Справа № 152/1322/17
12 жовтня 2017 року Шаргородський районний суд Вінницької області
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі судового засідання ОСОБА_2
з участю
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника обвинуваченого ОСОБА_4 адвоката ОСОБА_5
розглянувши заяву про самовідвід головуючого судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 368 КК України, внесеному до ЄРДР 22 вересня 2016 року за № 42016020420000217,
22 серпня 2017 року в провадження Шаргородського районного суду Вінницької області надійшло кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 368 КК України.
Вказане кримінальне провадження, відповідно до ст. 35 КПК України передано для судового розгляду судді Шаргородського районного суду Вінницької області ОСОБА_7 .
Головуючий у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 368 КК України суддя ОСОБА_7 у підготовчому судовому засіданні заявив самовідвід, посилаючись на те, що він перебуває у дружніх стосунках з прокурором ОСОБА_8 , який підтримує державне обвинувачення у даному кримінальному провадженні та адвокатами обвинуваченого ОСОБА_4 - ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , з якими працював в органах прокуратури.
Ухвалою суду від 22.09.2017 року заяву про самовідвід головуючого судді ОСОБА_7 задоволено, кримінальне провадження №152/1322/17 (провадження № 1-кп/152/97/17) про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 368 КК України передано до канцелярії Шаргородського районного суду Вінницької області для проведення повторного автоматизованого розподілу і передачі іншому судді.
25.09.2017 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 КК України, внесеному до ЄРДР 22 вересня 2016 року за № 42016020420000217 передано в провадження судді ОСОБА_6 .
Головуючий суддя ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні заявила самовідвід посилаючись на те, що відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування 30.06.2017 року слідчим військової прокуратури Вінницького гарнізону проводилася процесуальна дія - огляд послужної картки її сина ОСОБА_11 , що на думку головуючого судді ОСОБА_6 , може викликати сумнів у сторін кримінального провадження у її неупередженості.
У судове засідання поступило клопотання від судді ОСОБА_6 про розгляд заяви про самовідвід в її відсутності.
З приводу заявленого самовідводу головуючим суддею ОСОБА_6 , суд вислухав думку учасників кримінального провадження.
Прокурор ОСОБА_3 , обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник - адвокат ОСОБА_5 не заперечували щодо задоволення заяви про самовідвід головуючого судді ОСОБА_6 .
Суд, вивчивши заяву про самовідвід судді ОСОБА_6 від 04.10.2017 року, матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників судового розгляду щодо заявленого самовідводу встановив наступне.
У пункті 2.5 "Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної Ради ООН від 27 липня 2006 року) зазначено, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Згідно зі статтею 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об'єктивного рішення у справі.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.75 КПК України обставини, які викликають сумнів у неупередженості судді виключають його участь в кримінальному провадженні.
За правилами статті 80 КПК України суддя, за наявності підстав, передбачених статтею 75 цього Кодексу, зобов'язаний заявити самовідвід. Самовідвід повинен бути вмотивованим.
Згідно зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і, відповідно до статті 9 Конституції України, є частиною національного законодавства (далі - Конвенція) кожен при вирішенні спору щодо його прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Відповідно до частини 5 статті 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у пункті 24 рішення у справі "Сокуренко і Стригун проти України" (заяви № 29458/04 та № 29465/04) від 20 липня 2006 року зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Занд проти Австрії" (заява №7360/76, доповідь Комісії від 12 жовтня 1978 року) комісія звернула увагу на те, що стаття 6 Конвенції передбачає: "всю організаційну систему судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції".
Окрім того, у рішеннях у справі "Посохов проти Росії" (заява № 63486/00) від 4 березня 2003 року та у справі "Федотова проти Росії" (заява № 73225/01) від 13 квітня 2006 року Європейський суд з прав людини також вказав, що суд не є встановленим законом у разі, якщо правила, які регламентують склад суду, не були додержані.
Отже, можна стверджувати, що "судом, встановленим законом" (пункт 1 ст. 6 Конвенції) не вважається суд, який розглядає справу, не дивлячись на наявність підстав для заявлення самовідводу.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, у реєстрі матеріалів досудового розслідування вказано, що 30.06.2017 року слідчим військової прокуратури Вінницького гарнізону проводилася процесуальна дія - огляд послужної картки ОСОБА_11 , який є сином судді ОСОБА_6 . Вказана обставина, на думку суду є об'єктивно обґрунтованою для заявлення самовідводу, з огляду на положення п.4 ч.1 ст.75 КПК України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практику Європейського суду з прав людини.
Таким чином, оцінивши мотиви заявленого самовідводу та приймаючи до уваги практику розгляду справ Європейським судом з прав людини з означених питань, з метою виключення будь - яких сумнівів у безсторонності суду та дотримання права на справедливий суд в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд приходить до висновку, що наведені підстави самовідводу є достатніми для задоволення заяви про самовідвід головуючого судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 КК України.
На підставі викладеного та керуючись п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, ст.ст. 75, 80, 81, 82, 371, 372 КПК України, суд, -
Заяву про самовідвід головуючого судді ОСОБА_6 у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.368 КК України - задовольнити.
Кримінальне провадження №152/1322/17 (провадження № 1-кп/152/97/17) про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 368 КК України передати до канцелярії Шаргородського районного суду Вінницької області для проведення повторного автоматизованого розподілу і передачі іншому судді.
Ухвала оскарженню не підлягає. Згідно ч. 5 ст. 532 КПК України ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту їх оголошення.
Суддя: ОСОБА_1