33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А
10 жовтня 2017 р. Справа № 918/560/17
Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосаміт Лтд"
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівнеазот"
про стягнення заборгованості за надані послуги в сумі 18 414,16 грн.
За участю представників:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: ОСОБА_2
Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.
Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Автосаміт Лтд" (далі - Позивач або ТОВ "Автосаміт Лтд") звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" (далі - Відповідач або ПАТ "Рівнеазот") про стягнення в сумі 16 213,96 грн. основного боргу, 2 030,96 грн. пені та 169,24 грн. 3% річних.
Позовні вимоги позивач обгрунтовує тим, що відповідач не виконав належним чином умови укладеного між сторонами Договору про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів № 62 від 30 грудня 2011 року в частині оплати наданих послуг.
29.08.2017 року від Відповідача до суду надійшло клопотання, в якому останній зазначає, що 26.05.2017 року рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Рівнеазот" змінено тип та найменування товариства з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот", та оскільки Товариство не припиняло свою діяльність та не перетворювалось, то ОСОБА_1 акціонерному товариству "Рівнеазот" належать в повному обсязі майно, права та обов'язки Публічного акціонерного товариства.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 5 Закону України "Про акціонерні товариства" зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням.
Відтак, враховуючи подане відповідачем клопотання щодо зміни назви відповідача, суд вважає за можливе змінити назву відповідача з Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" на Приватне акціонерне товариство "Рівнеазот".
Відповідач надав суду письмовий відзив на позов, в якому зазначає про те, що останнє є бюджетоутворюючим підприємством, яке на сьогоднішній день перебуває в скрутному фінансовому становищі та з 07.03.2017 р. по 04.07.2017 р. перебувало на вимушеному простої. Разом з тим, згідно платіжного доручення № 25165 від 23.08.2017 р. відповідачем повністю оплачена заборгованість в сумі 16 213,96 грн. та враховуючи часткову сплату коштів, вжиті заходи щодо належного виконання зобов'язання, майновий стан та причини неналежного виконання зобов'язань за Договором, останній просить суд припинити провадження по справі в сумі основного боргу та зменшити розмір пені до 10,00 грн.
Представник позивача в судове засідання 10.10.2017 року не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0212110072764, яке наявне в матеріалах справи.
Представник відповідача в судовому засіданні 10.10.2017 року підтримав поданий відзив та просив суд припинити провадження у справі в частині основного боргу та зменшити розмір пені.
Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення представника відповідача, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.
30 грудня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Автосаміт Лтд" (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством "Рівнеазот" (ОСОБА_3) було укладено Договір про надання послуг з технічного обслуговування та ремонту автомобілів № 62 (надалі - Договір), за умовами якого, Виконавець зобов'язується виконувати на замовлення ОСОБА_3 ремонт та технічне обслуговування наданих ОСОБА_3 автомобілів TOYOTA CAMRY MCV30 USA, держ. № НОМЕР_1, № кузова 4T1BF30KX4U079679, TOYOTA LAND CRUISER, держ. № НОМЕР_2, № кузова JTEHT05J502042742, TOYOTA LAND CRUISER, держ. № AA2764AA, № кузова JTEHT05J302044313, TOYOTA CAMRY MCV30, держ. № BK0090AB, № кузова JTDBF30K100156400, TOYOTA CAMRY MCV30, держ. № BK1500AC, № кузова JTDBF30K400169190, TOYOTA PRADO RZJ120, держ. № AA8894AA, № кузова JTEBM29J530023309, TOYOTA AVENSIS, держ. № BK1972BB, № кузова SB1BG76L90E057979, TOYOTA COROLLA, держ. № НОМЕР_3, № кузова JTNBV58E70J153214, а ОСОБА_3 зобов'язується своєчасно оплачувати виконані роботи на умовах, визначених цим Договором (п. 1.1. Договір).
Відповідно до п. 2.9. Договору, після виконання робіт, Виконавець надає ОСОБА_3 виконаних робіт, в якому зазначається перелік виконаних робіт, їх вартість, перелік та вартість встановлених запасних частин та аксесуарів, перелік та вартість використаних матеріалів, гарантійні терміни на виконані роботи.
Згідно з п. 4.1. та п. 4.4. Договору оплата за виконані роботи проводиться ОСОБА_3 по факту виконання робіт, в строк, не пізніше 10 (десять) банківських днів з дня підписання ОСОБА_3 виконаних робіт. Зазначене не стосується матеріалів та запасних частин, які відсутні на складі Виконавця і потребують попереднього замовлення. ОСОБА_3 зобов'язаний провести всі розрахунки за ОСОБА_3 виконаних робіт та забезпечити вивезення автомобіля з території сервісного центру в строк не пізніше 3 календарних днів з дня підписання ОСОБА_3 виконаних робіт.
