10 жовтня 2017 рокуСправа № 904/9322/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого -Білошкап О.В.,
суддів -Панової І.Ю.,
Погребняка В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі №904/9322/14 Господарського суду Дніпропетровської області за заявою Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові Енергетичні Системи", -
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014 р. (суддя Примак С.А.) порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові енергетичні системи", визнано грошові вимоги публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в загальній сумі 771 321 220,61 грн., введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру розпорядження майном боржника строком на сто п'ятнадцять календарних днів до 10.04.2015 р. та призначено розпорядником майна арбітражного керуючого Штельманчука Михайла Сергійовича тощо.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 (колегія суддів: Кузнецов В.О. - головуючий, Науменко І.М., Чус О.В.) відмовлено публічному акціонерному товариству "ВТБ Банк" у відновленні процесуального строку на подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014 р., апеляційну скаргу повернуто заявникові без розгляду.
Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 скасувати та повернути справу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду для вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права.
Представники сторін в судове засідання не з'явились.
Представником ПАТ "ВТБ Банк" подано клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з неможливістю представника бути присутнім в судовому засіданні 10.10.2017р.
Колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає підстав для задоволення даного клопотання, оскільки представники сторін про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а нез'явлення уповноважених представників сторін в судове засідання касаційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
Тому колегія суддів вважає можливим розглянути справу у відсутність представників сторін.
Заслухавши доповідь судді Білошкап О.В., перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014 р. порушено провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислові енергетичні системи", визнано грошові вимоги публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" в загальній сумі 771 321 220,61 грн. тощо.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції від 17.12.2014, Публічне акціонерне товариства "ВТБ Банк" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2014. Одночасно заявником було подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання апеляційної скарги.
Відхиляючи клопотання Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про відновлення строку на подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції послався на відсутність правових підстав для відновлення пропущеного процесуального строку, оскільки скаржником не вказано будь-яких причин, що об'єктивно унеможливлювали своєчасне подання апеляційної скарги, тобто які б могли вважатись поважними у розумінні ст.53 ГПК України.
Відмовивши банку в задоволенні клопотання про відновлення пропущеного строку, суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу заявнику без розгляду на підставі п. 4 ст. 97 ГПК України.
Згідно із ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана банком ухвала суду першої інстанції була прийнята 17.12.2014, апеляційна скарга подана скаржником 20.03.2017, тобто із значним пропуском процесуального строку (більше ніж два роки), встановленого ст. 93 ГПК України для апеляційного оскарження.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, представник Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" був присутній в судовому засіданні 17.12.2014 р. під час винесення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали.
Відповідно до вимог ст.53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними, та докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.
Надана статтею 93 ГПК України можливість відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги використовується судами з урахуванням вимог ст. 53 ГПК України, яка уможливлює таке відновлення виключно за умови наявності поважних причин пропуску цього строку. При цьому, поважними можуть бути визнані лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для вчинення процесуальних дій.
Відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали б скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого строку.
В даному випадку, судом апеляційної інстанції не було встановлено обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання апеляційної скарги протягом законодавчо встановленого строку. Отже, можливість вчасного подання апеляційної скарги залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер.
Як встановив суд апеляційної інстанції, клопотання про відновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги не містить посилань на будь-які поважні причини у розумінні ст.53 ГПК України, що об'єктивно унеможливлювали своєчасне подання банком апеляційної скарги.
Відповідно до п. 4 ст. 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про недоведеність банком поважності причин пропуску строку подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції та відсутність правових підстав для задоволення поданого клопотання про його відновлення.
У зв'язку з цим, апеляційна скарга правомірно не прийнята судом апеляційної інстанції до розгляду і повернута скаржнику.
Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 відповідає фактичним обставинам справи та вимогам чинного законодавства, а тому підстави для її скасування відсутні.
Доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду, які викладені в оскаржуваній ухвалі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 28.03.2017 у справі №904/9322/14 залишити без змін.
Головуючий: Білошкап О.В.
Судді:Панова І.Ю.
Погребняк В.Я.