12 жовтня 2017 року Справа № 915/1715/15
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 у справі
за позовом: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Кравченка, 11)
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “ОСОБА_2 Аваль” (01011, м. Київ, вул. Лєскова, 9),
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: ОСОБА_3 (56500, Миколаївська область, м. Вознесенськ, вул. Кравченка, 11),
про: визнання недійсними у певній частині укладених до кредитного договору додаткових угод та про розірвання кредитного договору,
за участю представників сторін:
від позивача (заявника): ОСОБА_4 - довіреність від 22.06.2015 за № 287,
від відповідача: ОСОБА_5 - довіреність від 21.12.2015 за № 3572,
від 3-ої особи: не з'явився,
Позивач 25 вересня 2015 року звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просив суд:
1) визнати недійсними у певній частині додаткові угоди до кредитного договору № 010/01-04/08-384 від 25.06.2008 року:
- № 010/01-04/08-384/2 від 30.03.2010 року у п. 1.3;
- № 010/01-04/08-384/3 від 31.03.2010 року у п. 4, п. 5, п. 7.5 - в частині збільшення фактичної заборгованості за сумою кредиту на суму процентів, нараховану кредитором на додатковому рахунку;
- № 010/01-04/08-384/24 від 28.12.2010 року у п. 1 та п. 9.3 як такі, що суперечать законодавству;
2) розірвати кредитний договір № 010/01-04/08-384 від 25.06.2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством “ОСОБА_2 Аваль”, правонаступником якого є ПАТ “ОСОБА_2 Аваль”, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
У відзиві від 16.10.2015 (Т. 1, а. с. 80) відповідач зазначив про підстави застосування позовної давності та, виклавши заперечення по суті позову, просив суд відмовити в задоволенні заявлених позивачем вимог.
20 жовтня 2015 року позивач письмово клопотав до суду про призначення у даній справі судово-економічної експертизи (Т. 1, а. с. 85).
06 листопада 2015 року відповідач письмово клопотав перед судом про передачу справи до Господарського суду міста Києва (за місцем реєстрації юридичної особи) (Т. 1, а. с. 98).
18 листопада 2015 року позивач письмово клопотав про залучення до участі у справі в якості третьої особи фізичної особи - ОСОБА_3 (Т. 1, а. с. 115).
18 листопада 2015 року позивач звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог (Т. 1, а. с. 119), в якій просив суд:
1) визнати недійсними у певній частині додаткові угоди до кредитного договору від 25.06.2008 р. № 010/01-04/08-384, а саме:
а) У п. 1.3 додаткової угоди №010/01-04/08-384/2 від 30.03.2010 р. визнати недійсними такі умови:
«На підставі цієї Додаткової угоди з « 30» березня 2010 року Фактична заборгованість за сумою Кредиту збільшується на суму Заборгованості за процентами, при цьому за згодою сторін відбувається зміна строку погашення Заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів Позичальнику»;
б) У додатковій угоді № 010/01-04/08-384/3 від 31.03.2010 р.
у п. 4 визнати недійсними такі умови:
«станом на дату укладання цієї Додаткової угоди фактична заборгованість Позичальника за договором по сплаті Кредиту становить 71617 доларів США (надалі фактична заборгованість по Кредиту)»
у п. 5 визнати недійсними такі умови:
«на підставі цієї Додаткової угоди на наступний день після закінчення періоду дії Кредитних канікул по сплаті процентів Фактична заборгованість за сумою кредиту на дату закінчення терміну дії Кредитних канікул збільшується на суму нараховану Кредитором на додатковому рахунку (в разі несплати їх Позичальником протягом Кредитних канікул по процентам). Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів Позичальнику»;
у п. 7.5 визнати недійсними такі умови:
«В день коли кредитору стало відомо про настання обставин, вказаних в п. 7.1-7.4 Кредитного договору,а також по закінченню періоду Кредитних канікул по сплаті процентів, вони вважаються такими, що закінчилися, додатковий рахунок закривається, а Фактична заборгованість за сумою кредиту збільшується на суму процентів, нараховану Кредитором на додатковому рахунку»
в) У додатковій угоді № 010/01-04/08-384/4 від 28.12.2010 р.
