ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.10.2017Справа №910/11413/17
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Гусине"
доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачаУправління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м.Києва
простягнення 61279,17 грн.
Суддя Смирнова Ю.М.
Представники:
від позивачаТуманян А.О. - керівник
від відповідачаМазніченко О.В. - представник
від третьої особине з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю "Гусине" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві 61279,17 грн. матеріальної шкоди.
Позивач вказує, що з вини Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві Товариство з обмеженою відповідальністю "Гусине" було позбавлено можливості зареєструвати податкову накладну в електронному вигляді на виконання умов п.5.2 договору поставки №3094/2015 від 22.12.2015, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон", внаслідок чого позивач поніс збитки у вигляді штрафу, який складає 61279,17 грн, тобто 20% від ціни зазначеного договору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 за вказаним позовом порушено провадження у справі №910/11413/17, залучено до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби України у Шевченківському районі м. Києва та призначено справу до розгляду на 03.08.2017.
В судовому засіданні 03.08.2017 судом було оголошено перерву до 07.09.2017, а 07.09.2017 до 14.09.2017.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.09.2017 у зв'язку з тим, що судове засідання, призначене на 14.09.2017 не відбулось, розгляд справи призначено на 03.10.2017.
Представник позивача в судовому засіданні 03.10.2017 заявлені позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання 03.10.2017 з'явився, проти заявлених позовних вимог заперечив.
В наданих суду запереченнях по суті спору відповідач зазначив, що договір №111220141 про визнання електронних документів від 11.12.2014, укладений між з Товариством з обмеженою відповідальністю "Гусине" та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві було розірвано у відповідності до ст. 13 Закону України "Про електронний цифровий підпис" та положень самого договору внаслідок порушення платником податків істотних умов даного договору та вимог ст. ст.ст. 6, 7 Закону України "Про електронний цифровий підпис" щодо зобов'язання підписувача своєчасно надавати інформацію про зміну даних, а саме в разі зміни платником реєстрації, про що позивача було повідомлено листом за вих. №48312/10/26-59-10-03-14 від 06.10.2015, який позивач отримав за вх.№701 від 06.11.2015, тобто як станом на дату укладення договору поставки №3094/2015 від 22.12.2015, так і станом на дату надсилання податкової накладної для реєстрації - 18.03.2016 позивач був обізнаний про відсутність у нього можливості подати податкові документи із застосуванням електронного цифрового підпису.
Також, за твердженнями відповідача, між протиправною поведінкою останнього при розірванні договору №111220141 про визнання електронних документів від 11.12.2014 та заявленою позивачем до стягнення матеріальною шкодою у розмірі 61279,17 грн не вбачається причинного зв'язку, який є елементом цивільного правопорушення та наявність всіх елементів якого, зважаючи на норми ст. 22 Цивільного кодексу України та ст.ст. 218, 224 Господарського кодексу України, є необхідною для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача в судові засідання не з'явився. Через канцелярію Господарського суду міста Києва 24.07.2017 третя особа подала пояснення по суті спору та просила суд здійснювати розгляд справи без участі її представника.
В судовому засіданні 03.10.2017 судом розглянуто клопотання відповідача про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Державної фіскальної служби України, як відповідального за прийняття/неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування органу.
Відповідно до п.1 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора.
За приписами п. 1.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011, ст. 27 ГПК України передбачає можливість участі в судовому процесі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, якщо рішення господарського суду зі спору може вплинути на права та обов'язки цієї особи щодо однієї із сторін. З підстав, зазначених у третьому і четвертому реченнях частини першої згаданої статті, господарський суд залучає певну особу до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, й за відсутності згаданих заяви чи клопотання. Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини. Питання про допущення або залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, до участі у справі вирішується ухвалою суду про прийняття позовної заяви до розгляду (із зазначенням про це в ухвалі про порушення провадження у справі) або під час розгляду справи, але до прийняття господарським судом рішення, з урахуванням того, чи є у цієї особи юридичний інтерес у даній справі. Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Отже, за результатами розгляду вищевказаного клопотання відповідача, враховуючи, що у зв'язку із прийняттям судового рішення у справі №910/11413/17 Державну фіскальну служби України не буде наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, суд приходить до висновку, що рішення у справі ніяким чином не вплине на права та обов'язки Державної фіскальної служби України у якої відсутній юридичний інтерес у даній справі, що є підставою для відмови у задоволенні розглядуваного клопотання відповідача.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
22.12.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гусине" (постачальник) було укладено договір поставки №3094/2015 відповідно до умов якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю сільськогосподарську продукцію власного виробництва в асортименті, за ціною, якістю, кількістю та на умовах, узгоджених з покупцем і вказаних у договорі та в додатках до договору, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару (п.1.1), постачальник зобов'язаний надати покупцеві податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному чинним законодавством, електронного підпису уповноваженої особи, та зареєстровану в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника. Постачальник забезпечує реалізацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у визначений чинним законодавством термін та її надання покупцеві. Підтвердженням про реєстрацію податкової накладної постачальника та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування з Єдиного реєстру податкових накладних. У разі невиконання (неналежного виконання) зазначених зобов'язань, у тому числі якщо надіслані податкові накладі та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених Податковим кодексом України, постачальник сплачує покупцеві штраф у розмірі 20% від суми договору, у т.ч. ПДВ (п.5.2).
Відповідно до додатку №1 від 18.03.2016 до договору поставки між сторонами було погоджено поставку сої у кількості 38,50 тонн, загальною вартістю 367675,00 грн.
