11 жовтня 2017 року Справа № 8/84-НМ
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого: суддів:Нєсвєтової Н. (доповідач), Карабаня В.Я., Кондратової І.Д.
розглянувши касаційну скаргу споживчого товариства "Жиско"
на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2017
у справі№ 8/84-НМ Господарського суду Житомирської області
за позовомспоживчого товариства "Жиско"
до1.Радомишльської районної спілки споживчих товариств 2.Радомишльського районного управління юстиції Житомирської області в особі Реєстраційної служби Житомирського районного управління юстиції Житомирської області
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -
1.Товариство з обмеженою відповідальністю "Юридична компанія "Пріорітас" 2.Громадянин ОСОБА_4 3.Громадянка ОСОБА_5
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача 1 - 1.Вишевицьке споживче товариство
2.Потіївське споживче товариство 3.Кочерівське споживче товариство 4.Радомишльське споживче товариство 5.Громадянка ОСОБА_6 6.Громадянка ОСОБА_7 7.Громадянка ОСОБА_8 8.Громадянка ОСОБА_9
провизнання права власності та зобов'язання вчинити певні дії
за участю представників сторін:
позивача: Радченко А.В., Ільїна Д.В.,
відповідача 1: Черниш М.М., Данильченко І.А., Лотюк П.В.,
відповідача 2: не з'явився,
третіх осіб на стороні позивача:
третя особа 1: не з'явився,
третя особа 2: не з'явився,
третя особа 3: не з'явився,
третіх осіб на стороні відповідача 1:
третя особа 1: ОСОБА_15,
третя особа 2: ОСОБА_15,
третя особа 3: ОСОБА_15,
третя особа 4: ОСОБА_15,
третя особа 5: не з'явився,
третя особа 6: не з'явився,
третя особа 7: не з'явився,
третя особа 8: не з'явився,
Споживчим товариством "Жиско" подано до Господарського суду Житомирської області позов (з уточненими позовними вимогами) про визнання права спільної власності на частину (частка 76,24/100) будівлі універмагу у АДРЕСА_1, 1/2; визнання права власності на об'єкт нерухомого майна в цілому - універмаг, загальною площею 6128,7 кв.м. (Свідоцтво на право власності серії НОМЕР_1 від 27.12.2004 року) з компенсацією Радомишльській районній спілці споживчих товариств вартості його частки приміщення в сумі 1 243 347,00 грн; зобов'язання КП "Житомирське обласне міжміське бюро технічної інвентаризації" зареєструвати право власності на універмаг.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 у справі №8/84-НМ, залишеного без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2017, визнано недійсним п. 2.9 договору оренди (найму) нежитлового приміщення № 10/10-08 від 10.10.2008, укладеного між Радомишльською районною спілкою споживчих товариств та Споживчим товариством "Жиско" в такій частині: "і визнаються сторонами як створення нової речі. Виконані опоряджувальні внутрішні роботи у будь - якому випадку дають орендарю право частки орендаря в праві власності на приміщення, з чим орендодавець погоджується, підписуючи цей договір"; у позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими рішеннями, СТ "Жиско" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить рішення Господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого господарського суду та постанова апеляційного господарського суду - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що 10.10.2008 між Радомишльською районною спілкою споживчих товариств (орендодавець, відповідач 1 у справі) та Споживчим товариством "Жиско" (орендар, позивач у справі) укладено договір оренди (найму) нежитлового приміщення №10/10-08, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець зобов'язується передати, а орендар - прийняти у строкове платне користування (оренду) на умовах, викладених в цьому договорі і додатках, що є його невід'ємними частинами, приміщення будівлі універмагу за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 3170,00 кв.м., та зобов'язується сплачувати орендну плату в строки, розмірах та на умовах, передбачених договором.
Відповідно до п. 1.3 договору, орендоване приміщення знаходиться в законному користуванні орендодавця на підставі Свідоцтва на право власності (серія НОМЕР_1 від 27.12.2004), з якого вбачається, що приміщення належить відповідачу 1 на праві колективної власності.
Згідно з п. 1.4 договору, на дату його підписання, за даними обліку орендодавця, балансова вартість приміщення з урахуванням його індексації складала 1 090 706,86 грн.
За п. 2.1 договору, приміщення передається орендарю поповерхово згідно з відповідними актами приймання - передачі (додатки 3,4 до договору).
Відповідно до п. 2.5 договору, допуск орендаря в приміщення відбувається після підписання акта прийому - передачі приміщення для проведення ремонтних (опоряджувальних) робіт (додаток № 2 до договору), в якому відображається відповідна інформація про приміщення і його стан. Вказана передача не означає передачу приміщення орендодавцем орендарю в оренду, а є тільки підставою для допущення та здійснення орендарем відповідних ремонтних (опоряджувальних) внутрішніх робіт.
