкового) періоду спеціальний рахунок (поточний рахунок із спеціальним режимом використання) відповідно до законодавства за умови подання копії витягу з реєстру платників податку на додану вартість про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування.
Згідно із пунктом 3 Порядку на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарське підприємство веде реєстри виданих та отриманих податкових накладних в електронному вигляді, складає податкову декларацію і в строки, встановлені статті 203 ПК України, подає її разом з копіями записів у зазначених реєстрах за відповідний період в електронному вигляді до органу державної податкової служби.
Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) сільськогосподарським підприємством відповідно до податкової декларації за операціями з постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах (крім підакцизних товарів, за винятком виноматеріалів за кодами згідно з УКТЗЕД 2204 29 і 2204 30, які поставляються підприємствами первинного виноробства), тобто різниця між сумою податкового зобов'язання за звітний (податковий) період та сумою податкового кредиту за такий період перераховується сільськогосподарським підприємством з поточного рахунка на спеціальний рахунок у строки, встановлені статтею 203 ПК України для перерахування суми податку на додану вартість до державного бюджету.
Пунктом 4 Порядку передбачено, що сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.
Аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що:
- суми ПДВ, які потрапили на спецрахунок сільгосппідприємства, є коштами, що належать такому сільгосппідприємству;
- ці кошти не сплачуються до державного бюджету України та не підлягають вилученню;
- в межах цільового призначення ці кошти використовуються сільгосппідприємством, тобто залишаються в його розпорядженні.
Усі ці ознаки вказаних коштів є свідченням того, що вони не є ані бюджетними, ані державними.
Відповідно до статті 2 Бюджетного кодекс України бюджетні кошти (кошти бюджету) - це «належні відповідно до законодавства надходження бюджету та витрати бюджету».
Таким чином, кошти сільгосппідприємства, що знаходяться на його спецрахунку, не є бюджетними, оскільки законодавець прямо вказує на те, що вони не надходять до бюджету, не є його (бюджету) надходженнями.
Листом від 11.09.2015 року №33835/7/99-99-19-03-01-17 ДФС України роз'яснила, що «сільськогосподарські підприємства використовують у системі електронного адміністрування два електронних рахунки: основний та додатковий». При цьому основний електронний рахунок призначається для проведення розрахунків з бюджетом по діяльності іншій, ніж сільськогосподарська, а «додатковий електронний рахунок призначений для перерахування коштів на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств». Проте кошти на цьому додатковому рахунку не затримуються навіть на один операційний день. Вони «автоматично перераховуються Державною казначейською службою на спеціальні рахунки сільськогосподарських підприємств протягом операційного дня, в якому кошти надійшли на такі електронні рахунки».
Судом встановлено, що позивачем було помилково перераховано суму коштів ПДВ на основний бюджетний рахунок, тому дані кошти своєчасно не було акумульовано на спеціальному рахунку.
У своїх поясненнях представник позивача вказував, що помилка перерахування коштів ПДВ на основний бюджетний рахунок не містить у собі складу податкового правопорушення та не завдає бюджету жодної шкоди, а відтак покладання такої міри відповідальності на добросовісного платника податків вважає неприпустимо.
З такими доводами представника позивача суд погоджується, оскільки ні нормами ПК України, ні положеннями Порядку не передбачена відповідальність суб'єкта господарювання у вигляді застосування штрафних санкцій в разі недотримання порядку перерахування таких коштів.
Як передбачено абзацом 2 пункту 4 Порядку, відповідальність для сільськогосподарського підприємства (у відповідності до законодавства) наступає лише в разі нецільового використання суми податку на додану вартість.
Таким чином, положеннями Порядку передбачений єдиний випадок в разі настання якого до сільськогосподарського підприємства може бути застосовано відповідальність у вигляді застосування штрафних санкції. Даний перелік є виключним і не передбачає інших умов для застосування такої відповідальності.
За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно застосовано до ТзОВ «Агрокомплекс Галичини» штрафні санкції за порушення граничного строку сплати суми грошових зобов'язань з податку на додану вартість.
Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З врахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що викладені в акті перевірки від 10.08.2017 року №8049/03-20-12-05/34244594 висновки контролюючого органу не знайшли свого підтвердження в ході з'ясування обставин у справі по суті, відтак адміністративний позов підлягає до задоволення шляхом прийняття постанови про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22.08.2017 року №0048011205 та №0048111205
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір в розмірі 1 600,00 грн., що підтверджується квитанціями від 08.09.2017 року №101 та від 15.09.2017 року №12.
Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області підлягає до стягнення на користь позивача судовий розмір в розмірі 1 600,00 грн., сплачений при поданні адміністративного позову.
Керуючись статтями 2, 69-72, 94, 162-163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 22 серпня 2016 №0048011205 та №0048111205.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрокомплекс Галичини» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області 1 600 (одну тисячу шістсот) гривень 00 копійок сплаченого судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 13 жовтня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В.Дмитрук