За невиконання або неналежне виконання обов'язків за цим Договором, винна Сторона несе відповідальність у відповідності з вимогами чинного законодавства України (п. 5.1. Договору).
Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року, включно. Договір може бути припинений за письмовою заявою будь-якої з сторін, поданою не пізніше, ніж за 30 календарних днів до дати припинення Договору. Якщо така заява не надійшла, Договір продовжується на кожний наступний календарний рік на тих же умовах (п. 7.4. Договору).
Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.
На виконання Договору Позивач надав, а Відповідач прийняв послуги по ремонту автомобіля TOYOTA CAMRY MCV30, держ. № BK1500AC, загальною вартістю 16 213 грн. 96 коп., що підтерджується актом виконаних робіт № НОМЕР_4 від 23.02.2017 р., який підписаний позивачем та представником відповідача за довіреністю (а.с. 10-11).
Відповідно до п. 4.1. Договору Відповідач зобов'язався провести оплату за надані послуги, однак кошти за надані послуги останнім не сплачено. Відтак, сума заборгованості Відповідача складає 16 213 грн. 96 коп.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Частиною 1 ст. 179 ГК України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України, ч. 1 ст. 173 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 903 ЦК України).
Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Разом з тим, після порушення провадження у справі, відповідач платіжним дорученням № 25165 від 23.08.2017 року здійснив перерахування грошових коштів ТОВ "Автосаміт Лтд" в сумі 16 213,96 грн., призначення платежу - погашення боргу за технічне обслуговування автомобіля Тойота ВК1500АС, акт НОМЕР_4 від 23.02.2017, зг. дог. № 62 від 30.12.11.
Згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова).
За таких обставин, коли зібраними у справі доказами підтверджується сплата відповідачем заборгованості за надані згідно Договору послуги по ремонту автомобіля, суд дійшов висновку про припинення провадження у справі в частині стягнення 16 213,96 грн. основного боргу, у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 2 030,96 грн. пені та 169,24 грн. 3% річних, судом враховується наступне.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до частини 1 та частини 2 статті 612 цього ж Кодексу боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі вищенаведеної норми закону Позивач нарахував Відповідачу 3% річних в сумі 169,24 грн.
Суд, здійснивши перерахунок нарахованих позивачем сум 3 % річних прийшов до висновку що наданий позивачем розрахунок є вірним, відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 169,24 грн. є законними, обґрунтованими, відповідачем не спростованими, а відповідно такими що підлягають до задоволення.
Пунктом 5.2. Договору сторони погодили, що за прострочення оплати за цим Договором, ОСОБА_3 сплачує, окрім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.
В зв'язку з простроченням Відповідача Позивачем нарахована пеня у розмірі 2 030,96 грн.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).
Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності. Дія цього Закону не поширюється на порядок нарахування та сплати пені, штрафних та фінансових санкцій за несвоєчасну сплату податків, податкового кредиту та інших платежів до бюджетів усіх рівнів і позабюджетних фондів, передбачених чинним законодавством України, а також на відносини, що стосуються відповідальності суб'єктів переказу грошей через платіжні системи.
Згідно статей 1, 3 цього Закону платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Подані позивачем розрахунки пені та період її нарахування перевірено судом та визнано їх обґрунтованими.
Разом з тим, відповідно до пункту 3 частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зменшити у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно пункту 1 статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом. Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".
За таких обставин, враховуючи, майновий стан відповідача та те, що належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а також приймаючи до уваги специфіку його діяльності, суд вважає за можливе скористатись правом, наданим ст. 83 ГПК України та ст. 233 ГК України, зменшивши суму пені, яка підлягає стягненню на 90 % - до 203 грн. 10 коп.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 203 грн. 10 коп. пені та 169 грн. 24 коп. 3% річних.
У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).
Статтею 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються судові витрати, так як спір виник внаслідок його неправильних дій, в зв'язку з чим Позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.
Судовий збір в разі зменшення судом розміру пені покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".
Керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосаміт Лтд" задоволити частково.
2. Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівнеазот" (33017, Рівненська область, м. Рівне, Рівне - 17, код ЄДРПОУ 05607824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Автосаміт Лтд" (02121, м. Київ, вул. Харківське шосе, 179, код ЄДРПОУ 14369855) 203 (двісті три) грн. 10 коп. пені, 169 (сто шістдесят дев'ять) грн. 24 коп. 3% річних та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Припинити провадження у справі в частині стягнення з ОСОБА_1 акціонерного товариства "Рівнеазот" 16 213,96 грн. основного боргу.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано "13" жовтня 2017 року.
Суддя Марач В.В.