Пунктом 2.9 договору сторони визначили, що опоряджувальні внутрішні ремонтні роботи в приміщенні, що виконуються орендарем, є невід'ємними поліпшеннями і визнаються сторонами як створення нової речі. Виконані опоряджувальні роботи у будь - якому випадку дають орендарю право частки орендаря в праві власності на приміщення, з чим орендодавець погоджується, підписуючи цей договір.
Підпунктом 4.1.2 п. 4.1 договору сторони погодили, що орендар має право проводити реконструкцію приміщення, технічне переозброєння, оздоблювальні роботи, облаштування, поточний ремонт приміщення за письмовим погодженням орендодавця.
Згідно з підп. 4.1.8 п. 4.1 договору орендар має право залучати для проведення ремонтних та/або будь-яких інших робіт в орендованому приміщенні третю сторону.
Згідно з п. 5.1 договору оренди орендар сплачує орендну плату в розмірі 20,00 грн, в тому числі ПДВ (20%) 3,33 грн. за один квадратний метр орендованої площі на місяць.
За п. 9.1 договору, строк оренди за цим договором складає 1050 календарних днів з моменту підписання цього договору сторонами та скріплення печатками сторін.
На виконання умов п. 2.5 договору, 10.10.2008 орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення загальною площею 3170,00 кв.м. для проведення ремонтних (опоряджувальних) робіт, підтвердженням чого є підписаний та скріплений печатками представників обох сторін акт приймання-передачі приміщення. В п. 3 цього акту було зазначено, що стан об'єкту оренди на момент передачі потребує проведення ряду ремонтних (опоряджувальних) робіт згідно з переліком.
Судами також встановлено, що 10.10.2008 позивач направив відповідачу 1 лист № 4 з проханням надати письмовий дозвіл на проведення ремонтно-будівельних робіт на об'єкті оренди, а саме, зовнішнє оздоблення приміщення; електромонтажні роботи, в тому числі, встановлення зовнішніх мереж електропостачання; сантехнічні роботи; встановлення вентиляції; благоустрій території із запланованим кошторисом 4000,00 тис. грн.
Постановою правління Радомишльської районної спілки споживчих товариств №51 від 10.10.2008, Споживче товариство "Жиско" прийнято асоційованим членом Радомишльської райспоживспілки, йому надано в оренду торгову площу 1 і 2 поверхів універмагу для здійснення торгівельної та заготівельної діяльності та надано дозвіл на проведення ремонтних (опоряджувальних) робіт згідно з переліком, про що повідомлено позивача листом від 10.10.2008 №172.
Між позивачем та відповідачем 1 підписано акт приймання - передачі приміщення в оренду від 10.12.2008, у п. 1 якого зазначено, що сторони підтверджують, що орендодавець передав, а орендар прийняв приміщення на 1-му поверсі універмагу загальною площею 2079,00 кв. м. на дату початку оренди у стані, що частково поліпшений за рахунок орендаря, та перебуває в завершальній стадії ремонтних (опоряджувальних) робіт, які проводяться з письмового погодження орендодавця. Відповідно до п. 2 акту, орендна плата починає нараховуватись з 10.12.2008.
Актом приймання - передачі приміщення в оренду від 27.03.2009, сторони узгодили, що орендодавець передає, а орендар приймає приміщення на 2-му поверсі універмагу загального площею 1091,00 кв. м у стані, що частково поліпшений за рахунок орендаря, та перебуває в завершальній стадії ремонтних (опоряджувальних) робіт, які проводяться з письмового погодження орендодавця. Відповідно до п. 2 акту, орендна плата починає нараховуватись з 27.03.2009.
Таким чином, в оренду передано приміщення на першому поверсі загальною площею 2079,00 м. кв та частину приміщення на другому поверсі площею 1091 м. кв.
Цокольне приміщення будівлі універмагу до складу об'єктів оренди не увійшло.
10.02.2009 відповідач 1 направив позивачу лист №17, в якому повідомив про підвищення орендної плати за оренду приміщення.
10.03.2009 позивач листом повідомив відповідача-1 про відмову від підвищення орендної плати, посилаючись на п.5.4 договору оренди.
30.03.2009 відповідач 1 направив на адресу позивача лист-повідомлення № 42 з вимогою звільнити орендоване приміщення строком до 01.05.2009.
Позивач, звертаючись з даним позовом, посилається на приписи ч. 3 ст. 773 ЦК України, ч. 4 ст. 778 ЦК України, зазначаючи, що в орендованих ним у відповідача 1 згідно з договором від 10.10.2008 № 10/10-08 приміщеннях, позивачем було проведено ремонтні (опоряджувальні) роботи, внаслідок чого у позивача виникло право спільної власності на об'єкт оренди; оскільки спільне володіння і користування орендованим майном позивачем і відповідачем 1 є неможливим, позивач, посилаючись на п. 3 ч. 1 ст. 365 ЦК України просить визнати за ним право власності на об'єкт нерухомого майна в цілому (будівлю універмагу) з компенсацією відповідачу 1 вартості його частки у розмірі 1 243 347,00 грн.
