"02" жовтня 2017 р.Справа № 916/2136/17
Господарський суд Одеської області у складі:
судді В.С. Петрова
при секретарі Г.С. Граматик
за участю представників:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Іллічівського морського порту) до Чорноморської міської партійної організації Всеукраїнського об'єднання „Батьківщина” про стягнення заборгованості в загальній сумі 21861,68 грн., -
Державне підприємство „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Іллічівського морського порту) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Чорноморської міської партійної організації Всеукраїнського об'єднання „Батьківщина” про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна № 14-ФДМ-ІЛФ-16 від 06.09.2016 р. та договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна і надання комунальних пологу орендарю № 291-П-ІЛФ-16 від 22.09.2016 р. в загальній сумі 14192,82 грн., у т.ч. 13785,07 грн. - основного боргу, 296,20 грн. - пені, 76,00 грн. - інфляції, 35,55 грн. - 3% річних, посилаючись на наступне.
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській області (орендодавець) та Іллічівською міською організацією Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» (назву змінено на Чорноморську міську партійну організацію Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина») (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 14-ФДМ-ІЛФ-16 від 06.09.2016 р., за умовами п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення першого поверху будівлі палацу спорту «Юність» (інвентарний номер 14384, реєстровий номер 38727770.6.РАЯИЮК1430), загальною площею 48,50 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (Іллічівськ), проспект Миру (вул. Леніна), 20, що обліковується на балансі державного підприємства «Адміністрація морських портів України» Іллічівська філія (балансоутримувач).
Відповідно до п. 3.5 договору орендар зобов'язаний перераховувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісячно не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.
Як зазначає позивач, на виконання умов договору оренди балансоутримачем було виставлено орендарю наступні рахунки: № АН/6289 від 31.05.2017 р. на суму 4750,09 грн. та № АН/7829 від 30.06.2017 р. на суму 4826,09 грн., що загалом становить 9576,18 грн.
Позивач вказує, що в порушення умов договору вищезазначені рахунки відповідачем не оплачено, у зв'язку з чим за Чорноморською міською партійною організацією Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» утворилась заборгованість за договором оренди у розмірі 9576,18 грн.
Також позивачем нараховано пеню в сумі 222,23 грн. на підставі п. 3.6 договору, згідно якого у разі несвоєчасності перерахування орендної плати стягується до бюджету та балансоутримувачу у відповідному співвідношенні пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Крім того позивач вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідач, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три відсотки річних від простроченої суми, які складають 26,67 грн., а також суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, яка складає 76,00 грн.
Поряд з цим позивач зазначає, що відповідно до умов п. 5.11 вказаного договору оренди між ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Іллічівської філії та Іллічівською міською організацією Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» (назву змінено на Чорноморську міську партійну організацію Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина») було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю № 291-П-ІЛФ-16 від 22.09.2016 р.
Згідно п. 3.1 договору на комунальні послуги орендар зобов'язаний не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним, згідно виставлених рахунків сплачувати послуги на відшкодування витрат по утриманню об'єктів оренди, а також за надання комунальних послуг (за теплопостачання, водопостачання, водовідведення та за електричну енергію).
Як вказує позивач, на виконання умов договору на комунальні послуги балансоутримувачем було виставлено орендарю наступні рахунки: № Пр/6290 від 31.05.2017 р. на суму 2057,10 грн. та № Пр/7830 від 30.06.2017 р. на суму 2151,79 грн., що разом становить 4208,89 грн.
Однак, за ствердженнями позивача, що в порушення умов договору оренди вищезазначені рахунки відповідачем не оплачено, у зв'язку з чим за Чорноморською міською партійною організацією Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» утворилась заборгованість за договором на комунальні послуги у розмірі 4208,89 грн. У зв'язку з несвоєчасними розрахунками позивачем відповідно до п. 4.5 договору нараховано пеню в сумі 73,97 грн.
Також позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 3% річних від простроченої суми, які складають 8,88 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 01.09.2017 р. позовну заяву ДП „Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Іллічівського морського порту) прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 916/2136/17, при цьому справу призначено до розгляду в засіданні суду.
13.09.2017 р. позивачем було подано до господарського суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивачем збільшено суму основного боргу на 6943,16 грн., розмір інфляційних на 23,41 грн., розмір пені на 627,05 грн., розмір 3% річних на 75,24 грн., всього на 7668,86 грн., у зв'язку з несплатою відповідачем виставлених рахунків за надані позивачем послуги за спірними договорами у липні 2017 р. Відтак, остаточно позивач просить стягнути з відповідача основний борг в сумі 20728,23 грн., пеню в сумі 923,25 грн., інфляційні в сумі 99,41 грн., 3% річних в сумі 110,79 грн., всього 21861,68 грн.
