10 жовтня 2017 р.Справа № 816/1980/16
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Чалого І.С.
Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.
за участю секретаря судового засідання Городової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2017р. по справі № 816/1980/16 за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_2; третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії,-
31.10.2016 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 (надалі - ОСОБА_2, відповідач), третя особа: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (надалі - третя особа) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії, а саме просить:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ "Дельта Банк" за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2017р. було закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_2 ; третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2017р., а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Просить розглядати справу за її відсутністю.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 10.10.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив з того, що у даній справі спірні правовідносини виникли на підставі цивільно-правової угоди, тобто цей спір не є публічно-правовим, а випливає із договірних відносин, а тому вказаний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
У даній справі розглядаються спірні правовідносини у рамках норм Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”.
Закон України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” є спеціальним, нормами якого регулюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також відносини між Фондом, банками, Національним банком України.
Системний аналіз викладених норм Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб” дає суду підстави вважати, що в даному випадку ліквідаційна процедура, яка застосовується при ліквідації банку, в силу відмінного правового регулювання відрізняється від процедури, передбаченої нормами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Зокрема, відповідно до статті 7 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” порядок ліквідації банкрута здійснюється шляхом застосування судових процедур банкрутства.
Тобто, необхідною умовою для застосування до спірних правовідносин у частині задоволення кредиторських вимог у рамках норм Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” є безпосередня наявність порушення справи про банкрутство у господарському суді.
В даному випадку, ліквідація банку здійснюється на підставі постанови Правління Національного банку України на підставі Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, якими не передбачено порушення справи про банкрутство у господарському суді, а тому, в даному випадку норми Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” до спірних правовідносин не застосовуються.
Крім того, за змістом статей 17, 34, 36, 54 Закону України “Про систему гарантування вкладів фізичних осіб”, Уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом та/або делегованих Фондом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні.
Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Дія Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” на банки не поширюється.
Рішення, що приймаються відповідно до цього Закону Національним банком України, Фондом, працівниками Фонду, що виконують функції, передбачені цим Законом, у тому числі у процесі здійснення тимчасової адміністрації, ліквідації банку, виконання плану врегулювання, можуть бути оскаржені до суду.
З огляду на викладене, оскільки Фонд є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб, а уповноважена особа Фонду виконує від імені Фонду делеговані останнім повноваження щодо ліквідації банку та гарантування вкладів фізичних осіб, тому спори, які виникають у цих правовідносинах, є публічно-правовими та підлягають вирішенню за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до абзацу другого частини першої статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.
Таким чином, враховуючи зазначені норми чинного законодавства, а також з метою дотримання вимог статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відступу від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 15.06.2016 року у справі № 21-286а16 та вирішення даної справи саме у порядку адміністративного судочинства.
З огляду на наведене, суд апеляційної інстанції вважає, що порушений у цій справі спір, належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо закриття провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1.
За таких обставин, оскаржувана ухвала суду першої інстанції прийнята без дотриманням норм процесуального права.
Відповідно до ст. 204 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, п. 3 ст. 199, ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2017р. по справі № 816/1980/16 скасувати.
Справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової ліквідації в ПАТ "Дельта Банк" ОСОБА_2; третя особа - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Головуючий суддя ОСОБА_3
Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5
Повний текст ухвали виготовлений 13.10.2017 р.