Справа № 138/419/17 Провадження № 22-ц/772/2432/2017Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1
Категорія 58Доповідач Зайцев А. Ю.
11 жовтня 2017 рокум. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого судді : Зайцева А.Ю.,
суддів: Панасюка О.С., Шемети Т.М.,
за участю секретаря судового засідання: Куленко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 31.07.2017 року у цивільній справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Могилів-Подільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про звільнення майна з-під арешту, заборону вчинення дій, -
У лютому 2017 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулося у суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Могилів-Подільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про звільнення майна з-під арешту, заборону вчинення дій.
Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 18.06.2008 року між закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № МКМП-340, відповідно до умов якого позичальнику був наданий кредит у розмірі 25000,00 доларів США, зі сплатою в обмін на зобов'язання щодо повернення суми кредиту та сплати передбачених кредитним договором платежів.
В забезпечення виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, 19.06.2008 року між позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3 було укладено договір іпотеки №МКМП-340/1. Відповідно до п. 7 договору іпотеки, в забезпечення виконання відповідачами зобов'язань за кредитним договором було передано в іпотеку позивачу нерухоме майно, а саме: квартира № 1, загальною площею 36,30 кв.м., житловою площею 15,50 кв.м., що розташована по вул. Соборна, 5 в м. Могилів-Подільський Вінницької області.
19.06.2008 року державним нотаріусом ОСОБА_4 на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв'язку з договором іпотеки була накладена заборона відчуження предмету іпотеки, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3, накладені наступні арешти, зокрема на підставі : постанови про відкриття виконавчого провадження № 26062894 від 21.04.2017 було внесено запис про обтяження № 11103223 від 21.04.2011 про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_2; постанови про відкриття виконавчого провадження № 27875487 від 28.07.2017 було внесено запис про обтяження № 11444299 від 29.07.2011 про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_2; постанови про відкриття виконавчого провадження № 26058897 від 21.04.2017 було внесено запис про обтяження № 11102292 від 21.04.2011 про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_3; постанови про відкриття виконавчого провадження № 27875355 від 28.07.2017 було внесено запис про обтяження № 44777305 від 29.07.2011 про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_2.
ПАТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що станом на 30.01.2017 року заборгованість ОСОБА_2 перед банком становить 151401,60 доларів США, що перевищує вартість предмета іпотеки.
У зв'язку з чим, право ПАТ КБ «ПриватБанк» щодо предмета іпотеки виникло 19.06.2008 року, а 21.04.2011 року та 28.07.2011 року державним виконавцем був накладений арешт на вказане майно, тобто пізніше ніж було укладено договір іпотеки, а тому у державних виконавців державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції були відсутні правові підстави для накладення арешту на майно, яке є предметом іпотеки згідно із договором іпотеки.
Виходячи з наведеного, положень ст. ст. 54, 60 ч. 1 Закону України «Про виконавче провадження», ПАТ КБ «ПриватБанк», з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило : 1) звільнити з-під арешту іпотечне майно, а саме квартиру № 1, загальною площею 36,30 кв.м., житловою площею 15,50 кв.м., що розташована по вул. Соборна, 5 в м. Могилів-Подільський Вінницької області, що належить на праві власності ОСОБА_3 та ОСОБА_2, який був накладений 21.04.2011 року та 28.07.2011 року постановами про відкриття виконавчих проваджень, в ході виконавчих проваджень № 26062894, № 27875487, № 26058897, № 27875355, відкритого державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Могилів-Подільського міськрайонного управління юстиції при виконанні виконавчого листа № 2-925/2010; 2) заборонити органами Державної виконавчої служби вчиняти будь-які дії, пов'язані з обмеженням ПАТ КБ «ПриватБанк» права іпотекодержателя щодо вказаної вище квартири.
Рішенням Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 31.07.2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ПАТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Оскаржуване рішення суду відповідає зазначеним вимогам закону.
У справі встановлено, що 18.06.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № МКМП-340, відповідно до умов якого ОСОБА_5 було наданий кредит у розмірі 25000,00 доларів США, з покладенням на неї обов'язків щодо повернення кредиту та сплати платежів, передбачених вказаним кредитним договором (а.с.7-9).
В забезпечення виконання умов вказаного вище кредитного договору 19.06.2008 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачами укладено договір іпотеки № МКПМ-340/1, згідно якого відповідачі передали в іпотеку позивачу квартиру №1, загальною площею 36,30 кв.м., житловою площею 15,50 кв.м., що розташована по вул. Соборна, 5 в м. Могилів-Подільський Вінницької області (а.с.10-13).