Відповідач відзив на позов не надав, також представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи відповідач повідомлявся судом належним чином за фактичною адресою та юридичною адресою, вказаною в позовній заяві, яка значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Однак, надіслані судом на юридичну адресу копії ухвал суду повернуті до суду разом з поштовими конвертами та рекомендованими поштовими повідомленнями без вручення за закінченням терміну зберігання згідно довідки Укрпошти ф.20.
Як передбачено приписами ст. 64 ГПК України, у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.
Так, у пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Крім того, у пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” від 02.06.2006 р. № 01-8/1228 зазначено, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками “адресат вибув”, “адресат відсутній” і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Крім того, як зазначено в абз. 3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р. „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
З огляду на вищевикладене, відповідач вважається належним чином повідомлений про розгляд справи судом.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
06.09.2016 р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеськійобласті (орендодавець) та Іллічівською міською організацією Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» (назву змінено на Чорноморську міську партійну організацію Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина») (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 14-ФДМ-ІЛФ-16, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення першого поверху будівлі палацу спорту «Юність» (інвентарний номер 14384, реєстровий номер 38727770.6.РАЯИЮК1430), загальною площею 48,50 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (Іллічівськ), проспект Миру (вул. Леніна), 20, що обліковується на балансі державного підприємства «Адміністрація морських портів України» Іллічівська філія (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ „Експертне Агентство „Укрконсалт” станом на 29.04.2016 р. і становить 596100,31 грн.
Згідно п. 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення офісу (розміщення Іллічівської міської організації Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина").
За умовами п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.
Пунктом 2.2 договору передбачено, що передача майна в оренду це тягне за собою виникнення в орендаря права власності на майно, власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.
Відповідно до п. 2.4 договору обов'язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.
За умовами п. 2.5 договору орендоване нерухоме майно залишається на балансі балансоутримувача із зазначенням того, що цей об'єкт є орендованим.
Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою КМУ № 786 від 04.10.1995 р. (зі змінами) та становить без ПДВ за базовий місяць оренди (квітень 2016 р.) - 8941,51 грн.
Пунктом 3.2 договору встановлено, що нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством.
Згідно п. 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до п. 3.5 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та Балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісяця не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним відповідно до пропорції розподілу, установлених КМУ і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж. Одночасно копія платіжного доручення на перерахуванні орендної плати до державного бюджету 70% надсилається орендарем орендодавцеві.
Пунктом 3.6 договору передбачено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації (відповідно до вимог чинного законодавства) і стягується до бюджету та Балансоутримувачу у визначеному п.3.5 співвідношенні відповідно до вимог чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Відповідно до п. 3.7 договору за ініціативою орендодавця стягнення заборгованості з орендної плати та пені вирішується в судовому порядку.
Згідно п. 3.8 договору у разі виникнення заборгованості з орендної плати, поточні платежі, які сплачені за об'єкт оренди насамперед, спрямовуються на погашення заборгованості з орендної плати, які виникла у минулі періоди, а потім - у рахунок поточних платежів.
Пунктом 3.9 договору встановлено, що зайва сума орендної плати, що надійшла до державного бюджету та балансоутримувачу підлягає заліку в рахунок подальших платежів.
Відповідно до п. 3.10 договору зобов'язання орендаря за сплатою орендної плати забезпечується у вигляді авансового платежу в розмірі не меншому, ніж орендна плата за перший місяць оренди, який вноситься в рахунок плати за останній місць оренди протягом 10 днів з моменту підписання договору оренди на розрахунковий рахунок Державного казначейства за місцем реєстрації орендаря.
Згідно п. 3.11 договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою у повному обсязі, якщо така виникла, враховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
За умовами п. 10.1 договору останній укладено строком на 1 рік, який діє з моменту підписання його сторонами.
Також зі змісту вказаного договору вбачається, що його укладання погоджено позивачем - ДП „Адміністрація морських портів України”, яке є балансоутримувачем майна, що є предметом оренди.
Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).
Ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно ч. 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, 06 вересня 2016 р. на виконання умов вказаного договору оренди між Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Одеській області як орендодавцем та Іллічівською міською організацією Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина" (орендар) було складено та підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна, яке знаходиться на балансі ДП "Адміністрація морських портів України" /Іллічівська філія/. За вказаним актом відповідачу було передано в строкове платне користування нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення першого поверху будівлі палацу спорту „Юність” (інвентарний номер 14384, реєстровий номер 38727770.6.РАЯИЮК1430), загальною площею 48,50 кв.м, за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ (Іллічівськ), проспект Миру (вул. Леніна), 20, що обліковується на балансі державного підприємства „Адміністрація морських портів України” Іллічівська філія (балансоутримувач), вартість якого визначена згідно зі звітом про незалежну оцінку, що була проведена ТОВ „Експертне Агентство „Укрконсалт” станом на 29.04.2016 р. і становить 596100,31 грн. Вказане майно передано в оренду з метою розміщення офісу (розміщення Іллічівської міської організації Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина").
В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Так, відповідач з моменту прийняття в оренду приміщень, вказаних в договорі оренди від 06.09.2016 р., мав сплачувати на користь позивача щомісячно орендну плату (30%) не пізніше 12 числа місяця, наступного за звітним.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.3 договору оренди передбачено, що орендар зобов'язується своєчасно й у повному обсязі сплачувати орендну плату.
На виконання умов договору оренди позивачем були направлені відповідачу акти здачі-прийнятті робіт (надання послуг) по оренді приміщень № АН/6 289 від 31.05.2017 р., № АН/7 829 від 30.06.2017 р., № АН/8 726 від 31.07.2017 р. Поряд з вказаними актами позивачем виставлені відповідачу для сплати орендної плати рахунки: № АН/6 289 від 31.05.2017 р. на суму 4750,09 грн., № АН/7 829 від 30.06.2017 р. на суму 4826,09 грн., № АН/8 726 від 31.07.2017 р. на суму 4835,74 грн., всього 14411,92 грн. Зазначені акти та рахунки були направлені відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та були отримані відповідачем згідно відмітки на поштових повідомленнях (а.с. 36, 37, 55).
Однак, як з'ясовано судом, відповідач всупереч ч. 3 ст. 18 ст. 19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та п. 3.5 договору оренди від 06.09.2016 року не виконав належним чином зобов'язання за цим договором та не сплатив в повному обсязі на користь позивача як балансоутримувача орендну плату за період оренди з травня 2017 р. по липень 2017 р., внаслідок чого у відповідача за період з 13.06.2017 р. по 12.08.2017 р. існує заборгованість перед позивачем в розмірі 14411,92 грн., розрахунок якої наведено в заяві про збільшення розміру позовних вимог (а.с. 45-46).
Також відповідно до п. 5.9 договору орендар зобов'язався щомісяця до 12 числа надавати орендодавцеві інформацію про перерахування орендної плати за попередній місяць (копію платіжного доручення з відміткою обслуговуючого банку про перерахування орендної плати до державного бюджету України), а також на вимогу орендодавця проводити звіряння взаєморозрахунків по орендних платежах і оформляти відповідні акти звіряння.
Проте, в матеріалах справи відсутні відповідні платіжні документи на підтвердження сплати відповідачем орендної плати.
Отже, відповідач не спростував належними доказами наявність заборгованості перед позивачем в заявленому розмірі, не надав ніяких детальних контррозрахунків та доказів на підтвердження сплати боргу з орендної плати протягом спірного періоду.
Так, несплата відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленому розмірі 14411,92 грн.
Крім того, в п. 5.11 вказаного договору оренди передбачено обов'язок орендаря здійснювати витрати, пов'язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 22.09.2016 р. між ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП "Адміністрація морських портів України" (Адміністрація Іллічівського морського порту) (балансоутримувач) та Іллічівською міською організацією Всеукраїнського об'єднання "Батьківщина" (орендар) було укладено договір № 291-П-ІЛФ-16 про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, відповідно до п. 1.1 якого балансоутримувач зобов'язується забезпечити обслуговування, ремонт та можливість експлуатації нежитлового приміщення першого поверху будівлі палацу спорту "Юність", інв. № 14384, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, 20, а також утримання прибудинкової території, а орендар бере участь у витратах балансоутримувача на виконання вказаних робіт та оплаті комунальних послуг пропорційно до займаної ним площі в цій будівлі, якщо інше не випливає з характеру послуг, наданих балансоутримувачем за цим договором. Також в цьому пункті договору вказано, що орендар користується нежитловим приміщенням загальною площею 48,5 кв.м згідно договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06 вересня 2016 р. №14-ФДМ-ШФ-16 (обліковий № 209840911460).