у п. 1 визнати недійсними такі умови:
«Умову «Суму Кредитного ліміту» у п. 1 ст. 1 «базові умови кредитування, визначення термінів» викласти у такій редакції:
« 1.1.2. Сума Кредитного ліміту, Валюта кредиту: Кредитний ліміт 74707,96 (сімдесят чотири тисячі сімсот сім) дол. США 96 центів, далі - Кредит»
у п. 9.3 визнати недійсними такі умови:
«На підставі цієї Додаткової угоди з грудня 2010 року Фактична заборгованість за сумою Кредиту збільшується на суму Заборгованості за процентами, при цьому за згодою Сторін відбувається зміна строку погашення Заборгованості. Таке збільшення не супроводжується видачею кредитних коштів Позичальнику»;
2) розірвати кредитний договір № 010/01-04/08-384 від 25.06.2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством “ОСОБА_2 Аваль”, правонаступником якого є ПАТ “ОСОБА_2 Аваль”, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
18 листопада 2015 року ухвалою Господарського суду Миколаївської області було залучено до участі у справі фізичну особу ОСОБА_3 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача (Т. 1, а. с. 125).
25 листопада 2015 року господарський суд по справі № 915/1715/15 прийняв рішення, яким відмовив повністю в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства "ОСОБА_2 Аваль" про визнання недійсними п. 1.3 додаткової угоди від 30.03.2010 р. № 010/01-04/08-384/2, п.п. 4,5,7.5 додаткової угоди від 31.03.2010 р. № 010/01-04/08-384/3, п.1, пп.9.3 додаткової угоди від 28.12.2010 р. № 010/01-04/08-384/4 до кредитного договору від 25.06.2008 р. № 010/01-04/08-384 та про розірвання цього кредитного договору, які укладені між ними (Т. 1, а. с. 157).
25 лютого 2016 року постановою Одеського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 року у справі № 915/1715/15 залишено без змін, а апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 - без задоволення (Т. 1, а. с. 221).
17 серпня 2016 року постановою Вищого господарського суду України касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 25.02.2016 та рішення господарського суду Миколаївської області від 25.12.2015 у справі № 915/1715/15 залишено без змін (Т. 2, а. с. 39).
01 серпня 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 31.07.2017 (вх. № 10948/17), в якій, керуючись ст. ст. 112, 113 ГПК України, просить суд:
1) переглянути рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 у справі № 915/1715/15 за нововиявленими обставинами;
2) розірвати кредитний договір № 010/01-04/08-384 від 25.06.2008 року, укладений між Відкритим акціонерним товариством “ОСОБА_2 Аваль”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство “ОСОБА_2 Аваль”, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1.
13 вересня 2017 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Господарського суду Миколаївської області з заявою б/н від 13.09.2017 (вх. № 12837/17) про уточнення та доповнення до заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 по справі № 915/1715/15, в якій, керуючись ст. ст. 112, 113 ГПК України, просить суд:
1) скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 у справі № 915/1715/15 за нововиявленими обставинами;
2) переглянути справу № 915/1715/15 в загальному порядку.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 03.08.2017 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 08.08.2017) (суддя Коваль С.М.) було прийнято заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 по справі № 915/1715/15 з призначенням її розгляду на 15 серпня 2017 року.
Ухвалою від 15.08.2017 судом задоволено заяву представника позивача про відвід судді Коваля С.М у розгляді заяви про перегляд рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 по справі № 915/1715/15 за нововиявленими обставинами; відведено суддю Коваля С.М. від розгляду заяви про перегляд рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 по справі № 915/1715/15 за нововиявленими обставинами; приписано визначити склад суду, який розглядатиме заяву про перегляд рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 по справі № 915/1715/15 за нововиявленими обставинами, у відповідності до порядку, встановленому ч. 3 ст. 2-1 ГПК України.
За розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 163 від 15.08.2017 було здійснено повторний автоматизований розподіл заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у справі № 915/1715/15. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2017 вказану заяву у справі № 915/1715/15 передано на розгляд судді Фролову В.Д.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 17.08.2017 (суддя Фролов В.Д.) було прийнято заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 по справі № 915/1715/15 до розгляду; строк розгляду заяви розпочато заново; розгляд заяви призначено на 07 вересня 2017 року.
07.09.2017 в судовому засіданні оголошувалась перерва до 13.09.2017.
Ухвалою від 13.09.2017 судом задоволено заяву представника позивача про відвід судді Фролова В.Д.
За розпорядженням в.о. керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 184 від 13.09.2017 було здійснено повторний автоматизований розподіл заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення у справі № 915/1715/15. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.09.2017 вказану заяву у справі № 915/1715/15 передано на розгляд судді Смородіновій О.Г.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 14.09.2017 судом було прийнято до свого провадження заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 б/н від 31.07.2017 (вх. № 10948/17 від 01.08.2017) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 у справі № 915/1715/15; строк розгляду заяви розпочато заново; розгляд заяви призначено на 12 жовтня 2017 року о 10 год. 15 хв.
12 жовтня 2017 року в судовому засіданні представники як заявника, так і відповідача підтримали викладені в своїх зверненнях позиції.
Так, обґрунтовуючи подану заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 у справі № 915/1715/15, ФОП ОСОБА_1 посилається на те, що порядок видачі кредитних коштів, передбачений Положенням про кредитування приватних підприємців та суб'єктів малого бізнесу, малого і мікробізнесу, ОСОБА_6 карткою № 269 з адміністрування операцій кредитування корпоративних клієнтів, клієнтів МСБ, затвердженої протоколом № 269 від 20.09.2007 року спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, а саме те, що відповідачем надано позивачу кредит в іноземній валюті в сумі 68042,00 дол. США, що підтверджується зарахуванням коштів у доларах США на позичковий рахунок № 20734291 згідно меморіального ордеру від 01.07.2008 № 1, та обставина, що банком кредитні кошти в сумі 68042,00 дол. США зараховано на позичковий рахунок, а не на розрахунковий рахунок, як це передбачено договором, не впливає на віднесення кредиту до кредиту в іноземній валюті, оскільки на підставі заяви позивача від 01.07.2008 відповідачем здійснено в установленому порядку обмін кредитних коштів у сумі 68042,00 дол. США на гривню із зарахування їх на поточний рахунок позивача, відкритий у відповідача, а недотримання банком встановленої форми заяви про конвертацію валюти, порядку обліку здійснення операції купівлі-продажу валюти на міжбанківському валютному ринку за заявою позивача не може вплинути на визначення валюти кредитування.
Заперечуючи проти заяви позивача, відповідачем зазначено таке: судами всіх трьох інстанцій по справі № 915/1715/15 встановлено та викладено, зокрема, в постанові ВГСУ від 17.08.2016, що на виконання умов кредитного договору № 010/01-04/08-384 від 25.06.2008 АТ «ОСОБА_2 Аваль» надано ФОП ОСОБА_1 кредит саме в іноземній валюті в сумі 68042,00 дол. США, що підтверджується зарахуванням коштів у доларах США на позичковий рахунок № 20734291 згідно з меморіальним валютним ордером від 01.07.2008 № 1, та на підставі заяви ФОП ОСОБА_1 від 01.07.2008 здійснено у встановленому порядку обмін кредитних коштів в сумі 68042,00 дол. США на гривню з зарахування їх на поточний рахунок. Наведене дає підстави для висновку про те, що АТ «ОСОБА_2 Аваль» своєчасно належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором. Посиланням ФОП ОСОБА_1 на істотне порушення договору спростовується матеріалами справи. Положення про кредитування приватних підприємців та суб'єктів малого бізнесу, малого та мікробізнесу та ОСОБА_6 картку № 269 АТ «ОСОБА_2 Аваль» не можуть вважатися нововиявленими обставинами, так як по своїй суті не є нормативними актами (законом, постановою, указом чи ін.), а суто внутрішніми документами банку, які використовуються для внутрішньої взаємодії між підрозділами банку.
