Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему 04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"20" вересня 2017 р. Справа№ 910/4271/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Гончарова С.А.
Тищенко А.І.
за участю представників сторін:
від позивача: Ситник С.І. - дов. № 2004 від 07.08.2017р.
Башинський О.Д. - дов. б/н від 13.03.2017р.
Редчиць О.В. - дов. № 6-81 від 16.01.2017р.
від відповідача: Савченко В.І. - дов. № 13-юр від 25.01.2017р.
Шпак О.Л. - дов. № 3-вих від 03.01.2017р.
від третьої особи: Науменко С.В. - дов. № 02-6451 від 29.12.2016р.
розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2017р.
у справі № 910/4271/17 (суддя Лиськов М.О.)
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Комунальне підприємство "Головний інформаційно-обчислювальний центр"
про стягнення 7 078 552,50 грн.
В судовому засіданні 20.09.2017р. відповідно до ст.ст. 85, 99 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину постанови
У березні 2017р. Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва" (надалі - відповідач) про стягнення 7 078 552,50 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.05.2017р. у справі №910/4271/17 позов задоволено частково.
Стягнуто з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва" на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" суму основного боргу 4 164 533,94 грн. та суму сплаченого судового збору в розмірі 62 432 грн. 84 коп. В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову.
Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального права.
На думку апелянта судом першої інстанції неправомірно відмовлено у стягненні інфляційних втрат та 3% річних, а також розподілено суми судового збору.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу 05.07.2017р. передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Гончаров С.А., Тищенко А.І.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.07.2017р. колегією суддів у визначеному складі прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 05.09.2017р., відстрочено позивачу сплату судового збору за подання апеляційної скарги до прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції згідно ст.69 ГПК України строк розгляду справи продовжувався, у відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався, останній раз на 20.09.2017р.
Представники позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.09.2017р. підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, просили оскаржуване рішення скасувати в частині відмови у задоволенні стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову
Представники відповідача в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.09.2017р. заперечували проти задоволення апеляційної скарги позивача з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просили залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Представник третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції 20.09.2017р. надав пояснення, в яких вказав, що третій особі не відома суть договірних відносин, що виникли між позивачем та відповідачем, щодо апеляційної скарги позивача залишив вирішення питання на розсуд суду.
Відповідно до частини 1 статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.
Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Згідно статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників апеляційного провадження, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення підлягає скасуванню частково, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що 31.12.2013р. між Комунальним підприємством "Керуюча дирекція Шевченківського району" (в подальшому перейменоване на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва") (замовник) та Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (виконавець) було укладено Договір про надання послуг з вивезення побутових відходів № 34-5.13/588 (далі - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язується надати замовнику послуги з вивезення побутових відходів, а замовник прийняти та оплатити послуги.
У п. 1.2. договору сторони передбачили, що послуги за Договором надаються з 01.01.2014 р. до припинення дії Договору.
Пунктами 4.1 - 4.3 Договору сторони узгодили, що тариф на збирання, вивезення і захоронення 1 куб.м. побутових відходів становить: 46,00 грн., в тому числі ПДВ - 7,67. Вартість збирання роздільно зібраних побутових відходів встановлюється в Додатку № до даного Договору. Розрахунки за надані послуги здійснюються через КП "ГІОЦ", щомісячно, до останнього числа місяця, що є наступним за місяцем в якому здійснено надання послуг за рахунок надходжень від сплати поточних та боргових (за період дії Договору) платежів від населення (споживачів послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкової території) та наданих пільг та субсидій для відшкодування витрат на утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Оформлення послуг здійснюється за актом наданих послуг, який складається за актом наданих послуг, який складається кожного місяця виконавцем до 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг та направляється замовнику.
Відповідно до п. 5.1.1. Договору замовник зобов'язаний сплачувати за надані послуги в строки, передбачені в п. 4.2.
У п. 5.4.1 Договору сторони визначились, що виконавець має право отримувати за надані послуги через транзитний рахунок КП "ГІОЦ", яке перераховує грошові кошти на поточний рахунок виконавця, вказаний у цьому Договорі.
Відповідно до п. 9.1 Договору він набирає чинності з моменту укладення і діє до 31.12.2014 р. включно. Якщо за місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не заявить (в письмовому вигляді, шляхом направлення іншій стороні рекомендованим листом) про припинення його дії, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік.
