11 жовтня 2017 року Справа № 910/2827/17
Вищий господарський суд України у складі колегії:
головуючого:Студенця В.І.,
суддів:Палія В.В., Селіваненка В.П.,
за участю представників сторін позивача - не з'явився; відповідача - не з'явився;
розглянувши касаційну скаргу Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва
на постановуКиївського апеляційного господарського суду
від07.06.2017
та на рішення Господарського суду міста Києва
від27.03.2017
у справі № 910/2827/17
за позовомУправління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва
доПублічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль"
простягнення 30 437,51 грн,
Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" (далі - ПАТ "Райффайзен банк Аваль") про стягнення 30 437, 51 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2017 порушено провадження у справі № 910/2827/17 за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва до Публічного акціонерного товариства "Райффайзен банк Аваль" про стягнення 30 437,51 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Спичак О.М.) від 27.03.2017 у позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючий суддя Смірнова Л.Г., судді Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.) від 07.06.2017 рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 залишено без змін, а апеляційну скаргу Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва - без задоволення.
Не погоджуючись з постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 та рішенням Господарського суду міста Києва від 27.03.2017, Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 30 437, 51грн.
Касаційна скарга мотивована тим, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, а саме ч. 1 ст. 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", п.п. 3, 18 Порядку виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596, ст. 1212 ЦК України
При цьому Інгульське об'єднане управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва посилається на те, що відповідачем неналежно виконано умови договору від 05.01.2010 №26, а саме: статті 3 параграфу 2 розділу ІІ, статті 8 параграфу 4 розділу ІV, що стало підставою для виникнення обов'язку перерахування останнім на рахунок позивача суми безпідставно отриманих грошових коштів.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.09.2017 касаційну скаргу Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва прийнято до провадження та призначено на 11.10.2017.
На адресу суду 04.10.2017 від ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" надійшов відзив на касаційну скаргу Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва, в якому товариство просило відмовити в її задоволенні, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального і процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як встановлено судами попередніх інстанцій між Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва (фонд) та ПАТ "Райффайзен банк Аваль" (банк) 05.01.2010 було укладено договір № 26, умовами якого передбачено, що відповідно до цього договору банк виконує функції виплати пенсій та грошової допомоги, передбачені порядком виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банках, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 1999№ 1596 (з наступними змінами) (надалі-порядок). Банк виконує функції, зазначені у параграфі 1 статті 1 цього договору у м. Миколаєві та Миколаївській області.
Згідно з умовами параграфа 1 ст. 3 р. 2 договору фонд зобов'язується: проводити серед пенсіонерів і одержувачів допомоги роз'яснювальну роботу щодо порядку виплати пенсій та грошової допомоги, що фінансуються з коштів Фонду, через поточні рахунки в установах Банку; забезпечити прийом Фондом відповідних заяв пенсіонерів і одержувачів допомоги про зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки в установах Банку, як від пенсіонерів, так і від установ Банку при зверненні останніх до Банку; забезпечити перерахування коштів на виплату пенсій та грошової допомоги, що фінансуються з коштів Фонду, на рахунки установ Банку протягом місяця за датами у межах виплатного періоду, але не пізніше ніж за один операційний день до встановленої дати виплати; подавати відповідним установам Банку за один день до початку кожного виплатного періоду місяця, за який виплачується пенсія та грошова допомога, одночасно на паперових та магнітних носіях списки на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки, описи до них та довідку про джерела фінансування виплат у кількості та за формою згідно з Порядком.
Умовами, викладеними в пп.1, 2, 3, 8 п. 2 ст. 3 р. 2 договору передбачено, що банк зобов'язується забезпечити через свої установи: відкриття для зарахування коштів від Фонду окремих аналітичних рахунків за балансовим рахунком № 2560 "Державні позабюджетні фонди" в установах Банку без нарахування відсотків за залишками коштів, що створить умови для цільового використання коштів Фонду; укладання з пенсіонерами і одержувачами допомоги договорів про відкриття поточних рахунків для зарахування сум пенсій та допомоги; видачу за бажанням одержувача належних йому сум пенсій та грошової допомоги як безпосередньо у Банку, так і з доставкою додому; установами Банку нарахування за коштами, які зберігаються на поточних рахунках пенсіонерів і одержувачів, відсотків у порядку та розмірах, визначених, договором між одержувачем і відповідною установою Банку.