Також в судовому засіданні представник відповідача вказав на те, що: вищевказане Положення - це додаткова підстава позову, але не нововиявлена обставина; підставою ж позову є порушення закону, а не Положення; умови кредитного договору банком не порушені і це встановлено судами всіх інстанцій.
Суд, дослідивши заявлені підприємцем обставини в сукупності з матеріалами справи, оцінивши докази, які надані в обґрунтування заявлених вимог, вислухавши представників сторін, дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви ФОП ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 у справі № 915/1715/15, з огляду на таке:
За приписами ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; 3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; 4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; 5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Наразі, суд зазначає, що за змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.
Водночас, статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
З огляду на приписи статті 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами зазначених документів, ратифікованих законами України.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов'язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.
Водночас, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Отже, у зв'язку з ратифікацією Конвенції, протоколів до неї та прийняттям Верховною Радою України Закону, господарським судам у здійсненні судочинства зі справ, віднесених до їх підвідомчості, слід застосовувати судові рішення та ухвали Суду з будь-якої справи, що перебувала в його провадженні. Вказану правову позицію наведено у Інформаційному листі Вищого господарського суду України № 01-06/1444/16 від 22.04.2016 «Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, юрисдикцію та практику Європейського суду з прав людини».
У відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у справі «Устименко проти України» (заява № 32053/13) констатував, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом першим статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Сокуренко і Стригун проти України» від 20 липня 2006 року (заяви № 29458/04 та № 29465/04) вказав, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права. Аналогічну правову позицію наведено у постанові від 08.02.2017 Вищого господарського суду України у справі № 921/1289/13-г/7.
Як вбачається із рішення Європейського Суду з прав людини від 18.11.2004 у справі "Правєдная проти Росії", заява № 69529/01, пп. 27-28, та рішення від 06.12.2005 у справі "Попов проти Молдови" № 2, заява № 19960/04, п. 46, процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду.
Більше того, жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду і нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (див. п.п. 51-52 рішення Суду у справі "Рябих проти Росії" від 24 червня 2003 року; ухвала Суду щодо прийнятності заяви № 62608/00 "Агротехсервіс проти України"; п.п. 42-44 рішення Суду у справі "Желтяков проти України" від 9 червня 2011 року).
Отже, процедури перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами повинні відповідати вимогам статті 6 Конвенції та положенням законодавства України та мають бути збалансовані з реальністю правового захисту та ефективністю рішень судів усіх інстанцій, як найважливіших аспектів реалізації принципу верховенства права.
Як вказувалось вище, відповідно до приписів статті 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.
Як зазначено у пункті 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» до нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов: по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).
Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.
Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.
Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.
Відповідно до пункту 5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами» не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. У разі подання таких доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу XIII Господарського процесуального кодексу України господарський суд має винести ухвалу про залишення судового рішення без зміни. В той же час заінтересована сторона не позбавлена права оскаржити судове рішення в апеляційному порядку з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України, зокрема, статті 101 цього Кодексу.
Суд звертає увагу заявника на те, що статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За висновками суду, посилання заявника на Положення про кредитування приватних підприємців та суб'єктів малого бізнесу, малого і мікробізнесу та на ОСОБА_6 картку № 269 в якості обґрунтування наявності підстав для перегляду судового рішення по справі № 915/1715/15 за нововиявленими обставинами фактично є намаганням здійснити переоцінку тих доказів, які вже оцінювались господарським судом у процесі розгляду справи.
Тобто, у даному випадку заява позивача фактично ґрунтується на підставах для переоцінки судом наявних в матеріалах справи доказів, що суперечить приписам Господарського процесуального кодексу України стосовно підстав для перегляду рішення за нововиявленими обставинами та позиції Вищого господарського суду України, яка наведена у пункті 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 17 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами».