19.06.2008 року державним нотаріусом Могилів-Подільської міської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 на підставі ст. 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв'язку з договором іпотеки була накладена заборона відчуження предмету іпотеки, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, на нерухоме майно, яке належить ОСОБА_2 та ОСОБА_3, накладені наступні арешти, зокрема на підставі : постанови про відкриття виконавчого провадження № 26062894 від 21.04.2017 року було внесено запис про обтяження № 11103223 від 21.04.2011 року про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_2; постанови про відкриття виконавчого провадження № 27875487 від 28.07.2017 року було внесено запис про обтяження № 11444299 від 29.07.2011 року про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_2; постанови про відкриття виконавчого провадження № 26058897 від 21.04.2017 року було внесено запис про обтяження № 11102292 від 21.04.2011 року про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_3; постанови про відкриття виконавчого провадження № 27875355 від 28.07.2017 року було внесено запис про обтяження № 44777305 від 29.07.2011 року про арешт нерухомого майна боржника ОСОБА_2.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що арешт на предмет іпотеки, законність якого оскаржується позивачем, накладений державним виконавцем саме в інтересах позивача, як стягувача, і в такому разі закон передбачає інший спосіб захисту передбачений розділом VII ЦПК України.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду відповідно до положень ч. 1 ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що судом першої інстанції ухвалено рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують правильний висновок суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес способом, що встановлений договором або законом.
Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у роз'ясненнях, викладених у п. 2 постанови від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» звертає увагу судів на те, що відповідачами в справі про зняття арешту з майна є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби.
Як убачається із матеріалів справи, ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося у суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа Могилів-Подільський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про звільнення майна з-під арешту, з тих підстав, що державним виконавцем Могилів-Подільського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ у Вінницькій області було накладено арешти на майно, яке є предметом іпотеки згідно із договором іпотеки. Стягувачем у вказаних виконавчих провадженнях зазначено ПАТ КБ «ПриватБанк», тобто позивач (іпотекодержатель) у даній справі.
Суд першої інстанції встановивши, що позивач є стягувачем у виконавчих провадженнях, в яких на його думку, незаконно накладено арешт державним виконавцем на іпотечне майно, прийшов до вірних висновків, що звернення з позовом у суд у відповідності до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» є помилковим та таким, що не відповідає ст. 3 ЦПК України, оскільки відсутні інші арешти та стягувачі в інтересах яких їх накладено. Боржник може бути співвідповідачем у справі лише при наявності інших стягувачів співвідповідачів в інтересах яких, та у зв'язку з наявністю боргових зобов'язань перед якими, накладено арешт на майно іпотекодержателя - позивача у такій справі.
З позову ПАТ КБ «ПриватБанк» також не вбачається наявність спору банку з будь-якою іншою особою, яка заперечує права банку, як іпотекодержателя. Не має такого спору і з боржниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3
Комплексний аналіз положень законодавства, яке передбачає такий спосіб захисту порушеного права, як зняття арешту з майна, дає можливість прийти до висновку, що іпотекодержатель дійсно може доводити в позовному провадженні у такий спосіб своє переважне право перед іншими кредиторами боржника і лише в такому спорі, поряд з відповідачами кредиторами боржника, в інтересах яких накладено арешти, в тому числі на предмет іпотеки, мають бути відповідачами і боржники. Саме такі розяснення містяться у п. 2 постанови Пленуму ВССУ від 03.06.2016 року №5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».
З матеріалів даної справи вбачається, що позивач, який є іпотекодержателем, та кредитор, в інтересах якого накладено оспорювані арешти на предмет іпотеки, і яка мала б бути відповідачем у справі, є та сама особа - ПАТ КБ «ПриватБанк».
Таким чином, оскільки відсутні інші особи в інтересах яких накладено арешти, і які мають бути відповідачами у такій справі, а боржники не оспорюють переважного права ПАТ КБ «ПриватБанк», як іпотекодержателя і самостійно не можуть відповідати за таким позовом, підстав для його задоволення не має.
В той же час, як пояснив представник банку, вони не звертались до державного виконавця з метою зняти накладені в його ж інтересах арешти, які позивач вважає такими, що порушують його права іпотекодержателя, і це право ним не втрачено, як і право на оскарження відмови у знятті арештів або право на оскарження самих постанов про арешти в порядку передбаченому розділом VII ЦПК України.
Згідно зі ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їх права чи свободи.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ПАТ КБ «ПриватБанк» може оскаржити постанови державного виконавця про накладення арештів винесених в його інтересах лише в порядку передбаченому VII ЦПК України шляхом подання до суду скарги, а не шляхом звернення з позовом у суд, оскільки в цих правовідносинах єдиною особою, яка може відповідати за можливе порушене право позивача є державний виконавець рішення, дії або бездіяльність якого оскаржуються саме в такому порядку.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Ураховуючи наведене, судова колегія вважає, що зазначені в апеляційній скарзі доводи суттєвими не являються та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» - відхилити.
Рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 31.07.2017 року у даній справі - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий Підпис А. Ю. Зайцев
Судді: Підпис О. С. Панасюк
ОСОБА_6 Шемета
Згідно з оригіналом
Головуючий А. Ю. Зайцев