Господарський суд Чернігівської області
Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua
Іменем України
від 12 жовтня 2017 року у справі №927/803/17
Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г. розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/803/17
за позовом: Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», проспект Перемоги, 15 км, м. Київ, 03179
в особі: Північно-східної філії Державного підприємства «Українського державного центру радіочастот», вул. Першої Кінної армії, 63, м. Харків, 61010; поштова адреса: вул.Ринкова, 20, м.Чернігів, 14000
до відповідача: Державного комунального підприємства Телерадіокомпанії «Ніжинське телебачення», пл. імені ОСОБА_1, 1, к. 85, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600
про стягнення 1555грн.03коп.
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2 - юрисконсульта Чернігівського обласного відділу Північно-східної філії, довіреність №80/07.1-9/13014 від 29.12.2016
від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні 12.10.2017 на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 1369грн.36коп. боргу по оплаті робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, 118грн.91коп. пені, нарахованої за період з 26.12.2016 до 21.08.2017, 14грн.96коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 26.12.2016 до 21.08.2017, та 51грн.80коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з січня по липень 2017 року.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання в частині оплати робіт, виконаних позивачем в період з листопада 2016 року по червень 2017 року на підставі договору №19/1952 від 01.12.2014 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів.
Відповідач письмового відзиву на позов не надіслав. Справа розглядається в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у ній матеріалами.
В судовому засіданні, яке відбулось 12.10.2017, прийняв участь представник позивача.
Представник відповідача в засідання господарського суду не з'явився.
11 жовтня 2017 року від відповідача надійшла факсограма з клопотанням, підписаним т.в.о. директора ОСОБА_3, про перенесення розгляду справи на інший день, оскільки у зв'язку з виробничою завантаженістю не може бути присутнім на засіданні.
Вказане клопотання судом відхиляється, оскільки до клопотання не додано жодного доказу на підтвердження викладених у ньому обставин.
До того ж, за змістом ст.28 Господарського процесуального кодексу України юридичну особу - сторону в господарському процесі можуть представляти керівник, інші особи, повноваження, яких визначені законодавством або установчими документами; особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації; адвокат.
Тобто, відсутність керівника не позбавляє відповідача права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.
Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32-34 Господарського процесуального кодексу України). Вищевказана правова позиція викладена в підп.3.9.2. підп.3.9. п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Доказів неможливості забезпечити явку в судове засідання іншого представника, окрім директора, незважаючи на тривалий проміжок часу між порушенням провадження у справі (22.08.2017) та призначеним на 12.10.2017 судовим засіданням, неможливості розгляду справи без його участі відповідач суду не представив. За цей час не надіслано відповідачем також і відзиву на позов, а тому дане клопотання розцінюється судом як дії, направлені на затягування вирішення спору по суті та зловживання стороною своїми процесуальними правами.
Оскільки явка представника відповідача не визнавалась господарським судом обов'язковою, тому відповідно до ст.22 Господарського процесуального кодексу України участь в господарських засіданнях є правом сторони, яке вона реалізовує на власний розсуд. Враховуючи, що відповідач не скористався правом на участь в засіданні господарського суду, неявка його представника не є перешкодою для вирішення спору по суті в даному судовому засіданні, в зв'язку з цим, з метою уникнення затягування вирішення спору, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності представника відповідача в засіданні господарського суду за наявними у ній матеріалами.
Клопотання позивача про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу судом задоволено. Засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколі судового засідання.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши в ході розгляду справи по суті пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх доказами, суд ВСТАНОВИВ:
01 грудня 2014 року між Державним підприємством «Український державний центр радіочастот» (позивач у справі, виконавець за договором) в особі начальника Північно-східної філії та Державним комунальним підприємством Телерадіокомпанією «Ніжинське телебачення» (відповідач у справі, замовник за договором) укладено договір №19/1952 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів (далі за текстом рішення - договір), за умовами якого позивач зобов'язався протягом всього строку дії цього договору здійснювати радіочастотний моніторинг та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів телевізійного мовлення, які використовує відповідач згідно з дозволами на їх експлуатацію, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався, зокрема, своєчасно сплачувати на користь позивача плату за виконання робіт.
Згідно із п.6.1. договору цей договір укладений на строк в 1 (один) календарний рік, набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін.
Як вбачається з наданого до матеріалів справи примірника договору №19/1952 від 01.12.2014, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що за умовами цього договору свідчить про набрання ним чинності, що також не оспорювалось жодною із сторін в ході розгляду справи.
