12 жовтня 2017 р. Справа № 902/808/17
Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОВЕТ»
(вул. Народного ополчення, 26-А, м. Київ, 03151)
до: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОСОК»
(вул. Наконечного, 3А-1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321)
про стягнення 176 207,12 грн.
за участю секретаря судового засідання Незамай Д.Д.,
представники сторін:
позивача ОСОБА_1 за довіреністю № 7 від 31.07.2017р.;
відповідача не з'явився
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕВРОВЕТ» звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛОСОК» про стягнення 176 207,12 грн..
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання товарів № 381/14 від 29.08.2014р. в частині проведення розрахунків за поставлений товар.
Ухвалою суду від 30.08.2017 р. за вказаним позовом порушено провадження у справі № 902/808/17 з призначення до розгляду в судовому засіданні на 20.09.2017 р. та зобов'язано сторін надати суду докази необхідні для вирішення спору в даній справі.
Ухвалою суду від 20.09.2017р. розгляд справи відкладено на 12.10.2017р. з підстав невиконання сторонами вимог суду в частині надання доказів та забезпечення явки представників сторін.
06.10.2017р. від позивача надійшла заява ( клопотання) № 84 від 03.10.2017р. з додатками. Даною заявою (клопотанням) позивач просить суд: приєднати до матеріалів справи документи, що додаються; пояснити причини не надання позивачеві ухвали суду від 30.08.2017р. про порушення провадження у справі № 902/808/17; пояснити причини ненадання позивачеві ухвали суду від 20.09.2017р..
Розглядаючи зазначену заяву (клопотання) суд зважає, що в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за вхідним номером суду 5357 від 13.09.2017р. з якого вбачається, що ухвала про порушення провадження у справі від 3008.2017р. отримана позивачем 04.09.2017р.. До того ж на електронну адресу суду від позивача надійшло клопотання № 73 від 18.09.2017р. про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю виконати вимоги суду у визначений судом строк. Ухвала про відкладення розгляду справи від 20.09.2017р. також отримана позивачем, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення за вхідним номером суду 6048 від 11.10.2017р.
Наведеним спростовуються доводи позивача щодо неотримання кореспонденції суду.
На визначену судом дату з'явився представник позивача, який позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Визначених судом пояснень та доказів не надав.
У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.
За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Ухвали Господарського суду Вінницької області про порушення провадження у справі та про відкладення слухання надсилались на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).
Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.
У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).
Також відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
Враховуючи вищенаведене, оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, пояснень на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.
Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.
З огляду на вищенаведене та враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, враховуючи встановлені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, справа розглядається за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
29 вересня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕВРОВЕС» (позивач, за договором Постачальник) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Колосок» (відповідач, за договором Покупець) укладено договір постачання товарів № 381/14. (надалі Договір)
В порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити ветеринарні препарати (надалі іменується товар). (п. 1.1. Договору)
Загальний асортимент товару та ціни визначаються Сторонами у видаткових накладних. (п. 2.1. Договору)
Ціни на товар - договірні і можуть змінюватись за згодою Сторін. (п. 2.2. Договору)
Покупець оплачує товар згідно заявок за цінами, що вказуються в рахунках-фактурах та видаткових накладних на кожну окрему поставку. (п. 2.3. Договору)
Якість товару за цим Договором, повинна відповідати ТУ на даний товар, що підтверджується Сертифікатом якості. (п. 4.1. Договору)
Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику загальну вартість товару за передоплатою, або протягом 7-ми календарних днів з моменту отримання товару шляхом переказу відповідних грошових коштів на поточний рахунок Продавця, який визначений у цьому Договорі. (п. 7.1. Договору)
Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін. (п. 11.1. Договору)
Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений п. 11.1. цього Договору, та закінчується 31 грудня 2016 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань по Договору. (п. 11.2. Договору)
На виконання зобов'язань за Договором позивач, за видатковими накладними поставив відповідачу товар загальною вартістю 912 053,36 грн., який відповідач отримав за довіреностями. (а.с. 15-33)
При цьому суд зважає, що в матеріалах справи відсутні будь-які претензії відповідача щодо якості товару.
Як встановлено судом відповідач, станом на момент звернення з позовом до суду, зобов'язання за договором виконав частково в сумі 756 696,88 грн., в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 155 356,48 грн. (а.с. 36-38)
Неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором і стало підставою для звернення позивача з позовом до суду про стягнення основного боргу та нарахування штрафних санкцій.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару, за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті отриманого товару.
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Матеріали справи підтверджують невиконання відповідачем договірних зобов'язань щодо проведення розрахунків за Товар у встановлений Договором строк.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, позивачем правомірно заявлено до стягнення 155 356,48 грн. боргу.
При цьому, після порушення провадження у справі, відповідачем перераховано на рахунок позивача 30000,00 грн. за Договором. (а.с. 92)
Згідно пункту 4.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
При цьому, припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.
Виходячи з наведеного, провадження у справі в частині стягнення 30 000,00 грн. основного боргу підлягає припиненню по п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України з віднесенням судових витрат в цій частині на відповідача, за правилами ст. 49 цього Кодексу.
Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, до стягнення підлягає сума боргу в розмірі 125 356,48 грн.
Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 17 275,64 грн. інфляційних втрат та 3575,00 грн. трьох відсотків річних за період з 15.11.2016р. по 22.08.2017р.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 статті 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені та штрафу є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.
Перевіривши за допомогою системи «ЛІГА ЗАКОН» правильність проведених позивачем розрахунків інфляційних втрат та трьох відсотків річних, суд дійшов висновку про їх арифметичну правильність, відповідність вимогам умовам Договору. Відтак, дані вимоги підлягають задоволенню в заявлених розмірах.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Всупереч наведеним вище нормам відповідач не подав до суду доказів в спростування позовних вимог в частині стягнення 125 356,48 грн. основного боргу, 17 275,64 грн. інфляційних втрат та 3575,00 грн. трьох відсотків річних.
З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 43, 32, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Колосок» (вул. Наконечного, 3А-1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321, код ЄДРПОУ 30806467) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕВРОВЕТ» (вул. Народного ополчення, 26-А, м. Київ, 03151, код ЄДРПОУ 35370894) 125 356 (сто двадцять п'ять тисяч триста п'ятдесят шість) грн. 48 коп. - основного боргу; 17 275 (сімнадцять тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 64 коп. - інфляційних втрат; 3 575 (три тисячі п'ятсот сімдесят п'ять) грн. 00 коп. - 3% річних та 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 11 коп. - витрат зі сплати судового збору.
3. Провадження у справі в частині стягнення 30 000,00 грн. основного боргу припинити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.
Повне рішення складено 13 жовтня 2017 р.
Суддя Матвійчук В.В.
віддрук. прим.:
1 - до справи;
2 - відповідачу (вул. Наконечного, 3А-1, м. Ладижин, Вінницька область, 24321).