вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"21" вересня 2017 р. Справа № 911/2331/17
Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНДА»
про стягнення 38616,24 грн.
секретар судового засідання: Діхтярук Є.А.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 24 від 03.03.2017 р.)
від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 18.08.2017 р.)
Обставини справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» (далі - ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА», позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНДА» (далі - ТОВ «ПАНДА», відповідач) про стягнення 45357,48 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на укладення 27.09.2016 р. з ТОВ «ПАНДА» договору № LC-5208 транспортного експедирування територією України, згідно якого позивач зобов'язується організувати надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу замовника по території України, а відповідач зобов'язується оплатити вартість наданих послуг.
Позивач надавав ТОВ «ПАНДА» послуги з перевезення вантажу, які останнім не були оплачені належним чином, у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 29600,00 грн. основного боргу, 614,74 грн. 3% річних, 3608,15 грн. інфляційних втрат, 5614,59 грн. пені, 5920,00 грн. 20% штрафу, а також витрати зі сплати судового збору.
31.08.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив б/н від 31.08.2017 р. (вх. № 18190/17 від 31.08.2017 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач проти позову заперечує, вказуючи на ненадання позивачем належного пакету документів, який був погоджений у заявках на перевезення, що стало підставою для несплати відповідачем наданих позивачем послуг з перевезення вантажу. Крім того, ТОВ «ПАНДА» заперечує проти нарахування останньому неустойки за понаднормове використання транспортного засобу, оскільки, як зазначає відповідач, позивачем до матеріалів справи не додано доказів такого використання. Враховуючи викладене, ТОВ «ПАНДА» просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
У судовому засіданні 31.08.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала; представник відповідача проти позову заперечувала.
Розгляд справи відкладався.
20.09.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача було подано клопотання № 2994 від 20.09.2017 р. (вх. № 19798/17 від 20.09.2017) про долучення до матеріалів справи, зокрема, заяви про зменшення розміру позовних вимог б/н, б/д, за змістом якої позивач зазначає, що при здійсненні розрахунку заборгованості останнім було невірно розраховано суми штрафних санкцій за понаднормовий простій транспортного засобу, у зв'язку з чим позивачем було здійснено новий розрахунок ціни позову без нарахування відповідачу неустойки за понаднормове використання транспортного засобу. У зв'язку з викладеним позивач зменшує розмір позовних вимог та просить суд стягнути з ТОВ «ПАНДА» 26400,00 грн. основного боргу, 455,67 грн. 3% річних, 2354,76 грн. інфляційних втрат, 4125,81 грн. пені, 5280,00 грн. 20% штрафу.
Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.
Згідно з п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26.12.2011 р. № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
За вказаних обставин суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви б/н, б/д про зменшення розміру позовних вимог, а саме - про стягнення з відповідача 26400,00 грн. основного боргу, 455,67 грн. 3% річних, 2354,76 грн. інфляційних втрат, 4125,81 грн. пені, 5280,00 грн. 20% штрафу.
21.09.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача було подано додаткові пояснення до відзиву б/н від 21.09.2017 р. (вх. № 19868/17 від 21.09.2017 р.), відповідно до яких відповідач зазначає, що оскільки пакет документів, який є підставою для проведення оплати наданих позивачем послуг, був направлений останнім не в повному обсязі, то відповідач не мав доказів виконання послуг позивачем та підстав для проведення оплати наданих послуг. Відповідач також вказує на безпідставність включення позивачем до розрахунку ціни позову неустойки за простій транспортного засобу, оскільки у товарно-транспортних накладних відсутня відмітка про наявність простою транспортного засобу. При цьому, до письмових пояснень відповідачем було додано оригінал акту звірки взаєморозрахунків станом на 31.08.2017 р.
21.09.2017 р. до господарського суду Київської області від позивача подано клопотання № 2997 від 21.09.2017 р. (вх. № 19838/17 від 21.09.2017 р.) про долучення документів до матеріалів справи, а саме - копії опису вкладення у цінний лист від 15.09.2017 р., копії опису вкладення у цінний лист від 21.09.2017 р. та акту звірки взаєморозрахунків.
Представник позивача у судовому засіданні 21.09.2017 р. позовні вимоги підтримувала з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог. Представник відповідача зазначала про підписання між сторонами акту звірки взаєморозрахунків, відповідно до якого станом на 31.08.2017 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 26400,00 грн.
У судовому засіданні 21.09.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд
встановив:
27.09.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» (експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПАНДА» (замовник) було укладено договір транспортного експедирування територією України № LC-5208, відповідно до п. 1.1 якого експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок замовника організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням по території України у відповідності з умовами, узгодженими сторонами у заявках до даного договору, які є невід'ємною частиною договору.