Згідно п. 3.1 договору орендар сплачує послуги на відшкодування витрат по утриманню об'єкту оренди та надання комунальних послуг відповідно до розрахунку (додаток № 1 до договору):
- відшкодування витрат на утримання об'єкту оренди із розрахунку 31,14 грн. за кожний квадратний метр займаної площі (на дату укладання договору);
- за теплопостачання із розрахунку 1156,83 грн./Гкал;
- за водопостачання із розрахунку 6,84 грн. за 1 куб.м;
- за водовідведення із розрахунку 5,51 грн. за 1 куб.м;
- за електричну енергію із розрахунку 1,7978 грн. за кВт/год.
Тарифи з теплопостачання, електропостачання, водопостачання та водовідведення є динамічними і можуть змінюватись згідно рахунків постачальника відповідних послуг. Зазначені тарифи наведені без ПДВ. ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України.
Вартість послуг за договором сплачується орендарем згідно виставленого рахунку не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним.
За умовами п. 6.1 договору останній набуває чинності від дня його укладання сторонами, але регламентує взаємовідносини між сторонами з 06.09.2016 р. у відповідності до ст. 631 ЦК України. Договір діє відповідно строку дії договору оренди нерухомого майна № 14-ФДМ-ІЛФ-16 від 06.09.2016 р.
Як стверджує позивач, відповідач своїх зобов'язань за вказаним договором також не виконав належним чином, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість в загальній сумі 6316,31 грн., яка заявлена до стягнення.
Наразі, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору № 291-П-ІЛФ-16 позивачем були направлені відповідачу акти здачі-прийнятті робіт (надання послуг) по спожитим комунальним послугам та експлуатаційним витратам № АН/6 290 від 31.05.2017 р. за травень 2017 року на суму 2057,10 грн., № АН/7 830 від 30.06.2017 р. за червень 2017 року на суму 2151,79 грн., № АН/8 727 за липень 2017 року від 31.07.2017 р. на суму 2107,42 грн. Поряд з вказаними актами позивачем виставлені відповідачу для відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого приміщення рахунки: № Пр/6 290 від 31.05.2017 р. на суму 2057,10 грн., № Пр/7 830 від 30.06.2017 р. на суму 2151,79 грн., № Пр/8 727 від 31.07.2017 р. на суму 2107,42 грн., всього 6316,31 грн. Зазначені акти та рахунки були направлені відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та були отримані відповідачем згідно відмітки на поштових повідомленнях (а.с. 36, 37, 55).
Однак, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем останнім не сплачені експлуатаційні витрати і комунальні послуги на утримання орендованого приміщення за вказаний період. Адже, використання відповідачем орендованого приміщення та надання відповідачу комунальних послуг та послуг з утримання цього приміщення є підставою виникнення у відповідача зобов'язання відшкодувати вартість наданих послуг відповідно до умов договору оренди і договору № 291-П-ІЛФ-16, а також приписів чинного законодавства.
Між тим несплатою позивачу як балансоутримувачу вартості експлуатаційних витрат на утримання орендованого приміщення згідно договору № 291-П-ІЛФ-16 відповідач порушив умови вказаних договорів, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України.
Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по витратам балансоутримувачу на утримання орендованого приміщення згідно договору № 291-П-ІЛФ-16 в сумі 6316,31 грн.
Разом з тим слід зазначити, що за приписами ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
В свою чергу невиконання зобов'язання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (невнесення відповідачем орендної плати та несплата витрат балансоутримувача на утримання орендованого приміщення) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов'язання, зокрема з боку відповідача.
Ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).
Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
При цьому, як передбачає частина 1 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.
Як передбачено п. 3.6 договору оренди, орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.5 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.
Також пунктом. 4.1 договору № 291-П-ІЛФ-16 встановлено, що у випадку порушення зобов'язання, яке виникає з даного договору, сторона несе відповідальність, визначену даним договором і діючим в Україні законодавством.
В п. 4.5 договору № 291-П-ІЛФ-16 передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за договором орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.