Якщо суми пенсії та грошової допомоги одержуються з поточного рахунку за довіреністю більше як один рік або не одержуються більше як один рік, установи банку не пізніше 28 числа місяця, у якому виникли такі обставини, повідомляють про це письмово Фонду (пар. 1 ст. 7 р. 3 договору).
Згідно з пар. 4 ст. 8 р. 4 договору, суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок одержувача, разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем його смерті, установи банку повертають фонду, за його письмовим розпорядженням, не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача за умови наявності цих сум на поточному рахунку пенсіонера.
Судами попередніх інстанцій також встановлено, що між ПАТ "Райффайзен банк Аваль" та пенсіонеркою ОСОБА_5 21.02.2009 укладено договір, за умовами якого банк відкриває держателю пенсійний картковий рахунок та видає безпосередньо держателю банківську платіжну картку "Онікс-Пенсійний".
На підставі заяви пенсіонерки ОСОБА_5, позивач зараховував суми нарахованої їй пенсії на її картковий рахунок НОМЕР_1, відкритий відповідачем, що підтверджується виписками з особового рахунку пенсіонерки, які долучені до матеріалів справи.
ПАТ "Райффайзен банк Аваль" 13.05.2016 надано позивачу списки одержувачів пенсій, на рахунки яких були зараховані кошти для виплати пенсії, але протягом 12 місяців поточного року не виконувалось їх одержання, в яких була зазначена ОСОБА_5.
Позивач здійснив певні дії, для встановлення причини неотримання пенсіонеркою ОСОБА_5 нарахованої суми пенсії, в результаті чого 12.10.2016, останнім отримано відомості, в яких зазначено, що пенсіонерка ОСОБА_5 померла 30.01.2013.
З огляду на наведене, 13.10.2016 позивач звернувся до ПАТ "Райффайзен банк Аваль" із заявою №20631 з повідомленням останнього про смерть пенсіонерки ОСОБА_5 та з вимогою повернення перерахованої пенсії у сумі 49 814, 01грн, нарахованої на ім'я зазначеної пенсіонерки, разом із нарахованими на неї відсотками за період з 01.02.2013 по 30.06.2016.
ПАТ "Райффайзен банк Аваль" 17.10.2016 на виконання умов п. 4 ст. 8 р. 4 договору №26, здійснено повернення позивачу залишку коштів з рахунку пенсіонерки ОСОБА_5 у сумі 19 376, 50 грн.
Предметом спору уданій справі є матеріально-правова вимога Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі міста Миколаєва до ПАТ "Райффайзен банк Аваль" про стягнення 30 437, 51 грн, що становить різницю між сумою пенсії, яка була нарахована позивачем пенсіонерці ОСОБА_5 на її картковий рахунок (49 814, 01 грн), починаючи з місця, наступного за місяцем дати її смерті, та сумою, яка була повернута відповідачем позивачу (19 376, 50 грн), як безпідставно отриманих грошових коштів.
Пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.1999 № 1596 "Про затвердження Порядку виплати пенсій та грошової допомоги через поточні рахунки в банках" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено Порядок виплати пенсій та грошової допомоги за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх поточні рахунки у банківських установах (далі - Порядок).
Відповідно до аб. аб. 1, 2 п. 1 Порядку встановлено, що цей Порядок регулює питання виплати пенсій та грошової допомоги, що нараховуються відповідно органами Пенсійного фонду та органами праці та соціального захисту населення і фінансуються за рахунок коштів Пенсійного фонду та відповідних бюджетів, за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги через їх вклади до запитання (поточні рахунки) в установах уповноважених банків (далі - поточні рахунки). Уповноваженими банками є банки, визнані переможцями конкурсу на право виплати пенсій та грошової допомоги через банківські рахунки за згодою пенсіонерів та одержувачів допомоги, що проводиться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з якими за результатами цього конкурсу Мінсоцполітики та Пенсійним фондом укладено відповідні договори.
Пунктом 2 Порядку визначено, що виплата пенсій та грошової допомоги згідно з цим Порядком здійснюється через поточні рахунки, що відкриваються у банках, з якими Пенсійний фонд та Мінсоцполітики за результатами конкурсу укладають відповідні угоди з визначенням санкцій за недотримання ними договору перед одержувачами.
