19 вересня 2017 р. Справа № 804/5364/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіКонєвої С.О.
при секретарі судового засіданняВоробйовій П.В.
за участю представників сторін:
від позивача: від відповідача: ОСОБА_3 ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_5 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №3372-13 від 06.06.2017р
22.08.2017р. ОСОБА_5 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області та просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 06.06.2017р. №3372-13 форма «Ф» на суму 1980,18 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України за 2014р., 2015р., 2016р. на нерухоме майно позивача - квартиру 10, що розташована у будинку 11 по вул. Леніна у м. Дніпропетровську, загальною площею 64,3 кв.м. За п.п.266.5.1 п.266.5 ст.266 Податкового кодексу України у редакції, що діяла на 01.01.2014р., ставка податку встановлюється рішенням сільської, селищної або міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.метр бази оподаткування, а ст.266 Податкового кодексу України у редакції на 01.01.2015р. - 2 відсотка розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв.м., з 01.01.2016р. - у розмірі, що не перевищує 3% розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр. Проте позивач вважає, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийнято з порушенням ст.ст.4,8,10,12, 265, 266 Податкового кодексу України, ст.ст.24,25,69 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Також відповідачем порушено строки нарахування податку на нерухоме майно, оскільки згідно п.п.265.7.1 п.265.7 ст.265 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення направляється платнику податку до 1 липня, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), тоді як позивачеві нараховане грошове зобов'язання за 2014р., 2015р., 2016р. - 06.06.2017р., крім того, станом на дату прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення був відсутній п.п.265.7.2 п.265.7 ст.265 Податкового кодексу України, а з 01.01.2015р. податок на нерухоме майно визначається ст.266 Податкового кодексу України. У додаткових поясненнях представник позивача вказує на те, що у 2014-2016р.р. Дніпропетровською міською радою приймалась низка рішень, якими врегульовано ставки податку на нерухоме майно, але із розрахунку не видно, якими рішеннями керувався відповідач при визначенні ставок податку на нерухоме майно, а отже, і законність та обґрунтованість визначених сум податкового зобов'язання. Крім того, вважає, що відповідачем протиправно нарахований податок на нерухоме майно за 2014р., оскільки відсутні рішення Дніпропетровської міської ради, які б регулювали нарахування податку за вказаний період.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у письмових запереченнях на позов просив у задоволенні позову відмовити повністю посилаючись на те, що згідно з даними Державного реєстру речових прав не нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно, позивач з 2011р. є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 64,3 кв.м., а також є власником житлового будинку (його частини) за адресою: м. Дніпро, Шаховий проїзд, 47, а тому відповідно до приписів п.п.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України позивач є платником податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. На виконання вимог податкового законодавства відповідачем було сформовано податкове повідомлення-рішення №3372-13 від 06.06.2017р., яким позивачеві визначено суму податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2014р., 2015р., 2016р. на загальну суму 1980,18 грн. Також відповідач зазначив, що з урахуванням п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право на нарахування фізичним особам сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом.
У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у справі.
У період з 2014 року по 2016рік у власності ОСОБА_5 перебувало наступне майно, а саме:
- у 2014 році: житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 784,5 кв.м., з якої житлова площа становить 250,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 19.10.2013р., наявна в матеріалах справи (а.с.10);
- у 2015 році: житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості загальною площею 784,5 кв.м., з якої житлова площа становить 250,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 19.10.2013р., наявна в матеріалах справи (а.с.10);
- квартира АДРЕСА_5 що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 18.10.2001р. (а.с.12);
- у 2016 році: квартира АДРЕСА_6 що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 18.10.2001р. (а.с.12);
- до 27.05.2016р. - житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості загальною площею - 784,5 кв.м., з якої житлова площа становить 250,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується копією свідоцтва про право власності від 19.10.2013р., наявна в матеріалах справи (а.с.10);
- з 27.05.2016р. по 03.06.2016р. - житловий будинок, об'єкт житлової нерухомості загальною площею - 407 кв.м., з якої житлова площа становить 242,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується копією заяви про поділ житлового будинку від 26.05.2016р. та копією інформаційної довідки від 01.06.2016р. (а.с.13-18);
- з 27.05.2016р. по теперішній час - нежитлове приміщення, об'єкт нежитлової нерухомості, загальною площею 403,4 кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_3 приміщення 1, що підтверджується копією заяви про поділ житлового будинку від 26.05.2016р. та інформаційною довідкою від 01.06.2016р. (а.с.13-18);
- з 03.06.2016р. по теперішній час - житловий будинок, об'єкт житлової забудови загальною площею - 407 кв.м., з якої житлова площа становить 242,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_7 що підтверджується копією договору про розподіл спільного майна подружжя від 03.06.2016р. (а.с.14-15).