Згідно з пп. 2.1.1 договору, послуги щодо кожного окремого перевезення надаються експедитором на підставі укладеної сторонами заявки. За фактом надання послуг сторони складають та підписують акт приймання-передачі наданих послуг (пп. 2.1.2 договору).
Підпунктом 4.2.6 договору сторонами погоджено, що експедитор доставляє вантаж замовника у відповідності до правил та вимог надісланої заявки.
Відповідно до пп. 4.1.8 договору встановлено, що у термін 5-ти робочих днів з моменту виконання своїх зобов'язань, експедитор надає замовнику два примірники акту приймання-передачі наданих послуг, рахунок-фактуру на оплату наданих послуг. Надісланий замовнику акт приймання-передачі наданих послуг має бути підписаний останнім та повернутий експедитору протягом 10-ти робочих днів з дати його надіслання замовнику. У випадку відсутності у вказаний термін підписаного замовником акту приймання-передачі наданих послуг такий акт вважається підписаним, а послуги по ньому - виконаними експедитором належним чином у повному обсязі.
Згідно з п. 5.2 договору нормативний простій транспортного засобу від завантаження/розвантаження складає 2 години на території України.
Відповідно до п. 5.3 договору, за порушення термінів нормативного простою транспортного засобу, передбаченого умовами п. 5.5 цього договору, замовник сплачує експедитору неустойку в розмірі 800,00 грн. за кожну почату добу простою, включаючи вихідні та святкові дні. Якщо сума неустойки за простій, обумовлена сторонами у заявці, відрізняється від встановленої вище, перевагу мають умови заявки.
У відповідності з п. 6.1 договору встановлено, що розмір плати за кожне окреме перевезення експедитору визначається у заявці або додатковій угоді до даного договору.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що платежі здійснюються замовником у національній валюті України згідно наданих експедитором рахунків-фактур протягом 7 календарних днів з дати виставлення відповідного рахунку-фактури, але в будь-якому випадку не пізніше п'яти календарних днів з дати вивантаження вантажу.
Судом встановлено, що ТОВ «ПАНДА» були сформовані та подані ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» заявки на перевезення вантажу територією України, а саме - заявка № 4 на суму 9300,00 грн. (з ПДВ), № 5 на суму 9300,00 грн. (з ПДВ), № 7 на суму 7800,00 грн. (з ПДВ).
На виконання умов договору № LC-5208 транспортного експедирування територією України від 27.09.2016 р. позивачем були надані відповідачеві послуги з перевезення на загальну суму 26400,00 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), у тому числі - № 7516 від 07.10.2016 р. на суму 9400,00 грн., № 7517 від 06.10.2016 р. на суму 10100,00 грн., № 7518 від 06.10.2016 р. на суму 10100,00 грн., а також товарно-транспортними накладними - № 27 від 05.10.2016 р., № 29 від 05.10.2016 р., № 35 від 06.10.2016 р.
ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» були виставлені ТОВ «ПАНДА» рахунки на оплату № 7830 від 07.10.2016 р., № 7831 від 06.10.2016 р. та № 7832 від 06.10.2016 р.
Вказані вище рахунки на оплату та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) були направлені та вручені представнику відповідача, про що свідчать додані до матеріалів справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення з підписом про отримання від 13.11.2016 р. та 22.11.2016 р.
Проте, ТОВ «ПАНДА» не розрахувалось з ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» за надані останнім послуги з перевезення вантажу згідно договору № LC-5208 транспортного експедирування територією України від 27.09.2016 р.
У зв'язку з неналежним виконанням замовником своїх зобов'язань за договором № LC-5208 транспортного експедирування територією України від 27.09.2016 р., ТОВ «ДСВ ЛОГІСТИКА» було надіслано на адресу ТОВ «ПАНДА» претензію № 2371 від 22.12.2016 р. на суму 38666,10 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи копія опису вкладення у цінний лист від 26.12.2016 р. та фіскальний чек від 26.12.2016 р.
Відповідь на претензію отримано не було.
Отже, відповідачем залишилися не оплаченими надані позивачем послуги в розмірі 26400,00 грн., у зв'язку з чим останній і звернувся з даним позовом до суду.
Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності з приписами ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч. 3 ст. 909 ЦК України).
Поряд з цим, згідно з ч. 1 ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами. (ч. 3 ст. 929 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 930 ЦК України договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.
Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату (ст. 931 ЦК України).
Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
У відповідності з частиною першою ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Поряд з цим слід зазначити, що приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Як вбачається з відзиву та поданих додаткових пояснень до нього, відповідач проти позову заперечував, вказуючи на ненадання позивачем належного пакету документів, який був погоджений у заявках на перевезення, що стало підставою для несплати відповідачем наданих позивачем послуг з перевезення вантажу. Поряд з цим, ТОВ «ПАНДА» вказувало на безпідставність включення позивачем до розрахунку ціни позову неустойки за простій транспортного засобу, оскільки у товарно-транспортних накладних відсутня відмітка про наявність простою транспортного засобу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог б/н, б/д, за змістом якої позивач зазначає, що при здійсненні розрахунку заборгованості останнім було невірно розраховано суми штрафних санкцій за понаднормовий простій транспортного засобу, у зв'язку з чим позивачем було здійснено новий розрахунок ціни позову без нарахування відповідачу неустойки за понаднормове використання транспортного засобу.
При цьому ТОВ «ПАНДА» було подано підписаний між сторонами та скріплений печатками товариств акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого станом на 31.08.2017 р. заборгованість відповідача перед позивачем становить 26400,00 грн.
Поряд з цим, доказів погашення заборгованості за договором від 27.09.2016 р. транспортного експедирування територією України № LC-5208 в сумі 26400,00 грн. відповідач суду не надав, однак і проти самого факту наявності вказаної заборгованості не заперечував.
Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.
З урахуванням викладеного та встановлення судом факту наявності заборгованості перед позивачем у відповідача, вимога позивача про стягнення заборгованості в сумі 26400,00 грн. є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Також, у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати за надані позивачем послуги, позивач на підставі п. 5.7 договору просить суд стягнути з відповідача 4125,81 грн. пені та 20 % штрафу у розмірі 5280,00 грн., нарахованих на суму заборгованості щодо кожного рахунку на оплату окремо за період з 26.11.2016 р. по 23.06.2017 р.
Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 5.7 договору, за несвоєчасну оплату послуг експедитора, замовник сплачує експедитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за весь період прострочення без обмеження в шість місяців та штраф у розмірі 20% від вартості замовлених послуг за користування цими коштами.
Судом встановлено, що позивачем було визначено початок прострочення виконання зобов'язання відповідачем з 26.11.2016 р., тобто через 3 дні після отримання відповідачем 22.11.2016 р. пакету документів, про що свідчить долучена до матеріалів справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Проте, як зазначалося вище, згідно з п. 6.2 договору передбачено, що платежі здійснюються замовником у національній валюті України згідно наданих експедитором рахунків-фактур протягом 7 календарних днів з дати виставлення відповідного рахунку-фактури, але в будь-якому випадку не пізніше п'яти календарних днів з дати вивантаження вантажу.
З доданих до матеріалів справи товарно-транспортних накладних № 27 від 05.10.2016 р., № 29 від 05.10.2016 р., № 35 від 06.10.2016 р. вбачається, що вивантаження вантажу було здійснено 07.10.2016 р., 07.10.2016 р. та 09.10.2016 р. відповідно.
Відповідно до пункту 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що прострочення оплати за надані позивачем послуги за договором від 27.09.2016 р. транспортного експедирування територією України № LC-5208 згідно заявки на перевезення вантажу територією України № 4 на суму 9300,00 грн. почалось з 13.10.2016 р., за заявкою № 5 на суму 9300,00 грн. - з 13.10.2016 р., за заявкою № 7 на суму 7800,00 грн. - з 15.10.2016 р. Водночас, позивачем заявлено до стягнення пеню, нараховану за період з 26.11.2016 р., що не суперечить вищезазначеному.
З огляду на викладене, враховуючи, що здійснений позивачем розрахунок пені та штрафу, наявний в матеріалах справи, є обґрунтованим та арифметично вірним, вимоги позивача про стягнення з відповідача 4125,81 грн. пені та 5280,00 грн. штрафу підлягають задоволенню.
Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
Згідно з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що позивачем було визначено розмір 3% річних у сумі 455,67 грн., нарахованих на заборгованість відповідача щодо кожного рахунку на оплату окремо за період з 26.11.2016 р. по 23.06.2017 р, який є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим 3% річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
Визначений позивачем розмір інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість відповідача щодо кожного рахунку на оплату окремо за період з 26.11.2016 р. по 23.06.2017 р, становить 2354,76 грн., є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» у повному обсязі.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача.
Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПАНДА» (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Грушевського, буд. 23, офіс 1, код 31189253) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДСВ ЛОГІСТИКА» (03148, м. Київ, вул. Сім'ї Сосніних, буд. 7, літера Д, код 38857571) 26400 (двадцять шість тисяч чотириста) грн. 00 коп. основної заборгованості, 4125 (чотири тисячі сто двадцять п'ять) грн. 81 коп. пені, 455 (чотириста п'ятдесят п'ять) грн. 67 коп. 3% річних, 2354 (дві тисячі триста п'ятдесят чотири) грн. 76 коп. інфляційних втрат, 5280 (п'ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп. штрафу, 1600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення підписане 11.10.2017 р.
Суддя В.М. Бабкіна