Відповідно до пункту 4 Порядку, установи уповноважених банків здійснюють відкриття поточних рахунків, проводять операції із зарахування сум пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки відповідно до цього Порядку, угод, укладених ними з управліннями Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, управліннями праці та соціального захисту населення райдержадміністрацій, виконкомів міських, районних у місті рад (далі - органи праці та соціального захисту населення) або центрами з нарахування і виплати пенсій та допомоги - у регіонах, де функціонують такі центри.
Пунктом 13 Порядку визначено, що у разі надходження до уповноваженого банку відомостей про смерть одержувача пенсії та грошової допомоги уповноважений банк зобов'язаний припинити зарахування коштів на поточний рахунок з місяця, наступного за місяцем смерті одержувача, і зробити відповідну помітку у примірнику списку на зарахування пенсій та допомоги, що підлягає поверненню органу Пенсійного фонду або органу праці та соціального захисту населення.
Суми пенсій та грошової допомоги, зараховані на поточний рахунок разом з нарахованими на них відсотками починаючи з місяця, наступного за місяцем смерті пенсіонера, підлягають поверненню уповноваженим банком відповідно органам Пенсійного фонду та соціального захисту населення не пізніше наступного операційного дня надходження відомостей про смерть одержувача.
Частинами 1, 3 ст. 1066 ЦК України передбачено, що за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
Згідно з ч. 1 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.
Згідно з пунктом 7.1.2 статті 7 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.
Відповідно до приписів статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов'язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів.
Згідно з пунктом 1.4 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного Банку України № 22 від 21.01.2004, власник рахунку в банку - особа, яка відкриває рахунок у банку і має право розпоряджатися коштами на ньому.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що ПАТ "Райффайзен банк Аваль" не є набувачем пенсійних коштів пенсіонерки ОСОБА_5, які в свою чергу є власністю останньої, а лише вчиняє дії по обслуговуванню рахунку зазначеної пенсіонерки.
Крім того, господарськими судами встановлено, що з інформації, зазначеної в банківських виписках, наданих відповідачем вбачається, що сума оскаржуваних грошових коштів, а саме нарахованої пенсії у сумі 30 437, 51 грн, була отримана особою, яка володіла банківською карткою шляхом зняття готівки за допомогою банкомату. Тому, оскільки позивач повідомив відповідача про факт смерті пенсіонерки ОСОБА_5 лише 13.10.2016, то у відповідача, до того моменту, були відсутні підстави не здійснювати зарахування на картковий рахунок пенсіонерки нарахованої їй суми пенсії. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що твердження позивача щодо безпідставного отримання відповідачем оспорюваних грошових коштів у сумі 30 437, 52 грн є необґрунтованими та спростовуються, наведеними вище нормами закону, а також, погодженими сторонами умовами договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.
Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.02.2015 № 910/1913/14).
З врахуванням викладеного, як встановлено судами попередніх інстанцій, між Банком та Управлінням Пенсійного фонду України існували договірні відносини, окрім того сума оскаржуваних грошових коштів, а саме нарахованої пенсії у сумі 30 437, 51 грн, була отримана особою, яка володіла банківською карткою шляхом зняття готівки за допомогою банкомату, а отже не була набута чи збережена банком без достатньої правової підстави.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки з огляду на те, що ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" не є власником коштів, що перебувають на рахунку померлої, то захист прав Управління Пенсійного фонду України шляхом стягнення з відповідача на його користь 30 437, 51 грн власних коштів Банку, призвело б до порушення прав останнього.
Відповідно до ст. 1117 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Доводи Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та передусім зводяться до переоцінки доказів, а суд касаційної інстанції в силу положення ч. 2 ст. 1117 ГПК України не має права додатково перевіряти докази.
З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами попередніх інстанцій на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів в їх сукупності, висновки судів відповідають цим обставинам і їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України міста Миколаєва залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2017 та рішення Господарського суду міста Києва від 27.03.2017 у справі № 910/2827/17 - без змін.
Головуючий - суддя Студенець В.І.
Судді: Палій В.В.
Селіваненко В.П.