13 вересня 2017 року м. Київ К/800/29743/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (ОДПІ)
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.09.2012
та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013
у справі № 1170/2а-1872/12 Кіровоградського окружного адміністративного суду
за позовом Спільного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «Світловодськпобут» (СП ТОВ)
до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.09.2012, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013, позов задоволено: скасовані податкові повідомлення-рішення ДПІ у Ленінському районі м. Дніпропетровська від 06.02.2013 № 0000072202 та № 0000062202
У касаційній скарзі ОДПІ просить скасувати ухвалені у справі судові рішення та постановити нове рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права.
Позивач не реалізував процесуальне право подати заперечення проти касаційної скарги.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для донарахування позивача податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій в обсязі оскаржуваних сум згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 22.01.2013 № 00157/2202/1412851. Згідно з цим актом СП ТОВ «Світловодськпобут» порушені норми підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст.4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств» (Закон № 334/94-ВР), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (Закон № 168/97-ВР): занижено валовий дохід на загальну суму 16796544,00 грн. за ІІІ та ІV квартали 2010 року, завищено валові витрати на загальну суму 13997120,00 грн. у податковому обліку за ІІІ та ІV квартали 2010 року, завищено податковий кредит на загальну суму 2799424,00 грн. за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року за наслідками нікчемного правочину із поставки від ТОВ «ВТП «Ренесанс» та подальшої реалізації цього товару (лом та відходи чорних металів) за договором комісії з ТОВ «РПП «Інтерсталь», у результаті чого занижено податкові зобов'язання з податку на прибуток за ІІІ та ІV квартали 2010 року на загальну суму 7698416,00 грн. та з ПДВ на загальну суму 2799424,00 грн. за вересень, жовтень, листопад, грудень 2010 року.
Висновок про нікчемність господарських операцій із поставки позивачу від ТОВ «ВТП «Ренесанс» товару обґрунтований посиланням на відсутність у цього постачальника реальної можливості здійснювати господарські операції з поставки товару з огляду на відсутність основних фондів, виробничих та трудових ресурсів, а також відсутності доказів транспортування вказаного товару від продавця до покупця.
За результатами перевірки ОДПІ стосовно СП ТОВ «Світловодськпобут» прийняті податкові повідомлення-рішення від 06.02.2013: № 0000062202 - про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 9623020,00 грн.( у т.ч. 7698416,00 грн. - основний платіж, 1924604,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції) та № 0000072202 - про визначення податкового зобов'язання із ПДВ у сумі 3499280,00 грн.( у т.ч. 2799424,00 грн. - основний платіж, 699856,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).
У судовому процесі встановлено, що за наслідками поставки позивачу від ТОВ «ВТП «Ренесанс» товару (лом та відходи чорних металів) за договором поставки від 09.09.2010 № 20/9-10 від імені цього постачальника на адресу позивача були виписані видаткові та податкові накладні, позивач сплатив вартість товару та на підставі цих документів сформував валові витрати та податкових кредит відповідних податкових періодів.
У подальшому вказаний металобрухт позивачем було реалізовано за договором комісії від 14.09.2010, укладеним із ТОВ «РПП «Інтерсталь» (комісіонер). Грошові кошти, які надійшли позивачу за наслідками такої реалізації, ОДПІ кваліфіковано як безповоротна фінансова допомога.
Відповідно до підпункту 4.1.6 пункту 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР (втратив чинність з 1 квітні 2011 року, за винятком валовий доход включає: доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу".
Згідно з пунктом 5.1 ст.5 цього Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
До складу валових витрат, згідно з підпунктом 5.2.1 зазначеної статті, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (підпункт 5.3.9 цієї ж статті).
Абзацами першим, другим підпункту 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР (втратив чинність з 1 січня 2011 року) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) (абзац перший підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї статті).
При цьому законодавцем, безумовно, презумується реальність оподатковуваних операцій та витрат платника податку, достовірність документів податкового обліку.
За змістом наведених норм право платника податку на збільшення валових витрат та включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією (іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР) суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).
Заперечуючи проти позову та обґрунтовуючи правомірність зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат та податкового кредиту, ОДПІ посилається на нікчемність операцій із поставки позивачу від ТОВ «ВТП «Ренесанс» товару, з огляду на недостатність у цього постачальника основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів, необхідних для здійснення поставки, відсутність доказів транспортування товару.
Суди попередніх інстанцій на підставі оцінки доказів, приєднаних до справи, а саме: завірених копій договору поставки від 09.09.2010 № 20/9-10, специфікацій до нього, видаткових та податкових накладних, актів надходження брухту кольорових і чорних металів, приймально-здавальних актів, банківських виписок, договору комісії від 14.09.2010, приймально-здавальних актів, вантажних митних декларацій, - із врахуванням особливостей поставки товару, який передавався на території Херсонського та Миколаївського річкових портів, та за відсутності доказів з боку контролюючого органу, які б беззаперечно підтверджували безтоварність господарських операцій з поставки позивачу від ТОВ «ВТП «Ренесанс» товару, зробили юридично правильний висновок про недоведеність з боку відповідача на виконання процесуального обов'язку, встановленого нормою частини другої ст. 71 КАС України, правомірності зменшення у податковому обліку позивача сум валових витрат і податкового кредиту, а також збільшення сум валового доходу. Оцінка доказів судами зроблена з дотриманням норм ст. 86 КАС України.
Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін,
якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області залишити без задоволення.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.09.2012 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30.07.2013 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підписВ.П. Юрченко