10.10.2017 Справа № 904/8295/17
За позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6.
до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, 49000, м. Дніпро, пров. Л. Мокієвської (Крушельницької), 1/130.
про стягнення заборгованості в розмірі 21433,32 грн.
Суддя Панна С.П.
Представники:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення орендної плати в розмірі 18906,11 грн. та пені в розмірі 2527,21 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-5126-ОД від 01.02.2013 року в частині сплати за оренду нерухомого майна.
Позивач в судове засідання 10.10.2017 року не з'явився.
Відповідач в судове засідання 10.10.2017 року не з'явився, надав до суду клопотання про припинення провадження у справі від 09.10.2017 року, мотивувавши тим, що 03.04.2017 року ФОП ОСОБА_1 припинив свою діяльність та з урахуванням положень ст.ст. 1, 12 ГПК України не може бути стороною в даній справі.
Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представника Позивача, господарський суд, -
Між Регіональним відділенням та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 укладений договір оренди нерухомого майна від 01.02.2013р. №12/02-5126-ОД, нежитлового вбудованого приміщення (реєстровий номер 01116130.1.ЯОЧПК005) площею 331,8 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Дніпро вул.. Лазаряна 2, належить до державної власності та перебуває на балансі Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені Академіка В Лазаряна.
Відповідно до п.1.2 Договору майно передається в оренду з розміщення автомийки - 254,2 кв.м. та розміщення кафе без права продажу товарів піакцизної групи - 77,6 кв.м.
Відповідно до п. 2.1. Договору, Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання - передачі майна.
Згідно з п.п. 3.1., 3.2. Договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку жовтень 2012 року 7860,48 грн. Орендна плата за перший місяць оренди -лютий 2013 року визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекси інфляції за наступний місяць.
Пунктом 3.6. Договору передбачено, що орендна плата перераховується таким чином: 50 % - до державного бюджету по місцю реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділеннями казначейства - у розмірі 3930,24 грн; 30 % - балансоутримувачу - у розмірі 3930,24 грн.
31.01.2017 року орендар повернув об'єкт оренди за актом приймання- передачі, однак залишився борг в розмірі 18906,11 грн.
Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності суд припиняє провадження у справі з наступних підстав:
Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами у судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.
Як встановлено пунктом 1 статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Частиною 3 статті 21 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що відповідачами є юридичні особи та у випадках, передбачених цим Кодексом, - фізичні особи, яким пред'явлено позовну вимогу.
У відповідності до статті 51 Цивільного кодексу України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Частиною 1 статті 52 Цивільного кодексу України встановлено цивільно-правову відповідальність фізичної особи-підприємця, згідно з якої фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.
Припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість розгляду справи.
Відповідно до приписів пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено діяльність суб'єкта господарювання, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва.
Згідно з пунктом 4.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за наявності відомостей про припинення діяльності суб'єкта господарювання, який є стороною у справі, господарському суду слід враховувати таке. Відповідно до частини 7 статті 59 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Отже, при вирішенні питання щодо припинення провадження у справі на підставі пункту 6 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд повинен перевірити відповідні відомості в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. У справах про визнання недійсним акта, раніше виданого ліквідованим органом, господарський суд вправі замінити його іншим органом, на який покладено видання відповідних актів.
Громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі в такому процесі. Однак у разі коли відповідна зміна статусу відбулася після порушення провадження у справі, вона не тягне за собою наслідків у вигляді зміни підвідомчості такої справи і, відповідно, - припинення провадження у ній, оскільки на час порушення господарським судом такого провадження її розгляд належав до юрисдикції цього суду.
Таку ж правову позицію викладено й в постанові Верховного Суду України від 07.11.2006 у справі № 16-9/225-04-7490, де зазначено про необхідність вирішення господарським судом спору по суті й після втрати відповідачем - суб'єктом підприємницької діяльності відповідного статусу.
Відповідно до ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
При цьому, як вбачається з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.10.2017, було припинено підприємницьку діяльність Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 03.04.2017 року.
Як зазначено вище, запис про проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності відповідача внесено до державного реєстру 03.04.2017, отже, зміна статусу відповідача відбулася до порушення провадження у справі (08.09.2017), як наслідок суб'єктний склад сторін на час порушення господарським судом провадження у справі не відповідав вимогам статей 1 і 24 Господарського процесуального кодексу України.
Отже, фізична особа, якою є відповідач, не може бути стороною у господарському процесі.
Виходячи з викладеного та з урахуванням норм статті 15 Цивільного процесуального кодексу України, позивач не позбавлений права звернутися з відповідним позовом із вимогами до відповідача до місцевого загального суду, оскільки поданий позивачем позов повинен розглядатись за правилами цивільного судочинства в судах загальної юрисдикції.
Пунктом 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.
Враховуючи вищевикладене, суд припиняє провадження у справі у частині позовних вимог до відповідача.
Суд звертає увагу, що частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.
З урахуванням викладеного суд вважає, що провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним (п.5.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:
1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;
2) повернення заяви або скарги;
3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;
4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);
5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
10.10.2017 року позивач подав клопотання про повернення сплаченого судового збору в сумі 2131,31 грн., у зв'язку із припиненням провадження по справі, оскільки ним при подачі позовної заяви було сплачено 1600 грн., згідно платіжного доручення № 247 від 02.06.2017 року.
З урахуванням вищевикладеного, клопотання Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області про повернення сплаченого судового збору підлягає задоволенню.
Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", п.6 ч.1 ст.80, ст.86 ГПК України, суд, -
Провадження у справі № 904/8295/17 за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 21433,32 грн. - припинити.
Повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, ідентифікаційний номер 13467337, р/р 35213098014354 державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172) із державного бюджету України сплачений судовий збір в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп., перерахованого згідно платіжного доручення № 247 від 02.06.2017 року, оригінал якого міститься в матеріалах справи.
Суддя ОСОБА_2