11 жовтня 2017 року Справа № 803/911/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Андрусенко О. О.,
при секретарі судового засідання Хомяк М. І.,
за участю представника позивача Крижанівської І. З.,
представника відповідача Копка О. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Ковельмолоко» до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання дій протиправними,
Публічне акціонерне товариство «Ковельмолоко» (далі - ПАТ «Ковельмолоко», позивач) звернулося з адміністративним позовом до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Ковельська ОДПІ, відповідач) про визнання протиправними дій № 874/03-06 щодо невизнання податковою звітністю уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість із Додатками 5 до податкової декларації з податку на додану вартість, поданих позивачем 10.04.2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства не визнав як податкову звітність уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, що уточнюється - лютий 2016 року, із Додатками 5 до податкової декларації з ПДВ, поданих ПАТ «Ковельмолоко» 10.04.2017 року.
У судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила позов задовольнити.
У письмових запереченнях та у судовому засіданні представник відповідача позовних вимог не визнав посилаючись на те, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період, що уточнюється лютий 2016 року та Додатки 5 до податкової декларації з податку на додану вартість не визнано як податкова звітність по причині подання вказаної податкової звітності всупереч вимог п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, оскільки факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів не є самостійно виявленим, а також платником сума недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку не сплачені. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Матеріалами справи підтверджено, що 10.04.2017 року ПАТ «Ковельмолоко» в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку подано до Ковельської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період - квітень 2017 року, а звітний (податковий) період, що уточнюється, - лютий 2016 року, із додатками 5 до податкової декларації з ПДВ, яким збільшено суму податкового зобов'язання на суму 1327200,00 грн., відповідно суму ПДВ до сплати за звітний період 2016 року на суму 1316509,00 грн.
Згідно з наявною у матеріалах справи квитанцією № 2 вказаний уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок доставлено до Ковельської ОДПІ та прийнято 10.04.2017 року за реєстраційним № 9060104900.
Листом від 14.04.2017 року № 874/03-06 відповідач повідомив ПАТ «Ковельмолоко», що подані останнім 10.04.2017 року уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний період, що уточнюється лютий 2016 року (номер реєстрації 9060104900) та Додатки 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (номер реєстрації 9060104806, а також за номерами 9059504247, 9059488400, 9059463646) не визнано як податкова звітність згідно службової записки відділу аудиту Ковельської ОДПІ від 11.04.2017 року за №15/03-06-14 по причині подання вказаної податкової звітності всупереч вимог п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, оскільки факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів не є самостійно виявленим, а також платником сума недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку не сплачені.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Відповідно до пп.16.1.3, 16.1.4 п.16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з п. 49.1 ст. 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Пунктом 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України передбачено, що податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Виходячи з аналізу вищезазначений норм, можна дійти висновку, що уточнюючий розрахунок подається платником податку до контролюючого органу, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, тобто уточнюючий розрахунок у розумінні п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України є різновидом податкової декларації.
Відповідно до п.46.5 ст. 46 Податкового кодексу України форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (п. 48.1 ст. 48 Податкового кодексу України).
Згідно з п.48.1 ст. 48 цього кодексу обов'язкові реквізити - це інформація, яку повинна містити форма податкової декларації та за відсутності якої документ втрачає визначений цим Кодексом статус із настанням передбачених законом юридичних наслідків.
Перелік необхідних реквізитів податкової декларації наведений у п. 48.3, 48.4 с. 48 Податкового кодексу.
Відповідно до п. 4.1 Методичних рекомендацій щодо приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України, затверджених наказом Державної податкової адміністрації України від 14.06.2012 року № 516 (далі - Методичні рекомендації № 516), податкова декларація, розрахунок (далі - податкова звітність) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом, у випадках, визначених Кодексом) контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків, у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. Додатки до податкової декларації є її невід'ємною частиною (п. 46.1 ст. 46 Кодексу).
Пунктом 4.13 Методичних рекомендацій № 516 передбачено, що податкова звітність складається та надсилається до центру обробки електронних звітів (ЦОЕЗ) в електронному вигляді з накладанням електронного цифрового підпису (ЕЦП) засобами телекомунікаційного зв'язку без додання роздрукованих оригіналів на паперових носіях.
У разі подання платником податків звітності в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку до ЦОЕЗ останній: формує повідомлення платнику податків про отримання електронного звіту ЦОЕЗ; перевіряє цілісність та відповідність транспортного повідомлення уніфікованому формату; розшифровує електронний звіт; перевіряє чинність та достовірність накладених на звіт ЕЦП; перевіряє відповідність формату (стандарту) електронного звіту; перевіряє заповнення обов'язкових реквізитів електронного звіту, які є обов'язковими для звітів на паперових носіях, що забезпечується відповідними алгоритмами контролю при прийманні звітів через ЦОЕЗ; формує першу квитанцію, завіряє своїм ЕЦП та направляє платникові податків; імпортує дані електронного звіту, за яким відправлено платнику податків першу квитанцію, до бази даних АЗ; завіряє електронний звіт платника податків власним ЕЦП, шифрує та передає до відповідних органів АЗ за місцем обліку підписувача; завіряє власним ЕЦП другу квитанцію, отриману від відповідних органів адресата звітності за місцем обліку платника податків, шифрує та передає її суб'єкту звітності.