Відповідно до п.6.2. договору цей договір вважається подовженим на кожний наступний строк тривалістю в 1 (один) календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) днів до закінчення строку його дії не надішле іншій стороні письмове повідомлення про свій намір припинити його дію надалі.
За змістом п.6.4. договору припинення зобов'язань за договором оформлюється шляхом укладення додаткової угоди.
Враховуючи, що жодною із сторін договору не надано суду доказів звернення до іншої сторони у строки, встановлені п.6.2. договору, з письмовим повідомленням про свій намір припинити його дію, а також доказів укладення додаткової угоди про припинення зобов'язань за договором, тому суд доходить висновку, що договір був продовженим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах та діяв у спірний період виконання робіт.
Відповідно до п.3.1. договору, в редакції додаткової угоди №1 від 03.07.2015, вартість виконання робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ, визначається чинними (діючими) Тарифами на роботи (послуги) державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та вимірюванням параметрів телекомунікаційних мереж, затвердженими рішенням НКРЗІ та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України, з урахуванням коефіцієнтів їх зниження, затверджених відповідним рішенням НКРЗІ, за один календарний місяць, залежить від кількості РЕЗ щодо яких проводилися роботи і не включає податок на додану вартість. Податок на додану вартість нараховується згідно з чинним законодавством України. Розрахунок вартості робіт здійснюється на підставі додатку до договору, що є його невід'ємною частиною.
До матеріалів справи надано підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками додаток до договору, в редакції додаткової угоди №3 від 10.02.2016, який є дійсним з 01.02.2016, в якому наведено перелік та кількість РЕЗ, щодо яких виконуються роботи, а також визначена вартість робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, за місяць без ПДВ - 142грн.64коп, з ПДВ - 171грн.17коп.; за квартал без ПДВ - 427грн.92коп., з ПДВ - 513грн.50коп., за рік без ПДВ - 1711грн.68коп., з ПДВ - 2054грн.02коп. Як вбачається зі змісту вказаного додатку до договору сума оплати вказана згідно з Тарифами на роботи (послуги) Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом України та вимірюванням параметрів телекомунікаційних мереж», що затверджені рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації 07.04.2015 №195 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 10.06.2015 за №687/27132.
Згідно із п.3.2. договору виконання робіт підтверджується відповідними актами виконаних робіт, підписаними уповноваженими особами.
Відповідно до п.3.3. договору виконавець після закінчення проведення робіт оформлює рахунки за проведені роботи та разом з актами виконаних робіт надсилає на адресу замовника до кінця місяця, протягом якого виконувались роботи.
Пунктом 3.4. договору встановлено, що розрахунки між виконавцем і замовником за роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням ЕМС РЕЗ проводяться шляхом перерахунку суми, що вказана в платіжному документі, на розрахунковий рахунок виконавця, не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок.
За змістом ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно із ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.
За своєю правовою природою спірні відносини, які виникли між сторонами на підставі договору №19/1952 від 01.12.2014, є відносинами з надання послуг, оскільки їх об'єктом є вчинення виконавцем дій (радіочастотний моніторинг та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів телевізійного мовлення), які споживаються в процесі їх надання, та який не має новоствореного матеріального (речового) результату, що може бути переданий замовнику. Крім того, сторони у спірному договорі визначені як замовник та виконавець як в договорі про надання послуг, а не замовник та підрядник як в договорі підряду. Отже суд приходить до висновку, що до спірних відносин підлягають застосуванню норми глави 63 Цивільного кодексу України, якими врегульовано правовідносини з надання послуг.
Крім того, відносини у сфері користування радіочастотним ресурсом України регулюються спеціальним Законом України «Про радіочастотний ресурс України».
Відповідно до ч.ч.1, 2, 3, 4 ст.16 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» державне госпрозрахункове підприємство «Український державний центр радіочастот» утворюється відповідно до закону. УДЦР відноситься до сфери управління національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, і здійснює свою діяльність на підставі статуту, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації. Повноваження УДЦР поширюються на користувачів радіочастотного ресурсу України, які діють у смугах радіочастот загального користування. УДЦР здійснює такі види діяльності, зокрема, присвоєння радіочастот, призначення позивних сигналів радіоелектронним засобам, видача дозволів на експлуатацію; проведення радіочастотного моніторингу використання радіочастотного ресурсу України відповідно до цього Закону; здійснення заходів щодо забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, випромінювальних пристроїв; здійснення заходів щодо виявлення та усунення дії джерел радіозавад, тощо. Перелік робіт та послуг, що виконує УДЦР, а також тарифи на них затверджуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, у встановленому порядку.
