Кіровоградської області
12 жовтня 2017 року
Справа № 912/2063/17
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/2063/17
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталь"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Автоштамп"
про стягнення 289 681,68 грн.
за участю представників сторін:
від позивача - участі не брали;
від відповідача - участі не брали.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Югсталь" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою від 13.07.2017 р. № 1307-31 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Автоштамп" заборгованості в розмірі 289 681,68 грн., з яких: 195 375,02 грн. основний борг, 68 218,68 грн. штраф, 18 481,78 грн. 30% річних, 7606,20 грн. інфляційних втрат, з покладенням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
Ухвалою від 18.07.2017 р. господарський суд (суддя Шевчук О.Б.) прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі. Розгляд справи призначив на 05.09.2017 р. 11 год. 00 хв.
01.09.2017 р. згідно розпорядження керівника апарату господарського суду № 182 від 01.09.2017, у зв'язку з тим, що відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 15.08.2017 суддя Шевчук О.Б., у провадженні якої перебувала справа, звільнена з посади судді Господарського суду Кіровоградської області з підстав подання нею заяви про відставку, здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 912/2063/17.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2017 справу призначено головуючому судді Колодій С.Б.
Ухвалою від 01.09.2017 р. суддею Колодій С.Б. справу № 912/2063/17 прийнято до свого провадження.
05.09.2017 р. позивачем подано до суду письмові пояснення стосовно розрахунку 30% річних та відносно часткової оплати заборгованості відповідачем (а.с. 47-48).
Ухвалами від 05.09.2017 р. та 28.09.2017 р. розгляд справи відкладався.
11.10.2017 р. до господарського суду надійшло клопотання позивача від 09.10.2017 р. № 0910-31, відповідно до якого останній просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 70 000,00 грн. та про розгляд справи в даному судовому засіданні без участі представника. В поданому клопотанні, позивачем повідомлено, суд що станом на 09.10.2017 р. відповідач частково сплатив суму боргу в розмірі 70 000,00 грн., отже заборгованість відповідача за основним боргом становить 125 375,02 грн., а також подав акт звірки взаєморозрахунків від 29.09.2017 р. за період з 01.04.2015 р. по 29.09.2017 р., підписаний обома повноважними сторонами.
Представник відповідача у судові засідання 05.09.2017 р., 28.09.2017 р. та 12.10.2017 р. не з"явився, вимог суду не виконав, письмового відзиву не надав, позовні вимоги не заперечив, про час та місце розгляду справи був попереджений належним чином.
Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування ГПК України", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.
У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні, протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.
За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Відповідно до результатів безкоштовного пошук відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцем знаходження відповідача у справі є: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, пров. Бориса Йогансона, буд. 1.
Відповідач належним чином був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Ухвалу суду про порушення провадження у справі та призначення судового засідання на 05.09.2017 р. та ухвала суду про відкладення розгляду справи на 28.09.2017 р., 12.10.2017 р. надіслано на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Автоштамн" , зазначену у позовній заяві та у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Поряд з цим, господарський суд враховує, що матеріали справи містять поштові повідомлення про вручення поштових відправлень направлених на адресу відповідача (ухвала про порушення провадження у справі від 18.07.2017 р., ухвала про відкладення розгляд справи від 05.09.2017 р.), з яких вбачається, що поштова кореспонденція вручена відповідачу (а.с. 42, 75).
Згідно статей 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобов"язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об"єктивного дослідження всіх обставин справи.
У відповідності із статтею 33 ГПК України, обов"язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно роз"яснень Вищого Господарського Суду України, які викладені в інформаційному листі від 15.03.2010 року № 01-08/140 Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві неявка в судові засідання учасників судового процесу (сторін), ненадання витребуваних судом документів та доказів, необхідних для повного розгляду справи подібна практика, спрямована на свідоме невиправдане затягування судового процесу, порушує права інших учасників судового процесу та суперечить вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.
Неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, може розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.
Неявка відповідача в судове засідання не звільняє відповідача від виконання вимог суду, викладених в ухвалах суду і направлення суду витребуваних матеріалів.
Згідно статті 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами, якщо їх достатньо для вирішення спору по суті. Відповідач свої зобов"язання не виконав, не скористався правом на захист своїх інтересів.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, -
21.04.2015 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Югсталь" (Продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Завод Автоштамп" (Покупець) укладено Договір поставки № 9/2104К (надалі Договір поставки), відповідно до пункту 1.1 якого продавець зобов"язаний передати у власність покупця, а покупець зобов"язується прийняти та оплатити на умовах і в порядку, визначеному цим договором, металопрокат, іменований надалі товар (а.с. 11).
Відповідно до пункту 1.2 Договору товар поставляється партіями. Асортимент, кількість, ціна, терміни поставки товару визначаються у видаткових накладних, які є невід"ємною частиною цього договору.
Згідно пункту 2.2 Договору покупець сплачує вартість товару на наступних умовах: 100% передоплата, якщо інше не буде обумовлено у відповідних специфікаціях до цього договору.
Пунктом 3.1 Договору сторони погодили, що Продавець зобов"язується відвантажити, а Покупець прийняти товар в терміни, узгоджені додатково сторонами.
Договір набирає чинності з з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 р., але в кожному разі до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за цим Договором (пункт 9.1 Договору).