Факт приймання звіту в електронній формі адресатом звітності від платника податків підтверджується другою квитанцією, у якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків (назва та код ЄДРПОУ підприємства), дата та час приймання звіту, реєстраційний номер, податковий період, за який подається звіт, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП ЦОЕЗ, здійснюється її шифрування, після чого друга квитанція надсилається платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку.
Згідно з п. 49.8 ст. 49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що стадія прийняття податкової декларації контролюючим органом є, по суті, формальним рівнем податкового контролю, під час якого працівник податкового органу здійснює візуальну перевірку декларації та її аналіз за формальними ознаками. При цьому, факт приймання податкової декларації (уточнюючого розрахунку) в електронній формі контролюючим органом від платника податків підтверджується другою квитанцією.
Судом встановлено, що уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, що уточнюється - лютий 2016 року, поданий позивачем до Ковельської ОДПІ, був прийнятий контролюючим органом 10.04.2017 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією № 2.
Разом з тим, згідно листа Ковельської ОДПІ від 14.04.2017 року № 874/03-06 підставою для невизнання як податкової звітності вказаного уточнюючого розрахунку та Додатків 5 до податкової декларації з податку на додану вартість (номер реєстрації 9060104806, а також за номерами 9059504247, 9059488400, 9059463646) стало те, що вказана податкова звітність подана всупереч вимог п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, а саме: 1) факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів не був самостійно виявленим платником податків, 2) платником сума недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку не сплачені.
Відповідно до п. 4.14.3. Методичних рекомендацій № 516 інспектори, що здійснюють приймання податкової звітності, попереджають платника податків про виявлені недоліки і право невизнання органом ДПС такої податкової звітності відповідно до норм чинного податкового законодавства (за кодами причин, закріпленими за підрозділами приймання та обробки податкової звітності, додаток 6 до Методичних рекомендацій).
Зазначеними Методичними рекомендаціями затверджено Довідник причин, з яких податкова звітність не вважається податковою декларацією (додаток 6), в якому наведено додаткові підстави невизнання податкової звітності, які випливають з інших статей Кодексу, а саме - ст. 50 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до абз. 1, 2 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.
Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.
Матеріалами справи підтверджено, що в період з 27.02.2017 року по 20.03.2017 року посадовими особами Головного управління ДФС у Волинській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Ковельмолоко» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 року по 24.02.2017 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 року по 24.02.2017 року, за результатами якої складено акт від 27.03.2017 року № 746/14-07/00444636.
Перевіркою було встановлено, що в порушення п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України позивачем занижено базу оподаткування з податку на додану вартість при здійсненні операцій з постачання товарів ТОВ «Діамантбанк» на суму 6636000,00 грн., в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з ПДВ на 1327200,00 грн. за звітний період січень 2016 року.
10.04.2017 року позивачем подано до Ковельської ОДПІ уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, що уточнюється - лютий 2016 року, яким збільшено суму податкового зобов'язання на суму 1327200,00 грн., відповідно суму ПДВ до сплати за звітний період 2016 року на суму 1316509,00 грн. та визначено суму штрафу - 39495,00 грн.
Як встановлено в ході судового розгляду справи, вказане податкове зобов'язання на суму 1327200,00 грн. збільшено позивачем по господарських операціях з ТОВ «Діамантбанк». Вказані обставини не заперечуються сторонами.
Отже, ПАТ «Ковельмолоко» було подано вказаний уточнюючий розрахунок після проведення контролюючим органом документальної позапланової виїзної перевірки, якою встановлено факт заниження суми податкового зобов'язання з ПДВ на 1327200,00 грн. по господарських операціях з ТОВ «Діамантбанк».
Абзацами 3-5 п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України визначено, що платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті:
а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку. Цей штраф не застосовується у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з податку на прибуток підприємств за попередній податковий (звітний) рік з метою здійснення самостійного коригування відповідно до статті 39 цього Кодексу у строк не пізніше 1 травня року, наступного за звітним;
б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов'язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов'язання з цього податку.
Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються.
З аналізу вищенаведеної норми слідує, що у разі самостійного виявлення факту заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів платником платник податків зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку.
Як зазначив у судовому засіданні представник відповідача, ПАТ «Ковельмолоко» до подання уточнюючого розрахунку, тобто до 10.04.2017 року, не було сплачено суми недоплати у розмірі 1316509,00 грн. та штраф у розмірі 39495,00 грн.
Отже, в ході судового розгляду даної справи підтверджено те, що позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за звітний (податковий) період, що уточнюється - лютий 2016 року, всупереч вимогам п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, відтак суд не вбачає в діях відповідача будь-яких порушень вимог чинного законодавства.
З урахуванням вищенаведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що всупереч вимог п. 4.14.3 Методичних рекомендацій у листі від 14.04.2017 року № 874/03-06 не вказано коди причин, визначених у Додатку 6 до Методичних рекомендацій, оскільки зазначення у таких листах коду не вимагається Методичними рекомендаціями. Разом з тим як було встановлено при розгляді справи судом Ковельською ОДПІ підстави, з яких не було визнано податкову звітність відповідають коду 105, що узгоджується з вимогами п. 4.14.3 Методичних рекомендацій.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України та на підставі Податкового кодексу України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої складено 17 жовтня 2017 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Головуючий-суддя О. О. Андрусенко