На виконання договору позивачем в період з листопада 2016 року по червень 2017 року надано відповідачу послуги з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів телевізійного мовлення загальною вартістю 1369грн.36коп., що підтверджується актами №16-20-9967 від 30.11.2016, №162010828 від 30.12.2016, №17-20-297 від 31.01.2017, №17-20-1321 від 28.02.2017, №17-20-1664 від 31.03.2017, №17-20-2231 від 28.04.2017, №17-20-3243 від 31.05.2017, №17-20-4012 від 30.06.2017.
Як вбачається зі змісту вищевказаних актів, в них відсутні застереження замовника щодо якості, обсягу та вартості виконаних робіт; останні підписанні сторонами, що, в свою чергу, свідчить про належне виконання позивачем взятих на себе за договором зобов'язань.
Факт виконання позивачем робіт у визначених в актах обсягах в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді відповідачем також не оспорювався.
Згідно із п.5 ч.2 ст.6 Закону України «Про радіочастотний ресурс України» користувачі радіочастотного ресурсу України зобов'язані вносити платежі та збори, передбачені законом, а також у встановленому національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації, порядку плату за радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального користування.
Аналогічні положення закріплені і в ч.4 ст.19 Закону України «Про радіочастотний ресурс України», відповідно до якої радіочастотний моніторинг у смугах радіочастот загального та спеціального користування здійснюється за рахунок користувачів радіочастотного ресурсу.
Відповідно до ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як встановлено судом вище, відповідно до п.3.4. договору відповідач за роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів зобов'язаний був розрахуватись не пізніше 25 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок.
За повідомленням позивача на оплату робіт, виконаних у спірний період, відповідачу надсилались рахунки №9967 від 25.11.2016, №10828 від 29.12.2016, №297 від 27.01.2017, №1321 від 28.02.2017, №1664 від 27.03.2017, №2231 від 25.04.2017, №3243 від 29.05.2017, №4012 від 30.06.2017.
Враховуючи п.3.4. договору та з огляду на дату оформлення рахунків, суд доходить висновку, що відповідач був зобов'язаний оплатити вартість робіт виконаних: в листопаді 2016 року до 25.12.2016 включно, в грудні 2016 року - до 25.01.2017 включно, в січні 2017 року - до 25.02.2017 включно, в лютому - до 25.03.2017 включно, в березні 2017 року - до 25.04.2017 включно, в квітні 2017 року - до 25.05.2017 включно, в травні 2017 року - до 25.06.2017 включно, в червні 2017 року - до 25.07.2017 включно.
Вартість робіт за місяць згідно з вищевказаними рахунками та підписаними сторонами актами склала 171грн.17коп., що відповідає розміру щомісячної плати, узгодженої сторонами у додатку до договору, в редакції додаткової угоди №3 від 10.02.2016.
Факт неотримання вищевказаних рахунків та неможливість проведення в зв'язку з цим оплати в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді відповідачем не оспорювався. При цьому суд звертає увагу, що плата за послуги з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів телевізійного мовлення є сталою величною та чітко визначена сторонами в додатку до договору. Крім того, вартість робіт, яка вказана в рахунках, також зазначена і в підписаних обома сторонами актах за спірний період, які відповідно до п.3.2. договору є підтвердженням їх виконання, в підписаних актах містяться посилання на номери та дати рахунків, а тому суд приходить до висновку, що про вартість робіт відповідачу фактично відомо з моменту узгодження сторонами їх вартості та укладення відповідного правочину, та підтверджено підписанням актів про виконання робіт за спірний період. Як вбачається з матеріалів справи, повторно про необхідність оплати виконаних робіт та їх вартість позивач повідомив відповідача в претензіях №4, вих.№74/33.4/3-05/419 від 15.05.2017, а також №9, вих.№74/33.4/3-05/551 від 03.07.2017.
Докази відхилення відповідачем претензій в ході розгляду справи суду не надані.
За повідомленням позивача відповідач спожиті в період з листопада 2016 року по червень 2017 року роботи, пов'язані з користуванням радіочастотним ресурсом не оплатив, внаслідок чого за ним рахується заборгованість у сумі 1369грн.36коп., яку він і просить стягнути з відповідача в судовому порядку.
Відповідно до ч.1 ст.32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
В силу ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідачем в ході розгляду даної справи в місцевому господарському суді доказів оплати робіт суду не надано.