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними № РНК-2103/9 від 21.03.2017 р. (рахунок фактура № СФ-000000989 від 21.03.2017 р.) на суму 90 298,13 грн., № РНК-2103/6 від 21.03.2017 р. (рахунок - фактура № СФ-000000989 від 21.03.2017 р.) на суму 24 377,15 грн., № РНК-2203/4 від 22.03.2017 р. (рахунок фактура № СФ-0000001008 від 22.03.2017 р.) на суму 25 954,55 грн., № РНК-2903/1 від 29.03.2017 р. (рахунок фактура № СФ-000001100 від 28.03.2017 р.) на суму 86 765,72 грн. (а.с. 12-18).
Як вбачається з матеріалів справи товар отримано відповідачем про, що свідчать відмітки на видаткових накладних № РНК-2103/9, № РНК-2103/6, № РНК-2203/4, № РНК-2903/1 та товарно - транспортних накладних уповноваженої особи відповідача, згідно довіреностей № 85 від 21.03.2017 р. та № 100 від 28.03.2017 р. (а.с. 19-30).
Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобов'язання з поставки товару за договором.
Проте, відповідач свої обов"язки за договором виконав з порушенням строків оплати поставленого товару, за твердженням позивача відповідач станом на 13.07.2017 р. не сплатив позивачу 195 375,02 грн., чим змусив позивача звернутись до суду з даним позовом.
11.10.2017 р. позивачем подано до суду клопотання від 09.10.2017 р., в якому просив суд в частині 70 000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинити, відповідно до п.п. 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вищезазначена сума сплачена відповідачем після порушення провадження у справі.
Вищезазначений факт підтвердив копіями банківських виписок від 18.07.2017 р. та від 02.08.2017 р. (а.с. 59-60).
Оскільки відповідач після порушення провадження у справі сплатив 70 000,00 грн. заборгованості, то суд припиняє провадження у справі в цій частині на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з відсутністю предмету спору.
Розглянувши матеріали справи в частині стягнення 125 375,02 грн. основного боргу, суд вважає, що вищезазначена вимога підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 526, статті 530 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 265 Господарського кодексу України та статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати у зумовлені строки другій стороні покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Суд дійшов висновку, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання по Договору, що підтверджується матеріалами справи, а відповідач не розрахувався за поставлений товар, заборгованість визнав, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків складений 29.09.2017 р. між сторонами за період з 01.04.2015 р. по 29.09.2017 р., відповідно до якого сальдо на 29.09.2017 р. складає 125 375,02 грн., а тому позовна вимога про стягнення з відповідача боргу в розмірі 125 375,02 грн. підлягає задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 68 218,68 грн. штрафу.
Відповідно до частини 1 статті 230 Господарському кодексі України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У пункті 7.2. договору сторони встановили, що у разі порушення термінів оплати товару більше, ніж на 5 календарних днів, покупець сплачує продавцю штраф у розмірі 30% від вартості вчасно не оплаченого товару.
Таким чином, уклавши договір на встановлених умовах, відповідач зобов'язався за ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України та статтю 193 Господарського кодексу України виконувати встановлені договором зобов'язання належним чином та у повному обсязі, тобто підписуючи договір на запропонованих у ньому умовах відповідач повинен був оцінювати, як можливість його виконання у встановлений строк, так і невиконання умов договору у встановлений ним строк, що є ризиками господарської діяльності відповідача.
Отже, з огляду на зазначене та встановлення факту невиконання відповідачем свого обов'язку щодо вчасної оплати поставленого товару, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 68 218,68 грн. визнаються судом обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 7606,20 грн. та 30 % річних у розмірі 18 481,78 грн. суд зазначає наступне.
Як визначено частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, позивач має право вимагати сплату боргу з урахування індексу інфляції та трьох процентів річних, що є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Відповідно до пункту 7.2 Договору згідно статті 625 Цивільного кодексу України покупець сплачує продавцю 30% річних від прострочено суми.
Відповідно до пункту 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" від 17.12.2013 № 14 день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Позивач розраховував інфляцію та 30 % річних за загальний період з 22.03.2017 по 13.07.2017 та включив в розрахунок дні, коли відповідачем були здійснені часткові проплати боргу, що, як зазначено вище, є неправомірним.
Суд здійснив перерахунок інфляційних втрат та 30 % річних за загальний період з 22.03.2017 по 13.07.2017 (без врахування днів фактичної сплати боргу відповідачем) та дійшов висновку, що вимога про стягнення з відповідача 30% річних підлягає задоволенню частково, а саме - 18 355,56 грн., а вимога щодо інфляційних нарахувань підлягає до задоволення в повному обсязі в розмірі 7 606,20 грн.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими у відповідності до вимог чинного законодавства, підтвердженими належними доказами, які є в матеріалах справи, та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 219 555,46 грн., з яких: 125 375,02 грн. основний борг, 18 355,56 грн. 30% річних, 68 218,68 грн. штраф, 7 606,20 грн. втрат від інфляції. У стягненні 126,22 грн. 30% річних суд відмовляє.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, 49, 80, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Завод Автоштамп" (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Бориса Йогансона, буд. 1, код ЄДРПОУ 33423425) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Югсталь" (69005, м. Запоріжжя, вул. Гребельна, 5, код ЄДРПОУ 37941143) 219 555,46 грн., з яких: 125 375,02 грн. основний борг, 18 355,56 грн. 30% річних, 68 218,68 грн. штраф, 7 606,20 грн. втрат від інфляції, а також 3 293,33 грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
В частині стягнення основного боргу в розмірі 70 000,00 грн. провадження у справі припинити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя С.Б. Колодій