36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
03.10.2017р. Справа № 917/1459/17
за позовом Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, вул. Зигіна, 1, м. Полтави, 36000, код ЄДРПОУ 21076316
до Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, вул. Стрітенська, 19, м. Полтава, 36020, код ЄДРПОУ 03365854
про примусове виконання рішення
Суддя Паламарчук В.В.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1, дов. №01/3498 від 02.10.2017р.
від відповідача: не з'явився
Суть спору: розглядається позовна заява про зобов'язання Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради виконати пункти 3 та 4 резолютивної частини рішення адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.03.2017 року №01/28-рш по справі №01-07-50/10-2017, а саме: зобов'язати Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради здійснювати належний контроль щодо надання виконавцями послуг з утримання в належному санітарно-технічному стані об'єктів благоустрою зелених насаджень у т.ч. утримання вулично-дорожньої мережі міста Полтави; зобов'язати Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради вжити заходів щодо повернення до місцевого бюджету зайво профінансованих ПАТ "Управління механізації будівництва №23" бюджетних коштів.
Позивач позовні вимоги підтримує у повному обсязі.
Відповідач у своєму клопотанні №01-06-01/11/3709 від 02.10.2017р. (вхід. №12095 від 02.10.2017р.) просить суд припинити провадження у справі, оскільки спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Позивач у судовому засіданні наполягає на розгляді своїх позовних вимог саме у господарському суді Полтавської області.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив.
Рішенням Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.03.2017р. № 01/28-рш по справі №01-07-50/10-2017 визнано, що
- бездіяльність Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради у вигляді нездійснення контролю за якістю надання ПАТ «Управління механізації будівництва №23» послуг з очищення тротуарів міста Полтава у зимовий період 2016-2017 року, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим статтею 17 та пунктом 7 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що полягає у створенні умов для вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції з боку ПАТ "Управління механізації будівництва №23" (пункт 1 Рішення);
- бездіяльність Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради у вигляді нездійснення контролю за якістю надання ПАТ «Управління механізації будівництва №23» послуг з очищення проїжджої частини доріг міста Полтава у зимовий період 2016-2017 року є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим статтею 17 та пунктом 7 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що полягає у створенні умов для вчинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції з боку ПАТ "Управління механізації будівництва №23" (пункт 2 Рішення).
Пунктом 3 Рішення зобов'язано Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради здійснювати належний контроль щодо надання виконавцями послуг з утримання в належному санітарно-технічному стані об'єктів благоустрою, зелених насаджень, у т.ч. утримання вулично-дорожньої мережі міста Полтави.
Пунктом 4 Рішення зобов'язано Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради вжити заходів щодо повернення до місцевого бюджету зайво профінансованих ПАТ «Управління механізації будівництва №23» бюджетних коштів.
Про виконання пунктів З та 4 даного Рішення зобов'язано УЖКГ Полтавського міськвиконкому повідомити територіальне відділення у двомісячний термін з дня отримання рішення із наданням копій відповідних підтверджуючих документів.
Рішення територіального відділення було надіслано УЖКГ Полтавського міськвиконкому супровідним листом від 20.03.2017 №01/1469, та отримано останнім 23.03.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №36001 1284504 4.
На рішення адміністративної колегії від 16.03.17 №01/28-рш УЖКГ Полтавського міськвиконкому листом від 22.05.17 №01-06-01/12/931 зазначило про те, що Управління, у відповідності до норм чинного законодавства України та в межах наданих повноважень вживало, вживає та буде вживати всі необхідні заходи, щодо реалізації наданих управлінню повноважень, в т.ч. і щодо контролю за наданням виконавцями, на умовах визначених укладеними між виконавцями та управлінням договорами, послуг з утримання в належному санітарно-технічному стані об'єктів благоустрою, зелених насаджень, у т.ч. утримання вулично-дорожньої мережі міста Полтави.
Щодо виконання п.4 рішення адміністративної колегії від 16.03.17 №01/28-рш Управління повідомило, що оплата ПАТ «Управління механізації будівництва №23» була проведена за фактично наданий обсяг послуг та на сьогоднішній день не встановлено відповідними уповноваженими на це органами фактів «зайво профінансованих ПАТ «Управління механізації будівництва №23» бюджетних коштів», а також не встановлено розмір «зайвого» фінансування, що унеможливлює вжиття відповідних заходів.
Як вважає позивач, УЖКГ Полтавського міськвиконкому не надало належних доказів виконання Рішення, а отже, відповідач не виконав п.п. 3 та 4 рішення від 16.03.17 №01/28-рш у справі №01-07-50/10-2017, що і стало підставою звернення позивача з позовом до суду.
При вирішенні справи суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.12 Господарського процесуального кодексу України справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарському суду.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають на наступних підставах.
Згідно з ст.4-1 Господарського процесуального кодексу України господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження.
Позов - це вимога позивача про захист порушеного або оспорюваного суб'єктивного права чи охоронюваного законом інтересу, яка здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову це матеріально - правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен винести рішення. Матеріально - правова вимога позивача повинна опиратися на певні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме на підставу позову. Таким чином, позивач зобов'язаний визначитися як з предметом так із обставинами, на підставі яких він вважає, що його порушене право буде відновлено у такий спосіб.
Відповідно до ст.22 ГПК України зміна підстав або предмету спору є правом позивача. Згідно з ст.12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд. Відповідно до ст. 20 цього Кодексу право на захист особа здійснює на свій розсуд.