Судом встановлено, що на момент звернення позивача до господарського суду з даним позовом термін оплати робіт, які зазначені в актах, покладених в основу позову, сплив.
В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.
За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодекс України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання з оплати робіт, пов'язаних з радіочастотним моніторингом та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів телевізійного мовлення, наданих позивачем в період з листопада 2016 року по червень 2017 року на підставі договору №19/1952 від 01.12.2014 на роботи, пов'язані з радіочастотним моніторингом та забезпеченням електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів, на момент прийняття рішення доказів погашення заборгованості по оплаті робіт відповідач суду не представив, а тому з нього підлягає стягненню 1369грн.36коп. боргу.
Відповідно до п.4.2., 4.3. договору за порушення грошових зобов'язань замовник сплачує виконавцю суму простроченого платежу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня за кожен день прострочення. Пеня нараховується на суму простроченого платежу, починаючи з 26 числа місяця наступного за місяцем, у якому був виставлений (оформлений) рахунок до повної сплати замовником суми боргу, але не більше ніж за 180 днів з моменту, коли зобов'язання мало бути виконане.
З посиланням на вказану умову договору позивач просить стягнути з відповідача 118грн.91коп. пені, нарахованої за період з 26.12.2016 до 21.08.2017, за прострочення оплати робіт з радіочастотного моніторингу та забезпечення електромагнітної сумісності радіоелектронних засобів телевізійного мовлення, наданих в період з листопада 2016 року по червень 2017 року
За змістом ст.611 Цивільного кодексу України порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні до нього встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.
Згідно із ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ч.3 вказаної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається з розрахунку пені, наведеного в позовній заяві, нарахування пені за прострочення оплати робіт, виконаних в листопаді 2016 року, здійснено позивачем за період з 26.12.2016 по 02.07.2017, який становить 189 днів, хоча умовами договору передбачений максимальний строк нарахування пені 180 днів. Разом з тим, фактична кількість календарних днів, яка врахована позивачем при розрахунку пені становить 180 днів, оскільки враховуючи зміну облікової ставки НБУ та здійснюючи розрахунок пені за період з 26.05.2017 по 02.07.2017, позивач при визначенні кількості днів в даному періоді, замість фактичної кількості днів, а саме 38, нарахував пеню за 29 днів.
Отже фактично розрахунок пені здійснений з урахуванням умов договору та арифметично вірно.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем зобов'язання по оплаті виконаних позивачем робіт, а тому суд приходить до висновку, що вимога позивача в частині стягнення з відповідача 118грн.91коп. пені є правомірною і задовольняється судом в повному обсязі.
В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З посиланням на вказану норму закону позивач просить стягнути з відповідача 14грн.96коп. трьох процентів річних, нарахованих за період з 26.12.2016 до 21.08.2017, та 51грн.80коп. інфляційних нарахувань, обчислених за період з січня по липень 2017 року.
Під час перевірки правильності нарахування позивачем трьох процентів річних та обчислення інфляційної складової боргу, судом встановлено, що вказані розрахунки здійснені з урахуванням фактичних обставин справи та є арифметично вірними.
Враховуючи, що факт прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання підтверджується матеріалами справи, вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних та інфляційних нарахувань задовольняються судом в повному обсязі.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, в зв'язку з чим з відповідача має бути стягнуто на користь позивача 1369грн.36коп. боргу, 118грн.91коп. пені, 14грн.96коп. трьох процентів річних, та 51грн.80коп. інфляційних нарахувань.
Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі, сплачений за подання даного позову судовий збір у сумі 1600грн. підлягає відшкодуванню позивачу за рахунок відповідача в повному обсязі.
Керуючись Законом України «Про радіочастотний ресурс України», ст.193 Господарського кодексу України, ст.530, 549, 610, 611, 612, 625, 901, 903 Цивільного кодексу України, ст.22, 28, 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Державного комунального підприємства Телерадіокомпанії «Ніжинське телебачення», пл. імені ОСОБА_1, 1, к. 85, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600 (ідентифікаційний код 30941866) на користь Державного підприємства «Український державний центр радіочастот», просп. Перемоги, 15 км, м. Київ, 03179 (ідентифікаційний код 01181765) 1369грн.36коп. боргу, 118грн.91коп. пені, 14грн.96коп. трьох процентів річних, 51грн.80коп. інфляційних нарахувань та 1600грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення підписано 13 жовтня 2017 року.
Суддя Т.Г. Оленич