Одночасно, суд вважає юридично неспроможними посилання заявника на те, що обставини стосовно існування ОСОБА_6 картки № 269 ФОП ОСОБА_1 не могли бути відомі на момент розгляду справи № 915/1715/15, оскільки посилання на вказану картку містяться в матеріалах справи, а саме в розпорядженні відповідача відділу платежів та обліку, казначейських, кредитних, депозитних документарних операцій від 01.07.2008 (Т. 1, а. с. 140), та у відповідності до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України кожен учасник судового процесу має право, в тому числі, знайомитись з матеріалами справи, надавати письмові пояснення та висловлювати заперечення. Тобто, позивач мав право та реальну можливість під час первісного розгляду справи ознайомитись зі змістом розпорядження відповідача відділу платежів та обліку, казначейських, кредитних, депозитних документарних операцій від 01.07.2008 та висловити заперечення з приводу останнього та звернутися до суду на підставі ст. 38 Господарського процесуального кодексу України про витребування у відповідача ОСОБА_6 картки № 269, чого ФОП ОСОБА_1 здійснено не було.
Що ж стосується посилання заявника стосовно порушень приписів Положення про кредитування приватних підприємців та суб'єктів малого бізнесу, малого і мікробізнесу, допущених відповідачем під час надання банком кредиту, то суд вважає слушним посилання відповідача на той факт, що, по-перше, це Положення не може вважатися нововиявленою обставиною, оскільки за змістом самої заяви фігурує як підстава позовних вимог; по-друге, це Положення по своїй суті не є нормативним актом, порушення приписів якого тягне за собою наслідки у вигляді розірвання кредитного договору, а є лише внутрішнім документом банку.
Крім того, судом встановлено, що дійсно судами як першої, так і апеляційної інстанцій у повному обсязі досліджено та надано юридичну оцінку всім наявним у матеріалах даної справи доказам стосовно дій АТ «ОСОБА_2 Аваль» при наданні ФОП ОСОБА_1 кредиту на предмет їх відповідності фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, що знайшло своє підтвердження в постанові Вищого господарського суду України від 17.08.2016 у даній справі.
Так, колегією суддів касаційної інстанції зазначено наступне: «…судами попередніх інстанцій встановлено, що на виконання умов кредитного договору відповідачем надано позивачу кредит саме в іноземній валюті в сумі 68042,00 дол. США, що підтверджується зарахуванням коштів у доларах США на позичковий рахунок № 20734291 згідно з меморіальним валютним ордером від 01.07.2008 № 1, та на підставі заяви позивача від 01.07.2008 здійснено у встановленому порядку обмін кредитних коштів у сумі 68042,00 дол. США на гривню з зарахуванням їх на поточний рахунок позивача, відкритий у відповідача.
Наведене дає підстави для висновку проте, що відповідач своєчасно та належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за кредитним договором, а посилання позивача на істотне порушення договору спростовується матеріалами справи.»
Таким чином, виходячи з наведеного у сукупності, з огляду на недоведення заявником одночасного існування всіх обов'язкових ознак нововиявлених обставин, а отже - за відсутності наявності ознак існування таких нововиявлених обставин для перегляду судового рішення, суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення заяви ФОП ОСОБА_1 б/н від 31.07.2017 (вх. № 10948/17) про перегляд рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 у справі № 915/1715/15 за нововиявленими обставинами.
Інші доводи та міркування заявника не прийняті судом до уваги як необґрунтовані та безпідставні.
З огляду на висновки суду про відсутність підстав для перегляду рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 у справі № 915/1715/15 за нововиявленими обставинами, клопотання позивача про витребування доказів (Т. 2, а. с .155) також залишено судом без задоволення.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 43, 86, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Відмовити в задоволенні Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 б/н від 31.07.2017 (вх. № 10948/17 від 01.08.2017) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 у справі № 915/1715/15.
2. Рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.11.2015 у справі № 915/1715/15 залишити без змін.
Суддя О.Г. Смородінова