06.06.2017р. контролюючим органом на підставі вищевказаних документів було сформовано податкове повідомлення-рішення форми «Ф» за №3372-13 за яким позивачеві визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об'єктів житлової забудови за період 2014р., 2015р., 2016р. у загальній сумі 1980,18 грн., у тому числі за 2014р.-897,66 грн., за 2015р. -521,90 грн., за 2016р. - 560,62 грн., що підтверджується копією відповідного рішення та копією розрахунку податку (а.с.8-9).
Позивач оспорює вищевказане податкове повідомлення-рішення, просить його визнати протиправним та скасувати посилаючись на те, що за податковий період - 2014р. відсутні рішення Дніпропетровської міської ради, які б регулювали нарахування податку за вказаний період та вказане податкове повідомлення-рішення повинно було бути направлено позивачеві до 01 липня, що настає за базовим податковим (звітним) періодом(роком), а тому вважає, що відповідачем порушені строки нарахування податку та наданий відповідачем розрахунок не дає можливості визначити, якими рішеннями міської ради керувався відповідач при визначенні ставок податку на нерухоме майно.
Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення даного адміністративного позову в частині визнання протиправним та скасування оспорюваного податкового повідомлення-рішення щодо нарахування грошового зобов'язання позивачеві за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2014р. та за 2015р. у загальній сумі 1419,56 грн., виходячи з наступного.
Підпунктом 265.1.1 п.265.1 ст.265 Податкового кодексу України передбачено, що податок на майно складається, зокрема і з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Платниками такого податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості - п.п.266.1.1 п.266.1 ст. 266 ПК України.
Згідно до вимог п.п.266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК України, у редакції, чинній з 01.01.2015р. об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі його частка.
Ставки податку у період з 2014р. по 2016р. були визначені ст.ст.265,266 Податкового кодексу України, чинними у редакціях з 01.01.2014р., з 01.01.2015р. та з 01.01.2016р.
Так, п.п.265.5.2, п.п.265.5.1 ст.265 ПК України з 01.01.2014р. ставки податку встановлювалися за рішенням, зокрема, міської ради у відсотках до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.м. бази оподаткування у такому розмірі, а саме: для фізичних осіб - 2, 7 відсотка для квартири/квартир, житлова площа яких не перевищує 240 кв.метрів, або житлового будинку/будинків, житлова площа яких не перевищує 500 кв. метрів.
З 01.01.2015р. ставка податку встановлювалася у розмірі, що не перевищує 2 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв.метр бази оподаткування за приписами п.п.266.5.1 ст.266.5 ст.266 ПК України у редакції, чинній з 01.01.2015р.
Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб з 01.01.2016р. на 2016р. встановлювалися у розмірі, що не перевищує три відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування - п.п.266.5.1 ст.266.5 ст.266 ПК України у редакції, чинній з 01.01.2016р.
При цьому, згідно п.п.266.3.1 п.266.3 ст.266 ПК України встановлено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюються контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності - п.п.266.3.2 п.266.3 ст.266 ПК України.
За приписами п.266.6 ст.266 ПК України передбачено, що базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року .
А згідно п.п.266.7.1 п.266.7 ст.266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси ( місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) - п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України.
За п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 ПК України податкове зобов'язання за звітний рік з податку сплачується фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.
Аналіз вищенаведених норм податкового законодавства свідчить про те, що ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, повинні встановлюватися рішеннями відповідного органу місцевого самоврядування на відповідний податковий (звітний) період, який дорівнює календарному року, при цьому, ставки податку кожного року визначаються у відсотковому відношенні до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв. метр бази оподаткування, а, відповідно, ставки податку у кожному році були різними, зокрема у 2014р. - 2,7 відсотка від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2014р., у 2015р. - 2 відсотка від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2015р., у 2016р. - не більше трьох відсотків від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2016р. та контролюючий орган наділений був повноваженнями направити платнику такого податку відповідне податкове повідомлення-рішення за відповідний календарний рік, а саме: за 2014р. - до 01.07.2015р., за 2015р. - до 01.07.2016р., за 2016р. - до 01.07.2017р.
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, а також і підтверджується наданими сторонами документами і не спростовано представником відповідача у ході судового розгляду справи будь-якими належними та допустимими доказами, у вказані вище строки контролюючим органом податкові повідомлення-рішення окремо за 2014р. - до 01.07.2015р., за 2015р. - до 01.07.2016р. платнику податку - позивачеві не надсилалися у спосіб, встановлений п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України та вказаний факт підтверджений представником відповідача у судовому засіданні.
За таких обставин та враховуючи норми вищенаведеного податкового законодавства, якими врегульовані ставки податку, порядок обчислення та строки сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки, суд приходить до висновку, що вказані норми є спеціальними, а тому направлення контролюючим органом платнику податку податкового повідомлення-рішення до 01.07.2015р. за 2014р., до 01.07.2016р. за 2016р. є обов'язком контролюючого органу та невжиття цих заходів без поважних причин, які не змогла представник відповідача обґрунтувати у судовому засіданні, звільняють позивача від обов'язку по сплаті цього податку за вказані періоди виходячи з вимог п.102.1 ст.102 Податкового кодексу України за яким визначено, що якщо протягом зазначеного строку( у даному випадку відповідно до 01.07.2015р. за 2014р., до 01.07.2016р. за 2015р. згідно п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, який є спеціальним для сплати цього податку) контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язанння.