Згідно з ч.1 ст.13, ч.1,2 ст.14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим або органів місцевого самоврядування.
Із змісту статей 15,16 ЦК України слідує, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання у спосіб, встановлений договором або законом. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Приписами ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Державний уповноважений Антимонопольного комітету України відповідно до ст.16 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” має право звертатися до суду з позовами, заявами і скаргами у зв'язку із застосуванням законодавства про захист економічної конкуренції, що розглядаються цими судами відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з ст.25 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про: визнання недійсними нормативно-правових та інших актів, зокрема рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю чи розірвання угоди в разі невиконання ними у встановлені строки рішень органів Антимонопольного комітету України про скасування або зміну актів, прийнятих органами влади, органами місцевого самоврядування, органами адміністративно-господарського управління та контролю, або про розірвання угоди; стягнення не сплачених у добровільному порядку штрафів та пені; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України;
Відповідно до ч.1 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю є прийняття будь-яких актів (рішень, наказів, розпоряджень, постанов тощо), надання письмових чи усних вказівок, укладення угод або будь-які інші дії чи бездіяльність органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю (колегіального органу чи посадової особи), які призвели або можуть призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції.
У рішенні Адміністративної колегії Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.03.2017р. № 01/28-рш по справі №01-07-50/10-2017 встановлено бездіяльність Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради, порушено законодавство про захист економічної конкуренції, передбаченим ст..17 та п.7 ст.50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.
Абзацами 7, 8, 9 частини 2 статті 15 Закону України “Про захист економічної конкуренції” визначено, що антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, зокрема, визнаються: надання окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання пільг чи інших переваг, які ставлять їх у привілейоване становище стосовно конкурентів, що призводить або може призвести до недопущення, усунення, обмеження чи спотворення конкуренції; дія, внаслідок якої окремим суб'єктам господарювання або групам суб'єктів господарювання створюються несприятливі чи дискримінаційні умови діяльності порівняно з конкурентами; дія, якою встановлюються не передбачені законами України заборони та обмеження самостійності підприємств, у тому числі щодо придбання чи реалізації товарів, ціноутворення, формування програм діяльності та розвитку, розпорядження прибутком.
Згідно з пунктом 3 ст.50 Закону України “Про захист економічної конкуренції” порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні дії органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю.
Пунктами 3 та 4 вищезазначеного рішення, які позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати, на останнього покладений обов'язок здійснювати належний контроль щодо надання виконавцями послуг утримання в належному санітарно-технічному стані об'єктів благоустрою зелених насаджень у т.ч. утримання вулично-дорожньої мережі міста Полтави та вжити заходів щодо повернення до місцевого бюджету зайво профінансованих ПАТ "Управління механізації будівництва №23" бюджетних коштів.
Статтею 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, на яку позивач посилається як на обґрунтування своїх позовних вимог, встановлено порядок виконання рішень та розпоряджень органів Антимонопольного комітету України. Так, частиною 2 цієї статті визначено, що рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.
Відповідно до ст.48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; припинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; зобов'язання органу влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарського управління та контролю скасувати або змінити прийняте ним рішення чи розірвати угоди, визнані антиконкурентними діями органів влади, органів місцевого самоврядування; усунення наслідків порушень законодавства про захист економічної конкуренції.
Згідно з п.33 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету №5 від 19.04.1994р. із подальшими змінами, резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення.
Вирішуючи спір, суд враховує наступне.
Відповідно до п.10. ст.59 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.
Згідно з ст.124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Статтею 4-5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття рішень обов'язкових до виконання на всій території України. Невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим Кодексом та іншими законами України.
Як зазначалося, пунктами 3 та 4 рішення Полтавського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 16.03.2017 року №01/28-рш по справі №01-07-50/10-2017 Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради було зобов'язано здійснювати належний контроль щодо надання виконавцями послуг утримання в належному санітарно-технічному стані об'єктів благоустрою зелених насаджень у т.ч. утримання вулично-дорожньої мережі міста Полтави та вжити заходів щодо повернення до місцевого бюджету зайво профінансованих ПАТ "Управління механізації будівництва №23" бюджетних коштів.
Однак, пункти 3 та 4 вищезазначеного рішення, які позивач просить суд зобов'язати відповідача виконати, не містять вказівки на конкретні дії, які саме відповідач повинен виконати.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач, у відповідності до норм чинного законодавства України та в межах наданих повноважень вживало, вживає та буде вживати всі необхідні заходи, щодо реалізації наданих управлінню повноважень, в т.ч. і щодо контролю за наданням виконавцями, на умовах визначених укладеними між виконавцями та управлінням договорами, послуг з утримання в належному санітарно-технічному стані об'єктів благоустрою, зелених насаджень, у т.ч. утримання вулично-дорожньої мережі міста Полтави.
Таким чином, позовна вимога про зобов'язання виконати рішення носить загальний характер та у разі задоволення позову рішення суду не може бути реально виконано. Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях чи носити альтернативний характер. Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя.
На зазначених підставах суд вважає, що позовні вимоги у вибраний позивачем спосіб захисту права задоволенню не підлягають.
Згідно з ст. 49 ГПК України судові витрати не стягуються.
Керуючись ст. ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Суддя Паламарчук В.В.