Визнаючи частково недійсним п. 2.9 договору оренди (найму) нежитлового приміщення № 10/10-08 від 10.10.2008, суди попередніх інстанцій, відповідно до п.1 ч.1ст.83 ГПК України, дійшли висновку про наявність підстав для визнання його частково недійсним на підставі ч.ч. 1,5 ст. 203, ст. 215 ЦК України.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, місцевий господарський суд, з яким також погодився й апеляційний, виходив з мотивів безпідставності даного позову, оскільки здійснений орендарем капітальний ремонт приміщення універмагу не призвів до створення нової речі.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками судів попередніх судових інстанцій та вважає їх передчасними з огляду на таке.
Так місцевий суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, за власною ініціативою, посилаючись на п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України, реалізував своє право та визнав п. 2. 9 договору оренди нежитлового приміщення №10/10-08 від 10.10.2008 частково недійсним на підставі ч.ч. 1,5 ст. 203, 215 ЦК України.
При цьому місцевий суд послався на рішення Господарського суду Житомирської області від 24.12.2013 у справі № 7/5007/1140/12, яким відмовлено Потіївському сільському споживчому товариству у задоволенні позову до Радомишльської райспоживспілки та Споживчого товариства "Жиско" про визнання недійсним п. 2.9 договору, вказавши про те, що зазначеним рішенням суду встановлено невідповідність умови договору оренди №10/10-08, викладеної у п. 2.9 договору, діючим та обов'язковим для райспоживспілки та її посадових осіб актам нормативного характеру Укоопспілки, зокрема, Положенню про громадське майно (основні засоби) споживчої кооперації України, затвердженому постановою Ради Укоопспілки від 03.04.2003, оскільки на укладення договору з відповідною умовою (про фактичну передачу права власності) особа, яка вчинила даний правочин, повноважень не мала. Зважаючи на відсутність повноважень особи, що вчинила правочин (Радомишльської райспоживспілки в особі голови Лаврухіна В. В.) на укладення договору оренди (найму) №10/10-08 нежитлового приміщення від 10.10.2008 в частині пункту 2.9 договору, відповідно до вимог закону, що є підставою для визнання даного договору у вищевказаній частині недійсним. Разом з тим, визнавши порушення прав Потіївського сільського споживчого товариства оспорюваною умовою пункту 2.9 договору оренди (найму) №10/10-08 нежитлового приміщення від 10.10.2008, відмовив останньому в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.
Однак, на думку колегії суддів, суди не надали належної правової оцінки тим обставинам, що спір щодо визнання недійсним п. 2. 9 Договору оренди нежитлового приміщення №10/10-08 від 10.10.2008 вже був предметом розгляду в справі № 7/5007/1140/12, на яку і посилався місцевий суд. Вказана справа була розглянута господарським судом Житомирської області та його рішення про відмову у визнанні п. 2.9 договору оренди недійсним набуло законної сили після перегляду в апеляційному суді.
Отже, визнання частково недійсним зазначеного пункту договору оренди з посиланням на п.1 ч.1 ст. 83 ГПК України, як на реалізацію наданого законом права, колегія суддів вважає неправомірним, оскільки спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав був вже розглянутий у справі №7/5007/1140/12.
Зазначені обставини були залишені судами поза увагою, у зв'язку з чим призвели до винесення передчасних рішень, які суперечать конституційному принципу диспозитивності сторін судового процесу.
Відповідно до ч. 1 ст. 47 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а частиною першою ст. 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний и об'єктивний розгляд у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності. Недодержання судом першої або апеляційної інстанції цих норм процесуального права, якщо воно унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного розгляду справи, є підставою для скасування судового рішення з передачею справи на новий розгляд до відповідного суду (п.3 ч.1 ст. 111-9 ГПК України), оскільки касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія дійшла висновку про порушення судами норм процесуального закону, що призвело до передчасних висновків про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, тому рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції не можуть бути залишені без змін та підлягають скасуванню у повному обсязі з направленням справи на новий розгляд до місцевого господарського суду.
При новому розгляді справи суду слід врахувати наведене, перевірити доводи і заперечення сторін, прийняти заходи щодо всебічного, повного та об'єктивного з'ясування дійсних обставин справи та вирішити спір відповідно до норм чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Касаційну скаргу споживчого товариства "Жиско" задовольнити частково.
Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 16.05.2017 та рішення господарського суду Житомирської області від 27.01.2017 у справі № 8/84-НМ - скасувати.
Справу № 8/84-НМ направити до господарського суду Житомирської області на новий розгляд в іншому складі суддів.
Головуючий Н. Нєсвєтова
Судді: В. Карабань І.Кондратова