А отже, суд приходить до висновку, що нарахування позивачеві грошового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням від 06.06.2017р. у одному рішенні за періоди, а саме: 2014 - у сумі 897,66 грн., за 2015р. - у сумі 521,90 грн. є такими, що суперечать п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266, п.102.1 ст.102 ПК України, а тому у цій частині оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.
При цьому, судом не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення посилання позивача на те, що оспорюване податкове повідомлення-рішення з приводу визначення вказаного вище податку за періоди 2014р. - 2015р. прийняте 06.06.2017р. у межах строків визначених ст.102 Податкового кодексу України, з огляду на те, що за вказаною нормою встановлені строки давності та їх застосування за якими контролюючому органу надано право визначення грошового зобов'язання контролюючим не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання декларації, або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом за результатами проведення перевірки, тоді як, у даному випадку, мова не йде про проведення перевірки контролюючим органом платника податку чи про сплату податку позивачем самостійно, а фактичні обставини свідчать про невиконання обов'язку по направленню(врученню) платнику податків відповідного рішення саме контролюючим органом у строки, встановлені п.п.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України, що звільняє платника податку від його сплати за цією ж нормою п.102.1 ст.102 ПК України.
Відповідно до ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як зазначив представник відповідача в усних поясненнях, контролюючим органом позивачеві за оспорюваним податковим повідомленням рішенням 06.06.2017р. було нараховано податок на нерухоме майно у 2014р. із розрахунку 2,7 відсотка від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2014р., за 2015р. у розмірі - 1 відсоток від мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2015р., за 2016р. - 2 відсотка від мінімальної заробітної плати, встановленої на 01.01.2016р. згідно із ставками податку, встановленими рішеннями Дніпропетровської міської ради.
Водночас, представником відповідача у судовому засіданні не наведено жодних підстав та не надано жодних доказів, які б свідчили про обґрунтованість та правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення із визначенням позивачеві податку на нерухоме майно за 2014р. та 2015р. у загальній сумі 1419,56 грн. саме 06.06.2017р. з урахуванням строків направлення(вручення) такого податкового повідомлення-рішення встановлених для базового податкового (звітного) періоду, який повинен дорівнювати календарному року та направлятися до 1 липня, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) згідно до вимог п.п.266.7.2, п.п.266.6.1 ст.266.6 ст.266 ПК України.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши правомірність прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення у частині нарахування позивачеві податку на нерухоме майно за 2014р. та за 2015р. у загальній сумі 1419,56 грн. за оспорюваним податковим-повідомленням-рішенням від 06.06.2017р. у відповідності до вимог ч.3 ст.2 вищевказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що у вказаній частині відповідачем прийнято оспорюване податкове повідомлення-рішення не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), а тому оспорюване податкове повідомлення-рішення у частині нарахування грошового зобов'язання з податку на нерухоме майна у загальній сумі 1419,56 грн. є протиправним і підлягає скасуванню.
Що стосується нарахування контролюючим органом позивачеві податку на нерухоме майно за оспорюваним податковим повідомленням-рішенням за 2016р. у розмірі 560,62 грн., суд приходить до висновку про правомірність нарахування вказаного податку за вказаний період та обґрунтованість направлення відповідного податкового повідомлення-рішення від 06.06.2017р. до 01.07.2017р., тобто у відповідності до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які наявні в матеріалах справи, підтверджені позивачем у позові та представником позивача у судовому засіданні, тобто у відповідності до вимог ст.266 ПК України, а тому у цій частині позовних вимог позивача слід відмовити.
За викладених обставин, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
За таких обставин, виходячи з того, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 640 грн. за квитанцією №0.0.8329816631 від 21.08.2017р. та з урахуванням часткового задоволення даного адміністративного позову, слід стягнути з бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 625 грн. 80 коп. згідно до вимог ч.3 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12,55, 71, 86, 94, 122, 160, 161, 162, 163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_5 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №3372-13 від 06.06.2017р. - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області №3372-13 від 06.06.2017р. в частині визначення податкового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізособами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості за 2014-2015р.р. у загальній сумі 1419 грн. 56 коп.
В іншій частині позову - відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49600, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-а) на користь ОСОБА_5 (49000, АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1) - судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 625 грн. 80 коп. (шістсот двадцять п'ять грн. 80 коп.).
Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня проголошення постанови або протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови відповідно до вимог ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду набирає законної сили у порядку та у строки, визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 25.09.2017р.
Суддя С.О. Конєва