Згідно видаткової накладної №1 від 18.03.2016 позивачем було поставлено, а представником покупця за довіреністю отримано товар у кількості 38,50 тонн, загальною вартістю 367675,00 грн.
Товар, як зазначає позивач, оплачено покупцем за вирахуванням 61279,17 грн - 20% штрафу за порушення позивачем п.5.2 вищевказаного договору внаслідок незабезпечення позивачем реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
11.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гусине" (платник податків, позивач) та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (перейменовано на Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві) (орган ДПС, відповідач) було укладено договір №111220141 про визнання електронних документів, предметом якого є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладених з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу (п.1 розділу 1), договір надає платнику податків можливість, а не зобов'язує його подавати до органу ДПС податкові документи в електронному вигляді, якщо інше не передбачене законом (п.2 розділу 1), орган ДПС має право розірвати договір в односторонньому порядку у випадку не надання платником податків нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або в разі зміни платником податків місця реєстрації (п.4 розділу 6). У разі припинення дії договору надісланий платником податків податковий документ в електронному вигляді не приймається (п. 5 розділу 6).
Листом за вих. №48312/10/26-59-10-03-14 від 06.10.2015 ДПІ у Шевченківському району ГУ ДФС у м. Києві повідомило позивача про розірвання договору №111220141 про визнання електронних документів від 14.12.2014, у зв'язку з порушенням істотних умов договору, а саме: у зв'язку з відсутністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Гусине" за місцезнаходженням. Вказаний лист було отримано позивачем за вх.№701 від 06.11.2015, про що у справі містяться належні та допустимі докази.
В подальшому, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.12.2016 у справі № 826/24574/15 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Гусине" Товариством з обмеженою відповідальністю "Гусине" (платник податків, позивач) та Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві (перейменовано на Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві задоволено в повному обсязі, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві від 06.12.2015 №48312/1026-59-10-03-14 про розірвання договору №9071457487 від 11.12.2014 щодо визнання електронних документів.
15.10.2015 позивачем до контролюючого органу було подано податкову звітність, яка не була прийнята, а в квитанції №1 зазначено про те, що договір про визнання електронної звітності не укладено.
Отже, обставини справи свідчать, що як на момент укладення договору позивачем з його контрагентом, так і на момент поставки товару, діючого договору про визнання електронних документів з відповідачем у позивача не було.
Починаючи з 16.10.2015 позивач неодноразово ініціював укладення нових договорів з відповідачем, однак відповідач з різних підстав не приймав зазначені договори, вказуючи про це у відповідних квитанціях, які долучені позивачем до матеріалів справи.
18.03.2016 на підтвердження вчинення господарської операції позивачем було складено відповідну податкову накладну та надано її в паперовому вигляді до ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві 23.03.2016.
Позивач стверджує, що внаслідок неправомірних дій (з вини) Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м.Києві Товариство з обмеженою відповідальністю "Гусине" було позбавлено можливості зареєструвати податкову накладну в електронному вигляді на виконання умов п.5.2 договору поставки №3094/2015 від 22.12.2015, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарським підприємством "Нібулон", внаслідок чого позивач поніс збитки у вигляді штрафу, який складає 61279,17 грн, тобто 20% від ціни зазначеного договору.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової та немайнової (моральної) шкоди наведено, зокрема, у ст.ст. 1166, 1167, 1173 Цивільного кодексу України.
Відповідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.
На відміну від загальної норми ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма ст. 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
Отже для відшкодування шкоди за правилами ст. 1173 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:
а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії;
б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1173 Цивільного кодексу України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;
в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
При цьому, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Частина 5 ст. 12 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію добросовісності і розумності дій особи, яка здійснює власне право. Ця презумпція діє, поки інше не буде встановлено рішенням суду. Добросовісне здійснення особою свого цивільного права передбачає реалізацію правомочностей відповідного права з урахуванням інтересів інших учасників відносин, публічних інтересів держави тощо. Добросовісність здійснення цивільного права завжди проявляється в такій поведінці особи-носія такого права, яка знаючи (повинна була знати), що здійснення нею прав або виконання обов'язків може призвести до негативних наслідків, не вжила доступних їй заходів для їх усунення. В іншому випадку така особа має вважатися недобросовісною з настанням для неї тих чи інших правових наслідків. Розумне здійснення цивільних прав передбачає адекватну оцінку особою цінності певного майнового права, доцільність своїх дій, наслідків здійснення або нездійснення цивільного права. У зв'язку з цим, розумним здійсненням цивільних прав слід вважати звичайні дії, які є адекватними стану правовідносин і які може вчиняти особа відповідно до її середнього рівня інтелекту та життєвого досвіду, а також професійного статусу особи.
Відповідач неправомірно розірвав з позивачем договір №9071457487 від 11.12.2014 щодо визнання електронних документів, що встановлено судовим рішенням. Проте, враховуючи, що як станом на дату укладення договору поставки так і станом на момент поставки товару, діючого договору про визнання електронних документів з відповідачем у позивача не було, позивач міг і повинен був передбачити можливість настання для нього негативних наслідків внаслідок невиконання ним умов п.5.2 договору поставки, оскільки надати контрагенту податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умови її реєстрації у встановленому податковим законодавством порядку, позивач не міг, проте свідомо взяв на себе зобов'язання у вказаній частині.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що позивачем не доведено наявності причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача та завданою шкодою, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у випадку відмови у позові покладається на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Повне рішення складено 12.10.2016
Суддя Ю.М. Смирнова