В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Враховуючи вищевикладене та те, що відповідачем не були своєчасно виконані зобов'язання за договором оренди щодо своєчасного внесення орендної плати та щодо відшкодування вартості витрат балансоутримувача на утримання орендованого приміщення за договором № 291-П-ІЛФ-16, на думку суду, позивачем правомірно здійснено розрахунок пені на існуючу суму боргу за кожним платежем у відповідному місяці оренди у період з 13.06.2017 р. по 18.09.2017 р., загальний розмір якої становить 923,25 грн. згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 56-59), у т.ч.: на суму боргу по орендній платі за період з 13.06.2017 р. по 18.09.2017 р. нараховано пеню - 666,16 грн., на суму боргу по витратам балансоутримувача за період з 21.06.2017 р. по 18.09.2017 р. нараховано пеню - 257,09 грн.
Також позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 110,79 грн. та інфляційні втрати в сумі 99,41 грн.
Виходячи з системного аналізу законодавства, обов'язок боржника відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.
Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому застосування положень частини другої названої статті не передбачає наявність вини боржника, оскільки згідно частини першої цієї ж статті боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що в спірному договорі оренди та договорі № 291-П-ІЛФ-16 не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Враховуючи вищенаведене та несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати за спірним договором оренди та сплати витрат балансоутримувача за договором № 291-П-ІЛФ-16, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано відповідачу 3% річних в загальній сумі 110,79 грн. згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 56-59), у т.ч.: на існуючу суму боргу по орендній платі за період з 13.06.2017 р. по 18.09.2017 р. нараховано 3% річних - 79,94 грн., на існуючу суму боргу по витратам балансоутримувача за період з 21.06.2017 р. по 18.09.2017 р. нараховано 3% річних - 30,85 грн.
Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов'язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.
Згідно листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права” сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція) (Постанова Вищого господарського суду України від 05.04.2011 р. N 23/466 та лист Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” від 03.04.97р. N 62-97р).
У п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань” № 14 від 17.12.2013 р. зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення та ухвалення по ньому судового рішення.
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця (Постанова Вищого господарського суду України від 01.02.2012 р. N 52/30).
З огляду на вказане та з урахуванням Рекомендацій Верховного Суду України щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених в листі від 03.04.1997 р. N 62-97р., судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань в загальній сумі 99,41 грн. згідно наданого розрахунку (а.с. 56-59), у т.ч. на існуючу суму боргу по орендній платі за період з 13.06.2017 р. по 18.09.2017 р. нараховані інфляційні втрати - 95,30 грн., на існуючу суму боргу по витратам балансоутримувача за період з 21.06.2017 р. по 18.09.2017 р. нараховано інфляційні втрати - 4,11 грн. Наразі судом встановлено, що розрахунок інфляційних нарахувань по вказаним зобов'язанням позивачем здійснено з обранням вірного індексу інфляції у обраному періоді прострочення на існуючу у цей період суму боргу, а тому розрахунок є вірним.
При цьому слід зазначити, що розмір спірної суми заборгованості по орендній платі і витратам балансоутримувача, а також пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідач не оспорив, наявність порушень умов договорів з боку відповідача не спростовано останнім. Адже, частиною другою статті 22 ГПК України, передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.
Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Іллічівського морського порту) відповідають фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню.
У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, та рішення відбулось на користь позивача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, слід віднести за рахунок відповідача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Державного підприємства „Адміністрація морських портів України” в особі Іллічівської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Іллічівського морського порту) до Чорноморської міської партійної організації Всеукраїнського об'єднання „Батьківщина” про стягнення заборгованості в загальній сумі 21861,68 грн. задовольнити.
2. СТЯГНУТИ з Чорноморської міської партійної організації Всеукраїнського об'єднання „Батьківщина” (68003, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ 26133744) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Іллічівської філії ДП „Адміністрація морських портів України” (адміністрація Іллічівського морського порту) (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Праці, 6; код ЄДРПОУ 38728418) заборгованість по орендній платі за договором оренди в сумі 14411/чотирнадцять тисяч чотириста одинадцять/грн. 92 коп., заборгованість по витратам балансоутримувача за договором № 291-П-ІЛФ-16 в сумі 6316/шість тисяч триста шістнадцять/грн. 31 коп., пеню в сумі 923/дев'ятсот двадцять три/грн. 25 коп., 3% річних в сумі 110/сто десять/грн. 79 коп., інфляційні втрати в сумі 99/дев'яносто дев'ять/грн. 41 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 1600/одна тисяча шістсот/грн.
Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повний текст рішення складено та підписано 09 жовтня 2017 р.
Суддя В.С. Петров