13 вересня 2017 року м. Київ К/800/39111/14
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді-доповідача: Усенко Є.А.,
суддів: Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні
касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів
на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.01.2012
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2014
у справі № 2а-6275/11/1470 Миколаївського окружного адміністративного суду
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сандора»
до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві (СДПІ)
про скасування податкових повідомлень-рішень,
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.01.2012, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2014, позов задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення СДПІ № 0000350040 від 12.08.2011 про застосування до ТОВ «Сандора» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1020,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0000360040 від 12.08.2011 про застосування до ТОВ «Сандора» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1825255,80 грн.
У касаційній скарзі СДПІ просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на порушення цими судами норм матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Фактичною підставою для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) згідно з податковими повідомленнями-рішеннями від 12.08.2011 № 0000360040, № 0000350040, з приводу правомірності яких виник спір, стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 20.07.2011 за № 4355/20/40/23/22430008. Відповідно до висновків цього акту позивачем порушені норми, зокрема, пункту 1, 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі - Закон № 265/95-ВР) внаслідок невиконання щоденного друку фіскальних звітних чеків (Z-звіту) реєстратора розрахункових операцій (далі - РРО) за 02.03.2011, 16.03.2011, 25.05.2011; пункту 2.6 постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» 15.12.2004 № 637, зареєстрованої Міністерством юстиції України 13.01.2005 № 40/1-320 (далі - Положення 637) внаслідок не оприбуткування готівкових коштів в книзі обліку розрахункових операцій в сумі 365051,16 грн.
Згідно з пунктом 9 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг)) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.
У судовому процесі встановлено, що розпорядженням головного бухгалтера ТОВ «Сандора» від 01.01.2011 № 3/1 каса підприємства в м. Харкові працює з 14:00 год. до 01:30.
За визначенням, наведеним в примітці 1 «Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.2002 р. № 199 (далі - Вимоги № 199), підсумок розрахунків обчислюється за зміну, максимальна тривалість якої не повинна перевищувати 24 години. Згідно пунктом 2 Вимог № 199 зміна - це період роботи реєстратора від реєстрації першої розрахункової операції після виконання Z-звіту до виконання наступного Z-звіту.
Встановивши у судовому процесі, що фіскальні чеки за відповідні касові зміни були надруковані позивачем та наявні в книзі обліку розрахункових операцій (фіскальний чек (Z-звіт) за касову зміну 02.03.2011 надрукований 03.03.11 о 01:13 год.; фіскальний чек (Z-звіт) за касову зміну 16.03.2011 надрукований 17.03.2011 о 00:39 год.; фіскальний чек (Z-звіт) за зміну 25.05.2011 надрукований 26.05.2011 о 00:49 год.) суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що ці фіскальні звіти були роздруковані позивачем у межах робочої зміни, яка не перевищує 24 годин, що свідчить про неправомірне застосування до позивача штрафу за порушення пункту 9 ст. 3 Закону № 265/95-ВР.
За визначенням пункту 1.2 Положення № 637 каса - це приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів; оприбуткування готівки - це проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Пунктом 2.6 цього Положення встановлено, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися, як юридичними особами, так і фізичними особами - підприємцями.
Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, податковий орган відповідно до принципу офіційності повинен доводити в суді порушення ТОВ «Сандора» норм Положення № 637 як підстави для застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.
Разом з тим, за змістом статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У судовому процесі встановлено, що акт перевірки від 20.07.2011 за № 4355/20/40/23/22430008 не містить даних щодо вчинення на підприємстві порушення пункту 2.6 Положення 637: контролюючим органом не вказано за якими Z-звітами РРО відсутній факт оприбуткування готівки у книзі обліку розрахункових операцій.
З огляду на це доводи позивача про оприбуткування ним сум готівки в книзі обліку розрахункових операцій в повному обсязі за всіма розрахунковими операціями, зареєстрованими РРО, в судовому процесі не спростовано.
Доводи, наведені в касаційній скарзі, не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, а відтак відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.01.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.06.2014 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя: ПідписЄ.А. Усенко
Судді: підписО.А. Веденяпін
підпис В.П. Юрченко