04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"06" жовтня 2017 р. Справа №910/12875/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Станіка С.Р.
суддів: Куксова В.В.
Гончарова С.А.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 в справі №910/12875/17.
За позовом Публічного акціонерного товариства "Фінбанк"
до 1) Міністерства юстиції України;
2) Державної казначейської служби України
про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади в сумі 1 133 451,65 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 у справі №910/12875/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Фінбанк" до 1) Міністерства юстиції України; 2) Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади в сумі 1 133 451,65 грн - задоволено повністю; стягнуто з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Фінбанк" грошові кошти в розмірі 1 133 451,65 грн. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконним стягненням суми виконавчого збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, скаржник (Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив оскаржуване рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити Публічному акціонерному товариству "Фінбанк" у задоволенні позовних вимог повністю.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.10.2017, справу №910/12875/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р., судді: Куксов В.В., Гончаров С.А.
Колегія суддів апеляційної інстанції, дослідивши матеріали апеляційної скарги Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2017, дійшла висновку про повернення останньої на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 94 Господарського процесуального кодексу України до скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції чинній на момент звернення апелянта з апеляційною скаргою), судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
П.п. 4 п. 2 ч. 2 статті 4 Закону України „Про судовий збір" (в редакції чинній станом на день подання апеляційної скарги) встановлено, що за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду справляється судовий збір у розмірі 110 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Згідно з Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік", розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено у розмірі 1600,00 грн.
02.08.2017 (згідно відбитку штемпеля на позовній заяві, яка подана до суду першої інстанції) Публічне акціонерне товариство "Фінбанк" звернулось до місцевого господарського суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади в сумі 1 133 451,65 грн., тобто з вимогою майнового характеру, яка повинна була бути оплачена судовим збором в сумі 17001,78 грн., що складає 1,5% ціни позову згідно чинної на момент подачі позову редакції п.п.1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".
Отже, за подання до Київського апеляційного господарського суду апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 в справі №910/12875/17, підлягає сплаті судовий збір в розмірі 18701,95 грн. (17001,78 грн. х 110% = 18701,95 грн.).
Але, судовий збір Публічним акціонерним товариством "Фінбанк" не справлявся на підставі п.13 ч.2 ст.3 Закону України „Про судовий збір", якою визначено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Проте, до поданої апеляційної скарги скаржником (Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України) не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що скаржника не віднесено до кола осіб, які звільнені від сплати судового збору згідно з статтею 5 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення апелянта з апеляційною скаргою).
При цьому, скаржник в апеляційній скарзі заявив клопотання, у якому просив відстрочити сплату судового збору за апеляційне оскарження вищенаведеного рішення. Клопотання мотивоване тим, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є органом державної влади з обмеженим фінансуванням, розрахунково-касове обслуговування якого відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України, крім того скаржник вказував, що Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вживаються заходи для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі передбаченому Законом України «Про судовий збір».
Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті (ч. 2 статті 8 Закону України "Про судовий збір").
Слід зазначити, що даною статтею передбачено право суду, а не обов'язок щодо відстрочки, розстрочки або звільнення від сплати судового збору, з урахуванням належності поданих стороною доказів неможливості здійснення такої оплати та складного фінансового становища.
Відповідно до п.3.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7, клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
У відповідності до п.1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Колегія суддів зазначає, що положення ст.8 Закону України "Про судовий збір" наділяють суд правом на розстрочення від сплати судового збору лише за наявності виняткових обставин та поданих доказів.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Частиною 1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з ч.2 ст.32 Господарського процесуального кодексу України ці дані встановлюються такими засобами:
- письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;
- поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.
При цьому, оскільки ст.129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
За практикою Європейського суду з прав людини принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (див. Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23 червня 1993 р., серія A, N 262, с. 25, § 63). Більш того, принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (див. Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands, рішення від 27 жовтня 1993 р., серія A, N 274, с. 19, § 33 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 р., Reports 1996-V, стор. 1567-68, § 38).
Крім того, обставини відстрочення сплати судового збору мають бути доведені належними доказами.
Скаржник вказує, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України є органом державної влади з обмеженим фінансуванням, розрахунково-касове обслуговування якого відповідно до Бюджетного кодексу України здійснюється Державною казначейською службою України та лише в межах відкритих асигнувань, фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.
Суд апеляційної інстанції дослідивши подане апелянтом клопотання про відстрочення сплати судового збору, встановив, що жодних доказів того, що у відповідному бюджеті яким фінансується скаржник (апелянт) відсутні кошти для сплати судового збору апелянтом в порядку ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України не подано. Також не подано доказів, які саме вживаються заходи для сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі передбаченому Законом України «Про судовий збір».
Таким чином, скаржником не подано апеляційному суду жодних належних та допустимих доказів в розумінні приписів ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, які б підтверджували неможливість сплати судового збору, як не подано і доказів які саме вживаються заходи для сплати судового збору, а також інших доказів, за допомогою яких можна б було встановити відсутність коштів для сплати судового збору, а також перевірити наявність обставин щодо підстав відстрочення сплати судового збору.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом також взагалі не подано доказів, що підтверджують винятковість випадку розстрочення судового збору.
Враховуючи вищенаведене, зважаючи на недоведеність Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України обставин відстрочення сплати судового збору, клопотання про відстрочення сплати судового збору за наведених апелянтом обставин та поданих доказів - судом апеляційної інстанції відхиляється.
При цьому, суд звертає увагу апелянта на те, що вимоги процесуального закону не обмежують апелянта у повторному заявлені клопотання про розстрочення/відстрочення/ звільнення від сплати судового збору при наявності документально підтверджених та обґрунтованих доказів неможливості сплати розміру судового збору.
Крім того суд звертає увагу апелянта, що в прохальній частині апеляційної скарги апелянт просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 07.09.2017, та прийняти нове рішення, яким відхилити скаргу ПАТ «Фінбанк». Проте, процесуальне рішення у формі ухвали від 07.09.2017 місцевим господарським судом не виносилось.
Апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі (п. 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду і підлягає поверненню Київським апеляційним господарським судом на підставі п.п.2, 3 ч. 1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.
Після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2 і 3 частини першої цієї статті, апеляційна скарга на підставі ч. 4 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України може бути поданою повторно (з клопотанням про поновлення строку на подання апеляційної скарги).
Керуючись статтею 86, п.п. 3 ч. 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1.Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на рішення Господарського суду міста Києва від 07.09.2017 в справі №910/12875/17 (з доданими матеріалами) - повернути без розгляду.
2.Матеріали справи №910/12875/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
3.Ухвала може бути оскаржена у порядку і строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя С.Р. Станік
Судді В.В. Куксов
С.А. Гончаров