18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua
"09" жовтня 2017 р. Справа № 925/1000/17
Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Скиби Г.М., за участю секретаря судового засідання Кенкеч О.С., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Черкаси справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИВІТА», м. Київ, бульвар Лепсе, 4
до товариства з обмеженою відповідальністю «ДРЕПТ», Черкаська область, Черкаський район, смт. Ірдинь, вул. Щорса, 1
про стягнення 330 000 грн. заборгованості,
за участю повноважних представників сторін:
представники позивача та відповідача в засідання участі не брали.
Позивач звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до відповідача з вимогою стягнення 330 000 грн. заборгованості у виді позики, строк повернення якої настав.
Сторони, належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, витребувані документи не надали, представників у судове засідання вдруге не направили, про причини неявки суд не повідомили.
За змістом ст. 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Суд вважає, що судом вжиті належні заходи для повідомлення позивача та відповідача про час і місце розгляду справи.
Неподання відповідачем відзиву на позовну заяву та нез'явлення представників сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними доказами відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України. Адреса відповідача відповідає адресі, вказаній в реєстраційних документах. Місце проведення господарської діяльності відповідно до положень ст. 93 Цивільного кодексу України відповідає адресі реєстрації. Доказів проведення розрахунку з позивачем - не надано.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, судом встановлено такі взаємовідносини сторін та обставини:
17.01.2017р. ТОВ «ТРИВІТА» (Позивач або Позикодавець) уклало із ТОВ «ДРЕПТ» (Відповідач або Позичальник) договір безвідсоткової позики №1 (надалі Договір).
Відповідно до п. 1.1. Договору Позикодавець зобов'язується надати Позичальнику у власність грошові кошти в розмірі 330000 грн., а Позичальник зобов'язується повернути Позикодавцеві таку ж суму грошових коштів не пізніше, ніж через 45 календарних днів з моменту підписання цього Договору.
Відповідно до п. 2.2. Договору термін, на який надається позика Позичальнику, становить 45 календарних днів з моменту укладення цього Договору за умови надходження грошових коштів від Позичкодавця до Позичальника.
Кошти у розмірі 330000 грн. були перераховані Позичкодавцем Позичальнику, а останній їх отримав 23 січня 2017р., що підтверджується платіжними дорученнями:
від 18 січня 2017р. №903 на суму 250000 грн.
та від 23 січня 2017р. №911 на суму 80000 грн.
Згідно із п. 3.1. Договору до моменту закінчення терміну, зазначеного в п. 2.2 Договору, Позичальник зобов'язаний повернути всю суму отриманої позики Позичкодавцю, а саме, 330000 грн.
Таким чином, Відповідач повинен був повернути кошти Позивачу у розмірі 330000 грн. не пізніше 09 березня 2017 року.
Проте, станом на день подання цього позову Відповідач зазначені зобов'язання не виконав та кошти не повернув.
У відповідності до ст. 526 ЦК України та ч.І ст. 193 ГК України господарське зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.
Відповідач вимоги не заперечив, відзиву не подав, пропозицій по врегулюванню спору не надіслав.
Порушення відповідачем умов договору та ухилення його від повернення позики стали причиною звернення позивача до суду та примусового стягнення боргу.
Оцінюючи докази у справі в їх сукупності та за внутрішнім переконанням, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 «Про судове рішення» рішення з господарського спору повинно прийматись у відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Згідно статутних документів позивач та відповідач є самостійними юридичними особами та суб'єктами господарювання на ринку послуг в Україні.
Місцезнаходження юридичних осіб відповідає місцю їх державної реєстрації - приписи ст. 93 ЦК України.
Згідно ч. 3 ст. 5 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники відносин у сфері господарювання повинні здійснювати свою діяльність у межах встановленого правового господарського порядку, додержуючись вимог законодавства.
Частина 2 ст. 13 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачає зобов'язання особи при здійсненні своїх прав утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб.
Між сторонами виникли та існують договірні відносини позики грошових коштів на підставі письмового строкового оплатного двостороннього консенсуального договору.
Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.
Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору безвідсоткової позики - від 17.01.2017р. №1 (а.с. 7). Договір не заперечний сторонами, не визнаний судом недійсним, не розірваний сторонами та є дійсним. Суд враховує презумпцію правомірності правочину (ст. 204 ЦК України).
Відповідно до приписів ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до положень ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Строк повернення фінансової допомоги визначений п. 2.2 договору становить 45 календарних днів з моменту укладення цього договору. Тобто, строк виконання зобов'язання вже настав і виконання прострочено боржником.
Позивач первинними доказами доводить наявність простроченої заборгованості 330 000 грн. по позиці. Вимоги по стягненню заборгованості не спростовані відповідачем в належний спосіб. В цій частині позов підлягає до задоволення. Належить стягнути 330 000 грн. заборгованості по позиці на користь позивача, задовольнивши позовні вимоги повністю.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права.
Суд зазначає, що проведення оплати боргу та санкцій відповідачем під час розгляду справи та неподання ним доказів у справу про сплату боргу - має враховуватись виконавчою службою при виконанні рішення суду в ході виконавчого провадження. Суд вважає, що відповідач мав достатньо часу для надання доказів про проведення розрахунку. Відповідач не надав доказів погашення вимоги. Позивач використав належний спосіб захисту права, тому позов підлягає до задоволення.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача та стягнути на користь позивача 4950 грн. судового збору за мінімальною ставкою.
Керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю «ДРЕПТ», Черкаська область, Черкаський район, смт. Ірдинь, вул. Щорса, 1, код ЄДРПОУ 38589420, номер рахунку в банку невідомий
на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТРИВІТА», м. Київ, бульвар Лепсе, 4, код ЄДРПОУ 33494831
330 000 грн. боргу та 4950,00 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня прийняття рішення. Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до апеляційного суду на вказане рішення через Господарський суд Черкаської області.
Повне рішення складено 13.10.2017р.
Суддя Г.М. Скиба