ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
03.10.2017Справа №910/11368/17
За позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до державного підприємства "Конструкторське бюро "Артилерійськє озброєння"
про стягнення 70 683,97 грн.
Суддя Шкурдова Л.М.
Представники:
від позивача - ОСОБА_2 за договором про надання правової допомоги № б/н від 03.07.17 р.
від відповідача - Поставець О.О. за дов. № б/н від 11.07.17 р.
Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до державного підприємства "Конструкторське бюро "Артилерійськє озброєння" про стягнення 90469,75 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2017 року порушено провадження у справі № 910/11368/17.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що рішення суду про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 68 878,00 грн не виконано, в зв'язку з чим позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3 % річних нарахованих на суму заборгованості за період з 01.08.2013 року по 30.06.2017 року.
Позивачем 14.09.2017 року подано заяву про зменшення розміру позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду, згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача 65 383,20 грн - інфляційні втрати, 6 091,46 грн - 3 % річних нараховані за період з 01.08.2014 року по 11.07.2017 року.
Відповідачем у відзиві на позов заявлено про застосування наслідків пропущення строків позовної давності до вимог позивача про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних.
В судовому засіданні 14.09.2017 року оголошено перерву.
В судовому засіданні 03.10.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд, -
05.11.2008р. між Державним підприємством "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" (замовник) та Фізичною особою ОСОБА_1 (виконавець) було укладено договір №73/11-08 на виготовлення продукції (далі - Договір).
Згідно з п.1.1. Договору виконавець зобов'язався виконати і здати замовнику, а замовник зобов'язався прийняти і оплатити виготовлення деталей з матеріалу виконавця. Найменування деталей та їх кількість вказано у специфікації.
Після затвердження акту виконаних робіт замовник на протязі 3-х банківських днів перераховує залишок коштів за виконані роботи на розрахунковий рахунок виконавця (п.4.5 договору).
В зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань по оплаті робіт за Договором позивач звернувся до Господарського суду міста Києва про стягнення з відповідача 83 546 грн., у тому числі: основного боргу - 68 878 грн., пені - 3 443 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами - 5 329 грн., інфляційних втрат - 5 896 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.07.2013 року у справі №910/8008/13 стягнуто з Державного підприємства "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 основний борг в сумі 68 878 грн., пеню в сумі 3 443 грн., проценти за користування чужими грошовими коштами в сумі 5 329 грн., інфляційні нарахування в сумі 5692,03 грн. та судовий збір в розмірі 1 716,30 грн.
Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що сума заборгованості в розмірі 68 878,00 грн стягнута за рішенням суду відповідачем не сплачена, в зв'язку з чим позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати в розмірі 65 383,20 грн, 6 091,46 грн - 3 % річних нараховані за період з 01.08.2014 року по 11.07.2017 року.
Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). При цьому чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 № 13/210/10 та від 12.09.2011 № 6/433-42/183 і постанові Вищого господарського суду України від 16.03.2011№ 11/109).
Рішенням суду встановлено факт невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо сплати грошових коштів в розмірі 68 878,00 грн .
Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум (постанова пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду м. Києва від від 24.07.2013 року у справі №910/8008/13 встановлено факт невиконання відповідачем свого зобов'язання щодо оплати наданих послуг, встановлено наявність суми основного боргу в розмірі 68 878,00 грн та порушення відповідачем грошового зобов'язання. Доказів виконання рішення суду та сплати на користь позивача заборгованості по орендній плати відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Правовий аналіз положень ст. ст. 526, 599, 611, 625 ЦК дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за час прострочення.
Разом із тим, главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність.
Аналіз змісту наведених норм матеріального права у їх сукупності дає підстави для висновку, що до правових наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ст. 625 ЦК, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки (ст.257 ЦК).
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. 267 ЦК).
Порядок відліку позовної давності наведено у ст. 261 ЦК, зокрема відповідно до ч. 1 цієї статті перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених ст. 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК).
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.04.2017 у справі №918/329/16.
Судом встановлено, що зобов'язання відповідача зі сплати основного боргу в розмірі 68 878,00 грн не виконано.
Як вже зазначалось, позивач просить суд стягнути 3% річних та інфляційні втрати за період прострочення з 01.08.2014 року по 11.07.2017 року.
Враховуючи те, що позивач звернувся з даним позовом до суду 11.07.2017 (згідно відбитку штемпеля поштового відділення), задоволенню підлягають вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних за період з 01.08.2014 (гранична дата визначена позивачем в межах трьохрічного строку позовної давності) по 11.07.2017 року.
Зважаючи на викладене, твердження відповідача про сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних у зв'язку зі спливом строку за вимогою про стягнення основного боргу - помилковий, а заява про застосування строку позовної давності задоволенню не підлягає.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних за період з 01.08.2014 року по 11.07.2017 року, в зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 6 091,46 грн.
Судом перераховано розмір інфляційних втрат за період з 01.08.2014 року по 11.07.2017 року, в зв'язку з чим, вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат частково в розмірі 64 592,51 грн.
Відповідно до ч.1 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 33, 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з державного підприємства "Конструкторське бюро "Артилерійське озброєння" (03057, м.Київ, вул.Вадима Гетьмана, будинок 6, код ЄДРПОУ 34297075) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61202, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 6 091 (шість тисяч дев'яносто одну) грн 46 коп - 3 % річних, 64 592 (шістдесят чотири тисячі п'ятсот дев'яносто дві) грн 51 коп - інфляційні втрати та 1582 (тисячу п'ятсот вісімдесят дві) грн 30 коп - витрати по сплаті судового збору.
В задоволенні іншої частини позову - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Л.М. Шкурдова
Повний текст рішення складено: 11.10.2017р.