Як передбачено ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Дана норма кореспондується з положеннями ст. 526 ЦК України.
В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За приписами ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 ст. 903 ЦК України передбачено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як стверджує позивач, заборгованість відповідача перед позивачем становить 4 164 481,48 грн., про що свідчать Акти про надання послуг за період з лютого 2014р. по лютий 2015р., якими повністю підтверджується розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором.
Крім того, вказаний розмір заборгованості відповідача перед позивачем підтверджується висновком судово-економічної експертизи у господарській справі № 13745/15-45 від 23.10.2015р та постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №910/3239/15-г від 14.12.2015р.
Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 4 164 618,04 грн. є обґрунтованими, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.
В той же час, місцевим господарським судом відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних з підстав відсутності вини відповідача до наслідків, що настали у зв'язку з простроченням виконання зобов'язань, оскільки при вирішенні даного спору суд керувався положенням укладеного між сторонами договору, за п. 4.2 якого здійснення відповідних розрахунків мало відбуватися лише за рахунок отриманих від населення коштів, які в даному випадку відсутні. За таких обставин суд першої інстанції не визнав відповідача боржником, який прострочив виконання зобов'язань.
Однак колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Так, крім суми основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача 2 593 962,17 грн. втрат від інфляції та 319 972,29 грн. 3% річних.
За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова від 23.01.2012р. у справі №37/64).
Згідно ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
З огляду на приписи зазначених норм чинного законодавства, твердження відповідача про відсутність його вини у виникненні заборгованості у зв'язку з тим, що мешканці (кінцеві споживачі) сплачують за надані послуги, через розподільчий розрахунковий рахунок КП "ГІОЦ", а розрахунок по договору здійснюється виключно за рахунок надходжень від сплати поточних та боргових платежів від населення та наданих за рахунок державного бюджету пільг та субсидій не впливають на обов'язок відповідача виконувати свої договірні зобов'язання перед позивачем та відповідно не виключають його вини у виникненні заборгованості.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГСУ від 20.12.2016р. у справі №47/523.
З наданих позивачем розрахунків вбачається, що інфляційні втрати за період з 01.03.2014р. по 31.01.2017р. складають 2 593 962,17 грн., 3 % річних за період 28.02.2014р. по 27.02.2017р. складають 319 972,29 грн.
Колегія суддів, здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків інфляційних втрат та 3% річних за заявлений період, за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "ЛІГА:ЕЛІТ 9.1.2.", дійшла висновку про те, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 2 593 962,17 грн. інфляційних втрат та 319 972,29 грн. 3% річних.
За таких обставин, місцевим господарським судом при частковому задоволенні позову не було враховано положення ст.625 ЦК України.
Згідно ст.ст. 32-34 ГПК України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню з підстав, викладених у ній, рішення Господарського суду м.Києва від 17.05.2017р. у справі №910/4271/17 підлягає частковому скасуванню з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.
У відповідності до ст.49 ГПК України у зв'язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 106 178,30 грн. судового збору за подання позивачем позовної заяви, а у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги позивача, відстроченням позивачеві строку для сплати судового збору за подання апеляційної скарги, який він не сплатив до моменту прийняття постанови судом апеляційної інстанції, з відповідача підлягає стягненню в дохід Державного бюджету України судовий збір в розмірі 116 796,13 грн. за подання позивачем апеляційної скарги.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 17.05.2017р. у справі №910/4271/17 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду м. Києва від 17.05.2017р. у справі №910/4271/17 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:
«1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1, код ЄДРПОУ 34966254) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, буд. 23, код ЄДРПОУ 33745659) 4 164 533,94 грн. основного боргу, 2 593 962,17 грн. інфляційних втрат, 319 972,29 грн. 3% річних та 106 178,30 грн. судового збору за подання позовної заяви.»
3. Стягнути з Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва (04050, м. Київ, вул. Білоруська, буд. 1, код ЄДРПОУ 34966254) в дохід Державного бюджету України 116 796,13 грн. судового збору за подання позивачем апеляційної скарги.
5. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.
6. Матеріали справи №910/4271/17 повернути до Господарського суду м.Києва.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді С.А. Гончаров
А.І. Тищенко